62.Києво-Могилянська Академія як перший в Україні центр професійної філософії.

Києво-Могилянська академія – перший в Україні центр професійної філософії.

У Києво-Могилянській академії, заснованій Петром Могилою (1597-1647), вперше в Україні філософію викладали окремо від теології. Видатні професори Києво-Могилянської академії розуміли філософію як систему дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом, а також як дослідницю життя й доброчеснесті. Істину вони ототожнювали з вищим буттям, тобто з Богом/якого називали також творящою природою. Будучи переконаними у раціональності світу, професори академії шукали істину на шляху дослідження наслідків Божої діяльності створеної природи.Професор академії І.Гізель (бл. 1600-1683), зокрема, описує процес пізнання відповідно до поширеної у схоластиці теорії образів. Речі зовнішнього світу, діючи на органи чуття, посилають їм, на його думку, чуттєві образи.Важливим джерелом пізнання вони, на відміну від своїх вітчизняних попередників, вважали чуттєвий досвід.Значну увагу приділяли вчені Києво-Могилянської академії проблемі взаємозв'язку волі й розуму. Визнаючи свободу волі, вони пріоритетного значення надавали переважно розумову Останній, на їхню думку, здійснює моральний вплив на волю, даючи їй різні варіанти вибору між добром і злом. При цьому вони наголошували на необхідності гармонізації раціонального й вольового моментів у людині, що сприяло б здійсненню нею такого життєвого шляху, який привів би її до мети, тобто блага, щастя. Вчені Києво-Могилянської академії зробили значний внесок у розвиток філософії права.

63.Філософія г.Сковороди і сучасність

Загальна характеристика філософських поглядів Г.С.Сковороди. Вчення про “дві натури” і “три світи”.

Г.С.Сковорода — видатний представник філософії українського Просвітництва.Філософська концепція Сковороди — цепантеїзм. Бог і природа складають єдинеціле; кожна людинамає в собі Бога, він не існуєдесь поза людиною.Головна проблема філософії Сковороди — це проблема людини. Він цікавиться насамперед моральною проблематикою.Він усвідомлює філософію як практичну систему життєвої орієнтації. На "думку Г.Сковороди, життя необхідно творити як філософський трактат. І він сам реалізує цей експеримент — будуєвласнежиття на засадах, осяяних правдою істини.Основними положення мифілософської системи Сковороди є вчення про двінатури та три світи.Вихідним для нього є погляд на світ, щоскладається з двох натур. «Весь мір, — пишевін, — состоит з двох натур: одна — видимая, другая — невидимая. Видима — називається тварь, а невидима — Бог. Сия невидимая натура, или Бог, всю тварь проницает й содержит; везде й всегда єсть й будет». Однакдвінатуримаютьнеодинаковезначення. Основою речей, їхдіяльною і рушійною силою є саме невидима натура — Бог. Бог мислиться як безпочаткове начало світу. Він є вічний закон у тварномусвіті. Видима натура є минущою, не може бути істинною. Але протиставляючидвінатури, Сковорода постійно підкреслює їх нерозривний зв'язок. Невидима натура визначає сутність всьогосущого і існуєлише у видимі йнатурі. Натура видима є мовбитінню, щонерозривнопов'язана з тим, відбиттямчого вона є.Все існуюче, на думку Сковороди, розділяється на три специфічнівидибуття (світи) — великий (макрокосм), малий (мікрокосм) і символічний (Біблія).