прав. Так, наприклад, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів передбачає арешт у країні імпорту копій музичних товарів, які були ввезені без дозволу автора твору або власника права на цей твір (ст.13 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів) та захист авторського права на: твори, на яких є ім`я автора або коли псевдонім не викликає сумніву стосовно особи автора; кінематографічні твори; твори, що оприлюднені анонімно чи під псевдонімом; відповідні неопубліковані твори, автор яких невідомий (ст. 15 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів). Норми цієї конвенції встановлюють правило, відповідно до якого копії твору, виготовлені з порушенням авторського права, підлягають арешту в будь-якій країні-члені Бернського Союзу, де цьому твору надана правова охорона (ст. 16 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів), а також зобов’язує кожну країнучлена Бернського Союзу відповідно до свого законодавства вживати заходів щодо того, аби забезпечити застосування положень цієї конвенції (ст.36 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів). Крім того, країни-члени Бернського Союзу погодилися, що до того часу, коли країна прийняла на себе зобов`язання відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, вона здійснить всі необхідні заходи, виходячи із свого національного законодавства, щоб забезпечити застосування положень цієї конвенції. Аналогічні положення можна знайти в ст. 26 Міжнародної (Римської) конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення та в інших міжнародних угодах, зазначених вище.

2.2.Інститут права інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості

Розглянемо джерела законодавства, що стосуються питань захисту права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та комерційну таємницю. Основними джерелами законодавства з питань захисту прав на зазначені результати науково-технічної творчості є закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та «Про охорону прав на сорти рослин». Як випливає з преамбули цих законів, ними регулюються правовідносини, що виникають у зв’язку зі створенням зазначених результатів науковотехнічної творчості, а також із набуттям, здійсненням та захистом права інтелектуальної власності на ці результати. Законодавство України з питань захисту права інтелектуальної власності на комерційну таємницю становить сукупність статей, що містяться в

22

різних законодавчих актах, які загалом регулюють інші суспільні відносини. Важливе значення у цій сфері має низка статей Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», які забороняють незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначають функції та права Антимонопольного комітету України, а також санкції, які можуть бути застосовані до порушників правил добросовісної конкуренції.

Закон України «Про інформацію» включає низку норм, що безпосередньо стосуються комерційної таємниці. Зокрема в ньому дається поняття конфіденційних відомостей (інформації), що становлять комерційну таємницю, та передбачається порядок захисту права на таку інформацію.

У системі джерел законодавства з питань захисту права інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості важливе місце займають і міжнародні договори та угоди. Як відомо, СРСР із 1965 р. брав участь у Паризькій конвенції про охорону промислової власності. 26 серпня 1992 р. Кабінет Міністрів України офіційно заявив, що Україна продовжує своє членство у Всесвітній організації інтелектуальної власності та

увсіх її органах, зокрема у Паризькій конвенції про охорону промислової власності. Тим самим було забезпечено безперервність участі нашої країни в універсальних міжнародних угодах в сфері інтелектуальної власності. Нині Україна бере участь

уПаризькій конвенції про охорону промислової власності, Договорі Всесвітньої організації інтелектуальної власності про патентне право, Міжнародній конвенції про охорону нових сортів рослин.

Зокрема, Паризька конвенція про охорону промислової власності зобов’язує країни-члени Паризького Союзу забезпечити ефективний захист від недобросовісної конкуренції, тобто будьякого акту конкуренції, який суперечить чесним звичаям у промисловості та торгівлі (ст. 10-bis Паризької конвенції про охорону промислової власності). Вона зобов’язує також країничлени Паризького Союзу передбачити заходи, які б давали змогу зацікавленим особам захищати свої права як в адміністративному, так і в судовому порядку (ст. 10-ter Паризької конвенції про охорону промислової власності).

2.3. Інститут права інтелектуальної власності на комерційні позначення

Регулювання правовідносин, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності на комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки та географічні зазначення, здійснюється нормами, що містяться у низці законів України та у міжнародних договорах, в яких бере участь Україна.

23

Спеціальний закон, який би регулював правовідносини стосовно фірмових найменувань, у нас поки що відсутній.

