термінологічний словник

1. традиційний – засвоєння людиною норм, зразків поведінки, поглядів, стереотипів, які притаманні її найближчому оточенню (сім’я, сусіди, родичі, друзі);

2. інституціональний – функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства та різноманітними організаціями, а також засобами масової інформації. У процесі такої взаємодії особистість набуває знань та досвіду соціально схвалюваної поведінки та конфліктного чи безконфліктного дотримання певних соціальних норм;

3. стилізований – діє в межах окремої субкультури, як комплекс певних цінностей та особливостей поведінки, притаманний для людей певного віку, професії, національної чи соціальної групи, що в цілому впливає на стиль життя та мислення особистості;

4. міжособистісний – функціонує процесі взаємодії людини з авторитетними для неї особистостями.

• Соціально-психологічні механізми соціалізації:

1. імпринтинг – фіксування людиною на рецепторному та підсвідомому рівні особливостей об’єктів, що на неї впливають;

2. наслідування – копіювання людиною певних зразків поведінки т діяльності інших;

3. ідентифікація – ототожнення людиною себе з іншими людьми, групою, спільнотою;

4. рефлексія – оцінка особистістю різних проявів свого «Я»;

5. інтеріоризація – процес перетворення зовнішніх, реальних операцій соціальної діяльності у внутрішні, ідеальні;

6. екстеріоризація – процес переходу від внутрішньої, психічної діяльності до зовнішньої, практичної.

• Соціальний працівник - спеціаліст, що працює у державних органах соціального захисту та підтримки.

• Соціальний статус - місце індивіда у соціальних стосунках, яке визначає його права і обов’язки.

• Соціальний супровід - різновид соціально-педагогічної діяльності, що є формою соціальної підтримки та передбачає впродовж певного терміну надання комплексу послуг конкретній особі чи сім’ї.

• Соціальні послуги - дії державних або неурядових організацій, спрямовані на задоволення потреб і забезпечення прав, вирішення проблем або подолання складних життєвих обставин окремих осіб чи соціальних груп.

• Соціальні інститути - специфічні соціальні утворення, що забезпечують відносно стійку сталість зв’язків і стосунків у межах соціальної організації суспільства, певні історично зумовлені форми організації і регулювання соціального життя.

• Соціально-педагогічна віктимологія (від лат. victime — жертва та гр. Лдуод - наука) - галузь знань, складова соціальної педагогіки, що вивчає різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціалізації та насильства.

• Соціально-педагогічна діяльність — це різновид професійної діяльності, спрямованої на створення сприятливих умов соціалізації, забезпечення всебічного розвитку особистості, задоволення її культурних і духовних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності.

• Соціально-педагогічний захист дітей і підлітків - комплекс впливів і заходів, що забезпечує реалізацію прав особистості, гарантованих Конституцією і Конвенцією ООН.

• Соціально-педагогічний комплекс - структурно-упорядкована та розгалужена мережа освітньо-виховних закладів, соціально-психологічних служб, територіальних груп та об’єднань тощо, спрямована на соціальний захист і реалізацію прав кожного свого члена у творчій самореалізації, успішному розвитку особистості.

• Соціально-педагогічний процес — процес взаємодії соціального педагога і клієнта, спрямований на вирішення соціальної проблеми останнього педагогічними засобами в спеціальних або природних умовах.

• Соціальний розвиток особистості — об’єктивний і керований процес набуття індивідом статусу особистості, засвоєння та сприйняття сукупності соціально-ціннісних ставлень, які склалися в суспільстві, у ході якого відбуваються суттєві кількісні і якісні зміни у соціальних якостях, стосунках, ролях тощо.

• Спадковість - це певні, закладені в генетичну програму якості та особливості, які передаються дітям від батьків.

• Спілкування - взаємодія двох або більше осіб, спрямована на обмін інформацією пізнавального або афективно-оцінювального характеру.

• Статево-віковий підхід (у соціальному вихованні) - передбачає урахування статевих відмінностей особистості у сприйманні соціального досвіду, його засвоєнні й реалізації у процесі життєдіяльності.

• Суб’єкти соціального виховання — це державні, громадські організації, фізичні особи, що здійснюють соціальну політику і організовують соціальне виховання підростаючого покоління. Бувають індивідуальні, групові та масові.

• Суб’єкти соціально-педагогічної діяльності - це органи державної влади, державні соціальні інститути, установи та служби, неурядові організації та фізичні особи, що реалізують соціальну політику, забезпечують сприятливі умови для соціалізації особистості.

• Субкультура - сукупність специфічних соціально-психологічних ознак, які впливають на стиль життя та мислення окремих груп людей і дозволяють їм усвідомити та утвердити себе як не схожих на інших представників соціуму.

• Торгівля дітьми (людьми) - здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передача, переховування чи отримання дітей шляхом загрози силою або іншими формами примусу для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

• Трудові мігранти - особи, що внаслідок погіршення економічної ситуації виїжджають на певний час за межі своєї батьківщини для того, щоб влаштуватись на роботу та матеріально забезпечувати сім’ю або робити заощадження для свого існування після повернення з-за кордону.

• Управління - усвідомлене використання керівниками відношень влади, наявних можливостей для створення умов, сприятливих для отримання результату, і таких, що більш повно реалізують завдання та цілі соціального виховання.

• Фактори соціалізації - різноманітні умови, які більш менш активно впливають на розвиток особистості. Виділяють чотири основні групи: мегафактори (космос, планета, світ); макрофактори (країна, етнос, суспільство держава); мезофактори (місце проживання, засоби масової комунікації, субкультура); мікрофактори (сім’я, виховні організації, школа).

• Фізичне насильство - умисне нанесення однією особою іншій тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.

• Формування - процес розвитку особистості під впливом зовнішніх соціальних факторів.

• Центр дитячої та юнацької творчості — тип освітнього закладу позашкільної системи освіти для дітей дошкільного та шкільного віку, призначений для розвитку творчих здібностей у різних галузях людської діяльності.

• Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - спеціальні заклади, уповноважені державою реалізувати соціальну політику шляхом проведення соціальної роботи з дітьми, сім’ями, молоддю.

• Школа-інтернат - загальноосвітній заклад, у якому живуть і навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

• Школа-комплекс - педагогічний заклад, у склад якого входять загальноосвітня школа з філіалами закладів культури, додаткової освіти дітей, що працюють по єдиному плану та режиму школи продовженого дня. У складі школи комплексу може бути також дитячий дошкільний заклад.

2.Список використаної літератури

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]/О.В. Безпалько – К.:Центр учбової літератури, 2009. – 208 с.

2. Заверико Н. В. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім «Слово», 2011. – 240 с.

17