Націон та іст память

Національна та історична пам’ять

редагування та оформлення роботи тощо), особливості апробації, оприлюднення та публічного захисту наукових праць. Книга насичена не тільки загальними положеннями про сутність методології наукових студій з українознавства, але й деякими узагальненнями конкретного досвіду провідних учених минулого і сучасності, застереженнями від помилокінедоліків, порадами, рекомендаціями, починаючивідзадуму наукового проекту і закінчуючи його реалізацією та впровадженням отриманих результатів у суспільну практику. При цьому автор самокритично застерігає потенційного читача зізнанням у тому, що не претендувавнаєдиноправильнетрактуваннязаявленихукнизіпроблем та створення універсальної методики їх вирішення. Справа в тому, що, на його думку, методика завжди індивідуалізована, нею не можна оволодіти лише на основі літератури без належної самостійної роботи

інастирливого опанування майстерністю наукового дослідження та викладу його результатів.

Таким чином, поява цієї праці – це відповідь на довгоочікувані прагнення дослідників-початківців, які відтепер матимуть досконалий підручник з основ наукової діяльності в царині українознавства. Разом з тим, ця книга буде корисною і цікавою і для більш досвідчених колег-українознавців, адже окрім того, що проф. Я. Калакура підсумував сучасні підходи до трактування та реалізації теоретичних

іметодологічних засад українознавчого пізнання, функціонування українознавства як науки й навчальної дисципліни, він щедро поділився власним досвідом і роздумами. Особливо цінними є висновки щодо ключових дискусійних питань, у т.ч. й про сутність самого українознавства, його предмету, об’єкту, структури тощо.

Крім того, у праці Я. Калакури висловлено низку конкретних рекомендацій, спрямованих як на подальше посилення ролі українознавствавструктурігуманітарногознання, повнішуреалізацію його історіософських, світоглядних і дидактичних функцій у системі науки, освіти, культури, масовихкомунікацій, державногобудівництва, утвердженняукраїнськоїідентичностітасоборності, такінавиховання нових генерацій українознавців, підвищення їхнього теоретикометодологічного рівня та формування громадянської позиції.

Професор Я. Калакура переконливо доводить, що українознавство, як цілісна наука пізнання, самопізнання і самотворення українського світу, світового українства, невіддільне від етногенезу українців, від формування української нації, її національної і державницької ідеї, від історіїнаціонально-визвольнихзмаганьукраїнськогонароду, феномену йогомови,культури,духовності,відзародження,становленняірозвитку державності України, її місії в сучасному глобалізованому світі. Воно вже відіграло і продовжує відігравати інтегруючу роль в утвердженні української ідентичності та соборності, втіленні української національноїідеї, вприскореніреформтатрансформаційнихпроцесів,

230

Цінна праця, на яку давно очікували українознавці

у побудові громадянського суспільства на засадах права, демократії та захисту свобод громадян, збереження національної самобутності. Будучи науковою системою інтегрованих знань про Україну і українців, про закономірності зародження, розвитку і життєдіяльності українськогонародувчасовихіпросторовихвимірах, українознавство, його структурні конструкції мають спільний фундамент – історичну пам’ять, спільні джерельні свідчення, спільну теорію та методологію наукового пізнання. Особлива місія українознавства полягає в тому, що воно синтезує всю сукупність знань, які стосуються українського етносу, території їхнього розселення і побутування, мови, культури, вірувань, побуту, обрядів, звичаїв, господарського, політичного і духовного життя, складання української нації, державно-правових відносин, її інтелектуальних надбань, міжнародних зв’язків, і формує якісно нову цілісність – науку самопізнання українського народу.

Не буде перебільшенням сказати, що автор досягнув поставленої мети:з’ясувавсистемний,міждисциплінарнийхарактерукраїнознавчого дослідження, розкрив його теоретичні та методологічні засади, структуру і функції, висвітлив підходи до методики найважливіших етапів наукового пізнання.

