1.Загальні риси міфологічних уявлень про державу і право в країнах Стародавнього сходу  Початок державно-правової думки як невід'ємної складової міфологічного світогляду сягає доби ранніх річкових цивілізацій, які створили ірригаційне землеробство та могутні державні інституції його підтримки. Влада-власність у формі верховного диктату бюрократичної державності виступала структуроутворюючою силою економічного, суспільно-політичного і культурного життя ранньокласових суспільств Стародавнього Сходу. Держава тотально домінувала над суспільством, повністю організуючи та контролюючи його функції. Окремий індивід поза державою не мислив свого існування, навіть не виникало уявлення про його індивідуальну цінність, а отже не ставилося питання про особисті права індивіда. держава уявлялась древнім як цілісний організм, який породжений самою природою, втіленням вищого порядку, ідей добра і справедливості, яким людина покликана служити. Правитель розглядався або живим богом, якому юридично належало все в країні (Єгипет, Індія), або особою, яка керує від імені богів. риси політико-правових поглядів в країнах Стародавнього Сходу. Усі вони були міфологізованими, мали виключно прикладний характер, в основному стосувалися питань природи, завдання влади правителя та «мистецтва управління», механізму здійснення влади і правосуддя. 

2. Політична думка у Стародавній Індії  Політико-правова думка Стародавньої Індії сформувалась під впливом міфологічних і релігійних уявлень про владу. Саме цим можна пояснити те, що на протязі багатьох віків жриці (брахмани) займали домінуючу роль в духовному і соціально-політичному житті країни. Суспільство структурувалося, поділившись на чотири касти (варни): брахманів (священнослужителів), кшатріїв (правителів і воїнів), вайпіиїв (землеробів та торгівців) і шудрів (осіб фізичної праці, слуг). Основна духовна та світська влада була зосереджена в руках брахманів і кшатріїв, а релігійно-філософська система дістала назву брахманізму (за іменем верховного бога Брахми).

3. Політико-правові ідеї брахманізму і буддизму.  На відміну від брахманізму, який ігнорує права особистості, розширюючи натомість права держави та влади, буддизм гуманістично зорієнтований і має психологічне та етичне підґрунтя. Його мета — перетворити кожну людину на доброзичливу, звільнену від страждань, а також від бажань і пристрастей особистість. Будда відкинув теорію божественного походження каст і царської влади. Він проповідував рівність між людьми, але не в соціальній, а в духовній сфері 

4.Політична і правова теорія у трактаті Каутільї “Архашастра” та “Законах Ману” "Артхашастра" За "Артхашастрою" державний апарат повинен регулювати всім господарством, у тому числі його провідною галуззю - сільським господарством. Трактат називає сім найважливіших елементів держави: територія, правитель, міністри, столиця, казна, військо, союзники. Особливе місце в трактаті відведено правилам і принципам діяльності певних установ влади й управлінню державою. Користь - в трактаті є визначальною основою і провідним принципом усіх політичних дій, суспільного порядку, судочинства, правил поведінки й обов'язку державних чиновників. Виділення корисності як самостійного принципу було значним кроком у формуванні світської доктрини держави та права. З огляду на це, дослідники іноді автора трактату називають індійським Макіавеллі.  "Закони Ману" відтворюються та захищаються положення вед й упанішад про поділ суспільства на варни, їх нерівність, містяться приписи про правила поведінки людей у приватному та суспільному житті згідно з положеннями брахманізму, настанови про управління державою, судочинство. В цілому закони Ману виражають ідеологію рабовласників Стародавньої Індії, кастовий устрій. Суспільним ідеалом був економічно незалежний господар, а господарська самостійність розглядалась як одна з головних умов свободи та повноправності людини. Серед основних об'єктів власності закони називають землю, яку поділяли на царську, общинну таприватну власность. 

5. Політична думка у Стародавньому Китаї. Конфуціа́нство-Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття  обов'язку, повага до старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо. Проповідуючи ідеальні  стосунки між людьми, в сім'ї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами  суспільства. Конфуціанство вважало основою соціального устрою моральне самовдосконалення індивіда й дотримання норм етикету,  проголошувало владу правителя священною, а метою державного управління — інтереси народу.  Вчення Конфуція про суспільство, державу і право. Принципи гуманності та ритуалу. 

