9. Нормативні естетичні системи.

 У XVII—XVIII ст. у розвитку естетичної думки виникають нормативні естетичні теорії, що були пов’язані з ідеологічним світоглядом, нормуванням суспільної діяльності і свідомості, — бароко і класицизм. Уявлення про красу, гармонію та досконалість набули в них конкретно історичного характеру: «успадкували природу, яка виправлена за античними взірцями».

10. Модерн та постмодерн як напрями естетичного знання.

Моде́рн — стильовий напрям у європейському та американському мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця 19 — початку 20 століть.

Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених в природі.

Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створеня незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові

Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

список рис постмодернізму:

культ незалежної особистості;

потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

як правило, у постмодерному творі присутній образ оповідача;

іронічність та пародійність

11.«Каллокагатія», «катарсис», «мімесіс» як основні напрями античної естетики

Катарсис - у давньогрецькій філософії – сутність естетичного переживання; за Платоном – звільнення душі від тіла, від пристрастей або від насолод; за Арістотелем, – очищення емоцій мистецтвом

Мімесіс - термін стародавньо-грецької філософіі, який характеризує сутність людської творчості як переймання природу.. Термін запроваджений Арістотелем. Мистецтво розглядається як переймання дійсності, а музика - гармонії небесних сфер. Є основою натуралізму у мистецтві

Каллокагатія – непереводимый термин антич. эстетики, обозначающий гармонию внешнего и внутреннего, которая является условием красоты индивида.

12. Естетичні почуття як компонент структури естетичної свідомості

Не є вродженими та належать до одних із найскладніших духовних переживань. Як духовні ідеальні утворення з*являються за умов відносної свободи від практичних потреб. Залежать від загального соціально-економічного та духовного рівня як суспільства, так і людини; є соціально-історичним продуктом. Опосередковуються інтелектуальним мисленням і містять у собі певні раціональні компоненти

13. Естетичний смак як компонент структури естетичної свідомості

Категорія естетичного смаку з*являється в естетиці нового часу в 18 ст. Естетичний смак хоч і є глибоко індивідуальним, належить до сфери суспільної. Не є вродженою властивістю людини та не зводиться до психо-фізиологічних реакцій. Є духовною соціальною якістю людини, що формується в процесі виховання та навчання. Відбиває самовизначення кожної людини і не зводиться до здатності естетичної оцінки, а є спроможністю до індивідуального вибору естетичних цінностей