Культура мовлення

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

лектами, бо виникла на їх основі. Літературна мова й місцеві діалектизавждиперебуваютьувзаємозв’язку, вонабезперерв- но збагачується за рахунок народних говорів.

Літературна мова впливає на місцеві говори і сприяє їх зближенню із загальнонародною національною мовою. Укра- їнська літературна мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.

Багато відомих людей відзначали велич і красу україн- ської мови В. Сухомлинський так характеризує українську мову: «Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших… Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то по- дарунок, все крупне, зернисте, як самі перла».

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байду- жим до мови. Воно виробляє мовний еталон – досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дба- ти про високу культуру мови у повсякденній мовленнєвій практиці.

11. Прочитайте. Доберіть заголовок до тексту. Складіть план прочитаного й перекажіть текст, дотримуючись стилю оригіналу.

Українська літературна мова формувалася на основі се- редньонаддніпрянських говорів, якіранішевідіншихіширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. Так, О. Павловський написав першу українську граматику на фак- тичному матеріалі саме цих говорів (1805 р.).

Значну роль у формуванні нової української літературної мови на живій народній основі відіграв І. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка»). Він широко використав на- роднорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору. В першій половині XIX ст. вийшли збірки українських народ-

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

нихпісень, записанихзнароднихустз, різноманітнізажанром іформоюхудожнітвориукраїнських письменників(Г. Квітки- Осно’яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Боро- виковського «Русалка Дністровая» Я. Головацького, М. Шаш- кевича, І. Вагилевича. Процесстановленняукраїнськоїлітера- турної мови на живій народній основі завершив великий поет, мислитель і борець проти гнобителів трудового народу – Та- рас Григорович Шевченко. Він став основоположником нової української літературної мови (З підручника).

12. Пригадайте твори І. Котляревського «Енеїда» і «На- талка Полтавка» та наведіть приклади уживання назв пред- метів українського побуту в них.

13. Прочитайте. Поміркуйте і скажіть, чому автор порів- нює нашу мову з діамантом.

Діамант дорогий на дорозі лежав, Тим великим шляхом люд усякий минав,

Ініхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його»

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

Ів пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав,

Ідодому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець… Так в пилу на шляху наша мова була,

Імислива рука її з пилу взяла. Полюбила її, обробила й, Положила на ню усі сили свої,

Ів народний вінець, як в оправу ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

(В. Самійленко).

14. І. Прочитайте. Випишіть діалектні слова. Порівняйте їх з літературними, поданими в довідці.

Опустіли кошари. Тиша і пустка. Може, там десь, в гли- боких долинах, звідки гори починають рости, і лунають сміх

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

людський та голоси, але у се віриться мало. Тут, в полонині, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тіль- ки для себе, вікує тиша.

Лиш в стаї тріщить невгасимий вогонь і все висилає синій димсвійнамандри. Здоєнемолоковажкоспочиваєвдерев’яній посуді, над ним схилився ватаг. Він вже його заправив. З по- дри, де сохнуть великі круглі боханці будзу, повіває на ватага вітер, але не може прогнати зі стаї запаху вугля, сиру і овечої вовни. Бо тим самим пахне і ватаг. Нові бербенипі й барильця німують в кутку, хоч тільки запукай до них – і обізветься го- лос, що там жиє. Холодна жентиця світить з коновки зеленим оком. Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дітей. Все воно – чорні лавки і стіни, ватра і дим, будз, бербенипі й жентиця, – все воно близьке і рідне, на всьому спочила його тепла рука. (М. Коцюбинський).

Довідка. Стая – дерев’яний намет; ватаг – вівчар; по- дра – полиця під дахом; будз – овечий сир; ватра – вогнище; бербениця – невеличка бочечка; жентиця – сироватка.

ІІ. З якою метою автор використовує діалектні слова? 15. З’ясуйте говіркові особливості української мови вашої

місцевості. Виявіть діалектизми у мові студентів.

16. Прочитайте. Які діалектизми вжиті в тексті? Випишіть і доберіть літературні відповідники.

