![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •1 Передмова
- •2 Загальні положення стосовно дипломної роботи
- •2.1 Призначення та завдання дипломної роботи
- •2.2 Схема наукового дослідження
- •2.3 Загальні вимоги до виконання дипломної роботи
- •3 Вимоги до структури та змісту дипломної роботи
- •3.1 Структура роботи
- •3.2 Вимоги до структурних елементів вступної частини
- •3.3 Вимоги до структурних елементів основної частини
- •3.4 Вимоги до додатків
- •4 Правила оформлення дипломної роботи
- •4.1 Загальні вимоги до оформлення роботи
- •4.2 Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
- •4.3 Правила подання ілюстрацій
- •4.4 Правила подання таблиць
- •4.5 Правила подання перерахувань
- •4.6 Правила подання приміток
- •4.7 Правила подання виносок
- •4.8 Правила подання посилань та оформлення списку використаних джерел
- •4.9 Правила оформлення додатків
- •5 Захист дипломної роботи
- •5.1 Порядок захисту
- •5.2 Підготовка до захисту
- •6 Критерії оцінювання дипломної роботи
- •Додаток а Приклад оформлення титульного аркуша
- •Додаток б Приклад оформлення завдання на дипломну роботу
- •Додаток в Приклад оформлення реферату реферат
- •Додаток г Приклад оформлення змісту
- •Додаток д Приклад оформлення переліку умовних скорочень
- •Додаток е Приклад оформлення вступу до дипломної роботи
- •Додаток ж Приклад оформлення розділів
- •Додаток и Приклад оформлення списку використаних джерел
4.5 Правила подання перерахувань
Перерахування, за потреби, можна наводити всередині розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Перед перерахуванням ставлять двокрапку. Перед кожною позицією перерахування слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, без нумерування, – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації перерахування слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий та наступні рівні деталізації).
Приклад 1.
Закон визначає такі групи порушень законодавства про захист економічної конкуренції:
а) антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання:
1) розподіл ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
б) зловживання монопольним становищем на ринку:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин;
в) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю:
1) заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності;
2) пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до вступу в об’єднання або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;
г) обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань, яка полягає в тому, що зазначеним суб’єктам забороняється:
1) схиляти інших суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) примушувати інших суб’єктів господарювання до:
2.1) антиконкурентних узгоджених дій, визначених статтею 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”;
2.2) узгоджених дій, визначених статтями 7-10 Закону України “Про захист економічної конкуренції”;
2.3) участі в концентрації суб’єктів господарювання, визначеної статтею 22 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Перерахування першого рівня деталізації виконують малими літерами з абзацного відступу, другого та наступних рівнів – з відступом відносно місця розташування перерахувань попереднього рівня.
Приклад 2.
Термін „міжнародний” у доктрині міжнародного приватного права є позначенням того, що у спорі, який виник між сторонами, присутній іноземний елемент, а саме:
суб’єкти спору мають різну національну приналежність;
або об’єкт спору знаходиться на території іншої держави;
або юридичних факт, що став причиною спору, мав місце на території іншої держави.