Тема 2: Конституційне право України.

Мета заняття: Оволодіти знанням про основні права, свободи і обов’язки громадян України. Визначити засади виборчої системи. Ознайомитись з теріторіальним устроєм України. Знати систему органів державної влади і місцевого самоврядування.

План

1. Права, свободи і обов’язки громадян та гарантії їх дотримання.

2. Референдуми. Виборче право и виборча система.

3. Територіальний устрій України.

4. Громадянство.

5. Система органів державної влади і місцевого самоврядування.

Конституційне (державне) право України – це система правових норм, що регулюють відносини народовладдя, через які забезпечується організаційна і функціональна єдність українського суспільства як цілісної соціальної системи. Ці відносини виступають як базові в політичній, соціально-економічній, духовній та інших сферах життєдіяльності суспільства.

Конституційне право – це багатопланова категорія, яка розглядається в трьох аспектах:

1) як галузь права в національній правовій системі,

2) як наука, що вивчає конституційно-правові норми та правовідносини й інститути, які формуються на їх основі,

3) як навчальна дисципліна, яка базується на досягненнях і даних науки.

Права людини в порівнянні з правами громадянина приорітетні, оскільки права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій чи іншій країні. Основне право громадянина – це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, встановлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативних актах.

В Конституції України визначено такі групи основних прав:

1. громадянські;

2. політичні;

3. соціальні;

4. екологічні;

5. культурні;

6. сімейні.

Основні права нероздільно пов’язані з обов’язками. Основний обов’язок громадянина України – це встановлені Конституцією вид і міра його необхідної обов’язкової поведінки.

Гарантії забезпечення прав, свобод людини – це умови і засоби, які сприяють реалізації кожною людиною і громадянином прав, свобод і обов’язків, закріплених Конституцією України.

Референдум – це голосування населення всієї держави, або певної його частини з

метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.

Конкретні питання, пов’язані з референдумом регламентуються Законом України “Про всеукраїнський та місцевий референдуми” (1991 р.).

Виборча система – це встановлений законодавствм порядок формування представницьких органів держави. Всі норми права, які регламентують цей порядок складають виборче право.

Джерелами його є: Конституція України, Закони України: “Про вибори народних депутатів України” (2006), “Про вибори Президента України” (2004), ”Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних та міських голів” (2010),

Закон України “Про вибори народних депутатів України” (2006) передбачає такі види виборів:

• чергові;

• позачергові;

• повторні;

• проміжні.

Територіальний устрій – це територіальна організація, система відносин між державою (її централізованою владою) і територіальними складовими (населенням і його громадами).

Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Всі суб’єкти рівні як між собою, так і у відносинах з центральною владою.

Громадянство України – постійний правовий зв’язок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов’язках.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України “Про громадянство України” (1997 р.).

В Україні існує єдине громадянство.

Укази про прийняття громадянства України та припинення громадянства видає Президент України.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Місцеве самоврядування в Україні є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

 Питання для самопідготовки.

1. Чому Конституція є Основним Законом України?

2. Чому конституційне право є провідною галуззю права України?

3. Визначіть різницю між поняттями “референдум”, ”голосування”, ”плебісцит”.

4. В чому полягає специфіка територіального устрою України?

5. Доведіть на прикладі системи органів державної влади і місцевого самоврядування її відповідність засаді поділу влади.

6. В чому полягає різниця між поняттями “державний устрій” і “територіальний устрій” ?

 Тематика рефератів

1. Джерела конституційого права України.

2. Основні засади конституційного ладу України.

3. Сучасна виборча система в Україні.

4. Автономна Республіка Крим як невід’ємна складова частина України.

5. Свободи людини і громадянина.

6. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми і перспективи досконалення.

7. Зміни в Конституції України

8. Військова служба в Україні.

9. Практика реалізації прав людини в Україні.

10. Територіальний устрій України.

Література

1. Конституція України (Основний закон).- К.,1996.

2. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів” від

11.07.2002, № 93-1У.- (Станом на 27.05.2002).- Х.: Ксилон, 2002.

3. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від18.10.2001.- № 2766-

111.

4. Указ Президента України “ Про організацію з підготовки законопроектів про

внесення змін до Конституції України та виборчих законів” від 03.10.2002.- №895-

2002..

5.Конституція України. Матеріали до вивчення..- К.: Либідь, 1997.

6.Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій.- К.: МАУП, 2000.-

216 с.

7. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник.- К.:

Юрінком Інтер, 2001.- 464 с.

8. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. Посіб.-

К.: Юрінком Інтер, 2003.-336 с.