Коломийка верховинська, коломийка жарка, Коли тупну, заспіваю – затрясеться хмарка. Ой співанки-коломийки, в’язанку з них в’яжу, Як попросять заспівати, я ся не відкажу.

17. Дайте письмові відповіді на запитання.

1. Які основні ознаки української літературної мови?

2. У чому полягає взаємозв’язок української літературної мови з місцевими діалектами?

3. Хто стояв біля джерел української літературної мови? 4. Чи є вживання діалектизмів ознакою нормативного лі-

тературного мовлення.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

3.Усна і писемна форми літературної мови

18. Прочитайте обидватексти. Вякомутексті використано монолог, а в якому – діалог?

ЧУВ ТІЛЬКИ ІРЖАННЯ Одного разу до Насреддіна прийшов бай Нурпеїс і давай

вихвалятимудрістьсвогосина, якийскінчивмедресеусамому Самарканді.

–Коли я був у Бухарі, – вклинився нарешті у розмову Хо- джа, – тамтешній емір хвалився переді мною своїм арабським скакуном. Та чи справді той кінь такий добрий, як вихваляв його емір, сказати не можу, бо чув тільки його іржання.

НЕБО ЗАЛИШАЄТЬСЯ Чвалав собі навпрошки через толоку чоловік та й надибав

велетня, що закам’янів, придавлений страшним тягарем.

–Хто ти і за які гріхи тут нидієш? – запитав чоловік.

–Атлант. За велінням могутнього Зевса тримаю небесну сферу.

–Кидайцебезглуздезаняттядобісовоїматері, – засміявся чоловік. – Зевса давно немає.

Може, й правда твоя, – погодився Атлант, – але ж небо за-

лишається. (З тв. І. Власенка).

!Прочитайте й запам’ятайте

Для української мови характерні не тільки культура літературної мови, але й наявність двох форм її існуван- ня – усної і писемної. Вони однаково поширені і важливі для суспільства, обом їм властиві основні лексичні й гра- матичні норми, проте кожна з них має і свої специфічні особливості.

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє со- бою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.

Усна форма літературної мови обслуговує потреби спілку- вання у суспільстві людей, безпосередньо зв’язаних між собою. Кількість учасників усного спілкування обмежена. Інтонація, жести, міміка, умови, в яких відбувається розмова, сприяють ро- зумінню усної мови. Співрозмовники можуть уточнити й додат- ковоз’ясуватите, щовиявилосянезрозумілимуходірозмови.

Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на па- пері. Воно є вторинною формою існування мови і розрахо- ване на зорове сприймання.

Писемна форма літературної мови обслуговує різноманіт- ні потреби народу в галузі науки, художньої літератури, полі- тики, державної і господарської діяльності тощо. Вона розра- хована наспілкування знеобмеженою кількістю людей. Автор і той, кому призначається написане, не спілкуються безпосе- редньо між собою. Тому в писемному мовленні не можна за- стосувати додаткові засоби типу інтонація, жести тощо. Проте писемна форма мови передає інформацію в часі і просторі, що сприяєпрогресусуспільства. Всіціфакторийзумовлюютьзна- чно вищі вимоги до організації писемної мови, ніж до усної.

Саме тому в писемному мовленні використовуються повні речення, авусному, щозвичайноявляєсобоюдіалог, дужепо- ширенінеповніречення. Вусномумовленнівисловленадумка часто стає зрозумілою з півслова, з одного натяку, і розгорну- того оформлення не потребує. А писемному властиві поряд з простими реченнями і складні, що допомагають оформити складну думку і передати тому, хто відсутній.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Писемна й усна форми літературної мови характеризу- ються і деякими відмінностями у використанні словникового багатства національної мови. Якщодляписемної мовипотріб- ні слова добираються більш суворо, з урахуванням літератур- ноїтрадиції, товуснійможливевживаннярозмовноїлексики, просторічної, діалектної тощо. Оскільки усне мовлення, голо- вним чином, обслуговує побутові і виробничі потреби суспіль- ства, то в ньому звичайно переважає лексика побутового та виробничого характеру, значно менше в ньому поширені сло- ва з абстрактним значенням.

