НГ,ИКГ ф-тет маш 2 сем / Машинобуд_вне креслення

40

Тема 2. ЕСКІЗИ І РОБОЧІ КРЕСЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ

Деталь – це виріб, що виготовляється, як правило, на підприємстві промисловим способом. По ГОСТ 2.101-68 розрізняють наступні види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.

Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без застосування складальних операцій, тобто це найпростіше зі всіх видів виробів. Деталі входять до складу всіх складніших виробів. Щоб виготовити деталь, виконавець (робочий) повинен мати в своєму розпорядженні матеріал (заготівку), устаткування і інструмент, а також креслення. Креслення, призначене для виготовлення деталі, називається робочим кресленням (РК).

Іноді для виготовлення деталі використовується креслення тимчасового характеру – ескіз (ЕС). Оскільки РК і ЕС призначені для однієї і тієї ж мети, вимоги до змісту цих видів конструкторських документів однакові. Розрізняються вони лише оформленням, а саме:

−ЕС – конструкторський документ, виконаний від руки в окомірному масштабі, без застосування креслярських інструментів. При його створенні повинна зберігатися пропорція в розмірах окремих елементів і всієї деталі в цілому;

−РК виконується на креслярському папері, із застосуванням креслярських інструментів, з дотриманням стандартних масштабів.

2.1.Мінімальні вимоги, що пред'являються до ескізів і робочих креслень деталі

ЕС і РК повинні містити:

1. Необхідну і достатню кількість зображень: видів, розрізів, перерізів, виносних елементів, які з урахуванням умовностей та спрощень розкривають форму деталі, як зовнішню, так і внутрішню. При цьому бажано обмежитися мінімальною кількістю зображень.

41

2.РК деталі має містити всі розміри, необхідні для виготовлення деталі та її контролю.

3.У основному написі мають бути вказані найменування деталі і дані про матеріал, з якого вона виготовлена (марка матеріалу і ГОСТ на матеріал).

Умови учбового процесу не дозволяють нам розширити ці вимоги до РК

іЕС до реальних вимог, які пред'являються до виробничих креслень. Зокрема, ми опускаємо вимоги до чистоти поверхонь, термообробки, ступеня точності розмірів і форми поверхонь і ін.

2.2.Методичні вказівки до зображень

У конструкціях машин знаходять широке застосування деталі, обмежені поверхнями обертання – вали, тяги, осі, втулки, фланці, диски, шківи, колеса, зокрема зубчасті колеса, ролики і т.п., що виготовляються на токарних, карусельних, шліфувальних і інших верстатах (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Деталі, обмежені поверхнями обертання

При виконанні креслень деталей з переважаючою токарною обробкою необхідно враховувати такі вимоги:

− З погляду геометрії навіть для найпростіших геометричних форм, таких як циліндр, конус, призма, паралелепіпед, піраміда, потрібні два зображення. Проте, завдяки наявності умовних позначень, прийнятих в кресленнях відповідно до ГОСТ 2.307-68, таких, як наприклад, – знак діаметру, або □ – знак квадрата, кількість зображень може бути зменшена.

42

−Головне зображення (зазвичай єдине) викреслюють з горизонтальним розташуванням осі, тобто паралельно основному напису креслення. Це зображення із нанесеними розмірами, знаками і написами дає цілковите уявлення про форму деталі (рис. 2.2).

−Деталі, обмежені поверхнями обертання різного діаметру, зазвичай викреслюють так, щоб ділянки з великими діаметрами розташовувалися лівіше за ділянки з меншими діаметрами, що відповідає розташуванню деталі на верстаті.

−Якщо поверхня деталі шліфується, то необхідно передбачити спеціальну канавку для виходу шліфувального круга. Цей технологічний елемент передбачений тому, що кромки шліфувального круга завжди трохи закруглені і не є робочими. Форма і розміри канавок виконуються згідно з ГОСТ 8820-69 (див. рис. 2.8., табл. 2.3).

−Для пояснення всіх елементів деталей треба застосовувати додаткові вигляди, місцеві розрізи, виносні елементи, перерізи і т.і.

2.3. Методичні вказівки до нанесення розмірів

Розміри на ЕС і РК мають бути проставлені з урахуванням ГОСТ 2.30768. Але окрім правил, встановлених цим стандартом, для забезпечення повноти і технічної грамотності нанесення розмірів рекомендується керуватися деякими принципами, короткий виклад яких приводиться нижче[6 с. 151-155, 9 с. 162164].

Для нанесення розмірів деталь пропонується уявно розчленувати на елементи, кожен з яких є простою геометричною формою (циліндр, конус і т.п.). Кожна геометрична форма може бути задана певною кількістю розмірів. Наприклад, циліндр визначається діаметром і довжиною, для усіченого конуса необхідно знати три розміри: два діаметри і відстань між ними, або один з цих розмірів замінюється конусністю. Неважко визначити кількість розмірів, необхідних і для інших геометричних форм.

43

−Ці розміри можна умовно назвати розмірами форми. Всі вони мають бути представлені на кресленні в явному або неявному вигляді. «У неявному вигляді» – це означає, що хоча вони не проставлені, ці розміри визначаються простим обчисленням.

