4. Внесок науковців у розвиток програм забезпечення якості
У. Едвардс Демінг
Отримав найбільше визнання за свої
роботи в японській промисловості. Він
вказував на особливе значення постійної,
всебічної роботи щодо підвищення якості,
у якій повинні поєднувати зусилля і
постачальники, і споживачі, і інвестори.
Наріжним каменем його підходу став
статистичний контроль змін якості
вихідного продукту. Запропонував
програму менеджменту якості, розробив
принципи постійного поліпшення якості.
П. Кросбі
Запропонував концепцію «нульових
дефектів». Основна ідея цієї концепції
полягає в тому, що платять не за якість,
а за її відсутність.
Основними правилами, що сприяють
рішенню проблеми якості, на його думку
є:
1. Вироблення чіткої політики в області
якості та доведення її до кожного
співробітника.
2.
Вимагати від усіх співробітників
працювати без дефектів.
3.
Змінювати вимоги до якості лише у більш
жорстку сторону.
4. Не
припускати жодних компромісів у питаннях
якості.
А.В. Фейгенбаум
Розробив принципи загального управління
якістю, яке тлумачив як ефективну систему
поєднання зусиль для створення, підтримки
та вдосконалення якості, що застосовується
різними групами співробітників
організації з метою забезпечення
найвищого рівня економічності виробництва
та обслуговування, що дає змогу
задовольняти потреби споживача.
К. Ісікава
Запропонував причинно-наслідкові
діаграми «риб’ячий скелет», які
представляють структурований підхід
до дослідження потенційних причин
«вузького місця» підприємства. Розробив
концепцію «будинку якості», яка дає
змогу сполучити вимоги споживачів з
можливостями операційної системи, або
з операційними характеристиками.
Д. Джуран
Розглядав якість як придатність до
використання. Описував менеджмент
якості як тріаду, яка складається із
планування, контролювання та вдосконалення
якості. Ключовим елементом його філософії
вважається обов’язок керівництва
постійно вдосконалювати якість.