Проте чіткої межі в доборі граматичних і лексичних засо- бів між писемною та усною формами літературної мови про- вести не можна. Доповіді, що належать до усної форми спіл- кування, характеризуються синтаксичними і лексичними осо- бливостями писемної форми літературної мови.

Усне і писемне мовлення – це форми реалізації мови як засобу спілкування. Будову літературного мовлення можна представити такою схемою:

Кожна з форм мовлення має свої особливості, що видно з таблиці.

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Літературне мовлення

Усне і писемне мовлення має широке застосування в різ- них сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діа- логу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне – у формах переказу, творів

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

(опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез, конспекту, реферату.

Мовознавче дослідження

19. Прочитайте текст. Охарактеризуйте уявного співроз- мовника. Наведіть зтекстусловаівиразицієїхарактеристики. Доведіть, що текст – монолог і з’ясуйте його мету.

МОЛИТВА Отче наш, Тарасе всемогущий, Що створив нас ґенієм своїм,

На моїй землі, як правда, сущий, Б’ющий у неправду, наче грім. Ти, як небо, став широкоплечо Над літами, що упали в грузь; Віку двадцять першого предтечо, Я до тебе одного молюсь.

Дай нам силу ідолів знімати З п’єдесталів чорної олжі, Бурити казарми й каземати, Де виймають душу із душі. Поклади нам сонце на зіниці -

Променем туди, де непроглядь. Хай підносять очі люди ниці, Хай в незрячих більма погорять. Мислям нашим дай ясне поління, А поетам – спину, що не гнесь. Дай нам пам’ять на тисячоліття, Непокору і любов на днесь.

Да святиться слова блискавиця, Що несе у вічну далечінь Нашу думу й пісню.

Да святиться між народами

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

20. Доберіть і запишіть усі можливі відповіді на запитан-

ня:

1. Котра година?

2. Як тебе (вас) звати?

3. Де ти (ви) проживаєш (мешкаєш)? 4. Як вітаєшся (вранці, вдень, ввечері)?

5. Як прощаєшся (з другом, рідними, чужими людьми)? 6. Як можна попросити пробачення?

7. Як можна подякувати?

21. Прочитайте виразно текст. Зверніть увагу на особли- вості інтонування діалогу. З якою метою використовує його автор?

СТЕП Їдемо з батьком серед ночі; То як мій коник заграє, заскаче,

Зараз чогось мому батькові в очі Сльози навернуться, мов він заплаче…

«Чи не спитав, Чого плаче Він, козаче?»

«Ох, чи знаєш, – каже, – хлопче, Який степ твій коник топче?» – «Що він каже, Коли зна вже?»

«Хто тут бився, в степу мчався? Хто втікав, кого лякався?»

«Оте й чули, Та забули…» «Чув, чиї отеє могили,

Чув, чого тут вовки вили?..» – «Бач, від чого Він, небого, –

Колись, мій синку, ми тії могили Трупом та трупом начиняли;

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Колись, мій синку, ми в тії могили Злих ворогів, було, спати клали…» – «Бач, од чого

Край могили Вовки вили!» (А. Метлинський).

22. Уявіть, щовитільки-ноподивилисяцікавийкінофільм чи спектакль. Дорогою додому зустрічаєте однокурсника (од- нокурсницю). Скажіть, чому ви почали розмову та якою фор- мою мовлення скористалися.

Запишіть цю розмову.

23. Проведіть спостереження за усним мовленням своїх однокурсників. Які помилки ви помітили?

Відтворіть письмово одну з розмов однокурсників під час перерви, а потім її відредагуйте

24. Складіть діалоги (5–20 фраз): а) двох студентів на перерві; б) брата й сестри вдома;

в) матері (батька) й сина (дочки) про справи в універси- теті.

25. Прочитайте листи. У чому виявляється мовленнєва са- мобутність їх авторів?

