_Lasota_diarij

Також нещодавно кримський цар, прагнучи піти походом і напасти на країну вашої цісарської величності, переправлявся разом із своїм військом через гирло Дніпра й Бугу біля Очакова, а ми під прапорами вашої цісарської величності хотіли перешкодити йому переправлятися. Але не могли протистояти такому великому війську: кінноті на суші та галерам і суднам на воді, хоча двічі мали сутички з ними і захопили цінного полоненого, котрого, якби він не був тяжко пораненим, теж прислали вашій цісарській величності. Але оскільки Лясота сам розмовляв з ним і розпитав багато про що, він складе звіт вашій цісарській величності. За цінні подарунки, тобто хоругви, тулумбаси і гроші, подаровані й прислані вашою цісарською величністю із своєї ласки нам, лицарському людові, висловлюємо вашій цісарській величності, нашому найласкавішому панові, ми, найнижчі слуги, свою якнайпокірнішу подяку. Дай боже, щоб ми за це в теперішньому поході, який вирішили зробити морем на човнах із божою поміччю іменем і на службі вашої цісарської величності, змогли охоче послужити з користю. Ваша цісарська величність буде ласкавий отримати від свого посла Лясоти та наших послів Саська Федоровича й Ничипора (обидва командують у Війську Запорізькому понад 100 козаками кожен) звіт про це.

Ще покірно просимо вашу цісарську величність як християнського володаря, аби вищезгаданих наших послів (яким надаємо повноваження трактувати про наші справи) ласкаво вислухати і йняти їм віру. Пана Хлопицького, нашого полковника, ми відрядили до великого князя московського (як християнського володаря й відданого друга вашої цісарської величності) з листами вашої цісарської величності й нашим з проханням допомогти нам військом проти турків, що йому легко зробити, бо його кордони не дуже віддалені, і його люди звідси легко можуть піти на Волощину або далі.

Також просимо вашу цісарську величність написати листа до його королівської величності й державної ради [Польщі], щоб кожен лицар з їх дозволу міг мати вільний і безпечний проїзд та повернення на батьківщину. Повідомляємо ще вашу цісарську величність, що наше Військо Запорізьке може виставити близько шести тисяч досвідчених добірних козаків, крім жителів прикордонних сіл. З огляду на далеку дорогу ми дали згадуваним нашим послам і начальникам ще двох інших з-поміж себе.

З цим знову віддаємо себе і нашу вірнопіддану службу вашої цісарської величності з найглибшою покорою, як ваші найнижчі слуги.

Дано на Базавлуку, на рукаві Дніпра біля Чортом лика, для 3 липня, року 1594.”¹.

Повноваження запорізьких послів

“Я, Богдан Мікошинський, гетьман* запорожців разом з усім лицарством вільного Війська Запорізького, ознаменуємо цим, що відряджаємо наших послів, Саська Федоровича і Ничипора, начальників понад сотні людей нашого війська, з нашого відома й волі нашого лицарського Кола до його цісарської величності, нашого найласкавішого пана, надаючи їм повне право і повноваження укласти угоду в наших справах з його цісарською величністю, нашим найласкавішим паном. Найпокірніше просимо йняти їм віру у всьому, як і цілому нашому війську, й урочисто обіцяємо цим своїм листом й даємо наше лицарське слово з усіх основних рішень, котрі наші посли приймуть і на які погодяться з його цісарською величністю, бути задоволеними й дотримуватися їх без жодних заперечень.

На доказ цього і для більшої певності даємо нашим послам це письмове повноваження, скріплене печаткою Війська й підписане власною рукою нашого писаря Лева Вороновича.

Дано на Базавлуку, на Чортомлицькому рукаві Дніпра, дня 3 липня, року 1594”.