Важливим доповненням до основного тексту книги є обширна тематична бібліографія (близько 500 назв друкованих праць), витяги з офіційних нормативних документів (про порядок присудження науковихступенів, паспортспеціальності09.00.12 – «Українознавство», перелікперіодичнихвидань, щовважаютьсяфаховимиізспеціальності «Українознавство», зразки бібліографічних описувань літератури і джерел для дисертацій та рефератів, вимоги до оформлення статей в журналі«Українознавство»та«ЗбірникунауковихпрацьНаціонального науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії»), предметний (78 понять) та іменний (539 прізвищ) покажчики.

Не має сумнівів у тому, що праця Ярослава Калакури «Українознавче дослідження: теорія та методологія» знайде багато уважних читачів. Саме для них вона написана, і саме тому не варто детально переповідати її зміст. Буде набагато краще, коли дослідникипочатківці, магістри, аспіранти, інші науковці, які працюють у різних сферах українознавства: історії, історіографії, етнології, філософії, державознавства, демографії, лінгвістики, культурології, світового українства, біографістики, а також студенти гуманітарних факультетів, аматори науково-пошукової та краєзнавчо-музейної роботи придбають та опрацюють це важливе видання. Нам залишається розкрити невеличку таємницю: незважаючи на те, що перший наклад книжки вже розійшовся, тернопільське видавництво «Джура» пообіцяло задовольнити попит читачів додатковим тиражем. І від себе додамо, що Ярослав Степанович зберіг запал діяльності, всю силу творчості, усю ясність думки. Він на почесному місці в українській історичній

231

Національна та історична пам’ять

науці і педагогічній діяльності. Свій 75-літній ювілей зустрів плідною працею на науково-викладацькій ниві, продовжуючи передавати молоді свої знання, багатий досвід. Його нагороджено орденами «За заслуги» ІІ і ІІІ ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, відзнаками Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, нагородоюЯрославаМудрогоАкадеміїнауквищоїшколиУкраїни. Він лауреат іменних премій Григорія Сковороди та Василя Веретенникова, удостоєний золотої медалі Михайла Драгоманова. Натхненно засіваючинауково-педагогічнунивуінтелектуальними, національними та духовними зернами, щедро пожинає радість від успіхів вихованців, які у своїх серцях відчувають особливу шану, любов, висловлюють глибоку вдячність та найкращі побажання вчителю, пораднику і порядній Людині.

232

Відомості про авторів

Барвінська Поліна Іванівна – кандидат історичних наук,

доцент кафедри нової та новітньої історії Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (м. Одеса)

БурякЛарисаІванівна– докторісторичнихнаук, доцент, завідувач відділу дослідження впливу на національну пам’ять соціальних і духовно-культурних чинників Українського інституту національної пам’яті (м. Київ)

Вашкевич Віктор Миколайович – доктор філософських наук,

професор кафедри управління та євроінтеграції Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (м. Київ)

Вєдєнєєв Дмитро Валерійович – доктор історичних наук,

професор, заступник директора з наукових питань Українського інституту національної пам’яті (м. Київ)

Волянюк Ольга Ярославівна – кандидат політичних наук,

науковий співробітник відділу дослідження теоретичних і прикладних проблем національної пам’яті Українського інституту національної пам’яті (м. Київ)

Вояковський Даріуш – доктор ґабілітований, професор, завідувач кафедри загальної соціології і культурної антропології Гірничометалургійної академії (м. Краків, Республіка Польща)

Гирич Ігор Борисович – кандидат історичних наук, завідувач відділу джерел з історії України ХІХ – поч. ХХ ст. й сектора грушевськознавства Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, член-кореспондент УВАН (США), член НТШ (м. Київ)

Головченко Володимир Іванович – доктор політичних наук,

професор, професор кафедри країнознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті (м. Київ)

Гомотюк Оксана Євгенівна – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства Тернопільського національного

Жив’юк Андрій Анатолійович – кандидат історичних наук,

доцент, завідувач кафедри історії України Міжнародного економікогуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука (м. Рівне)

233

Вiдомостi про авторiв

Зашкільняк Леонід Опанасович – доктор історичних наук,

професор, завідувач кафедри археології та спеціальних галузей

Киридон Алла Миколаївна – доктор історичних наук, професор, завідувач відділу дослідження теоретичних і прикладних проблем національної пам’яті Українського інституту національної пам’яті (м. Київ)

