Типологізація суспільств на основі врахування зв'язку з певним елементом економічної системи

Елемент економічної системи

Соцієтальний тип суспільства

Ознаки

виробництво

постпромислове

- тяжіння до виробництва, переважно до створення передумов, потрібних для подальшого виробництва; це виробництво науки, технології, культури й освіти

стверджується принцип меритократії, тобто місце індивіда і групи в соціальній структурі визначається заслугами, а не походженням, випадком чи іншими зовнішніми обставинами

- споживання сприяє індивідуальному та колективному розвитку, а саме – задоволенню "розумних" потреб

- орієнтація на задоволення природних потреб є не нормою, а патологією, чимось протиприродним

організація

промислове

- нагромадження визначається технічною, соціально-психологічною і владною організацією праці

- влада уособлюється у формі промислового та фінансового капіталу

- значна мілітаризація; існування непродуктивного воєнно-промислового комплексу, розкішного і демонстративного (показного) споживання

- організація праці залежить від нагромадження промислового і фінансового капіталу в державному та приватному секторах виробництва

- відсутній прямий і безпосередній зв'язок між окремими елементами системи історичних подій

- ціннісні орієнтації розчинені в масовій культурі, яка скоріше є сферою споживання, аніж творчого самовизначення

- класовий конфлікт являє собою скоріше диспозицію і співробітництво, ніж опозицію і боротьбу

- ієрархізація пов'язана зі споживання, а не з особистими здібностями та внеском у суспільний розвиток

- соціальна мобілізація відбувається через стимуляцію виробничої активності і тільки певною мірою передбачає співучасть у соціотворчих процесах

- потреби задовольняються через розподіл

- соціальна структура та інституційний порядок залежать від економіки, хоча тут немає жорсткого економічного детермінізму

- організація праці будується на основі владного примусу, але містить значний обсяг еквівалентної матеріальної винагороди

- в статусно-рольовій і престижній структурі переважають економічна і владна позиції індивіда і групи

- нагромадження здійснюються насамперед як індивідуальні, колективні чи державні заощадження, переважно у товарно-грошовому вигляді

- певне суспільне значення надається культурному та соціальному капіталу (статус і престиж)

- значна частина населення знаходиться нижче рівня бідності, тобто у стані соціального виживання, при задоволенні переважно елементарних потреб. останні фіксуються через систему розподілу і споживання матеріальних благ, а тому соціальна рівність як ціннісна орієнтація ґрунтується на розподільчій основі

споживання

товарне

- нагромадження тотожне розподілу і еквівалентне комерційне-фінансовим заощадженням: заможні версти населення здійснюють його через перетворення авансованого капіталу в додаткову вартість, найбідніші прошарки – шляхом мінімізації споживання

- ієрархізація відбувається переважно як економічна, політична і ідеологічна класифікація і тісно прив'язана до виробництва

- має місце безпосередній продаж робочої сили, розумових та духовних здібностей, а також насильницьке (підтримуване державною владою і правом) привласнення чужої праці та її продукту

- конфлікти мають антагоністичний характер і супроводжуються економічною, політичною та ідеологічною боротьбою

- соціальна мобілізація здійснюється через державний примус та державну ідеологічну пропаганду, стимулюється активізацією споживання

- задоволення потреб жорстко регулюється і контролюється ринком чи державним втручанням

- суспільні відносини підлягають політичному нагляду, а сама держава діє як колективний орган економічно панівного класу задля насильницького розподілу праці та її продуктів

- наука використовується лише як джерело технічних інновацій

- історичним суб'єктом (носієм системи дій) є геополітично об'єднана нація, це зумовлює появу таких утворень, як держава-нація, національний консенсус, національна культура, національна освіта, національний розвиток

- соціальна позиція залежить від приватної власності, тому статус визначається як сукупність прав і обов'язків, опосередкованих майновим станом: потреби формуються не встановленими стандартами споживання, а відповідно до соціально-економічного становища, яке почасти успадковується

- культурна модель збігається з політичною організацією, тобто перспективні цілі і орієнтації містяться в символах держави

- у тісній залежності перебувають ієрархізація і власність, соціальна мобілізація і товарно-грошовий обмін, потреби і спосіб життя

розподіл

аграрне

- нагромадження цілковито є результатом економії, обмеженого споживання; вилучення з нього безпосередньо спрямовані на виробництво засобів виробництва (машини, механізми, апарати, окультурення землі, посівного матеріалу, сільськогосподарського реманенту та ін.)

- людина є засобом виробництва, її соціалізація відбувається в умовах суспільного поділу праці і соціально-класового розшарування

- споживання здійснюється на основі виробництва, місце в якому визначається походженням, власністю та привілеями

- ієрархізація є наслідком насильницьки здійсненого розподілу за соціальним станом, обсягом власності, влади, споживання, привілеїв, способом життя, рівнем культури й освіти – має суто функціональне призначення, і тому кожен соціальний стан – це сукупність прав, обов'язків і привілеїв

- соціальна мобілізація відбувається лише на основі легітимізованого розподілу

- історичний суб'єкт самовизначається через релігійну чи культурну приналежність

- перспектива вбачається у релігійності, фольклорі, міфотворчості, релігія є монопольним володарем і носієм історичної перспективи, форм усвідомлення минулого та інтерпретації сучасного, інструментом громадянської згоди, основним каналом соціальних комунікацій і соціалізації, організовує зміст і ритміку використання часу, є колективним організатором і мобілізатором

- соціальний протест проявляється у формі голодних бунтів та інших спроб здійснити насильницький перерозподіл суспільних багатств чи у вигляді релігійної реформації і сектанства