Першого липня надвечір сюди прибули також посланці від Наливайка ² (це знаменитий козак, котрий кілька років тому, коли запорізькі козаки вели війну з київським воєводою ³, бився на його боці, і тому вони були настроєні проти нього, вважаючи мало не своїм ворогом). Посли повідомили, що Наливайко з двома або двома з половиною тисячами козаків вирушив у погоню за татарами аж у Волощину, відбив і забрав у них три чи чотири тисячі коней. Оскільки він дізнався, що Військо запорізьке тепер терпить від великої нестачі коней, він хоче поділитися з ними своєю здобиччю й подарувати їм п’ятнадцять чи шістнадцять сотень коней і бути їм надалі добрим другом. Але оскільки у чесного товариства є підозра, що він їхній недруг, він хотів би особисто з’явитися у Колі, покласти свою Шаблю на середину й очистити себе від усіх закидів і порозумітися. Якщо ж лицарське Коло й надалі вважатиме все це кривдою, він сам може віддати свою голову, щоб вони відтяли її його власною шаблею. Але сподівається, що вони задовольняться його законним виправданням і вважатимуть його надалі своїм добрим приятелем і братом. Що ж стосується його служби в київського воєводи ще перед війною, котру вели козаки з воєводою, він, з огляду на честь, не міг пізніше, коли почалося це непорозуміння і війна покинути свого пана, на чиїй службі й хлібі він так довго перебував перед тим, і перекинутись на бік його ворогів.

Дня 2 липня. Зустрівшись з московським посольством десь після обіду, ми разом із запорізькими послами Саськом Федоровичем і Ничипором, узявши з собою ще двох інших козаків, відпливли на турецькому сандалі від Базавлука. А коли ми відчалювали від берега, військо вдарило у свої бойові барабани й зробило кілька пострілів з важких гармат.

Того ж дня до Мамайсура, старого городища, де збереглися залишки валів старої фортеці на татарському боці. Потім до Білозірки (річечки, яка тече з татарських степів і тут при впадінні в Дніпро, утворює озеро¹, тут теж є городище й вали великого старого міста). Далі до Кам’яного Затону (затока Дніпра по татарському боці, яка має кам’яний берег і від того отримала свою назву). Тут татари взимку, коли Дніпро замерзає, звичайно влаштовують свою переправу й перехід, а також викуп полонених. Звідси берегом аж до Білого озера тягнеться високий насипний вал. А біля нього лежить великий круглий камінь на знак того, що колись тут відбулася велика битва. Звідси до Микитиного Рогу², що на лівій або руській стороні. Недалеко звідси заночували на острові.

Дня 3 липня. До Лисої Гори по лівому або руському боці, Товсті Піски (велика піщана гора по татарському боці). Близько від гирла Кінської Води (тут ріка Кінська Вода³, яка тече з татарських степів, впадає у Дніпро, хоча вище по течії вона кілька разів зливається з озерами й старицями Дніпра, а потім знову тече своїм руслом). Далі до трьох річечок, які впадають у Дніпро з руського боку, поряд знаменитий названий острів N ⁴. Потім до Кінської Підпільної*, де річка Кінська Вода змішується з затоками Дніпра на татарському боці, і через Дніпро на руський берег до Червоної Гори. Потім до Середніх Маяків (там стоїть більше двадцяти кам’яних скульптур на курганах або могилах по татарському боці). До двох річечок Карачокрак і Янчокрак, які впадають у Дніпро по татарському боці. Навпроти, на руському боці, - Біла Гора. Потім до Кінської Води, там, де річка вперше зливається з затоками Дніпра. Між цими двома річками на острові є старе городище Курцемал. Потім інших острів Дубовий Град, названий так через великий дубовий ліс. Потім через Велику Завору, острів і кам’янисте місце на Дніпрі на руському боці, схоже на поріг. Неподалік звідти заночували на іншому острові, 9 миль.

Дня 4 липня. До двох річечок, званих Московками, котрі впадають у Дніпро з татарського боку, до острова Хортиці, 1 миля. Уздовж цього острова по руському березі, 2 милі. Потім, нижче Малої Хортиці, також острова неподалік звідти (там стояв замок, збудований Вишневецькими років тридцять тому і згодом зруйнований турками й татарами), пристали до берега. Біля цього острова тече по руському боці три річечки, усі звані Хортицями, які впадають у Дніпро. Від них отримали назву обидва острови. Надвечір ми переправили своїх коней, які паслися на острові, вплав на руський бік, а потім переправилися самі, залишившись на березі на ніч.

Дня 5 липня. Вирушили на конях у незаселене Дике Поле, а над річкою Сурою, яку переїхали вбрід, поснідали й нагодували коней. Приблизно 5 миль. А до того оглянули на кургані (могилі) маяк, або кам’яну фігуру чоловіка, виїхали на конях на гору й там його роздивилися. Після обіду до якоїсь височини, де зупинилися на ніч біля кургану.