Короленко Богдан Анатолійович – кандидат історичних наук,

в.о. старшого наукового співробітника відділу дослідження впливу на національну пам’ять соціальних і духовно-культурних чинників Українського інституту національної пам’яті (м. Київ)

ЛюбовецьОленаМиколаївна– докторісторичнихнаук, завідувач відділу досліджень впливів державотворчих та цивілізаційних процесів на формування національної пам’яті Українського інституту національної пам’яті (м. Київ)

Морозова Ольга Станіславівна – кандидат історичних наук,

доцент,докторантІнститутуукраїнськоїархеографіїтаджерелознавства НАН України (м. Миколаїв)

Мороко Владислав Валерійович – кандидат історичних наук,

доцент кафедри соціальної роботи Запорізького національного технічного університету (м. Запоріжжя)

СклокінаІринаЄвгенівна– аспірантка, старшийлаборантЦентру українських студій імені Д. І. Багалія Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (м. Харків)

Троян Віктор Сергійович – викладач кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету (м. Рівне)

ТроянСергійСтаніславович– докторісторичнихнаук, професор, завідувач кафедри зовнішньої політики і дипломатії Дипломатичної академії України при МЗС України (м. Київ)

ЧепелаЮрійОлексійович– аспірантНаціональногоуніверситету «Києво-Могилянська академія» (м. Київ)

Шаповал Юрій Іванович – доктор історичних наук, професор, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, керівник Центру історичної політології (м. Київ)

Шумило Віталій Вікторович – головний редактор релігійнофілософського та культурологічного журналу «Вѣра и Жизнь», здобувач Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка (м. Чернігів)

Шумило Світлана Михайлівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка (м. Чернігів)

234

Вiдомостi про авторiв

Штоквиш Олександр Анатолійович – кандидат філософських наук, старший науковий співробітник, науковий співробітник відділу дослідження історичних трагедій народів України Українського інституту національної пам’яті (м. Київ)

Ярошинський Олег Богданович – кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу освітніх технологій Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії (м. Київ)

235

ЗМІСТ

Статті та повідомлення

Буряк Л. І. Моделі національної пам’яті в українській історіографії 1920-х років: пошук компромісу та спроби адаптації . . . . . . . . . . 3

Вашкевич В. М. Історико-культурні та гносеологічні аспекти історичного знання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Вєдєнєєв Д. В. Виклики в гуманітарній сфері України і національна пам'ять . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

Волянюк О. Я. Закономірності суспільної пам’яті: політологічний аналіз . . . 37

Вояковський Д. Минуле в сприйнятті етнічності та локальності на прикордонні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

Гирич І. Б. Національна схема української історіографії кінця ХІХ – початку ХХ століття як ключовий елемент національної пам’яті . . . . . . . . . . . . 50

Головченко В. І. Історична й колективна пам’ять як складові національної свідомості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Дьякова О. В. Спогади дітей війни про Харків у часи німецько окупації . . . . . 69

Жив’юк А. А. Меморіальні місця тоталітарних репресій в Україні:

проблеми локалізації, комеморації, інституціоналізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76

Зашкільняк Л. О. Національний метанаратив та його соціальні функції:

між наукою та історичною пам’яттю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87

Киридон А. М. «Memory studies» в Україні: статусність та особливості процесу становлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

Склокіна І. Є. Радянська політика пам’яті про колаборацію періоду нацистської окупації як інструмент національної політики: регіональний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118

Троян В. С. Пам'ять і проблеми конструювання регіональних ідентичностей в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

Штоквиш О. А. Історична свідомість як об’єкт маніпулятивних технологій . 150

Дискусії

Короленко Б. А. Україна і Крим: контроверсійність дискурсу . . . . . . . . . . . . 158

Мороко В. В. Історична пам'ять – соціокультурний наратив чи соціополітичний дискурс? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

236

Чепела Ю. О. Дискусії щодо образу пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві (1904–1914) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .182

Шаповал Ю. І. Політика національного примирення в Іспанії: що корисно для України. Суб’єктивні нотатки подорожнього . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190

