Трипс пшеничний

Найбільш численні й шкодочинні трипс пшеничний (Haplothrips tritici Kurd.), злаковий (Anaphothrips obscurus Mull), хлібний (Limothrips cerealium Hal.), житній (L. denticornis Hal.) та деякі інші. Часто всі трипси, що пошкоджують озиму пшеницю та інші злаки, відносять до пшеничного трипса. Майже щороку вони призводять до зниження маси 1000 зернин на 10-30 %. Якщо на початку фази колосіння на один колос припадає 20-30 трипсів та його німф, втрати врожаю досягають понад 14'%, істотно знижуються технологічні якості й схожість зерна. Розміри трипсів дуже малі, до того ж вони весь час перебувають під лусочками колосків або під піхвою листка, в середині стебел. Все це пов'язано з певними труднощами при їх виявленні та обліку.

Максимальна чисельність шкідників на посівах озимої пшениці спостерігається на початку її колосіння. У цей час обліковують дорослих комах. Для цього з усіх полів через 50 кроків відбирають 20 проб, кожна з яких складається з 5 неповністю виколошених колосків. Пробу кладуть у мішечок з тканини або паперу, який щільно закривають і відправляють до лабораторії, де. підраховують загальну кількість трипсів та їх середню чисельність. Якщо вона дорівнює 14-17 особин на колос, посіви обробляють інсектицидами. В першу чергу перевіряють посіви для виявлення трипсів на насіннєвих ділянках, а також у вогнищах високої чисельності цих шкідників (при сівбі пшениці по пшениці або недотриманні строків сівби). Найбільше комах зосереджується на крайових смугах посівів шириною 15-20 м.

Чисельність личинок трипсів на колоссі обліковують у кінці наливання-на початку молочної стиглості зернівки. Методика обліку така сама як при підрахунку дорослих комах, але в зв'язку з більш рівномірним розселенням шкідників у цій фазі кількість пробних колосків можна скоротити до 50, тобто відібрати лише 10 проб.

Опоміза пшенична

Опомізи (пшенична та злакова) оселюються на найбільш розвинутих стеблах, пошкоджуючи конус наростання, внаслідок чого він жовтіє і передчасно засихає.

Для встановлення чисельності шкідників цієї групи посіви озимих злакових восени (кінець вегетації), навесні (період виходу злаків у трубку) та влітку (період молочної стиглості) обстежують. При осінніх і весняних обстеженнях на полі відбирають проби рослин у шаховому порядку з 16 відрізків рядка по 0,5 м, що становить 8 м, або 1 м² посіву. Рослини викопують і аналізують у лабораторії, підраховуючи кількість личинок і пупарії та середню їх чисельність на 1 м². Під час літніх обстежень відбирають проби по 0,25 м² у шаховому порядку. Відмічають кількість рослин і колосся, а потім розкривають піхву нижнього листка і підраховують чисельність личинок.

Хімічні обробки посівів вважаються доцільними, якщо внутрїшньостебловими шкідниками заселено 5-10 %, рослин чи стебел. (Омелюта, 1986)

4.Захист пшениці від шкідників

0. 4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників

Застосування агротехнічного методу ґрунтується на взаємовідносинах між рослинами, шкідниками і зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна створити несприятливі умови для розвитку та розмноження шкідливих організмів та сприятливі умови для росту і розвитку пошкоджених ними рослин, а також для корисних видів тварин. (Писаренко, 2002)

Селекційно-насінницький метод – найбільш ефективний метод захисту рослин від шкідливих організмів. Він базується на виведенні сортів, стійких до найнебезпечніших шкідливих організмів. (Попкова, 1989)

Важливу роль відіграє біологічний метод захисту рослин, який є екологічно чистим. Сутність біологічного захисту рослин полягає в використанні проти шкідників і хвороб сільськогосподарських культур їх природних ворогів. Це можуть бути хижаки, паразити та хвороби чи антагоністи шкідливих комах та хвороб. Для цього вчені вивчають ці процеси у природі, встановлюють організми, які природно регулюють шкідника чи хворобу, переносять їх у лабораторії, розводять у достатній кількості і випускають знову у агросистеми при появі небезпечних для врожаю організмів.