ПАНАС МИРНИЙ – ДО М. М. КОЦЮБИНСЬКОГО

Шановний добродію Михайле Михайловичу!

Один мій знайомий, маючи думку видати книжку про «Дівочу долю», як вона вимальовується у різних наших пись- мовців, дав мені подивитися свою працю. Продивляючись, я перше всього наткнувся на Вашу «Харитю» Прочитав я її та йнестямився!.. Утакійневеличкійприповісті, татакогобагато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком; невелич- кими, домірними нарисами, що розгортують перед, очима ве- лику – безмірно велику – картину людського горя, краси сві- тової, виявляють бездонну глибину думок, таємні поривання

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

душі, забої невеличкого серця!.. Та так тільки справжній ху- дожник зможе писати!..

До Вас душею і серцем прихильний Панас Мирний.

М. М. КОЦЮБИНСЬКИЙ – ДО І. С. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО

Високоповажаний і дорогий Іване Семеновичу!

Щиро поздоровляю Вас з наступаючим Новим роком, бажаю Вам здоров’я й усього найкращого! Дякую сердечне за пам’ять про мене та за передані книжки, які я вже прочи- тав і якось перешлю Вам. Тішить мене, що Ви все працюєте, і цікавить дуже Ваша граматика. А от я не можу нічого робити, третій місяць лежу в клініці, я тяжко слабую вже 1/2 року. Бу- вайте здорові!

Ваш щирий М. Коцюбинський. 26. Напишіть листа:

а) другові (подрузі); б) матері (батькові).

У якій формі (монологічній чи діалогічній) ви писатимете? 27. Запишіть в особах телефонну розмову:

а) з матір’ю; б) з другом (подругою);

в) з викладачем (куратором).

28. ПодивітьсятелепередачуТСНіперекажітьїїписьмово. Як ви побудуєте свій монолог?

29. Дайте відповіді на запитання:

1. Які різновиди літературного мовлення ви знаєте?

2. Назвіть особливості усного і писемного мовлення. Аргументуйте це прикладами.

3. Коли вживається усне, а коли писемне мовлення? 4.Чим відрізняються монологічне і діалогічне мовлення? 5.Як будується діалог (полілог)?

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

4. Норми літературної мови

Мовознавче дослідження

30. Знайдіть помилки у побудові словосполучень, виправ- те їх. У зошити запишіть правильні варіанти.

Дякую Вас; піклуватися за матір; пам’ятка Тарасові Шев- ченку; виключення з правил; занятий день; сьогоднішня епо- ха; попадати в скрутне становище; вести себе; суттєве слово; особовий приклад; любе питання; приємний на вираз.

31. Випишіть із тлумачного словника значення поданих нижче слів.

Усно складіть з ними речення.

Злидні – злигодні, громадський – громадянський, міша- ти – заважати, дрібний – мілкий, заступник – замісник, виті- кати – випливати, класти – ставити, любимий – улюблений, власник – володар, кращий-ліпший, переводити – перекла- дати.

!Прочитайте й запам’ятайте

Найголовніша ознака літературної мови – це її унормо- ваність, властиві їй норми. Мовною нормою виступає будь- яке мовне явище – звук, сполучення звуків, морфема, зна- чення слова чи фразеологізму, форма слова, словосполучен- ня і речення, – що сприймається як зразок. Мовні норми е обов’язковими для всіх ц носіїв. Наприклад, чергування звуків д – дж, с – ш та інші в дієсловах 1-ї особи однини теперішнього часу: сидіти – сиджу, ходити – ходжу, писа- ти – пишу, тесати – тешу, текти – течу, пекти – печу

є нормативним. Це одна з морфологічних норм української мови.

Мовні норми можна показати такою таблицею:

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Норми української літературної мови

Для культури мовлення центральною проблемою є мовна норма, що є як мовним, так і суспільним явищем.

