2. Життєвий цикл операційної системи
Будь-яка операційна система – банківська, освітня, інформаційна і тощо не існує вічно: вона виникає, проходить періоди становлення і розвитку, розквіту і, нарешті, спаду і занепаду. На зміну їй приходять нові системи, більш досконалі, пристосовані до навколишнього середовища.
Ефективність складних операційних систем, як правило, розвивається своєрідними еволюційними циклами, кожний з яких добре апроксимується S-подібною кривою (рис. 1), яка ніби обгинає еволюційні цикли, що відповідають кількісній, а в окремих випадках і якісній зміні параметрів системи за незмінних принципів її побудови. Локальні цикли «життя» операційної системи також добре описуються S-подібними кривими (рис. 2).
Рис. 1 Етапи життєвого циклу операційної системи
Вони описують підвищення ефективності операційної системи за рахунок зміни окремих параметрів системи, можливо, вхідних, вихідних, внутрішніх або одночасно декількох. Кожний з еволюційних локальних циклів проходить з тимчасового інтервалу від виникнення нового принципу побудови системи до його вичерпання. Час проектування конкретної системи короткий у порівнянні з еволюційним циклом, тому інтервал зміни параметрів низький і визначається обмеженнями, що виходять з рівня розвитку науки і техніки на момент проектування.
Дані обмеження ніби «вирізують» визначений відрізок на S-подібний кривій. І вже залежно від вирізаної ділянки, крива може бути опуклою чи увігнутою (початкова ділянка), наближатися до лінійної (середньої) або увігнутої (кінцевий) чи апроксимуватися ними. Таким чином у процесі розвитку операційної системи варто виділити три або навіть чотири етапи життєвого циклу, щоб характеризувати поточну ефективність будь-якої операційної системи (див. рис. 2).
Рис. 2 Графічна інтерпретація локального циклу
Етапи життєвого циклу операційної системи
Етап перший (I) – зародження і формування операційної системи. Він характеризується порівняно незначною ефективністю Е1 і відносно низькими темпами її зростання (слабкий підйом кривої).
Головна причина «незадовільної» ефективності – недостатньо виражені ефекти координації й інтеграції, тобто на цьому етапі ще не сформовані всі необхідні основні та допоміжні ланки, а координація між вже завершеними ще надто слабка.
На цьому етапі потрібна особлива (переважно централізована) система менеджменту, що припускає виняткову концентрацію повноважень і відповідальності.
Етап другий (II) – швидке зростання ефективності. Віддача, тобто поточна ефективність, тут збільшується за рахунок зняття обмежень координації ланок, підрозділів і їхніх функцій.
Операційна система сформувалася як цілісність. На другому етапі змінюються вимоги до операційних систем. Над-концентрування повноважень і відповідальності поступається місцем їхньому збалансованому розподілу. Головна передумова керування операційною системою – це раціональна внутрішня структура, правильна організація інформаційних потоків і чітка спеціалізація підрозділів і ланок, що виражається у розподілі зон відповідальності.
Етап третій (III) – період стабільності. Він характеризується практично найвищими показниками ефективності функціонування операційної системи (Е2 та Е3), незмінністю (сталістю) вихідних параметрів системи, низькою імовірністю відмовлень, високими показниками живучості і чутливості тощо. Тут резерви ефективності (Е3 ≈ const ≥ Е2) пов’язані з керуванням витратами, раціональною системою стимулювання з частковими технологічними поліпшенням і перенавчанням персоналу.
Період стабільності найбільш тривалий етап існування операційної системи. Він прямопропорційно залежить від стилю керування операційного менеджера, наявності та якості вхідних ресурсів, маркетингової служби. За реальних ситуацій даний період є найважчим у плані тривалості збереження мети організації, її стратегії і тактики.
Етап четвертий (ІV). Він включає дві ділянки – А та Б.
Ділянка А – стадія спаду ефективності, на якій йдуть «сигнали тривоги» про втрату досягнутих значень Е2 (Е3) та решти параметрів системи. Тут вирішується проблема вибору – ліквідації чи модернізації операційної системи, зміни дислокації, призначення.
Ділянка Б – приріст ефективності. Показник приросту ∆Е в цей період незначний і зв’язаний, радше, зі згортанням діяльності.
Зниження ефективності на даному етапі спричинюється двома групами впливу:
1) зміною зовнішніх умов функціонування, наприклад, зниженням цін (розширенням маркетингового поля), зменшенням обсягу реалізацій, активізацією конкуренції тощо;
2) внутрішніми деструктивними процесами, пов’язаними з падінням дисципліни і відповідальності, погіршенням відносної «якості персоналу», фізичним і моральним застаріванням устаткування тощо.
З аналізу S-подібної кривої життєвого циклу виходить, що під час проектування операційної системи «від нуля» перший етап можна істотно скоротити, на відміну від періоду переходу її в нову якість чи модернізаційного циклу.
На другому і четвертому етапах життєвого циклу дуже важливо забезпечити формування гнучкого, чутливого до інновацій менеджменту, що забезпечить якнайшвидший вихід на обґрунтування рішень щодо подальшої долі системи.
Дуже часто на цих стадіях виникає необхідність заміни колишнього керівництва на нове, яке здатне неупереджено й об’єктивно судити про перспективи даної операційної системи.
Система керування операціями, що є, таким чином, гнучкою та розвинутою системою вимог щодо ефективності менеджменту, повинна ґрунтуватися на S-подібній кривій життєвого циклу.
З позиції S-подібної кривої можна виділити визначений клас операційних систем із надзвичайно високим запасом мінливості, тобто здатних до переходу на нові ділянки цієї кривої без ліквідації бізнесу. В галузі консервативного бізнесу – це банківські та освітні, інформаційні системи.