Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни Запорізький національний технічний університет методичні вказівки

до практичної роботи

«Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок»

з дисципліни «Основи охорони праці»

для студентів всіх форм навчання

2011

Методичні вказівки до практичної роботи «Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок» з дисципліни «Основи охорони праці» для студентів всіх форм навчання / Укл. М.О. Журавель, С.М.. Журавель – Запоріжжя: ЗНТУ, 2011. – 22 с., 6 рис., 1 (8) табл.

Укладачі: Журавель М.О., ст. викладач

Журавель С.М., асистент

Рецензенти: Лавренко А.С., доцент, к.т.н.

Відповідальний за випуск О.В. Нестеров, доцент, к.т.н.

Затверджено на засіданні кафедри «Охорона праці і навколишнього середовища» Протокол № 10 від 29 серпня 2011 р

ЗМІСТ

1	Мета	4
2	Розрахунок захисного заземлення	4
2.1	Загальні положення	4
2.2	Методика й алгоритм розрахунку захисного заземлення	5
3	Дослідження електробезпеки в трифазних електромережах з різними режимами нейтралі	9
3.1	Загальні положення	9
3.2	Методика й алгоритм розрахунку	12
4	Розрахунок крокової напруги	13
4.1	Загальні положення	13
4.2	Методика й алгоритм розрахунку	14
5	Література	16
	Додаток А	17
	Додаток Б	17
	Додаток В	18
	Додаток Г	19
	Додаток Д	20
	Додаток Е	21
	Додаток Ж	22
	Додаток З	22

1 Мета роботи

Набування студентами практичних навичок у:

- визначенні основних параметрів захисного заземлення і самостійному рішенні інженерної задачі розрахунку пристрою захисного заземлення електроустановки;

- дослідженні електробезпеки в трифазних електромережах з різними режимами нейтралі;

- визначенні напруги кроку в залежності від віддалення точки замикання на землю та довжині кроку людини.

2 Розрахунок захисного заземлення

2.1 Загальні положення

Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання з землею або її еквівалентом металевих не струмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою внаслідок порушення ізоляції електроустановки.

Призначення захисного заземлення – перетворення замикання на корпус у замикання на землю з метою зниження напруги дотику та напруги кроку до безпечних величин (вирівнювання потенціалів).

При наявності захисного заземлення опір між замкненою на корпус фазою та землею визначається, в основному, опором заземлювального пристрою . Заземлювальний пристрій, як правило складається з металевих заземлювачів та зі з’єднувальних провідників.

Розрізняють два види захисного заземлення – виносне (або зосереджене) і контурне (або розподілене). При виносному заземленні заземлювачі винесені за межі майданчика, на котрому знаходиться електрообладнання. Завдяки цьому є можливість вибрати місце з найменшим опором ґрунту для розташування заземлювача. Заземлені корпуси знаходяться поза полем розтікання струму заземлення, тобто виносне заземлення захищає лише за рахунок малого опору пристрою заземлення.

Електроди контурного заземлювального пристрою розташовуються по контуру майданчика або приміщення, де знаходиться обладнання яке заземлюють, а також всередині майданчика або приміщення. Тут в будь-якій точці поверхні ґрунту в разі замикання на землю може виникати значний потенціал. Внаслідок цього різниця потенціалів між точками поверхні, які знаходяться всередині контуру, знижується і сила струму через тіло людини, що торкається корпусу, менша, ніж при виносному заземленні. При виконанні контурного заземлення, якщо необхідно також прокладають горизонтальні металеві стрічки (заземлювач у вигляді сітки), котрі додатково вирівнюють потенціали всередині контуру. Всередині приміщень вирівнювання потенціалів відбувається також за рахунок наявності металевих конструкцій, трубопроводів, кабелів та інших струмопровідних предметів, які розташовані в поверхневому шарі ґрунту і зв’язані з мережею заземлення.

В середині будівель прокладають внутрішню магістраль заземлення вздовж стін, до котрої під’єднують паралельно заземлювані провідники від корпусів електрообладнання, котре підлягає заземленню. Послідовне включення обладнання, що заземлюється не допускається.

Існують штучні заземлювачі, призначені виключно для заземлення електрообладнання, і природні – струмопровідні предмети, котрі знаходяться в землі та комунікації іншого призначення.

Як природні заземлювачі можна використовувати:

• металеві конструкції та арматуру залізобетонних конструкцій, котрі контактують з землею;

• прокладені в землі водогінні труби та свинцеві оболонки кабелів;

• обсадні труби артезіанських свердловин та колодязів.

Забороняється використовувати, як природні заземлювачі трубопроводи з пожежовибухонебезпечними рідинами і газами, алюмінієві оболонки кабелів та алюмінієві провідники.