9. Конституція незалежної України: У 3-х кн.-Кн.1.- Документи, коментарі, статті.-

К.:Укр. правнича фундація, 1995.-380 с.

10. Конституційне право України: підручник для студентів вищих навчальних

закладів/ За ред. Ю.М.Тодики, В.С.Журавського.- К.: Ін Юре,2002.

11. Коментар до Конституції України: Наук.- популярне вид.- К.: Ін-т законодавства

Верховної Ради України,1996.-376 с.

12. Кравченко В.В. Конституційне право України : навчальний посібник.-К.: Атіка,

2000.

13.Правознавство.Підручник/Авт.кол.С.Е.Демський, В.С. Ковальський, А.М.Колодій.

За ред. В.В. Копєйчикова.-7-е вид.- К.: Юрінком Інтер,2003.-736 с.

14 Місцеве самоврядування в Україні.Зб. норм. актів.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- 448 с.

15.Молдован В.В., Мелащенко В.Д. Конституційне право. Опорні конспекти. Словник

- довідник.-К.: Юмана,1996.

16.Муніціпальне право України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2001.-352 с.

17.Основи Конституційного права України: Підручник За ред. В.В.Копейчикова.-

Стер.вид.- К.:Юрінком Інтер, 2001.-288 с.

18. Савенко М. Конституційний контроль за виборами і референдумами // Віче.-1999.-

№1.

19.Стеченко Д.М. Іноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посібник.- К.:

Вища школа, 2002.-254 с.

20.Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная

дисциплина.-Х.,1998.

21.Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики.-Х., 2000.

22.Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика.-

Х.,2001.

23. Хрестоматія з правознавства.Навч.посіб./Уклад. Л.О.Лоха, О.Д. Наровлянський.-

К.: Юрінком Інтер, 2003.-736 с.

Семінарське заняття 3

 Тема :Трудове право України.

Мета заняття: Визначити поняття та систему трудового права України, охарактеризувати джерела трудового права України, місце Кодексу законів про працю в системі трудового права України.

Засвоїти основні положення колективного та трудового договорів. Знати порядок прийняття на роботу та ознаки трудової дисципліни.

План

1. Трудове право: визначення, джерела.

2. Колективний і трудовий договори. Контракт.

3. Порядок прийняття на роботу. Робочий час.Відпустки.

4. Трудова дисципліна та матеріальна відповідальність.

Трудове право — окрема галузь права України, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю.

Основними видами джерел права є нормативно-правові акти, правові звичаї, судові (адміністративні) прецеденти, а також міжнародні договори (договори нормативного змісту).

Трудове право є стабільною, давно сформованою галуззю права зі своєю величезною нормативною базою, яка й визначає основне джерело трудового права — нормативно-правові акти. До них відносять Конституцію України, Закони України, укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження

Кабінету Міністрів України, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, міжнародні й тарифні угоди.

Особливим джерелом трудового права є міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України..

Колективний і трудовий договори

Порядок укладання колективних договорів (угод) визначається Законом України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. та КЗпП.

Колективний договір (угода) - це локальний нормативний акт, що регулює виробничі, трудові й соціально-економічні відносини на підприємстві, в установі, організації.

Колективна угода має декілька різновидів: генеральна угода, галузева, регіональна.

Колективний договір укладається між власником чи уповноваженим ним органом, з однієї сторони, та однією чи кількома профспілковими або іншими уповноваженими

на представництво трудовим колективом органами, а за відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Зміст та структура колективного договору визначаються сторонами. До нього зазвичай включаються взаємні обов’язки працедавця і працівників по таких питаннях:

• форма, система і розмір оплати праці;

• механізм регулювання оплати праці виходячи з росту цін;

• зайнятість, перевивчення працівників;

• кількість робочого часу і часу відпочинку;

• медичне страхування;

• пільги на робітників, що суміщують роботу з навчанням;

• покращення умов і охорона праці працівників;

• екологічна безпека і охорона здоров’я;

• контроль за виконанням умов колективного договору;

• відмова від страйків за умов, внесених до даного колективного договору.

Умови договору, які погіршують умови праці працівників вважаються недійсними. Укладається від одного до трьох років.

Трудовий договір відрізняється від колективного, по-перше, сторонами, що його укладають, порядком укладання, здійсненням контролю за його виконанням, а по-друге — метою і змістом.

Трудовий договір може бути:

• безстроковим,(укладається на невизначений строк);

• строковим (укладається на визначений строк);

• на час виконання певної роботи.

Контракт - це особлива форма трудового договору.

Треба зауважити, що стаття 21 КЗпП визначає трудовий контракт як особливу форму трудового договору.

