людинно-машинна взаємодія / HCI_Labs / HCI_lab3

1

Лабораторна робота №3

Тема: Тестування користувацького інтерфейсу

Мета: Ознайомиться з методами тестування користувацьких інтерфейсів. Вивчити критерії, що застосовуються при тестуванні інтерфейсів. Навчиться тестувати інтерфейси програмних продуктів.

Теоретичні відомості

Основні засади тестування інтерфейсів

Сьогодні створення будь-якого програмного продукту, зокрема інтерфейсу користувача, неможливе без його кінцевого тестування.

Тестування програмного забезпечення (ПЗ) це процес перевірки відповідності заявлених до продукту вимог і реально реалізованої функціональності, здійснюваний шляхом спостереження за його роботою в штучно створених ситуаціях і на обмеженому наборі тестів, вибраних певним чином.

У будь-якій організації що займаються розробкою програмного забезпечення, є спеціалізований відділ по тестуванню. На сьогоднішній день професія тестувальника ПЗ є затребуваною і, що важливо -

високооплачуваною. Тестувальник ПЗ - фахівець, який проводить тестування програмного забезпечення, з метою забезпечення контролю якості програмного продукту або інформаційної системи.

Процес тестування інтерфейсу може бути корисним не лише на стадії перевірки працездатності а і при виявлені структурних закономірностей реалізації інтерфейсу програм певної предметної області. В рамках поточного курсу лабораторних робіт ми будемо проводити тестування

2

інтерфейсу з метою виявлення вдалих рішень та явних недоліків у інтерфейсах існуючих інформаційних систем, з метою використання отриманої інформації при подальшому проектуванню інтерфейсу.

Стандарти в області тестування інтерфейсів

Існує величезна кількість критеріїв і методів оцінки інтерфейсу програмних продуктів. Нижче приводяться декілька стандартів в області проектування користувацьких інтерфейсів (КІ).

Таблиця 1

Класифікація управляючих складових користувацьких інтерфейсів

3

Таблиця 3

Стандарти, які відповідають за ергономічні принципи побудови КІ

4

Контрольний список інтерфейсу

Одним з варіантів тестування є складання списків відповідності технічній документації на програмний продукт та реальним показникам.

Такий метод носить назву «Контрольний список».

Використання контрольних списків є ефективним і економічним засобом підвищення рівня якості програмних продуктів.

Звісно, що у кожному конкретному випадку необхідно розробляти свій власний контрольний список, оскільки він повинен зважати на специфіку програмного засобу, і можливості засобів розробки.

Приведений нижче контрольний список є шаблоном, в якому представлені основні розділи (варто звернути увагу, що в ньому не визначенні критерії оцінювання і не проставлені бали для кожного пункту).

Приклад контрольного списку

1.Вікна

1.При проектуванні було враховано, при якому розширені, а так само розмірі монітора і шрифтів працюватимуть користувачі.

2.Заголовки

1.Заголовки короткі і адекватні вмісту вікна.

2.Заголовки відповідають назвам елементів, за допомогою яких вікна були викликані.

3.Якщо вікно викликається елементом, що не має явної назви, в заголовку вікна відбивається назва екранної форми.

3.Дизайн вікна

1.Тип вікна (модальне, немодальне, можливість мінімізації/максимізації) був вибраний усвідомлено, відповідно до завдань користувачів.

2.Елементи, що управляють і інформаційні, розташовані достатньо далеко один від одного (не менше 7 DLU).

3.Інформація у вікні адекватно згрупована (зв'язані елементи об'єднані в групи).

4.Кнопки знаходяться в секції, на яку вони надають безпосередню дію. Термінационні кнопки (керівники вікном) розташовані або знизу в ряд або справа в колонку.

5

5.Перехід від елементу до елементу усередині вікна, здійснюється зверху вниз зліва направо.

4.Діалогові вікна

1.У діалогових вікнах відсутні меню або інструментальні панелі.

2.Діалогові вікна відкриваються не в центрі екрану, а в центрі поточної дії користувача.

2.Меню

1.Пункти головного меню

1.Пункти меню мають адекватні назви.

2.Перша буква в назві пунктів заголовна.

3.Всі пункти першого рівня активізують випадне меню.

4.Кожному пункту меню призначені загальноприйняті гарячі клавіші (виділені підкресленням).

2.Меню, що розкриваються, і елементи основного меню другого рівня

1.Всі елементи починаються із заголовної букви.

2.Якщо в меню використовуються піктограми, вони розташовані зліва від назви пункту меню.

3.Всі списки містять більш за один елемент.

4.Висота меню не перевищує розмір екрану (меню не потрібно прокручувати).

5.Пункти меню адекватно згруповані. Осмислено використані роздільники в меню.

6.Пункти меню розташовані в порядку зв'язаності виконуваних функцій, частоті використання, важливості.

7.Використовуються не більше двох підрівнів меню.

3.Спливаючі меню

1.Кожному пункту спливаючого меню відповідає аналогічний пункт в основному меню.

4.Інструментальні панелі

1.Кожному елементу інструментальної панелі відповідає спливаюча підказка.

2.Елементи впорядковані і згруповані відповідно до завдань користувачів.