Головною відміною біологічного методу від хімічного методу захисту рослин є різниця між кінцевим продуктом. Ця різниця, в основному, полягає в відсутності в органічних продуктах залишків отрутохімікатів та мінеральних добрив. Медичними дослідами вже давно встановлено, що при вживанні продуктів харчування забруднених агрохімікатами відбувається процес постійного накопичення токсичних речовин в організмі людини. Рано чи пізно, наступить акумуляційний ефект, що приводить до враження печінки, пригнічення імунної та ендокринної системи та інш. Особливо небезпечне вживання продуктів, забруднених агрохімікатами для вагітних жінок та немовлят. У цьому випадку, майже невелика кількість агротоксикантів може призвести до незворотних негативних змін при розвитку плода та маленької дитини. (Дядечко, 1989)

Біотехнічний метод. Останнім часом велику увагу приділяють розробленню і застосуванню нових заходів захисту рослин, що ґрунтується на використанні біологічно активних речовин, які забезпечують ріст і розвиток комах та передавання інформації між організмами. За механізмами дії біотехнічний метод можна розділити на три групи:

1. Регуляція поведінки комахи

2. Порушення росту і розвитку комахи

3. Порушення генетичної структури популяцій комахи

Регуляція поведінки комахи. У захисті рослин найширшого застосування набули статеві фе­ромони — складні хімічні сполуки, які забезпечують зустріч статей. Нині створено синтетичні аналоги феромонів для більшості шкід­ливих видів комах.

Порушення росту і розвитку комахи. У регуляції метаморфозу комах провідна роль належить гормонам. Гормонами комах називають речовини, що виділяються безпосередньо в гемолімфу залозами внутрішньої секреції, або ендокринними залозами, які регулюють їхній ріст і розвиток.

Аналоги ювенільних гормонів — ювеноїди порушують нормальний розвиток комах і спричинюють їх загибель чи безплідність. Вони нетоксичні або малотоксичні для комах, діють на них порівняно повільно.

Хімічний метод полягає у використанні пестицидів (хімічних засо­бів захисту рослин), які залежно від призначення поділяють на інсек­тициди (проти комах), акарициди (проти кліщів), інсектоакарициди (одночасно проти комах і кліщів), фунгіциди ( проти грибних хвороб), гербіциди (проти бур'янів), нематоциди (проти фітогельмінтів), ро­дентициди (проти гризунів). Цей метод ґрунтується на застосуванні отруйних речовин, які, потрапляючи в організм комах, спричинюють їх загибель.

У системі заходів, спрямованих на попередження появи і розповсюдження шкідників, особливе місце займають карантинні заходи. У завдання карантину рослин входить охорона країни чи певної території (району) від проникнення в неї небезпечних шкідників, які раніше не зустрічалися, а в разі проникнення карантинних об'єктів - локалізація і ліквідація їх вогнищ. У зв'язку з цим розрізняють карантин зовнішній і внутрішній.

Способи застосування інсектицидів: обприскування, внесення гранульованих препаратів у ґрунт, обробка насіння, отруєні принади.

Переваги хімічного методу:

- висока ефективність, економічність і швидкодійність;

- багаторазова окупність.

Недоліки хімічного методу:

- отруйність інсектицидів для людей і теплокровних тварин;

- залишки в рослинних і тваринних продуктах;

- порушення біоценотичних взаємовідносин;

- поява резистентних популяцій шкідливих організмів;

- негативні генетичні наслідки, особливо в регіонах інтенсивного застосування пестицидів. (Байдик, 2005)

Карантинні заходи, спрямовані на охорону від завезення шкідників в нашу країну з-за кордону, називають зовнішніми. У тих випадках, коли ці заходи мають на меті обмежити поширення шкідників з господарства в господарство, з району в район і т. д., - карантин називають внутрішнім. (Ольховська- Буркова, 1990)