Дня 6 липня. Зранку знову через Суру і річку Домоткань* до якоїсь іншої болотистої річечки, приблизно 4 милі. Там нагодували коней. Перш ніж приїхати сюди, натрапили на ведмедя, якого наші товариші застрелили. Там знову погодували коней. Після обіду аж до переправи через річку Самоткань**, приблизно 2 милі. Там знову погодували коней. До того місця поля майже не мають рослинності, зовсім не видно дерев, але далі починаються чагарники (які вони називають байраками) і місцевість стає горбистою. Надвечір через Омельник Ворскальський ¹, приблизно 2 милі, недалеко звідти заночували в печері.

Дня 7 липня. Знову через Омельник Ворскальський, приблизно 3 милі. Тут нагодували коней. Потім знову через дві річечки, біля останньої з яких знову погодували коней, приблизно 5 миль. Надвечір до якогось пагорба, приблизно 1 миля.

Дня 8 липня. До річки Конотопки, приблизно 3 милі. Тут погодували коней, потім до міста Чигирина (королівське місто, розташоване на річці Тясмин, належить до Корсунського староства, котрим тоді володів якийсь Данилович²) 2 милі.

Дня 9. До джерельного колодязя, званого Мордва, 2 милі. Тут ночували в полі.

Дня 10. Аж до Черкас (королівське місто, замок і староство на Дніпрі), 5 миль. Дня 11. Через річку Свидівок, 1 миля. Через річку Лозовик, 1 миля, через річку Мошну,1/4 милі (тут на мосту зустріли запорізького посла, який був у канцлера³), аж до Морен (нове містечко Вишневецьких на р.Мошні), ¼ милі. Тут нагодували коней, а потім переночували в дубовому лісі.

Дня 12 липня. Аж до річки Росі, 1 ½ милі. Трохи далі до Кононі, канівського фільварку, який вони називають хутором, де нагодували коней, потім до Курчичів (також канівський хутір), 2 милі. Тут знову нагодували коней. Далі через річку Росаву біля могили, званої De pliephena sta⁴. Потім через [село] Липовий Ріг до якогось ржищівського хутора*, що за 1 милю від міста, 3 милі. Там переночували.

Дня 13. Через річечку Кагарлик, потім через річку Ольшаницю, 4 милі. Потім через якусь іншу річечку, ½ милі. Там погодували коней. Після обіду через річечку Коснику, яка тече через село Красну і впадає біля Трипілля у Дніпро. Потім річечку Рутець, яка впадає в Рось, далі через Вільшанку, впадає у Дніпро, мимо якогось білоцерківського хутора, 3 милі. Неподалік заночували в полі.

Дня 14. До Білої Церкви (королівське місто, замок, староство над Россю), яку ми залишили зліва, 2 милі. До якоїсь корчми над річкою Кам’янкою, 1 миля. Тут нагодували коней. Після обіду через річку Кам’янку до села Растовань⁵, 1 миля. Там через річку Роставицю. До річки Сквирки* (яка була тоді дуже великою, і ми змушені були переходити її вбрід, а всі речі переправляти окремо), 1 миля.

Через річку Березанку 1 ½ милі, до Розволожа (званого також Володаркою, міста й фортеці над Россю) ½ милі.

Дня 15 липня. Стояли там же.

Дня 16. Через річку Володарку, ½ милі. До струмочка, на якому є млин, 1 миля. До мосту через якусь іншу річку Горіхову**, вода в якій тоді сильно прибула, так що ми змушені були переходити її вбрід, а всі речі звантажувати й переносити на другий берег, 1 миля. Неподалік зупинилися на ніч у полі.

Дня 17. Через Рось, 1 миля. Погребище ( місто й замок над Россю), 1 миля, сніданок. Потім через веселий ліс до гарної криниці, 2 милі. Потім стали на нічліг у полі.

Дня 18 Приїхали у Прилуки (місто й замок), 1 ½ милі.

Дня 19. Гуляки***(село), 3 милі. Тут через річку Сосонку **** аж до Пикова (місто й замок литовського пана Сапіги), 1 миля.

Дня 20. До Хмільника (маленьке містечко й замок на річці Буг, яка омиває місто з двох боків), 3 милі. Сніданок. Через горбисту місцевість, порослу дубовим лісом, до села Теси, 2 милі. Там через ріку Тесів ку. Звідти до Летичева (місто й замок Потоцького ¹ на річці Вовк), 2 милі. Меджибіж***** ( місто й мурований замок Сенявського², між річками Бужок і Буг, які тут зливаються, і Бужок зникає), 2 милі.

