2 Організаційно-функціональна структура оперативного управління виробництвом

Керівництво оперативним управлінням здійснюється заступником генерального директора підприємства з виробництва або начальником виробничо-диспетчерського відділу (ВДВ). Роботу з оперативного управління підприємства виконує персонал виробничо-диспетчерської служби на заводському і цеховому рівнях управління, лінійні керівники всіх рангів, керівники відділів підприємства, керівники функціональних цехових служб, які займаються забезпеченням і обслуговуванням робочих місць.

Організаційно-функціональна структура управління включає:

• виробничо-диспетчерський відділ або інший відділ, наділений функціями оперативного управління, в якому начальник ВДВ є головним диспетчером підприємства; до складу ВДВ входять змінні і старші диспетчери, економісти, диспетчери-плановики;

• планово-розподільні бюро цехів, до складу яких входять змінні плановики цехів, плановики і диспетчери цехів;

• лінійних керівників - начальників цехів, виробництв та корпусів, начальників ділянок, майстрів і бригадирів;

• функціональних керівників, керівників функціональних відділів підприємства і цехових служб, начальників інструментального і транспортного господарств, енергетичних і ремонтних служб, а також завідуючих складами матеріально-технічного забезпечення і цеховими складами.

Ефективність оперативного управління підприємством залежить від ступеня досконалості самої системи оперативного управління і якості праці персоналу її органів. Оцінними показниками якості праці лінійного керівника можуть слугувати різноманітні техніко-економічні показники:

• ступінь виконання зобов'язань щодо постачання продукції;

• рівномірність випуску продукції;

• зростання продуктивності праці за рахунок ліквідації внутрішньозмінних втрат робочого часу;

• ступінь завантаження робочих місць;

• коефіцієнт корисного використання робочого часу;

• частка приросту продукції, що випускається, за рахунок зниження втрат робочого часу.

Тема 3.2 Виробнича потужність цехів машинобудівного підприємства

План

1. Поняття виробничої потужності та її вимірники.

2. Фонди часу, що застосовуються при розрахунках виробничої потужності.

3. Загальна методика розрахунку виробничої потужності.

4. Показники використання виробничої потужності.

1 Поняття виробничої потужності та її вимірники

Під виробничою потужністю підприємства розуміється найбільш можливий річний випуск продукції в номенклатурі і асортименті, встановлений планом, за умови повного використання виробничого устаткування і площ на основі застосування прогресивної технології і найраціональніших методів організації праці і виробництва.

Планова виробнича потужністьрозраховується на певний плановий період.

Проектна потужність підприємства– задана величина обсягу випуску продукції, яка береться як базовий показник для проектування підприємства, що будується або реконструюється.

Виробнича потужність визначається за потужністю провідних підрозділів (цех, ділянка, група устаткування) з урахуванням заходів, спрямованих на ліквідацію «вузьких місць».

Провідний підрозділ – це підрозділ, в якому виконуються основні технологічні операції з виготовлення продукції, де витрачається найбільша частка живої праці і зосереджена більшість основних фондів даного підрозділу.

«Вузьке місце»– невідповідність потужностей окремих цехів, ділянок, групи устаткування потужностям відповідних підрозділів, де встановлена потужність всього підприємства.

Для планових розрахунків користуються показником середньорічної потужності, який обчислюється таким чином:

(3.1)

де М_вх – вхідна потужність, грн;

М_вв – потужність, що вводиться, грн;

Т_в – період використання потужностей, що вводяться (від введення в експлуатацію до кінця року), міс;

М_виб – потужність, що вибуває, грн;

Т_нв – період, протягом якого потужності, що вибули, не використовувалися (від вибуття до кінця року), міс.

Виробнича потужність М кожного верстата або групи робочих місць, що виконують дану операцію з обробки окремої деталі, визначається за формулою

(3.2)

де Ф_д – дійсний фонд часу роботи одиниці устаткування, хв;

С_j – кількість одиниць устаткування в групі j, шт;

t_прj – прогресивна трудомісткість обробки одного комплекту деталей на устаткуванні j, хв.