3 Запаси залежного попиту

Щоб управляти запасами залежного попиту, потрібна початкова інформація. Вона складається з:

• виробничого графіка (він визначає, що має бути зроблене і в які терміни);

• специфікації, або переліку матеріалів, що використовуються;

• наявності матеріалів на складі;

• матеріалів у заявці;

• поточного часу виготовлення.

Розглянемо докладніше кожну складову цієї інформації.

Виробничий графік має узгоджуватися з виробничим планом, який розробляється на основі методів агрегатного планування, що містить фінансовий план наявних потужностей та споживчий попит. Кожен рівень виробничого графіка має бути здійсненим, оскільки існує зворотний зв’язок. Необхідне забезпечення точного виконання графіка з урахуванням потужності підприємства.

Специфікація, або перелік матеріалів, що використовуються, потрібна, оскільки на кожному підприємстві (організації) виникають збої й помилки в кресленнях через поспішний випуск нових виробів. При цьому деталі специфікуються за засобами відомості складу виробу.

Відомість складу виробу – це перелік певної кількості компонентів, інгредієнтів і матеріалів, необхідних для виробництва виробу.

Наявність матеріалів на складі ґрунтується на даних АВС-аналізу згідно з термінами перевірки і проведення відповідної координації в разі невідповідності необхідним нормам.

Наявність доступної інформації для виробничого персоналу і доведення її до кожного робочого місця.

Поточний час виготовлення розраховується тоді, коли потрібно виготовити предмет праці, а потім розраховується час на його закупівлю. Розрахунок проводиться за допомогою циклового графіка виготовлення виробу за наявною специфікацією.

Розділ 3 оперативне планування і регулювання виробництва

Тема 3.1 Основи оперативного планування виробництва

План

1. Мета, задачі, методи та зміст оперативного планування

2. Організаційно-функціональна структура оперативного управління виробництвом

1 Мета, задачі, методи та зміст оперативного планування

Оперативне управління складається з оперативного планування виробництва і диспетчеризацій.

Оперативне планування виробництва – це доведення затвердженої річної виробничої програми підприємства до кожного цеху, ділянки й робочого місця у вигляді оперативно-календарних планів і організація їх виконання.

Диспетчеризація – централізоване безперервне управління з координації робіт, що охоплює облік, контроль, аналіз, регулювання, організацію і стимулювання, виконання оперативно-календарних планів усіма цехами і підрозділами підприємства.

Оперативне управління складається з таких етапів:

• прогнозування (визначення майбутнього ходу подій);

• нормування (розроблення календарно-планових нормативів);

• планування (оперативно-календарне планування роботи підрозділів);

• організація;

• оперативний облік.

Основним завданням оперативного планування є забезпечення планомірного ритмічного виробництва з метою виконання зобов’язань з постачання продукції за умови найкращого використання виробничих ресурсів, а також мінімального зв’язування оборотних коштів на всіх стадіях виробничого процесу.

Існують такі методи оперативного планування:

• обсяговий;

• календарний;

• обсягово-календарний;

• обсягово-динамічний.

Обсяговий методвикористовується для розподілу обсягу виробництва продукції, що випускається, у натуральних, трудових і вартісних величинах за терміном виконання і виробничими підрозділами.

Календарний метод застосовується для визначення календарних термінів ходу виробництва.

Обсягово-календарний метододночасно враховує терміни і обсяги виконуваних робіт за умови узгодження номенклатури, термінів і обсягу запланованих робіт з можливою пропускною спроможністю виробничих підрозділів у цілому періоді, що розглядається.

Обсягово-динамічний методдозволяє одночасно враховувати терміни, обсяги випуску і динаміку виконання робіт узгодженої номенклатури, термінів і обсягів запланованих робіт з повним і рівномірним завантаженням виробничих підрозділів за видами робіт на весь період, що розглядається.