−Окрім розмірів форми, конструкцію деталі визначають також розміри положення – це розміри, що визначають положення різних елементів деталі по відношенню один до одного.

−Розміри проставляють так, щоб вони відображали спосіб обробки і можливість контролю.

−Розміри повинні бути проставлені за принципом «незамкненго ланцюга». Один розмір має бути залишений вільним (не проставляється), на нього «збираються» всі похибки, відхилення від точності виконання розмірів.

−На кресленні в явному вигляді мають бути проставлені габаритні розміри.

−Якщо зображення являє собою з'єднання вигляду з розрізом, то розміри, що відносяться до зовнішніх елементів, проставляють з боку вигляду, а ті розміри, які відносяться до внутрішніх елементів, проставляють з боку розрізу.

Рис. 2.2. Приклад нанесення розмірів

44

2.4. Порядок виконання ескізів

Як зазначалося вище, ескіз відрізняється від робочого креслення лише тим, що його виконують без застосування креслярських інструментів у довільному масштабі, з дотриманням пропорційності розмірів деталі.

1.Перед виконанням ЕС необхідно вивчити конструкцію деталі, визначити її призначення, встановити робоче положення, визначити необхідну кількість зображень і їх тип (вигляди, розрізи, з'єднання виглядів з розрізами, перерізи) і у відповідності з цим вибрати формат паперу.

2.Виконати компоновку заздалегідь оформленого креслярського листа, тобто намітити габаритні прямокутники для основних зображень, передбачивши при цьому місце для нанесення розмірів, позначень розрізів т.і.

3.Нанести осьові і центрові лінії для всіх зображень, і виконати зображення в тонких лініях.

4.Нанести розмірні лінії, дотримуючись вище перелічених принципів нанесення розмірів.

5.Виконати штрихування в розрізах і перетинах і обвести креслення.

6.Обмірити деталь і нанести розмірні числа. Слід звернути увагу на те,

що зображення і розмірні лінії на ЕС наносяться до вимірювання деталі.

7.Заповнити основний напис, де вказати найменування деталі, відомості про матеріал, з якого вона виготовлена. ЕС виконується без дотримання масштабу, а, отже, графа «Масштаб» основного напису не заповнюється.

2.5. Ескізування деталей окремих типів

2.5.1. Вали, осі – деталі для передачі обертального руху. Виготовляються переважно зі сталей різних марок. Основною технологічною операцією є обробка на токарних верстатах, при цьому вісь деталі займає горизонтальне положення, різець переміщується з правого боку ліворуч. Тому для зручності користування ескізом або кресленням головний вигляд треба розміщувати так, щоб вісь деталі була горизонтальною, а більші діаметри розміщувалися лівіше менших (рис. 2.3).

45

Різьба – це елемент деталі, утворений гвинтовим переміщенням плоского контуру (профілю) по циліндричній або конічній поверхні. Різьба – найпоширеніший елемент рознімних з′єднань деталей (див. тема 1). Її використовують для скріплення деталей між собою, передавання руху,

герметичного з′єднання арматури. За конструкцією різьба є гвинтовим виступом (канавкою) постійного профілю, який виконаний на циліндричній або конічній поверхні деталі. [6 с. 173-182, 4 с. 90-100]

Проточка – технологічний елемент для виходу різця при нарізанні різьби (див. тема 1).

Отвори – найбільш поширені елементи деталей. Вони можуть бути циліндричної, конічної та іншої форми. Крім того, розрізняють отвори наскрізні і глухі, гладкі та різьбові, однакового перерізу по всій довжині й ступінчасті. За призначенням отвори можна поділити на отвори конструктивні (наприклад, отвори під кріпильні вироби) і технологічні (наприклад, центрові отвори).

Центрові отвори (ГОСТ 14034-80) – технологічні елементи, що використовуються для центрування деталей при їх обробці на токарних верстатах. Держстандартами передбачено вісім типів форм центрових отворів, які позначаються прописними буквами латинського алфавіту A, B, C, E, R, F, H, T. На рис. 2.5 показані центрові отвори: а – форми А, С (без запобіжного конуса), б – форми В, Е (з запобіжним конусом).

Рис. 2.5. Центрові отвори

47

Втабл. 2.1 приведені рекомендовані діаметри центрових отворів форми

А(α ≤ 60°) в залежності від діаметру вала.

Таблиця 2.1

Рекомендовані діаметри центрових отворів вала згідно ГОСТ 14034-80

На кресленні центрові отвори зображуються спрощено за допомогою місцевого розрізу (як правило зображують форму А) та умовним позначенням на полиці лінії-виноски або не зображуються, обмежуючись лише умовним знаком і позначенням на полиці лінії-виноски (рис. 2.6). До складу позначення входить кількість (якщо їх два), тип форми, номінальний діаметр центрового отвору і номер стандарту.

Рис. 2.6. Спрощене зображення центрових отворів

Фаски виконуються на торцях або місцях переходу циліндричних деталей. Фаски забезпечують більш зручне й швидке з′єднання деталей, ліквідують гостру кромку, яка утворюється з боків торців при виготовлені деталей, запобігають ушкодженню робочих поверхонь деталей. Розмір фаски необхідно проставляти вздовж осі обертання деталі. [5]

48