- •1. Предмет і об’єкт естетики.
- •2. Особливості виникнення і становлення естетики як науки.
- •3. Структура естетичного знання.
- •4. Функції естетики.
- •5. Особливості естетичного знання в епоху Античності.
- •6. Особливості естетичної думки Середньовіччя.
- •7. Особливості естетичної думки Відродження.
- •8. Естетичні погляди доби Нового часу
- •9. Нормативні естетичні системи.
- •10. Модерн та постмодерн як напрями естетичного знання.
- •11.«Каллокагатія», «катарсис», «мімесіс» як основні напрями античної естетики
- •12. Естетичні почуття як компонент структури естетичної свідомості
- •13. Естетичний смак як компонент структури естетичної свідомості
- •14. Естетичний ідеал як компонент структури естетичної свідомості
- •15. Естетичне як мета категорія естетики
- •16. Міра, гармонія і хаос як естетичні категорії
- •17. Прекрасне і потворне як естетичні категорії
- •18. Піднесене і низьке як естетичні категорії
- •19. Комічне і трагічне як естетичні категорії
- •20.Добро і зло як естетичні категорії
9. Нормативні естетичні системи.
У XVII—XVIII ст. у розвитку естетичної думки виникають нормативні естетичні теорії, що були пов’язані з ідеологічним світоглядом, нормуванням суспільної діяльності і свідомості, — бароко і класицизм. Уявлення про красу, гармонію та досконалість набули в них конкретно історичного характеру: «успадкували природу, яка виправлена за античними взірцями».
10. Модерн та постмодерн як напрями естетичного знання.
Моде́рн — стильовий напрям у європейському та американському мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця 19 — початку 20 століть.
Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених в природі.
Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створеня незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові
Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.
список рис постмодернізму:
культ незалежної особистості;
потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
як правило, у постмодерному творі присутній образ оповідача;
іронічність та пародійність
11.«Каллокагатія», «катарсис», «мімесіс» як основні напрями античної естетики
Катарсис - у давньогрецькій філософії – сутність естетичного переживання; за Платоном – звільнення душі від тіла, від пристрастей або від насолод; за Арістотелем, – очищення емоцій мистецтвом
Мімесіс - термін стародавньо-грецької філософіі, який характеризує сутність людської творчості як переймання природу.. Термін запроваджений Арістотелем. Мистецтво розглядається як переймання дійсності, а музика - гармонії небесних сфер. Є основою натуралізму у мистецтві
Каллокагатія – непереводимый термин антич. эстетики, обозначающий гармонию внешнего и внутреннего, которая является условием красоты индивида.
12. Естетичні почуття як компонент структури естетичної свідомості
Не є вродженими та належать до одних із найскладніших духовних переживань. Як духовні ідеальні утворення з*являються за умов відносної свободи від практичних потреб. Залежать від загального соціально-економічного та духовного рівня як суспільства, так і людини; є соціально-історичним продуктом. Опосередковуються інтелектуальним мисленням і містять у собі певні раціональні компоненти
13. Естетичний смак як компонент структури естетичної свідомості
Категорія естетичного смаку з*являється в естетиці нового часу в 18 ст. Естетичний смак хоч і є глибоко індивідуальним, належить до сфери суспільної. Не є вродженою властивістю людини та не зводиться до психо-фізиологічних реакцій. Є духовною соціальною якістю людини, що формується в процесі виховання та навчання. Відбиває самовизначення кожної людини і не зводиться до здатності естетичної оцінки, а є спроможністю до індивідуального вибору естетичних цінностей