Херсонський національний технічний університет Кафедра загальної та прикладної фізики

ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИКИ Лекція 0.1.

	0.1. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИКИ
	Курс загальної фізики
	Короткі історичні відомості*
	Фізика – наука про природу
	Методи фізики. Фізичні закони і системи одиниць
Системи відліку і системи координат. Елементи векторної алгебри

• Курс загальної фізики

Вивчати курс загальної фізики програмою передбачено лише на протязі двох семестрів (2-го та 3-го). Тобто за 364 годин вам необхідно засвоїти основні поняття, закони, знання про фізичні явища, їх пояснення; вміти самостійно пояснити те, чого ви дізналися (причому так, аби вас зрозуміли). Зверніть увагу на те, що 162 години ви повинні самостійно „добувати знання”. Курс фізики умовно поділений на 5 розділів: Фізичні основи механіки; Статистична фізики та термодинаміка; Електромагнетизм; Оптика; Квантова фізика.

• на протязі 54 годин вам буде надана можливість отримати теоретичні знання під час читання 27 лекцій;

• за 18 годин, тобто на протязі 9 практичних занять ви повинні оволодіти основними методами та прикладами рішення фізичних задач та спробувати самостійно вирішити подібні до них;

• на протязі 18 годин, що складає 9 лабораторних занять вам дається безпосередньо ознайомитися з експериментальною частиною фізики;

• решта часу – 54 години – передбачає самостійне опанування матеріалом курсу фізики: вивчення лекційного матеріалу є обов’язковим, а також матеріалу, який не виноситься на розгляд під час так званих аудиторних занять;

• Окрім того, вам надана можливість дізнаватися про незрозуміле під час консультацій, які будуть проходити у позакласний час за графіком.

• Наприкінці навчального семестру ви повинні скласти іспит, під час якого буде надана можливість виявити глибину своїх знань з фізики та вміння їх висловлювати. Іспит буде проходити у комбінованій формі.

Рекомендована література

1. Кудрявцев П.С. Курс истории физики. – М.: Просвещение, 1982.–448 С.

2. Хромов Ю.А. Физики: биографический справочник. – К.: Наукова думка, 1977.–511 С.

3. Сена Л.А. Единицы физических величин и их размерности. – М.: Наука, Гл. ред. Физ.-мат. Лит., 1988. – 432 С.

4. Пригожин И. От существующего к возникающему: Время и сложность в физических науках.

5. Савельев И.В. Курс общей физики. В 3-х томах. – М.: Наука.

6. Бушок Г.Ф., Левандовський В.В., Півень Г.Ф. Курс фізики. У 2-х кн. – К.: Либідь, 2001.

7. Кучерук І.М., Горбачук І.Т. Загальна фізика: у 3-х кн. – К.: Вища шк., 1995.

8. Сивухин Д.В. Общий курс физики. В 4-х томах. – М.: Наука.

9. Зисман Г.А., Тодес О.М. Курс общей физики. В 3-х томах. – М.: Наука, 1974.

10. Гершензон Е.М., Малов Н.Н. Курс общей физики. Механика. - М.: Просвещение, 1987. – 307 С.

11. Фейнман Р., Лейтон Р., Сэндс М. Фейнмановские лекции по физике. В 10-ти томах. – М.: Мир.

12. Киттель Ч., Найт У., Рудерман М. БКФ. Механика. - М.: Наука, 1975. – 480 С.

13. Детлаф А.А., Яворский Б.М. Курс физики. – М.: Высш. шк.., 1989. – 608с.

14. Кузьмичев В.Е. Законы и формулы физики. Справочник. – Киев: Наук. думка, 1989. – 864 с.

15. Бутиков Е.И., Быков А.А., Кондратьев А.С. Физика для поступающих в вузы. – М.: Наука, 1978. – 608 С.

16. Иродов И.Е. Основы классической механики. – М.: Высш. шк.

17. Голдстейн Г. Классическая механика.

• Короткі історичні відомості*

Людина отримує знання про світ, в якому він живе, не одразу ж і не в готовому, закінченому вигляді. Наприклад, ті знання про закони руху, які також відомі як „закони Ньютона”, пройшли дуже довгий шлях пізнання, понад тисяч років. Потім були ще два з половиною століття досліджень і спостережень, доки не стало науковцям зрозуміло, що закони Ньютона не універсальні і потребують уточнення для тіл, які рухаються з дуже великими швидкостями, а також для тіл дуже малих розмірів (частинок).

Точну дату, відколи бере свій початок наука „Фізика” назвати неможливо. Перші письмові пам’ятки, які містять дещо „наукову” інформацію з’явилися ще у Давньому Вавилоні (точніше – Шумері), але всі тексти записувалися на глиняних табличках, завдяки їх крихкості лише мала частка письмових пам’яток дійшла до наших днів. На одному з зображень чітко видно, що давнім вавілонянам була відомою будова Сонячної системи, навіть існування Плутону. Пізніше вавілоняни навчаться користуватися теоремою, більш відомою тепер, як теорема Піфагора. Вони були першими, кому вдалося з’ясувати, як визначити корені квадратні та кубічні з різних чисел. Окрім того, завдяки їм нам відомі 12 зодіакальних сузірь [1]. В Єгипті понад 2 тисячі років тому був написаний папірус Руанда [1], в якому описані рішення практичних задач, математичні розрахунки площин та об’ємів, формула об’єму усіченої піраміди, та саме цікаве – метод розрахунку площі круга та перше згадування числа .

Не дивлячись на значні досягнення наук Давнього Сходу, розвиток наук у Давній Греції був самим значним, причому саме теоретичних наук. Завдяки давнім грекам з’явилися назви для вже відомих вам наук: філософія, математика, механіка, фізика, біологія, географія и т.д. Значна кількість слів грецького походження настільки вже вкоренилися в різні мови світу, що люди вже навіть почали забувати їх славетне походження [1,с.13]. У Давній Греції вважалася непристойною відсутність знань з філософії та математики. Недарма Олександр Македонський вчився у Аристотеля – на той час одного з найкращих знавців та вчителів. Доречи, завдяки Аристотелю з’явилася назва „Фізика” [1,2].

Досягнення Середньовічного Сходу пов’язані з іменами аль-Хорезмі (дізнайтеся самі, що таке „Аль-Джабар”), аль-Біруні (його перу належить рукопис „Книга про ваги мудрості”), Ібн-Сіни (більш відомий, як Авіценна), аль-Хайсама (автор „Книги оптики”) [1].

Якщо ж ці факти вас не вражають, а саме – прагнення людини пізнати світ та себе, раджу звернутися до більш вагомих історичних свідоцтв, які є у будь-якій книжці з історії Давнього Світу та у музеях .

Про розвиток фізики, як науки у Європі ви дізнаєтеся поступово, слухаючи та читаючі лекції та книжки.