Норма літературної мови – це сукупність загально-

прийнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищен- ню культури мови, а висока мовна культура є свідченням культури думки. Щоб говорити і писати правильно, треба добре знати всі розділи мовної системи, А щоб говорити і писати добре, треба вміти відбирати в конкретній ситуації спілкування найбільш вдалі, доречні мовні засоби – слова, словосполучення речення.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Норми літературної мови відбиті у словниках, фіксуються у вигляді усталених правил у довідниках, посібниках, підруч- никах. Вони є обов’язковим еталоном правильності літератур- ної мови для всіх, хто володіє і користується мовою, особливо для навчальних закладів, радіо, телебачення, театру, видав- ництв тощо.

Нормованістьєнеобхідноюякістюлітературногомовлення, безякоговонанезмоглабвиконатисвоюфункціюякзнаряддя розвиткусуспільства, якзасібспілкування. Нормативністьліте- ратурної мови – це природний її стан, а норма – це усвідомле- на реальність мови в її розвитку, закономірності, відображен- ня в узагальненому обов’язковому правилі. Норма лише тоді є нормою, коли відображає об’єктивні закони розвитку мови.

Отже, норма – система норм, що стосуються однорідних груп мовних явищ на всіх рівнях мови.

Виділяють орфоепічні, лексичні, словотвірні, граматич- ні, стилістичні норми.

Дослідники вважають, що нормативним є мовлення, 1) що відповідає системі мови, не суперечить її зако- нам; 2) у якому варіант норми володіє новими семантико- стилістичними можливостями, увиразнює, уточнює контекст; 3) у якому не допущено стильового (і стилістичного) дисонан- су; 4) в якому доречно обґрунтовані застосовані норми з іншо- го стилю; 5) в якому не допускається змішування норм двох

мов (суржик).

У мовленні норми передбачають конкретний вибір і вжи- вання тих чи інших мовних одиниць залежно від ситуації, ці- лей і завдань спілкування.

Мовні норми найчастіше пов’язані зі стилістичним за- барвленням мовленнєвих одиниць. Наприклад, нормами лі- тературного мовлення вважаються: біле – білеє; весь – всень- кий, морозу – Мороза, а в мовленні вживаються залежно від мети і ситуації мовлення.

Нормиспіввідносятьсяізстилямимовленняівизначають- ся в межах кожного стилю.

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Літературні норми складалися поступово, вони – явище історично змінне. Мовна практика забезпечує творення і роз- виток норм.

Літературні норми характеризуються двоякістю:

1) для них властива стабільність, незмінність.

2) мовлення, а за ним і мова, розвиваються змінюються, міняються поступово і норми. Встановлено, що причинами змін у мовних нормах найчастіше є зміни в житті суспільства, вплив внутрішніх законів мови, вплив розмовної мови, діа- лектних особливостей.

У межах сучасної літературної мови норма зазнає певних змін, проте зберігає єдність і стійкість – відмінювання 60, 80,

написання Святе Письмо.

Норми визначають межі вживання варіантів загально- народної мови і діляться на літературні – нелітературні, пра- вильні – неправильні, регламентують функціонування слів, фразеологізмів, форміконструкцій влітературній мовінавід- міну від діалектів.

Основою культури мовлення є літературна мова. Джерелами її норм є жива розмовна мова, місцеві говори,

просторіччя, професійні жаргони, інші мови.

Джерела норм літературної мови

Дотримання літературних норм у спілкуванні є визна- чальною ознакою високого рівня культури мовлення кожної людини.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Завдання для самоконтролю

32. Дайте визначення і наведіть приклади орфоепічних, лексичних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних, орфографічних, пунктуаційних і стилістичних норм.

33. Поясніть значення наведених слів, складіть з ними ре- чення.

Відноситися– ставитись, діалектний– діалектичний, при- таманний – властивий, пам’ятка – пам’ятник, попадати – по- трапляти, робити – працювати, одягати – надягати, об’ява – оголошення.

34. Сформулюйте правила і наведіть приклади написання великої букви у власних назвах.

