1.3 Податки і бюджетний процес

Сутність оподатковування полягає в прямому вилученні державою визначеної частини валового суспільного продукту у свою користь для формування бюджету, тобто централізованих фінансових ресурсів. Єдиним джерелом податків незалежно від їхнього об’єкта є валовий національний доход.

Податок — не перша форма акумуляції коштів бюджетом. З історії розвитку оподатковування відомо про існування доменів, регалії (безхазяйної, митної, судової, монетної) і ін. Податок же припускає наявність високого рівня розвитку правосвідомості й економіки. Ніяка держава не може існувати без стягування податкових платежів.

Основна дохідна частина бюджету - це саме податки. Так, у США податки складають 90% бюджету, у Німеччині - 80%, у Японії - 75%. У Росії частка податків в основному відповідає світовим показникам.

До неподаткових джерел доходів російського бюджету можна віднести надходження від реалізації державних запасів, зовнішньоекономічної діяльності, продажу приналежного державі майна, а також доходи від майна, що знаходиться у федеральній власності (мал. 1.1).

Без податків немає бюджету. Стан бюджету також впливає на розвиток оподатковування. Зв’язок податків і бюджету має двосторонній і нерозривний характер.

У бюджетному процесі пріоритет зберігається за витратами, величина яких визначає дохідну частину, а в зв’язку з постійною необхідністю збільшення державних витрат закономірним стає і постійне збільшення оподатковування.

1.4 Функції податків

Оподатковування виконує чотири найважливіші функції, кожна з який реалізує те чи інше практичне призначення податків

Фіскальна функція — основна, вона означає формування доходів за допомогою акумулювання в бюджеті і позабюджетних фондах коштів для реалізації державних програм. Ці кошти витрачаються на соціальні послуги, господарські потреби, підтримку зовнішньої політики, безпеки, адміністративно-управлінські витрати, платежі по державному боргу.

Соціальна функція реалізується за допомогою нерівного оподатковування різних сум доходів. За допомогою даної функції доходи перерозподіляються між різними категоріями населення. Прикладами реалізації розподільної (соціальної) функції є прогресивна шкала оподаткування прибутку й особистих доходів, податкові знижки, акцизи на предмети розкоші.

Регулююча функція націлена на досягнення за допомогою податкових механізмів тих чи інших задач податкової політики держави. Дана функція припускає вплив податків на інвестиційний процес, спад чи зростання виробництва, а також його структуру.

Суть регулюючої функції в тім, що податками обкладаються ресурси, що направляються на споживання, а ресурси, що направляються на нагромадження виробничих фондів, звільняються від оподатковування. Тому дана функція має три складові:

стимулююча підфункція має на увазі систему пільг і звільнень, наприклад для сільськогосподарських виробників;

дестимулююча підфункція має метою за допомогою підвищення ставок податків обмежити розвиток ігорного бізнесу, підвищити мито, призупинити вивіз капіталу з країни і т. ін.;

відтворювальна підфункція призначена для акумуляції засобів на відновлення використовуваних ресурсів.

Контрольна функція дозволяє державі відслідковувати своєчасність і повноту надходження в бюджет податкових платежів, зіставляти їхню величину з потребами у фінансових ресурсах і в кінцевому рахунку визначати необхідність реформування податкової системи і бюджетної політики.

1.5 Сукупність принципів оподатковування

Принципи оподатковування — це базові ідеї і положення, застосовувані в податковій сфері. У системі оподатковування можна виділити економічні, юридичні й організаційні принципи

Економічні принципи вперше були сформульовані в 1776 р. А.Смітом. В даний час вони іменуються інакше і можуть бути коротко охарактеризовані в такий спосіб.

Принцип справедливості. Відповідно до цього принципу кожен повинен брати участь у фінансуванні витрат держави відповідно до своїх доходів і можливостей. Дві центральні ідеї цього принципу такі: 1) сума стягнутих податків повинна визначатися в залежності від величини доходів платника податків; 2) той, хто одержує більше благ від держави, повинний платити більшу суму податків (Методологічною основою принципу справедливості є прогресивне і медулярне оподатковування).

Принцип домірності передбачає збалансованість інтересів платника податків і державного бюджету. Цей принцип характеризується кривою Леффера, що показує залежність податкової бази від зміни ставок податку, а також залежність бюджетних доходів від податкового тягаря. Ефект кривої перебуває в зростанні надходжень у бюджет з ростом податків, якщо ставка складає до 50%, і в зниженні надходжень, якщо ставка більш 50%. Дана концепція одержала визнання в 70 — 80-і рр. XX ст.

Принцип врахування інтересів платників податків заснований на двох принципах А.Сміта: принципі визначеності (сума, спосіб і час платежу повинні бути точно відомі платникові податків) і принципі зручності (податок стягується в такий час і такий спосіб, що найбільш зручні для платника). Проявом цього принципу є також простота числення і сплати податку.

Принцип економічності базується ще на одному принципі А.Сміта, відповідно до якого необхідно скорочувати витрати на стягування податку По своїй суті принцип економічності (ефективності) означає, що суми зборів по окремому податку повинні перевищувати витрати на його обслуговування, причому в кілька разів.

Юридичні принципи оподатковування - це загальні і спеціальні принципи податкового права, суть яких буде розкрита в розділі 4 посібника

Організаційні принципи оподатковування — це положення, на яких базується побудова податкової системи і здійснюється взаємодія її структурних елементів. До організаційних принципів оподатковування відносяться:

а) принцип єдності податкової системи;

б) принцип рухливості оподатковування;

в) принцип множинності податків;

г) принцип вичерпного переліку податків.