Творчість Франсуа Війона як вінець літератури середньовіччя. Гуманістичні тенденції в баладах Війона.

Передумови й загальна характеристика французького Відродження.

Маргарита Наваррська. Гептамерон.

Рабле. «Гаргантюа і Пантагрюель».

Ронсар. Лірика.

Агріппа д’Обіньє («Трагічні поеми»); Монтень («Проби»).

Війон. Балади (в перекл. Л. Первомайського)

Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная смеховая культура Средневековья и Ренессанса. — М., 1990.

Виховував його Ґійом де Вільон, парох кафедральної церкви св. Бенедикта в Парижі біля Сорбонни.

1446 —вступив до Паризького університету

Березень 1449 — отримав ліцензію бакалавра з теології і церковного права

1451 — студентські бешкети (викрадення каменя з готелю пані де Брюєр, перерва в заняттях в університеті), перша поема, яка не збереглася

1452 (3) — ступінь ліценціата й магістра словесних наук

Три роки — життя в колах "золотої" молоді: ходив до шинків ("Шишка" , "Груба Марґо"); кохання до Катерини з Воселю.

5 червня 1455 — бійка з о. Філіппом Сермуазом під дзвіницею церкви св. Бенедикта на вулиці Сен-Жак, Війон під чужим прізвищем покинув Париж

1456 — пограбування скарбниці Наварської колегії ; втеча в Анжер, "Малий заповіт", Катерина Восельська. Через 2 роки пограбування розкрили: Війон почав мандрувати (Бур-ля-Рень, Бурж, Блюа, Мулен, Ренн, Русільйон, Сен-Женеру)

Життя при дворі князя Карла Орлеанського, поетичний турнір — балада "Зі спраги умираю над рікою"

У спразі гину біля водограю, Зубами біля вогнища січу, Чужинцем в рідному краю блукаю, Німую криком, мовчки я кричу, Я догола зодягнений в парчу,

Сміюсь від сліз, від балачок німію, Радію серцем в муках безнадії, В стражданні є для мене щастя хміль,

Жебрак — скарбами світу володію, Скрізь прийнятий, я гнаний звідусіль…

"кокільяри" ( coquille – мушля), 11 балад на жаргоні кокільярів

1460 — тюрма в Орлеані

1461 — в'язниця в Мені над Луарою, ув'язнений єпископом Тібо д'Осіньї.

Послання з рефреном "Чи ж кинете ви бідного Війона?"; "Великий заповіт"

(грудень 1461 — літо 1462): "Спір Війонового серця з тілом" і "Балада про Фортуну".

період творчості нетривалий (від 1456 до початку 1463 року)

Ліризм

Сатира: використовував іронію, пародію, каламбур, антифразу, антитезу, гру дійсного з уявним… усвідомлення зла

духовний процес переходу від середньовіччя в добу відродження: смерть стала реальною дійсністю, як кінець усіх земних утіх.

Оригінальні рукописи Війона до нашого часу не дійшли, відомі тільки п'ять рукописних копій, усі з XVст.

1489 — перше друковане видання творів Війона. До 1533 року вийшло друком до 20 видань. Після 1542 року Війон майже зник з історії французької літератури.

Відродили романтики.

В. Самійленко

М. Рильський ("Балада про пань минулих днів")

М.Терещенко ("Балада про жінок минулих днів", "Балада про паризьких жінок", "Суперечку між душею і тілом Війона" і "Балада проти ворогів Франції")

Л. Первомайський

С. Гординський