Дня 21. Голосків (село), 1 миля. Приїхали в Дашків ці (село Станіслава Білецького, з яким я говорив), 1 миля. По дорозі ми дізналися, що військо брацлавського воєводи³, яке вирушило проти татарів, знову повернулося, отримавши звістку, що татари вже прорвалися в Угорщину.

Дня 22. Прибули в Проскурів⁴( мале містечко й замок Влодека⁵, отримані ним у спадок. Стоїть над гарним озером, яке ділить місто на дві частини. Там річка Плоска* впадає в Буг), 2 милі. Потім у полі погодували коней, 1 миля. До Чорного Острова (місто й замок київського воєводи, які лишилися по праву руку менш ніж за пів четверті милі), 1 миля. Мана чин (місто й замок Вишневецьких над великим ставом), 3 милі.

Дня 23. Волочиськ** (місто і замок пана Збаразького), 1 миля. Базар⁶(місто пана брацлавського воєводи, що менше ніж за півчверті милі від Збаража, також міста й замку), 4 милі.

Дня 24 липня. Вишневець (місто й замок на річці Горині), 3 милі. Горинка (село), 2 милі. Сніданок. Кременець (маленьке містечко, замок і староство), 2 милі. Замок Кременець стоїть на високій горі. Тут ми під’їхали до гір, які потім весь час виднілися ліворуч аж до Львова.

Дня 26. До мосту через ріку Ікву, 1 мала миля. Орля⁷ (нове містечко й замок якоїсь вдови), одна мала миля. Суходоли (село), 3 милі. Кадлубиська⁸( село пана Жолкевського), 1 миля.

Дня 27. Олесько (місто й замок), 1 миля. Буськ* (село на Бузі, який витікає приблизно за дві миля звідси), 1 ½ милі. Неподалік від цього місця ми попередньо перейшли через річку Золочівку й поснідали. Глиняни ( місто), 2 милі. Білка⁹(село), 2 милі.

Дня 28. Лисиничі (село), 2 ½ милі. Сніданок. Львів, ½ милі. Рясне (село), 1 миля.

Дня 29. Знову в напрямку Львова. Сніданок. 1 миля. Знову приїхали в Рясне** (село), 1 миля. Тут починається горбиста місцевість. Шкло (село і мінеральні джерела), 5 миль.

Дня 30. Яворів (мале містечко, замок і староство канцлера), 1 миля. Потвм приємним буковим лісом до Свидниці(...)***

Дня...**** вересня я передав свою реляцію панові таємному раднику Рудольфу Карадуцію¹ у руки.

Дня...**** його цісарська величність милостиво прийняв у присутності таємних радників мене і козаків. Козаки подарували його цісарській величності дві турецькі хоругви.

Дня...**** пан Карадуцій повідомив мене, що його цісарська величність і панове таємні радники милостиво поставилися до виконаного мною посольства і дуже задоволені з мого детального звіту. Так що і я, і посли незабаром дізнаємося про рішення.

Дня...**** пан Карадуцій повідомив мене від імені його цісарської величності, що дійсно [його цісарська величність] милостиво вирішив прийняти козаків на свою службу, але його головнокомандуючий у Верхній Угорщині пан Крістоф фон Тойфенбах повинен узгодити з ними платню за службу. Тому маємо вирушити до Відня, щоб там зустрітися з ним.

Дня...* (після того, як його цісарська величність особисто оплатив кожному козацькому послові і вручив кожному зокрема грошову винагороду, а також оплатив наше проживання) ми попливли по Дунаю і того ж дня...**

Зіскановано з журналу “Жовтень”. – 1987. - № 10. – С.97-110.

1 Вольфганг Сигмунд барон фон Зумпф ( помер 1606) – головний камергер, згодом таємний радник, з 1591р., головний гофмейстер Рудольфа II

*В ориг. “Nepr”

2 Хлопицький Станіслав – шляхтич із Перемишльської землі, авантюрист. В 1594 р. без усіляких повноважень вступив у переговори з імператором Рудольфом II про залучення козаків на службу до Габсбургів.

3 Якоб Генкель фон Доннерсмарк – найбільший фахівець імператорського двору із східноєвропейських питань, учасник посольства Лясоти, в1613-1614 рр. очолював імператорську місію до Москви.

4 Пеццен (Петц) Бартоломій – один з най здібніших дипломатів і радників Рудольфа II . Був австрійським послом у Стамбулі, в 1593 – військовим радником імператора.

