Планування уроку фізики, підготовка розширеного конспекту

Підготовка вчителя до уроку складається з двох органічно пов'язаних між собою етапів: планування системи уроків з теми і конкретизації цього планування стосовно кожного уроку, осмислення і складання планів окремих уроків.

Тематичне планування призначене для визначення оптимальних шляхів реалізації освітньої, розвиваючої і виховної функцій навчально-виховного процесу в системі уроків і позаурочних занять з даної теми або розділу навчальної програми. До цієї системи, в залежності від основної дидактичної мети, можуть ввійти як уроки різних типів і видів, так і інші форми організації позакласної та позаурочної роботи учнів.

Успіх тематичного планування залежить від того, наскільки чітко учитель уявляє собі, що повинні учні міцно засвоїти, з чим познайомитися, що вміти, знати і т.д. Тому тематичне планування розпочинається з ретельного вивчення вчителем навчальної програми з предмету, освітніх стандартів, визначення основних виховних і розвивальних завдань у межах навчального предмету в цілому і з даної теми, зокрема. Тільки в результаті такої попередньої роботи можна зрозуміти значення кожного "народжуваного" в тематичному плані уроку. Інакше, замість системи взаємопов'язаних уроків отримаємо випадковий "набір" уроків.

Науково обґрунтовану схему тематичного планування запропонував відомий російський дидакт М.І.Махмутов, яка має такий вигляд [286,147].

Схема тематичного планування

1. Назва теми:

1) мета (загальна дидактична) уроку або системи уроків;

2) тип уроку (уроків);

3) спільні методи навчання (репродуктивні або продуктивні);

4) обладнання і основні джерела інформації;

5) види контрольних робіт на основі системи уроків.

2. Актуалізація:

1) опорні знання (поняття і факти) і способи дії;

2) типи самостійних робіт.

3. Формування нових понять і способів дії:

1) нові поняття і способи дії;

2) головні і другорядні проблеми та типи самостійних робіт.

4. Застосування (формування умінь та навичок):

1) типи самостійних робіт;

2) між-предметні зв'язки.

5. Домашнє завдання:

1) повторення (обсяг навчального матеріалу);

2) типи самостійних робіт.

Основою тематичного планування в даній схемі слугує дидактична структура уроку, компоненти якої містять елементи знань (понять) і способів дій, типи самостійних робіт, тобто зміст і способи навчання.

Розпочинаючи планування системи уроків з чергової теми, вчитель повинен чітко уявити якими опорними знаннями, уміннями і навичками уже володіють учні, які види наступних зв'язків (предметних, міжпредметних) можуть і повинні на їх основі актуалізуватися. Тільки після цього можна розробляти конкретні програми роботи учнів з даної теми.

В цих програмах учитель чітко визначає якими основними знаннями, уміннями і навичками повинен оволодіти учень при вивченні матеріалу з даної теми. В програмі перелічуються основні поняття і закономірності, які вводяться в даній темі; найважливіші відомості про навчальні явища, процеси, події і т.д.; характеризуються типи задач, які учні повинні навчитися розв'язувати, а також очікуваний приріст у знаннях, уміннях і навичках учнів, що має відбутися в результаті вивчення теми.

Учитель планує також формування в учнів умінь навчально-дослідницької діяльності, накреслює основні завдання виховання відповідального ставлення їх до навчального матеріалу, до тих видів діяльності, які здійснюватимуть школярі в процесі вивчення даної теми.

Саме цілеспрямованість учителя при здійсненні тематичного планування, конкретизація ним найближчих завдань навчання і є власне управлінням процесом навчально-пізнавальною діяльністю учнів в системі уроків, основою його творчого підходу до поурочного планування структури і змісту майбутньої діяльності на уроці, до визначення системи та послідовності власних дій і дій учнів на кожному уроці. Тільки після визначення дидактичних завдань до кожної теми в цілому, можна розпочинати підготовку до кожного конкретного уроку.

Можна рекомендувати наступну схему плану-конспекту уроку:

Схема плану-конспекту уроку

1. Тема програми.

2. Тема уроку.

3. Мета уроку:

4. Завдання: а) освітні; б) виховні; в) розвиваючі.

5. Тип уроку.

6. Вид уроку.

7. Методи: а) навчання; б) викладання.

8. Матеріально-технічне і дидактичне оснащення уроку: 1) Обладнання. 2) Прилади. 3) Інструмент (робочий, вимірювальний). 4) Еталони. 5) Заготовки, матеріали. 6) Наочні посібники. 7) Дидактичний матеріал. 8) Технічні засоби навчання.

9. Між-предметні зв'язки.

10. Передові методи праці.

11. Література.

Хід уроку по етапах

1. Актуалізація опорних знань і мотиваційних станів.

1) Завдання етапу.

2) Склад опорних завдань.

3) Склад опорних умінь.

4) Формування мотивів, інтересу, емоційного настрою.

2. Формування нових знань і способів діяльності.

1) Завдання етапу.

2) Введення нових понять.

3) Очікуваний приріст знань, умінь.

4) Способи спонукання.

3. Формування нових умінь і навичок.

1) Завдання етапу.

2) Склад формованих і розвиваючих умінь.

3) Самостійна робота.

4) Поточний інструктаж (індивідуальний, колективний).

4. Домашнє завдання.

19

Методика формування умінь учнів працювати з навчальною літературою з фізики.