Цивільний кодекс України містить Главу 43, якою передбачено положення щодо правової охорони комерційних (фірмових) найменувань. Зокрема, ст. 489 Цивільного кодексу України встановлюється, що правова охорона надається фірмовому найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з- поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на фірмове найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи реєстрації прав на нього. Окремі норми щодо захисту права інтелектуальної власності на фірмові найменування містяться в ряді інших законодавчих актів. Так, Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» розглядає використання чужого фірмового найменування як одну з форм недобросовісної конкуренції (ст. 4). Закон України «Про захист прав споживачів»

зобов’язує всі комерційні організації мати вивіску із зазначенням фірмового найменування, якщо воно є (ст. 18). Відповідно до

Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»

не може бути зареєстровано право інтелектуальної власності як на торговельну марку на позначення, що відтворює відоме на території України фірмове найменування, права на яке належать іншим особам (ст. 6). Відповідно до Перехідних положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить Конституції України. Таким чином, зберегло свою юридичну силу Положення про фірму, затверджене ЦВК і РНК СРСР 22 червня 1927 р. (далі – Положення про фірму 1927 р.). Не підлягає сумніву, що частина статей втратила чинність. За відсутності спеціального закону з правової охорони фірмових найменувань було б недоцільно відкидати нормативний акт, який містить чимало положень, придатних для застосування в сучасних умовах. Такими є, зокрема, норми, що розкривають в загальному вигляді структуру і зміст фірмового найменування, вказують дещо детальніше на права на фірмові найменування, визначають умови передачі власниками права на них іншим особам тощо.

В Україні діють також спеціальні закони з питань інтелектуальної власності. Це закони України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та «Про охорону прав на зазначення походження товарів», які, зокрема, містять Розділ VI, що присвячений питанням захисту права інтелектуальної власності на зазначені комерційні позначення.

Не менш важливе значення в цій сфері мають положення міжнародних договорів, які є складовою національного

24

законодавства. Україна бере участь майже в усіх основних міжнародних договорах, які прямо або опосередковано стосуються питань захисту прав на комерційні позначення. Нині Україна є учасником Паризької конвенції про охорону промислової власності та Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про закони щодо торговельних марок. Зокрема, Паризька конвенція про охорону промислової власності містить положення, спрямовані на захист права інтелектуальної власності на комерційні позначення. Так, ст. 9, 10, 10-bis і 10-ter Паризької конвенції про охорону промислової власності передбачають дії щодо захисту прав на торговельні марки, фірмові найменування, географічні зазначення, а також щодо захисту від недобросовісної конкуренції. Відповідно до ст. 9 Паризької конвенції про охорону промислової власності будь-який товар, який незаконно містить торговельну марку або фірмове найменування, підлягає арешту при ввезенні цього товару в ті країни-члени Паризького Союзу, в яких ця торговельна марка або фірмове найменування мають законну правову охорону. Також арешту підлягає товар, який був виготовлений в країні із застосуванням незаконного маркування. Арешт товарів здійснюється відповідно до законодавства кожної країни на вимогу прокуратури або будь-якого іншого компетентного органу, а також на вимогу зацікавленої сторони. Аналогічні положення передбачено щодо незаконного прямого чи побічного використання неправдивих географічних зазначень або справжності існування особи виробника, промисловця чи торговця (ст. 10 Паризької конвенції про охорону промислової власності).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Яким чином структуроване законодавство в Україні;

2.Розкрийте структуру Цивільного кодексу України, зокрема Книги четвертої;

3.Які акти загального законодавства України містять норми щодо захисту права інтелектуальної власності;

4.Які норми щодо захисту права інтелектуальної власності містить Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS);

5.Які в Україні діють спеціальні закони в сфері інтелектуальної власності;

6.Назвіть перелік законів України, що містять норми щодо захисту права інтелектуальної власності;

25

7.Назвіть перелік міжнародних договорів, учасником яких є Україна і які містять норми щодо захисту права інтелектуальної власності;

8.Надайте характеристику норм щодо захисту авторського права і суміжних прав, які містить Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

9.Надайте характеристику норм щодо захисту авторського права і суміжних прав, які містять міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, учасником яких є Україна;

10.Надайте характеристику норм, які містять законодавчі акти в Україні щодо захисту права інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та комерційна таємниця);

11.Надайте характеристику норм щодо захисту права інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості, які містять міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, учасником яких є Україна;

12.Надайте характеристику норм, які містять законодавчі акти в Україні щодо захисту права інтелектуальної власності на комерційні позначення;

13.Надайте характеристику норм щодо захисту права інтелектуальної власності на комерційні позначення, які містять міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, учасником яких є Україна.

