людинно-машинна взаємодія / HCI_Labs / HCI_lab8

Лабораторна робота №8

Тема: Методи адаптація користувача до комп’ютерної системи.

Мета: Ознайомиться з методами адаптації людини до комп’ютерної системи за рахунок інтерфейсу користувача. Навчитися розробляти та інтегрувати засоби адаптації користувача в інтерфейс програмних продуктів.

Теоретичні відомості

Загальні засади адаптації користувача до КС

Як вже було сказано раніше продуктивність роботи людино машинної системи напряму залежить від якості взаємодії людини-опреатора та комп’ютера. Підвищення ефективності взаємодії може бути досягнуто шляхом адаптації користувача.

Основним методом адаптації користувача до комп’ютерної системи вважається навчання користувача структурі системи та методів роботи з нею.

Реалізація даного процесу також покладається на людино-машинний інтерфейс.

Адаптація користувача до системи може здійснюватися наступним чином:

зміною швидкості роботи;

зменшенню помилок та неоптимальних дій;

зміною алгоритмів роботи;

налаштуванням інтерфейсу відповідно до власних потреб;

використанням спеціалізованих функцій системи.

На процес адаптації людини можуть впливати наступні чинники:

загальний та поточний психофізіологічний стан;

рівень підготовленості і навченості;

здатність прийняття рішень у звичайному та стресовому середовищі;

особливості інтелектуальної діяльності;

Загальна математична модель навчання людини

Процес навчання людини конкретному виду діяльності зводиться до виконання операцій модифікації початкового алфавіту, що містить у якості елементів кінцеву множину подій:

G1 g1 , g2 , , gi , , gm ,

В якості яких виступають поняття, звички, алгоритми, методи синтезу нових алгоритмів людини, тощо. Такою операцією, наприклад, може бути розширення вихідного алфавіту

G2 G1 Ii | Ii gi1 gi 2 gij giT gij Gi ,

а також, в певний момент часу – перекодування елементу G1 , зміну його структури, або зміну елементарних подій. У результаті навчаючийся,

отримує додаткове інформаційне навантаження.

Хай I0 – теоретико-інформаційна міра пропускної спроможності користувача; R – інформаційна перенасиченість вхідного повідомлення

0 R 1 . Тоді маємо наступні співвідношення:

а) для користувача, який не навчався

I0 IBX max ;

б) для тренованого користувача

I0 IBX max 1 R ;

в) користувача в процесі навчання

IBX max 1 R Icep IBX max .

Важливим підходом до моделювання інформаційної діяльності користувача є контроль за правильністю співвідношення:

I IH I Д IP I0

де I - сумарний інформаційний потік; I H – частина вхідного потоку,

яка прямує користувачеві без попередньої обробки; I P – частина інформаційного потоку, який прямує через систему; I Д – нормативно-

довідкова інформація.

Засоби навчання користувача

Існує безліч підходів до навчання користувача роботі з системою. Деякі з них можуть бути частиною людино-машиного інтерфейсу системи, а деякі ні.

Тако треба мати на увазі що навчаючі елементи, як і сам інтерфейс, мають бути розраховані на різні типи користувачів і спиратися на внутрішню модель користувача. В залежності від характеристик поточного користувача процес навчання може змінюватись як у змістовному так і у структурному плані. Наприклад, для користувача з великим досвідом роботи за комп’ютером, навчаюча система не повинна надавати довідку про базові принципи функціонування, в той час як для невченого роботі з комп’ютером користувача довідка має бути найбільш інформативною, і включати роз’яснення фундаментальних принципів роботи з КС. Саме ці якості дозволять зробити процес адаптації людини до КС найбільш продуктивним,

швидким та приємним. Це надасть уявлення користувачеві про те що КС, з

якою він працює – не ворожа до нього і зовсім не складна, а навпаки проста у використанні та інтелектуальна, тому що вона завжди намагається підказати користувачу шляхи вирішення задач, та розтлумачити незрозумілі деталі.

Але треба бути обережним при проектуванні навчаючої системи. Вона не повинна буде ані надто складною, щоб користувач міг зрозуміти її повідомлення, і в той саме час не повинна бути занадто активною – надавати

допомогу при будь які нагоді у найбільш розширеному вигляді, аби не дратувати користувача, чи ще гірше, не викликати у людини відчуття того що система грає головну роль у взаємодії і керує діями користувача, цього допустити ні в якому разі неможна. Цих ускладнень можна уникнути, якщо навчаюча система буде інтегрована в інтерфейс і буде залежна від моделі користувача.

Розглянемо перелік засобів за допомогою яких користувач може адаптуватися до інформаційної системи:

Навчальні посібники;

Керівництва користувача;

Презентаційні матеріали;

Відео уроки;

Навчаючі програми;

Інтернет довідки

Підказки до елементів керування;

Інтерактивні підказки до процесу використання;

Інтерактивні довідки;

За допомогою вищезазначених ресурсів користувач має змогу глибше пізнати процес взаємодії з КС, та як наслідок підвищити продуктивність своєї роботи.

Індивідуальні завдання

1. Для розроблених прототипів інтерфейсу і на основі отриманих профілів користувачів, інтегрувати в інтерфейс навчаючу систему яка має включати в себе :

Підказки до елементів керування;

Інтерактивні підказки до процесу використання;

Контрольні питання

1.Дати визначення адаптації;

2.Дати визначення адаптації користувача до системи;

3.Описати способи адаптації користувача до системи;

Зміст звіту

1.Титульний лист;

2.Теоретичні відомості;

3.Розширені прототипи інтерфейсу, що були розроблені в поередніх ЛР,

із застосуванням елементів адаптації

4.Висновки.