1 Прінцен (Прінц) Даніель – чеський апеляційний радник, цісарський дипломат.

2 Максиміліан Габсбург (1558-1618), ерцгерцог, кандидат на польську корону 1587-1588рр. Зрікся претензій на королівство після поразки під Бичиною1588р.

3 Фон Опперсдорф Вільгельм – радник ерцгерцога Максиміліана.

4 Австрійська або німецька миля мала 7.532,48м.

5 Тобто Словаччині.

6 Для захисту від татар.

*В ориг. «Wrzaicska»

** В ориг. «Lesko» тепер с.Муроване

7 Гегбурт з Фельштина Ян (бл.1560 – 1606) – львівський хорунжий.

***В ориг. помилково “Nepr”

8 Жолкевський Станіслав (1547-1620), польний, згодом великий коронний гетьман, канцлер, барський, яворівський та ін. староста. Загинув під Цецорою.

*В ориг. “Berkultow”.

**В ориг. Bezek

1 Нині с.Старий Тараж

2 Нині смт. Вишневець та с.Старий Вишневець.

3 Нині с.Снігурівка

4 Князь Костянтин Острозький (1527-1608), київський воєвода з 1559р., діяч культури, противник унії.

5 В ориг. Stienawski. Сенявський Микола (1489-1569) – великий коронний гетьман, руський воєвода.

6 Нині м.Староконстантинів

*В ориг.Molomornicze/

7 Нині с.Пилява.

8 Нині с.Пилявка.

9 Помилка автора. Пилява й Пилявка на р.Ікві.

10 Нині с.Старий Остропіль.

11 Нині с.Стара Синява.

12 Помилка автора. Стара Синява також на р.Ікві.

13 Нині с.Нова Синявка.

14 Помилка автора. Хмільник на Південному Бузі, а не на Случі.

1 Пиків у XVI ст.. належав родині Кмітів, згодом Сапігам (1595), з 1603р. – Острозьким.

2 Нині с.Старі Прилуки.

3 Збаразький Ян, брацлавський воєвода.

*В ориг. Bialyzis/

4 Fhjy Nbhfy (1591-1592, 1592-1595) господар молдавський і волоський.

5 Тепер смт. Володарка

6 Острозький Януш (1554-1620), український магнат, князь, краківський каштелян.

7 Тепер с.Великополовецьке.

8 Верещинський Йосип (1530-1597), київський єпископ, автор проекту заснування на укр. землях рицарського ордену для захисту від татарів та військового виховання шляхти.

1 Тепер с.Заріччя.

2 Очевидно с.Копачів.

*В ориг. “auf Kolessen”

**В ориг. “Orechaticza”

1 Останнім представником династії Рюриковичів був цар Федір Іоаннович (1584-1598).

**В ориг. “Prakeka”.

*** Як громадські, так і приватні (лат.).

*Свята София.

** Якось.

*** повіримо авторові (лат).

**** В ориг. “Kniazin Juulza”. Помилка автора Ольга насправді була бабусею Володимира.

2 Йдеться про митрополита Макарія (загинув 1497р.). Згодом канонізований.

1 Кирилівська церква, збудована у XII ст.. чернігівськими князями Ольговичами.

2 Костянтин Іванович Острозький (1460-1530) – князь, великий литовський гетьман, віленський каштелян і троцький воєвода. Батько Константина Острозького ( див. прим. 16)

*В ориг. “Peczuri”

** Правильно Діонісія.

1 В ориг. “Jerus”

2 Зелені свята, які 1594р. припадали на 29 травня.

*В ориг. Chorderka

3 Тепер м.Переяслав-Хмельницький.

4 Олександр Острозький, волинський воєвода, переяславський староста.

5 Помилка автора. Під Переяславом у Трубіж впадає р.Альта.

6 Домонт Григорій, князь, представник заможного литовського роду, що осів на Київщині в XV ст..

1 Насправді Мошна впадає у р.Вільшанку, а вже та - у Дніпро.

2 Вишневецький Олександр (п.1594р.) князь, черкаський, канівський, корсунський та ін. староста.

3 Нині с.Білозір’я.

4 Тобто з Росії. Сула бере початок у Сумській обл.

5 Пивиха – височина в Полтавській обл., пам’ятка природи.

*Горби, могили.