26

3. ПРАВА, ЩО НАБУВАЮТЬ СУБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України під правом інтелектуальної власності розуміють особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Суб’єктами права інтелектуальної власності згідно із ст. 421 Цивільного кодексу України є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Ст. 423 Цивільного кодексу України містить загальну норму щодо особистих немайнових прав інтелектуальної власності.

Ними є:

-право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;

-право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;

-інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

В ст. 424 Цивільного кодексу України міститься загальна норма щодо майнових прав інтелектуальної власності.

Відповідно до цієї статті ними є:

-право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

-виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;

-виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

-інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

27

Розглянемо тепер особливості переліку немайнових та майнових прав в залежності від правових інститутів інтелектуальної власності.

3.1. Інститут права інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав

Автору твору належать особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені ст. 423 Цивільного кодексу України, а також право:

-вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

-забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору;

-обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору;

-на недоторканість твору (ст. 438 Цивільного кодексу України).

Що стосується переліку майнових прав інтелектуальної власності на твір, то він наведений в ст. 440 Цивільного кодексу України. Це:

-право на використання твору;

-виключне право дозволяти використання твору;

-право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

-інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. При цьому, використанням твору відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України є його:

-опублікування (випуск у світ);

-відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

-переклад;

-переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

-включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;

-публічне виконання;

-продаж, передання в найм (оренду) тощо;

28

-імпорт його примірників, примірників його перекладу, переробок тощо. Треба зазначити, що цей перелік дій не є вичерпним.

Виконавцю твору відповідно до ст. 38 Закону України “Про авторське право і суміжні права” належать такі особисті немайнові права інтелектуальної власності:

-вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

-вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

-вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

Виробнику фонограми чи відеограми згідно із зазначеною вище статтею Закону України “Про авторське право і суміжні права”

належать такі немайнові права інтелектуальної власності:

-зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів;

-вимагати його згадування у процесі використання фонограми (відеограми).

Організації мовлення належить особисте немайнове право інтелектуальної власності вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї програми і публічним повторним сповіщенням цієї програми іншою організацією мовлення.

Перелік майнових прав інтелектуальної власності на зазначені об’єкти суміжних прав наведений в ст. 452 Цивільного кодексу України. Ними є: право на використання об’єкта суміжних прав, а також виключне право дозволяти та право перешкоджати, у тому числі забороняти, неправомірне використання об’єкта суміжних прав.

При цьому, використанням виконання відповідно до ст.

453Цивільного кодексу України є:

-доведення виконання до відома публіки під час його здійснення;

-записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість

29

сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів;

-пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі;

-продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання;

-оренда оригіналу чи примірника запису виконання;

-забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею. Треба також зазначити, що цей перелік дій не є вичерпним.

Використанням фонограми чи відеограми відповідно до ст. 454 Цивільного кодексу України є:

-пряме чи опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі фонограми чи відеограми;

-продаж та інше відчуження оригіналу або примірника фонограми чи відеограми;

-оренда оригіналу або примірника фонограми чи відеограми;

-забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми чи відеограми з місця та в час, обраних нею. Цей перелік дій також не є вичерпним.

Використанням програми організації мовлення відповідно до ст. 455 Цивільного кодексу України є:

-здійснення (трансляція, ретрансляція) програми організації мовлення;

-записування (фіксування) програми організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів;

-відтворення запису програми організації мовлення;

-представлення програми організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату. Треба також зазначити, що цей перелік дій не є вичерпним.

30