
- •1. Визначення масової комунікації
- •2. Професіональна масова комунікація.
- •4. Поняття про масову свідомість.
- •5.Міжнародна й вітчизняна наукова думка про масову комунікацію.
- •6. Глобальний розвиток систем масової комунікації
- •7. Конгломерація та концентрація як види трансформації систем масової комунікації.
- •8. Розвиток світової медіаіндустрії і виникнення медіаімперій в умовах глобалізації.
- •9. Роль держави в розвитку масовокомунікаційних процесів.
- •11. Комунікаційна мета та соціальна ситуація як чинники спілкування.
- •12. Роль смислу в організації процесу масового спілкування.
- •13. Визначення терміну маса
- •14. Психологічний механізм масифікації
- •15. Етапи формування маси.
- •16. Маси і соціальні групи. Види мас.
- •17. Ознаки маси.
- •18. Зібрана публіка
- •19. Роль настроїв у формуванні маси.
- •20. Суспільна (громадська) думка як форма масової свідомості.
- •21. Комуніканти як фактор масового спілкування.
- •22.Типи комунікантів у масовій комунікації.
- •23.Масовий вплив та його різновиди
- •24. Маніпуляційний вплив.
- •25 . Концептуальні засади масого впливу.
- •26. Професійні засади масовокомунікаційного впливу.
- •27. Концептуальні засади масовокомунікаційних технологій.
- •28. Ознаки технологій масового впливу в рамках концепту “четверта влада”.
- •29) Історія науки про масову комунікацію
- •30) Теорії масової комунікації.
- •31. Моделі масової комунікації
- •32. Напрями і методи досліджень масової комунікації
22.Типи комунікантів у масовій комунікації.
Поділ комунікантів, що беруть участь у масовому спілкуванні, здійснює-ться за різними критеріями. Залежно від критерія виділяють тип комунікантів. Можливий, наприклад, поділ за мотивацією, метою; виділяють мисли-тельні типи і т. д. Поділ комунікантів, що беруть участь у масовому спілкуванні, здійснює-ться за різними критеріями. Залежно від критерія виділяють тип комунікан-тів. Можливий, наприклад, поділ за мотивацією, метою; виділяють мисли-тельні типи і т. д.
Поділ професійних комунікантів за характером участі у комунікаційно-му процесі (або за соціальними ролями) відбито у назвах професій, посад, статусів фахівців масового спілкування: агітатор, журналіст, іміджмейкер, піарник, педагог, політик і т. д.
Під характером участі у комунікаційному процесі слід розуміти такий стиль, формат та особливості спілкування, які відповідають певній соціаль-ній ролі, що діє в певних соціальних умовах.
Розглянемо для прикладу деякі типи професійних комунікантів.
Агітатор.
Це такий тип професійних комунікантів, роботою яких є спонукання осо-би, публіки, натовпу до засвоєння певних ідей, однакового розуміння явищ, подій, спонукання до конкретних вчинків, дій.
Агітатори для досягнення своїх спонукальних цілей використовують різні засоби: лозунги, агітки, бесіди, виступи у ЗМІ, мистецькі й літературні тво-ри.
Журналіст.
Журналіст — професійний комунікант (мовець), який працює в засобах масової інформації, виготовляє інформаційні продукти для преси, телеба-чення, радіомовлення, електронних засобів); виробник масової інформації; фахівець з питань функціонування ЗМІ.
Журналіст, як професійний мовець, діє в реальних соціально-економічних умовах. З одного боку, журналісти є виразниками інтересів суспільства, барометрами суспільних очікувань і настроїв, коли мова йде про відобра-ження поведінки стихійних або вже штучно сформованих мас; з другого бо-ку, вони впливають на масову свідомість словом та візуальними засобами, коли мова йде про створення штучних мас й управління ними.
Іміджмейкер.
Іміджмейкерами називають професійних комунікантів, які займаються створенням у масовій свідомості уявних образів (іміджів) осіб, переважно політичних лідерів, керівників організацій тощо, суспільних інститутів, до яких належать установи, партії, рухи, держави і т. п. Смислом цього є досяг-нення вищих — політичних, адміністративних, суспільних — цілей. Напри-клад, метою може бути перемога на виборах кандидата, імідж якого ство-рено.