Підручник - це короткий звід наукових відомостей. Він визначає обсяг, рівень і структуру мінімуму фізичних знань, що повідомляються учням. Робота з ним на уроці повинна стати одним з важливих методів навчання. На це націлений і методичний апарат підручника: шрифтові виділення в тексті, малюнки, фотографії і таблиці, питання до параграфів, система завдань і вправ, предметно-іменний покажчик, описи лабораторних робіт.

  Підручник повинен бути використаний на уроках для засвоєння нового матеріалу, що сприяє активізації навчаються в процесі навчання.

Це може бути здійснено в таких випадках:

1. Робота з підручником може бути проведена у зв'язку з демонстрацією досвіду.

Наприклад, при вивченні вимушених коливань ставиться дослід для спостереження резонансу маятників і увага учнів звертається на те, що дане явище виникає, коли маятники мають однакову частоту. Як же його пояснити? Дається завдання: знайти пояснення в книзі.

 2. Можна почати вивчення теми з самостійної роботи з підручником. Це можливо в тому випадку, якщо учні мають запас знань, необхідних для правильного розуміння нового матеріалу.

За підручником готують відповіді на ці питання, після чого проводиться бесіда, в якій розбирається процес кипіння з молекулярно-кінетичної точки зору. Ставиться досвід з кип'ятінням води в колбі. Звертається увага на виникнення і стрімке підняття бульбашок, перевіряється сталість температури при кипінні рідини, зниження температури кипіння при зменшенні тиску (з тією ж колбою), кипіння розчину кухонної солі.

Така методика створює міцне засвоєння матеріалу, так як самостійна робота поєднується з активною розумовою діяльністю, що спрямовується педагогом.

3. Велике значення має прищеплення умінь не тільки знаходити формулювання в тексті підручника, а й давати визначення на підставі читання його тексту.

Наприклад, при вивченні вільних коливань ставимо наступний досвід. Піднімаємо маятник на деяку висоту, а потім відпускаємо його. Ставиться питання: "За рахунок, якої енергії маятник коливається?". Очевидно, за рахунок потенційної енергії, наданої маятнику спочатку. Говоримо, що такі коливання називаються вільними. Ставиться завдання сформулювати, які коливання називаються вільними. Прочитавши початок параграфа, учні формулюютьвідповідь.

Як показує досвід, при такому поєднанні демонстрації, слова викладача і використання підручника, учні не тільки засвоюють зміст визначення, але і запам'ятовують його формулювання.

4. Дуже корисною є методика узагальнення навчального матеріалу на уроці, коли вона проводиться за підручником з подальшим аналізом прочитаного. За вказівками і напрямних питань учні швидко переглядають текст підручника; при цьому вони не читають усі параграфи цілком (на це потрібно було б дуже багато часу), але, добре орієнтуючись у знайомому тексті, швидко знаходять потрібне.

5. Не завжди виклад викладача відповідає змісту підручника. Коли вчитель роз'яснює навчальний матеріал в іншому плані або приходить до висновку іншим шляхом, ніж підручник, він повинен відразу повідомити про це на уроці і план записати на дошці в процесі викладу змісту уроку.

  Завдання полягає в тому, щоб текст підручника і додатковий матеріал представляли єдине ціле.

  Самостійна робота з підручником повинна знаходитися в логічного зв'язку з усіма іншими видами діяльності на уроці. 

20

Аналіз уроку фізики

І. Тип і структура уроку:

1. Тип, структура уроку, його місце серед уроків з теми.

2. Мета уроку, дидактичні завдання окремих етапів.

3. Витрата часу.

II. Зміст та методика повторення вивченого:

1. Повнота та глибина перевірки.

2. Методика повторення, диференціація завдань.

3. Кількість задіяних перевіркою учнів.

4. Об'єктивність та аргументація оцінювання.

III. Вивчення нового матеріалу:

1. Вимоги програми.

2. Науковість, зв'язок із життям, система­тичність, доступність, співвідношення у матеріалі головного та другорядного.

3. Відповідність матеріалу цілям та завданням уроку.

IV. Методи навчання:

1. Оснащеність уроку наочними посібниками, дидактичними матеріалами.

2. Обґрунтованість застосованих методів.

3. Організаторська, управлінська діяльність вчи­теля. Робота з різними групами учнів.

4. Діяльність вчителя як консультанта та коорди­натора навчання.

VIII. Характер діяльності учнів:

1. Самостійна робота. Робота в групах.

2. Диференціація та індивідуалізація.

3. Активність мислення.

3. Активізація пізнавальної діяльності.

4. Використання методів проблемного навчання.

5. Поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм роботи.

6. Самостійна робота учнів.

7. Методика контролю та обліку знань.

V. Засвоєння нового:

1. Добір матеріалу для формування умінь та на­вичок. .

2. Самостійна робота під час закріплення.

3. Зворотній зв'язок. Оцінювання відповідей.

VI. Завдання додому:

1. Обсяг, характер і доступність матеріалу.

2. Наявність та характер інструктажу.

3. Наявність диференційованих завдань.

4. Місце домашнього завдання на уроці.

VII. Характер діяльності вчителя:

1. Рівень педагогічних вимог до роботи учнів, розвитку їхніх мови, мислення.

2. Мова вчителя та загальний стиль його пове­дінки.

4. Розвиток психічної сфери учнів.

IX. Результати уроку:

1. Підбиття підсумків.

2. Виконання плану.

3. Рівень досягнення мети.

4. Рівень якості знань, умінь, навичок, виявлених на уроці.