4. Особливості прийняття рішень в міжнародному менеджменті
Ключова проблема прийняття рішень в міжнародних корпораціях - співвідношення між централізацією і децентралізацією. При централізації рішення приймаються на вищому рівні, що забезпечує їх високу якість. При децентралізації прийняття рішень делегується вниз оперативному персоналу, що забезпечує їх гнучкість і своєчасність.
Сфери міжнародного менеджменту, в яких приймаються переважно централізовані рішення
• Маркетингова міжнародна політика
• Фінансові справи
• Використання персоналу експатріантів
• Рішення щодо виробничих потужностей
Порівняльні приклади прийняття рішень в різних країнах
а) США - Переважно централізоване прийняття рішень у сфері зовнішньо-економічних операцій.
Фактор:
• Необхідність контролю за розвитком світових стратегій.
б) Японія - Прийняття рішень шляхом консенсусу із попередніми ретельними консультаціями, а також поєднання централізованого і децентралізованого підходів до прийняття рішень
Фактори:
• Вищий менеджмент має велику владу, яка піддається перевірці з боку нижніх менеджерів
• Нижні менеджери мають повноваження щодо огляду, аналізу, критики рекомендованих варіантів дій.
в) Великобританія - більшість організацій є дуже децентралізовані. Фактори:
• Менеджери вищого рівня (uper - level) не розуміються в технічних деталях бізнесу і передають право прийняття рішень вниз
• Найвищі менеджери (top - level) також залежать від середніх менеджерів в керівництві безпосереднім процесом прийняття рішення
г) Франція - використовуються різні підходи. Однак останнім часом
тенденція до централізації
Фактор:
• Вищі менеджери, що є випускниками престижних навчальних закладів не мають належної довіри до середніх менеджерів.
д) Німеччина - переважно централізація, автократія, ієрархія. Фактори:
• Специфічна правова система (Codetermination) потребує обговорення варіантів рішень робітниками і їх менеджерами
• Менеджери приділяють продуктивності, якості продукції і послуг більшу увагу ніж керівництву підлеглими
• Менеджерська освіта має переважно технічну орієнтацію
е) Скандинавські країни - децентралізація і участь
Фактори:
• Правова система подібна німецькій (Codetermination)
• Головна увага менеджерів - якість трудового життя.
• Важливість індивідуальності в організації[4, c. 69-72].
Висновки
Таким чином, управлінське рішення – це усвідомлений акт організаційної діяльності ОВС, пов’язаний з вибором мети, шляхів і способів її досягнення. Рішення – це та основна форма управлінської діяльності, в якій полягає зміст праці керівника. Однак це не означає, що робота менеджера зводиться виключно до збору інформації, її перероблення, генерування ідей і вибору варіантів рішення.
Управлінське рішення – це сукупність результатів творчого процесу суб’єкта і дій колективу як об’єкта управління з розв’язання конкретної ситуації, яка виникла в зв’язку з функціонуванням даної організації як системи.
Важливою передумовою підвищення ефективності управлінських рішень, що здійснюються, є визначення складу показників, які контролюються, у ході виконання рішень, результативності їх реалізації.
Рішення, як правило, приймається самим керівником на основі принципу єдиноначальності, але не можна при цьому забувати і про значення колегіальності, що є перевіреним засобом вироблення найбільш правильних і обґрунтованих рішень. Ці два принципи нерозривно пов’язані і не суперечать один одному. Якщо в єдиноначальних органах управління діє принцип персональної відповідальності за виконання прийнятого рішення, то в органах, що працюють на основі колегіальності, до ухвалення рішення застосовуються обговорення і підготовка рішень широким колом осіб. Від цих принципів у практиці зустрічаються відступи. Якщо права єдиноначальника одержує людина негнучка і страждаюча при цьому нездоровим честолюбством, вона бачить лише одну сторону єдиноначальності, що дозволяє йому командувати. Тим самим вона вільно чи мимоволі ігнорує ініціативу підлеглих, відривається від думки колективу, не використовує досвід працівників. Деякі керівники, навпаки, прагнуть погодити будь-які питання на засіданні колегії, хоча вони цілком входять в одноособову компетенцію цієї посадової особи. Це веде до зайвої втрати часу, знімає персональну відповідальність за прийняте рішення. Не слід забувати, що велику роль відіграє і самостійність у прийнятті рішень. Це означає право кожного працівника на ті чи інші дії в сфері своєї компетенції в межах поставлених завдань, наказів і розпоряджень вищих інстанцій. Тому варто чітко визначити, які рішення можуть прийматися на різних рівнях управління, як керівники повинні контролювати роботу підлеглих їм органів і працівників, не підриваючи водночас їхньої самостійності та ініціативи. Часто нижчестоящі керівники мають тенденцію не брати на себе рішення питань, пов’язаних з ризиком припустити серйозні помилки. Однак кількість таких помилок може бути зменшена при чіткому визначенні кола завдань, що вимагають попереднього узгодження з вищими органами, кваліфікованим методичним керівництвом, а також дослідження причин помилок, щоб уникнути їх у майбутньому.