Піарник.
Піарник, або фахівець зі зв’язків з громадськістю, працює, як і всі інші фахівці масової комунікації, у сфері формування громадської думки. На від-міну від журналіста, який займається виготовленням масовоінформаційних продуктів та їх поширенням, рекламіста, який спрямовує свою активність на продаж товару чи надання послуг населенню, піарник має за справу безпосе-редньо формування громадської думки
Педагог.
за своїм призначенням вони покликані займатися формуванням особистісних структур, норм поведінки людини, тобто вихованням. Але пра-цюючи з аудиторіями, педагоги неодмінно чинять вплив на учнів, масифіку-ючи їх.
Політик
використовують для своїх цілей медіа-засоби. Як представники влади, політики використовують спілкування для формування і гуртування прихильників своїх ідей, просування інтересів по-літичної сили чи своїх власних, підготовки громадської думки до певних кроків, які має зробити політик чи його політична сила, забезпечення пере-моги своїй політичній силі чи собі.
Для політиків масова комунікація виступає природним середовищем впливу на “свій” електорат. У своїй масовокомунікаційній діяльності політики виступають більшою мірою як агітатори та пропагандисти, використовуючи їхні методи впливу.
Прес-секретар
за своїм призначенням вони виступають більшою мірою у ролі фахівців зі зв’язків з громадськістю, іміджмейкерів, редакторів.
Створення позитивного враження серед журналістів про справи особи чи інституції, просування їхніх інтересів на ринок, в суспільстві — ось ті зав-дання, які мають виконувати прес-секретарі.
Основне призначення прес-секретаря — забезпечити зв’язок середовища, яке він представляє, з медіазасобами, готувати для них інформацію.
Пропагандист
Завдання пропагандиста — переко нати суперника, опонента в чомусь і залучити його до своєї справи, свого оточення тощо.
Пропагандист має володіти досконалою системою аргументації та техні-кою переконання.
Пропагандисти традиційно поділяються на три групи: 1) ті, що займають-ся білою пропагандою (подають достовірні дані, відкрито переконують); 2) ті, що займаються сірою пропагандою (подають дані непевної достовірності; незрозуміло чиї інтереси представляють); 3) ті, що займаються чорною про-пагандою (подають недостовірні дані, представляють інтереси інших, мані-пулюють думкою об’єкта впливу).
Публіцист
Публіцист — це не професія, це соціальний статус людини, яка вміє пе-рейматися соціальними проблемами і говорити від імені великих соціальних груп до народу.
Публіциста не готують, його виховують. Публіцист ≠ журналіст.
З точки зору масової комунікації, публіцист виконує важливе завдання, пов’язане з масифікацією громадян,— прагнучи словом змінити ситуацію, викликає реакцію втягнення людей в обговорення проблеми.
Редактор.
Редактор — це порадник, помічник у нелегкій справі творення тексту автором.
Рекламіст.
Рекламіст належить до типових професійних комунікантів, для яких пла-нована реакція суб’єктів сприймання є показником професіоналізму й успі-ху. Рекламіст спрямовує свою активність на продаж товару чи надання по-слуг населенню, він прагне досягти серед людей таких реакцій виконання або втягнення, вплинути на них таким чином, аби вони результативно зреа-гували на зміст реклами. При цьому рекламіст завжди є посередником між замовником та масовою аудиторією, він працює на задоволення потреб ін-ституцій, що замовляють рекламу. Аналізуючи поведінку різних типів комунікаторів, ми ділимо їх на про-фесійних і непрофесійних.
Професійним комунікатором є той комунікатор, який усвідомлює власні процеси передачі або споживання інформації, керує ними, удосконалює свої уміння й навички, професіонально (тобто майстерно) організовує процес пе-редачі або переробки інформації.
В основі будь-якої професійної діяльності лежить активність людини у вигляді системи умінь та навичок. В цілому, ця система властива людям у звичайних, не виробничих ситуаціях, у яких проявляються прості форми від-носин між людьми. До професійних комунікаторів належать професійні мовці та професійні співбесідники (аналітики мовлення), які й роблять процес масового спілку-вання організованим.