6. Соціально-політичні ідеї Мо-Цзи. 

моїзм-в основі ідея приналежності народові верховної влади, а управління в суспільстві слід здійснювати за загальноприйнятими  методами виховання і примусу. Моїстична теорія ґрунтувалась на утопічній ідеї взаємної любові між людьми, правителями і народом. 

7. Даосизм- правильний життєвий шлях людини або народу, що відповідав велінням неба.  На відміну від традиційно- теологічних тлумачень дао як прояву небесної волі, Лао-цзи  характеризував його як незалежний від небесного владики природний перебіг речей, природну закономірність. Дао  визначало закони неба, природи і суспільства. Воно втілювало вищу доброчесність і природну справедливість. Щодо дао  всі рівні. 

8. Теорія політики і права легістів

Легізм- інтереси народу та держави протилежні, тобто легісти першими в історії політичної думки Стародавнього Світу обгрунтували думку про несумісність політики і моралі. Вони відстоювали ідею абсолютної влади правителя, який повинен правити методом "батога і пряника" на основі жорстких законів, які тотально регламентували б життя підданих і не підлягали осуду та оскарженню. 

9. Загальна характеристика суспільно-політичної ідеології у Стародавній Греції. Основні напрямки ідеологічної

Загальна характеристика суспільно-політичної ідеології у Стародавній Греції. Основні напрямки ідеологічної боротьби і проблеми, що були в центрі уваги цієї боротьби.  головна увага приділялася державному устроєві, проблемі кола осіб, допущених до участі в політичній діяльності. Цим і була обумовлена підвищена увага до питання класифікації форм держави, пошуків причин переходу від однієї форми правління до іншої, прагнення визначити найкращу ідеальну форму правління. Для правової і політичної думки давньої Греції характерна особлива увага до питань державного устрою, кола осіб, які беруть участь у політичній діяльності. Відтак, майже у кожного із грецьких мислителів, шкіл чи напрямків знаходимо відповіді на питання про критерії класифікації та види форм держави, причини їх зміни, про закономірності переходу від однієї форми правління до іншої, про конструкцію ідеальної держави тощо 

10. Політичні вчення раннього періоду (іх–vі ст. До н. Е.). Творчість Гомера, Гесіода, Солона, Піфагора та Геракліта.

Політичні вчення раннього періоду (ІХ–VІ ст. до н. е.). Творчість Гомера, Гесіода, Солона, Піфагора та Геракліта.  Гомер-Ідеологія Гомера, йдучи походить зобщинно-родовую формацію, відбиваєнарождающуюся цивілізацію, висхідний гуманізм,  включаючи критикуразлагающейся родової аристократії, скептичне ставлення до богів і героям, цілком певну антивоєнну позицію і гуманізм  в моралі, релігії, і естетиці.  Гесіод-відбивав вже орієнтацію людини у межах класового суспільства. Міфологія, досить «розхитана» вже в Гомера, у Гесіода  перетворювалася або у мораль (дидактичний епос), або у предмет колекціонерства і каталогізації (генеалогічний епос).  Солон- вважав, що міжнародні контакти вимушують втрачати небажане старовинне почуття погорди і презирства до чужинців, розвивають  інтерес і симпатію до іншого способу життєдіяльності, що певним чином унеможливлює криваві війни. Він приймав численних емігрантів,  надавав права громадянства вигнаним назавжди, хоча не схвалював звичаю мати дві батьківщини—був проти подвійного громадянства. 

11. Період розквіту давньогрецької політичної думки (V–іv ст. До н. Е.). Демокрит про державу і право.

Демокріт- людське суспільство виникає лише після тривалої еволюції, як результат прогресивної зміни вихідного природного стану. В цьому сенсі суспільство, держава, законодавство створені штучно, а не дані природою. Але саме їх походження являє собою природно-необхідний, а не випадковий процес. державі, представлені загальне благо і справедливість. Інтереси держави він ставив вище інтересів громадян. Само ж державне управління вважав мистецтвом, причому не простим, а найскладнішим із усіх мистецтв.