1 Тепер р.Мокра Сура

*В ориг. Nouosyri

**В ориг. Osсyki

*** В ориг.Podgizdeki

* В ориг. Lirzani

2 До спорудження Дніпрогесу – село на правому березі Дніпра вище м.Запоріжжя.

1 Тепер нижче Хортиці існують села Лис огірка й Біленьке.

* В ориг. Dortomlek

2 Чортомлицька або Стара Січ була заснована на о.Чортомлик (Базавлук) біля нинішнього с.Капулівки після зруйнування татарами в 1593р. Томаківської Січі.

3 Тобто козацьку раду, учасники якої ставали колом.

4 Мікошинський був не гетьманом, а кошовим отаманом.

** В ориг.Koczen

1 Князь Януш Збаразький (помер 1608р.)

* Одностайне прийняття пропозиції без голосування (лат.)

* Труднощі (лат.)

2 Тут і нижче йдеться про самозванчу місію Хлопицького, який намагався обдурити як цісаря так і козаків.

1 Столицею Кримського ханства був Бахчисарай, а не Перекоп.

* В ориг. Chilia та Baba

** З урочистим схваленням (лат.)

2 Лобода Григорій ( помер 1596) – запорізький гетьман у 90-х рр.XVI ст. Брав участь у походах 1594, 1595 рр. на Молдавію, один з головних керівників селянсько-козацького повстання 1594-1596рр. проти польських загарбників (Наливайка повстання). В 1596р. під час облоги повстанців в урочищі Солониця вступив у таємні переговори з поляками і був страчений за зраду.

1 Тобто Яну Заморському (1542-1605), канцлеру з 1578р., великому коронному гетьману з 1581, противнику прогабсбурзької політики Сигізмунда II.

2 Йдеться про намір Сигізмунда III зректися престолу на користь Габсбургів, чому противилася польська шляхта на чолі з канцлером Я.Заморським.

* В ориг. Sasko Pedrowicz und Nitzipor.

1 Очевидно, має бути дня 1 липня (прим. Р.Шоттіна).

2 Наливайко Северин (помер 1597) – керівник антифеодального селянсько-козацького повстання 1594-1596 рр. на Україні і в Білорусії, організатор багатьох вдалих походів проти турецько-татарських завойовників в Угорщину і Молдавію.

3 Йдеться про перше велике селянсько-козацьке антифеодальне повстання 1591-93рр, очолене гетьманом реєстрового козацтва К.Косинським.

* Насправді - кошовий

1 Бєлозерський лиман.

2 З 1781р. – м.Нікополь

3 Тепер р.Кінська

4 Йдеться про о.Томаківку, де до 1593р. була Січ.

* В ориг. Konska Przepoyna

1 Тепер р.Омельник

* В ориг. Tomatkan

** В оирг. Czawostkan

2 Даниловия Іван (1570-1628) – український магнат, львівський каштелян, руський воєвода, Белзьким, корсунський, чигиринський та ін. староста.

3 Тобто Яна Замойського.

4 Очевидно, йдеться про могили біля с.Полствина.

5 Населеного пункту з такою назвою не виявлено.

*В ориг. Zezwira

* В ориг. Krzisczowischen Gutor .

1 Потоцький Ян (бл. 1555-1611) генерал Подільського воєводства, польний коронний писар, з 1608р. – брацлавський воєвода.

2 Сенявський Адам Ієронім (бл. 1576-1619) – згодом коронний підчаший, Яворівський староста.

3 Яна Збаразького.

4 З 1954р. м.Хмельницький

5 Влодек Станіслав –белзький воєвода, галицький і коломийський староста.

6 Тепер с.Базаринці.

**В ориг. Orechoticza

***В ориг. Holoki

**** В ориг. Sossnawa

***** В ориг. Medzibor

* В ориг. Prostirowka

** В оирг. Woloczissczie.

7 Населеного пункту з подібною назвою не виявлено.

8 Тепер с.Лучків ці.

9 Тепер с.Верхня Білка.

1 Карадуцій (Коррадуз) Рудольф – австрійський дипломат, в 1593р. надзвичайний посол цісаря в Римі.

* В ориг. Buh

** В ориг. Kressna

*** Пропускаємо опис подорожі через Польщу й Чехію.

**** В оригіналі дати відсутні.

* В оригіналі дати відсутні.

** На цьому щоденник уривається

З німецької переклали Галина та Іван Ів. Зварники

Малюнок Богдана Пилипіва.