3.Для стандартних дій використовуються загальноприйняті графічні елементи.

5.Управляючі елементи

1.Перемикачі (Check boxes)

1.У одному вікні використовується не більше 10 перемикачів.

2.Перемикачі згруповані і кожній групі привласнена назва.

3.Усередині групи перемикачі розташовані строго вертикально.

4.Перемикачі не застосовуються для частого, оперативного використання.

2.Командні кнопки

1.Кнопки мають короткі і ясні назви.

6

2.У кожному діалозі використовується не більше 6 кнопок.

3.Кнопки, що виконують в різних діалогах ідентичні функції, мають однакові назви.

4.Типові кнопки мають загальноприйняті назви і загальноприйняті гарячі клавіші.

5.Кнопки, що викликають продовження діалогу у вкладених формах, позначені багатокрапкою (.).

6.Недоступні кнопки мають відповідні атрибути (сірий колір шрифту і тому подібне).

7.Небезпечні для користувача кнопки не є кнопками за умовчанням

3.Редаговані поля із списком (Сombo Box)

1.Мають функцію авто-вибору.

4.Списки, що розкриваються

1.Висота списку, що виводиться на екран, обмежена 3-8 елементами.

2.Якщо список містить більше 50 елементів, використовується фільтр або режим пошуку.

3.Якщо всі елементи не уміщаються в одному фрагменті списку, автоматично з'являється смуга прокрутки.

5.Групи елементів

1.Кожна група має осмислену назву, крім рамки відокремлена від інших груп і елементів вільним простором.

6.Підписи (Labels)

1.Всі елементи мають підписи.

2.Врахована можливість збільшення (зменшення) довжини підписів при використанні large fonts (small fonts).

3.Підписи вирівняні по лівому краю поля (якщо вони знаходяться над полем).

4.Підписи розташовані по середині висоти поля (якщо назва знаходиться з боку).

5.Якщо елемент недоступний, підпис відображається сірим шрифтом.

7.Списки

1.Якщо список містить більше 50 елементів, використовується фільтр або режим пошуку.

2.Висота обмежена 3-8 елементами.

3.Якщо всі елементи не уміщаються, автоматично з'являється смуга прокрутки.

8.Кнопки вибору (Option Buttons або Radio Buttons)

1.У одній групі використовується не більше 6 кнопок.

2.В межах групи кнопки розташовані по вертикалі.

3.Немає стану, коли жодна кнопка не вибрана.

4.Послідовність розташування кнопок в групі враховує частоту використання.

7

9.Вкладки (Tabs)

1.Назви вкладок вирівняні по центру.

2.Кожній вкладці привласнена осмислена назва.

3.Кількість рядів закладок не перевищує два.

4.Всі зв'язані між собою дані знаходяться усередині однієї закладки.

5.Кнопки, що відносяться до всього блоку закладок, розташовані за межами блоку закладок.

10.Текстові поля введення (Text Box or Edit Field)

1.Для недоступних полів використовуються сірий колір (назва, текст і фон поля).

2.Висота всіх текстових полів у вікні однакова.

3.Вміст полів вирівняний по лівому краю, за винятком полів з числовими значенням (напр., для виведення грошових сум).

4.Довжина поля не менше довжини що вводяться в нього даних.

5.Якщо в поле вводиться чисельне значення межі діапазону виводяться в спливаючій підказці.

11.Порядок табуляції фокусу введення

1.При відкритті вікна фокус потрапляє на елемент усередині вікна.

2.Схема табуляції відповідає черговості заповнення полів (зліва направо, зверху вниз).

3.Командні кнопки включені в табуляцію.

4.Невидимі і недоступні елементи виключені з схеми табуляції.

12.Піктограми

1.Напрям тіней у всіх піктограмах однаково: зліва зверху.

6.Взаємодія з користувачем

1.Система, завершивши яку-небудь тривалу операцію, пищить через вбудований динамік комп'ютера.

2.Цифри, призначені для порівняння або для копіювання в буфер обміну, виводяться непропорційним шрифтом.

8

Індивідуальні завдання

1.Для обраної в попередній лабораторній роботі інформаційної системи провести тестування користувацького інтерфейсу методом контрольного списку. До кожного пункту, що описує певний елемент інтерфейсу повинне додаватися відповідне зображення.

2.За результатами тестування зробити висновок щодо якості реалізації інтерфейсу. Результат представити у вигляді трьох списків:

недоліки у структурі інтерфейсу чи відображенні елементів

(можуть бути наведені приклади невірного відображення керуючих елементів, невдала структура, елементи, призначення яких не зрозуміле, тощо).

найбільш вдалі конструкції інтерфейсу що дозволять швидко та якісно виконувати поставлені завдання.

елементи чи можливості інтерфейсу яких не вистачає для виконання деяких специфічних задач.

Контрольні питання

1.Визначити функції тестування ПО;

2.Привести методи тестування;

3.Привести Критерії оцінювання ПІ.

Зміст звіту

1.Титульний лист;

2.Короткі теоретичні відомості;

3.Результати тестування методом контрольного списку.

4.Висновки щодо реалізації інтерфейсу на основі тестування.

5.Висновки.