3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур

В міру збагачення знань і уявлень про шкідливі організми, цикли їх розвитку, шкодо чинні фази та характер пошкоджень удосконалювали візуальні (окомірні) методи їх виявлення та обліку, а також почали застосовувати для цього різні пристрої і прилади.

Отже, існують методи які можна розділяти на візуальні й приладні.

Візуальні методи застосовані на безпосередньому огляді та підрахунках шкідників і пошкоджених ними органів рослини. За технікою виконання вони можуть бути маршрутними або детальними, діляться на обліки в ґрунті, його поверхні, на рослинах чи в середині окремих їх органів.

У ґрунті визначають чисельність шкідників, що зимують або розвиваються в ньому і шкодять рослинам, живляться коренями, стеблами та іншими органами методом ґрунтових розкопок. Залежно від часу проведення розрізняють осінні, весняні (контрольні) й вегетаційні (періодичні) грунтові розкопки, а від глибини – мілкі (до 10 см),звичайні (до 45-50 см) та глибокі (на 65 см і глибше). Методом грунтових розкопок визначають також кількість шкідників, які зимують у грунті.

На поверхні грунту шкідників обліковують на полях, вільних від рослин, чи при незначній їх вегетативній малі (у фазі сходів), а також виявляють шкідників, які зимують у рослинних рештках. Навесні цим методом встановлюють чисельність жуків бурякового, південного сірого і люцернового довгоносиків. Оглядом поверхні грунту та рослинних решток виявляють і підраховують шкідників.

На рослинах шкідників виявляють оглядом певної кількості рослин у пробах або на облікових ділянках. На просапних культурах на полі площею до 100 га оглядають 100 рослин – по 5 у 20 місцях або у двох суміжних рядках у 10 місцях.

Візуальні методи обліку поряд з високою точністю даних щодо чисельності шкідників значно трудомісткі. Їх вдосконалення спрямовано на мінімалізацію кількості, зручне для обліковця розміщення по полі облікових проб чи рослин та уніфікацію методів для виявлення комплексу шкідників за один облік.

Приладні методи виявлення та обліку шкідників засновані на використанні різних пристроїв від найпростіших типу ентомологічного сачка і ґрунтових пасток до складних електронних приладів з підключенням мінкомп`ютерів. Ними можна ефективніше і значно скоріше визначити заселеність угідь тим чи іншим шкідником.

Для виявлення й обліку комах на рослинах використовують ентомологічні сачки, які бувають роз’ємні, складні, із змінними комахозбірниками. Сачком виявляють значну кількість дрібних або рухливих комах на рослинах. Обстежувач, рухаючись по полю, змахує по переду себе сачком з кутом захвату 90̊ ударяючи по рослинах. Після 10 змахів він аналізує шкідників на місці або висипає їх у морилку і підраховує у лабораторії.

Для обліку дрібних стрибаючих комах на низькорослих рослинах використовують ящик Петлюка. Під час обліку обстежувач рухається проти сонця і в потрібних місяцях швидко встановлює ящик меншим отвором на рядок рослин, з яких сполохують блішок. Вони потрапляють на стінки ящика і заплутуються на ваті, де їх легко вибрати і підрахувати.

Феромонні пастки почали застосовувати в багатьох країнах протягом останніх десяти років,відтоді як було встановлену хімічну структуру атрактантів самок багатьох шкідників.

Конструктивні особливості феромонних пасток залежать від форми, способу утримання комах, використовуваних матеріалів для виготовлення. Найбільш використовують клейові пастки трапецієподібної, трикутної чи циліндричної форми напіввідкритого типу. Підготовлені пастки, залежно від виду обліковуваного шкідника, вивішують у полі, на висоті 0,5 – 1 м на штамби дерев у саду чи в лісосмугах,в периферійній частині крони дерева 1,5 – 2 м. Оглядають пастки й підраховують відловлених комах щоденно або один раз на 3-5 днів, знімаючи ланцетом комах з клеєної поверхні. Строк використання однієї капсули ферамоном залежно від умов погоди та виду шкідника 20-30 днів (Омелюта, 1986)

Що стосується таких шкідників як бурякова щитоноска (Cossidanebulosa), бурякова блішка (Chaetocnemaconcinna)і листкова попелиця (AphisFabae), то для них характерні свої методики обліку.

Видовий склад і чисельність бурякових блішок визначають із застосуванням ящика Петлюка, який має форму зрізаної піраміди без дна, виготовленого з фанери. Облікова площа при цьому становить 1/16 м². На полі брали 16 проб, що дорівнювали 1 м².

Жуків блішок збирають ентомологічним сачком. Видовий склад визначають за допомогою бінокуляра і визначника шкідників сільськогосподарських рослин В.М. Єрмоленко, З.Ф. Клочко (1971), Г.Є Осмоловського (1976), В.М. Єрмоленко (1984).

З метою обліку бурякових блішок у місцях зимівлі здійснюють грунтові розкопки на глибину 30 см по шарах грунту: 0-5, 5-10, 10-15, 15-20, 25-30 см. Розмір облікових ям при цьому становив 50х50 см.

Визначають інтенсивність та глибину заселення блішками бурякових полів. Дослід проводять за допомогою клеєвих рамок з органічного скла (25х25 см), які покривають тонким шаром невисихаючої, індеферентної смоли. На обліковій ділянці розміщують 4 рамки, що дорівнює м². Рамки розкладають у вечірні години, коли активність блішок невелика. Через добу рамки збирають, вибирають жуків, що прилипли і проводять підрахунки.

Ступінь пошкодження сходів блішками визначають оглядом 200 рослин за п'ятибальною шкалою: 0—рослини не пошкоджені; 1 —сліди пошкодження, до 5 %; 2 — середні, 6-25 %'; 3 — значні, 26—50 %; 4 — сильні, понад 50 % листкової поверхні.