35. Перекладіть словосполучення українською мовою. Следующий за мной мужчина. На следующее десятиле- тие. Следующий день. Запомните следующее. Приметы сле- дующие. Следующий номер журнала. Следующие правила. Преследовавший его. Сдедовать по маршруту. Следующая станщия. Следуюший параграф. Следующий будет отвечать. 36. Розкажіть про одного із сучасних письменників, ужи- ваючислова: відноситися– ставитися, славний– славетний– відомий – прославлений, твори – праці, тема – тематика, ма- лювати – зображати – відтворювати, любимий – улюблений, щастя – везіння – талант, притаманний – властивий – харак-

терний.

37. Усно дайте відповіді на запитання:

1. Як ви розумієте унормованість літературної мови?

2. Якиминормамирегулюєтьсяуснелітературнемовлення?

3. Які норми властиві писемному літературному мов- ленню?

4. Чому кожному із стилів притаманна своя норма? 5. Чому не можна порушувати літературну норму?

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

5. Ознаки культури мови

38. Розгляньте таблицю. Поміркуйте, чи всіма якостями мовлення ви володієте. Які з цих якостей вам треба удоскона- лювати?

Основні ознаки культури мови

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

!Прочитайте й запам’ятайте

Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлен- ня повинно бути якісним. Наша культура мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності висловлю- вання, багатства словника, досконалого володіння умінням поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структу- ри, активно застосовувати норми літературної мови. Тому найголовнішими ознаками культури мовлення є змістовність, послідовність, правильність, точність, багатство, доречність,

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

виразність. Їх називають комунікативними якостями мовлен- ня, оскільки вони виявляються під час побудови висловлю- вань з метою спілкування.

Творячи висловлювання, люди враховують також логіч- ність, ясність, емоційність мовлення. Усі ці ознаки підпоряд- ковуються найголовнішій – правильності. Це основна комуні- кативна якість мовлення.

Правильність мовлення – дуже об’ємна і складна ділянка культури мовлення. Щоб забезпечити правиль- ність мовлення, треба досконало володіти нормами літе- ратурної мови. Відомо, що норма – це загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, будувати речення, текст відповідно до стилю мовлення.

Правильне мовлення передбачає користування всіма мовними правилами, уміння будувати висловлювання, що відповідає його типу і стилю. Отже, щоб говорити правиль- но, треба добре знати усі розділи української мови, її чинні норми, володіти якостями мовлення.

Завдання для самоконтролю

39. Доберіть заголовок і перекажіть текст, доповнивши своїми міркуваннями про мову. Чи можна його назвати зміс- товним? Чого не вистачає для повноти змісту? Виправте цей недолік, дібравши закінчення тексту відповідно до його заго- ловка.

Мова має два потужні крила, які дають їй повнокровне життя, океан слів і граматику. Океан слів – це безмежжя, незліченність, найтісніший зв’язок із життям суспільства, найчутливіший нерв, найшвидша змінюваність, схильність до необмеженого поповнення. Він – велетенське громад-

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

дя, складники якого жодна людина не спроможна полічити

(І. Вихованець).

40. І. Складіть усну розповідь про слово кобзар, доберіть заголовок. У розповіді скористайтеся таким планом:

1. Первинне значення слова.

2. Поява нового значення слова.

3. Значення слова кобзар у сучасній українській мові. II. Обґрунтуйте необхідність плану висловлювання.

Мовознавче дослідження

41. Прочитайте. Поміркуйте над тим, як співвідносяться нормилітературноїмовичасівІ. Котляревського, Т. Шевченка і сучасні норми.

Латину тільки що сказали, Що од Енея єсть посли, Із хлібом, з сіллю причвалали, Та і подарки принесли,

Хотять Латину поклониться, Знакомитись і подружиться. Як тут Латин і закричав:

«Впусти! Я хліба не цураюсь І з добрими людьми братаюсь.

От на ловця звір наскакав (І. Котляревський).

У неділю на вигоні Дівчата гуляли, Жартували з парубками, Деякі співали - Про досвітки – вечірниці Та як била мати,

Щоб з козаком не стояла, Звичайне, дівчата… То про своє все співають, Яка про що знає…