Персоналії

Барвінська П. І. «Нова східна політика» Віллі Брандта та питання зміни образу Східної Європи в східноєвропейських історичних

дослідженнях ФРН. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196

Шуміло В. В., Шуміло С. М. Пам’ятка культурного життя Києва початку ХХ століття: поетичний альбом схіігуменії Софії Гриньової . . . . . . . . . . . . . . 206

Рецензії та огляди книг

Троян С. С. Історичне минуле між «правдою науки» і «правдою пам’яті»

(Рец.: Woźniak M. Przeszłość jako przedmiot konstrukcji. O roli wyobraźni

w badaniach historycznych / Marek Woźniak. – Lublin: UMCS, 2010. – 280 s.) . . 219

Гомотюк О., Ярошинський О. Цінна праця, на яку давно очікували українознавці (Калакура Я. Українознавче дослідження: теорія та методологія. – К.; Тернопіль: Джура, 2012. – 292 с.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225

Відомості про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233

237

СОДЕРЖАНИЕ

Статьи и сообщения

Буряк Л. И. Модели национальной памяти в украинской историографии 1920-х годов: поиск компромисса и попытки адаптации . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Вашкевич В. Н. Историко-культурные и гносеологические аспекты исторического знания . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Веденеев Д. В. Вызовы в гуманитарной сфере Украины и национальная память . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

Волянюк О. Я. Закономерности общественной памяти: политологический анализ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

Вояковский Д. Прошлое в восприятии этничности и локальности на приграничье . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

Гирич И. Б. Национальная схема украинской историографии конца ХІХ – начала ХХ столетия как ключевой элемент национальной памяти . . . . . . . . . 50

Головченко В. И. Историческая и коллективная память как составные национального сознания . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Дьякова Е. В. Воспоминания детей войны о Харькове во время нацистской оккупации . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

Живюк А. А. Мемориальные места тоталитарных репрессий в Украине: проблемы локализации, коммеморации, институционализации . . . . . . . . . . . 76

Зашкильняк Л. А. Национальный метанарратив и его социальные функции:

между наукой и исторической памятью . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87

Киридон А. Н. «Memory studies» в Украине: статус и особенности процесса становления . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

Любовец Е. Н. Места памяти: иструментализация понятия . . . . . . . . . . . . . . 107

Морозова О. С. Украинско-польские отношения в измерении национальной памяти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

Склокина И. Е. Советская политика памяти о коллаборационизме периода нацистской оккупации как инструмент национальной политики:

региональный аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118

Троян В. С. Память и проблемы конструирования региональных идентичностей в Украине . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

Штоквиш А. А. Историческое сознание как объект манипуляционных технологий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150

Дискуссии

Короленко Б. А. Украина и Крым: контроверсийность дискурса . . . . . . . . . 158

Мороко В. В. Историческая память – социокультурный наратив или социополитический дискурс? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

238

Чепела Ю. О. Дискуссии касательно образа памятника Тарасу Шевченко в Киеве (1904–1914) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182

Шаповал Ю. И. Политика национального примирения в Испании:

что полезно для Украины. Субъективные заметки путешественника . . . . . . . 190

Персоналии

Барвинская П. И. «Новая восточная политика» Вилли Брандта и вопрос смены образа Восточной Европы в восточноевропейских исторических исследованиях ФРГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196

Шумило В. В., Шумило С. М. Памятник культурной жизни Киева начала ХХ века: поэтический альбом схиигумении Софии Гринёвой . . . . . . . . . . . . 206

Рецензии и обзоры книг

Троян С. С. Историческое прошлое между «правдой науки» и «правдой памяти» (рец.: Woźniak M. Przeszłość jako przedmiot konstrukcji. O roli wyobraźni w badaniach historycznych / Marek Woźniak. – Lublin: UMCS, 2010. – 280 s.) . 219

Гомотюк О., Ярошинський О. Ценная работа, на которую давно ожидали украиноведы (Калакура Я. Українознавче дослідження: теорія та методологія. –

К.; Тернопіль: Джура, 2012. – 292 с.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225

239