Але таке законодавче визначення трудового контракту заходить у суперечність зі ст. 24 КЗпП, яка встановлює існування лише двох форм трудового договору — письмової та усної.

Порядок прийняття на роботу

Порядок прийняття на роботу — це процедура юридичного оформлення трудових відносин, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

Для укладення трудового договору працівник має надати такі документи: заяву про прийняття на роботу (для укладення трудового договору в письмовій формі, скажімо, контракту, подання заяви не потрібно), паспорт або інший документ, що посвідчує особу (свідоцтво про народження), трудову книжку, а за її відсутності — довідку з місця проживання (виконкому, держадміністрації, домоуправління) про останнє заняття, військовий білет (для військовозобов'язаних).

Окрім цього, власник або уповноважений ним орган може запросити працівника надати інші документи, подання яких передбачене законодавством.

Робочий час.

Законодавство передбачає такі види робочого часу: нормальна і скорочена тривалість робочого часу; неповний робочий час; ненормований робочий день.

Тривалість робочого часу за нормального робочого тижня не може перевищувати 40 годин. Це є загальна норма, яка не залежить від кількості робочих днів на тиждень.

Підприємства та організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.

Деякі категорії працівників мають скорочені (неповні) обсяги робочого часу. До них, зокрема, належать неповнолітні: працівникам віком від 16 до 18 років установлюється 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.

До того ж працівники можуть мати неповний робочий час.

Трудова дисципліна

Трудову дисципліну характеризують такі чинники: чесна й сумлінна праця; своєчасне й точне ви конання розпоряджень власника (уповноваженого ним органу); підвищення продуктивності праці; поліпшення якості продукції; виконання технологічної дисципліни; додержання вимог охорони праці;

дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії; збереження та зміцнення власності підприємств, установ, організацій.

Матеріальна відповідальність

Працівник, який завдав матеріальної шкоди підприємству, організації, установі, несе матеріальну відповідальність незалежно від того. чи був він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, що ними спричинено цю шкоду.

Підставою для застосування матеріальної відповідальності до працівника є наявність матеріальної шкоди, спричиненої втратою, пошкодженням, знищенням майна підприємства, установи, організації внаслідок протиправних діянь працівника, з яким укладено трудовий договір.

Отже, ознаками шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, є; пряма шкода; протиправність поведінки працівника; причинний зв'язок між протиправними діями та заподіяною) шкодою; вина працівника.

? Питання для самопідготовки:

1. Чи відносяться до джерел трудового права Правила внутрішнього порядку підприємства, установи, організації ?

2. Чим відрізняються генеральна, галузева та регіональна угоди ?

3. Чим відрізняється контракт від трудового договору ?

4. Які відомості забороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу ?

5. Чи встановлює чинне законодавство обмеження щодо праці близьких родичів чи свояків на одному підприємстві, організації, установі ? Поясніть свою відповідь.

6. Чим відрізняється неповний робочий час від скороченого ?

 Тематика рефератів

1.Право на труд та його гарантії

2.Трудовий договір (угода).

3.Колективний договір.

4.Контракт - особлива форма трудового договору (угоди).

5. Правове регулювання відпусток в Україні.

Семінарське заняття 4

 Тема :Право соціального забезпечення

Мета: Визначити поняття та зміст соціального захисту та соціального забезпечення. Проаналізувати правову базу соціального забезпечення України.

 Ватуля Ю.О., 2013

План

1.Сщціальне забезпечення і соціальний захист.

2,Пенсійне забезпечення в Україні.

3. Соціальний захист населення України.

4.Страхування.

Соціальне забезпечення визначається як система державних і суспільних заходів із матеріального забезпечення громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших встановлених законодавством випадках.

В систему соціального забезпечення в широкому розумінні цього поняття входить і державне соціальне страхування робітників та службовців, яке здійснюється зі спеціальних фондів, що створюються з внесків підприємств і установ.

Поряд із державними формами соціального захисту існує соціальний захист коштом громадських організацій.

Пенсійне забезпечення. Усі питання, пов’язані з пенсійним забезпеченням, регулюються конституційними нормами, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 5.11.1991 р. з відповідними доповненнями і змінами та іншими законами.

Систему пенсійного забезпечення складають: 1.державне пенсійне забезпечення 2. комерційне пенсійне забезпечення.

Державні пенсії поділяються на : трудові, за віком, з інвалідності, на випадок втрати годувальника, за вислугу років, соціальні.

Закон передбачає і такий вид пенсій як додаткова, що виплачується особам, які уклали договори добровільного страхування. Згідно з чинним законодавством кожна працююча людина повинна бути в системі державного пенсійного страхування.

Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. (Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19.12.1996 р.)

Для систематичного обстеження осіб, які постраждали, Міністерством охорони здоров’я України організується єдиний облік таких осіб і ведеться Державний реєстр.

Соціальний захист ветеранів війни (Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р.).

Соціальний захист ветеранів праці та інших громадян похилого віку (Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.12.1993 р.),

Соціальний захист сім’ї та дитинства (Закон України ”Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 р.), Соціальний захист військовослужбовців і співробітників ОВС України та ін.

Страхування та страхова діяльність.

Закон України "Про страхування" передбачає обов'язкове державне соціальне страхування, він спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Страхування, згідно з цим Законом, — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

Воно здійснюється з грошових фондів, що формуються завдяки сплаті громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування й фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їхнім управлінням.

Об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, пов’язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю і додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

- з відшкодуванням страхувальником заподіяної шкоди особі або її майну, а також шкоди, іншої юридичній особі (страхування відповідальності).

За формою страхування може бути добровільним. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Обов'язкове страхування встановлюється законами України через внесення змін до Закону України "Про страхування".

Закон визначає 26 видів обов'язкового страхування. її тому числі: медичне страхування; державне і т.ін.

? Питання для самопідготовки:

1. Чи відноситься до соціального захисту громадян надання їм путівок на санаторно – курортне лікування ?

2.Чи призначаються пенсії непрацездатним членам сім'ї померлого ? За яких умов ?

3.Чи визнаються діючим законодавством трудівники тилу учасниками війни?

 Тематика рефератів

1.Соціальний захист ветеранів війни в Україні

2.Соціальний захист осіб пенсійного віку в Україні.

3 Соціальний захист сім’ї та дитинства.

Нормативні акти та література

1. Конституція України (Основний закон).- К.,1996.

2. Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

3. Закон України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати".

4. Загальна теорія цивільного права. Підручник.- К.,1996.

5.Цивільне право. Навч. посібник.- К.,1995.

6.Правознавство. Навч. посіб./за ред. В.В. Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер,2002.

7. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник.-Х.: Одиссей, 2000.

Семінарське заняття 5

 Тема : Адміністративне право України.

Мета заняття : Визначити предмет та систему адміністративного права України, його джерела. Визначити поняття ,зміст, види та принципи державної служби. Розкрити зміст функцій та форм державного управління. Визначити поняття і види норм цивільного права, його принципи та функції.

З'ясувати поняття цивільного правовідношення. Розкрити зміст таких понять як власність, авторське право, угода, успадкування.

План

1. Предмет і система адміністративного права. Джерела адміністративного права України.

2. Державна служба і державні службовці. Види та принципи державної служби.

3. Функції і форми державного управління.

4 Адміністративні правопорушення.

Адміністративне право являє собою окрему галузь права України, що покликана регулювати особливу групу суспільних відносин.

Предмет регулювання адміністративного права охоплює коло однорідних суспільних відносин, до яких відносимо:

• управлінські відносини, в межах яких безпосередньо реалізуються завдання, функції та повноваження виконавчої влади;

• управлінські відносини внутрішнього організаційного характеру, що склались у процесі діяльності інших органів державної влади;

• управлінські відносини, що виникають за участі суб'єктів місцевого самоврядування;

• управлінські відносини організаційного характеру, що виникають усередині системи громадських організацій.

Отже, адміністративне право є окремою галуззю права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Джерела адміністративного права.

Джерела адміністративного права це зовнішні форми відображення адміністративно-правових норм, закріплені в Конституції України, законодавчих актах, урядових постановах, рішеннях державних адміністрацій та інших нормативних актах державних органів.

З огляду на численність джерел адміністративного права доцільно розділити їх на такі види:

1.Конституція України.

2.Адміністративно-правові норми.

3.Постанови Верховної Ради України, які охоплюють адміністративно-правові норми організаційного характеру.

4.Укази й розпорядження Президента України у сфері державного управління.

5. Нормативні постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, а також затверджені ним положення, статути, правила, інструкції та інші кодифіковані акти.

6.Нормативні постанови прийнято Кабінетом Міністрів України спільно з профспілковими організаціями.

7. Джерелами адміністративного права в міжгалузевому й галузевому масштабах виступають нормативні акти, що їх приймають міністерства, державні комітети і служби України.

8. Нормативні накази керівників міністерств, державних комітетів і служб.

До цієї групи слід віднести положення, правила та інші акти, затверджені керівниками згаданих інституцій.

9. Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань та організацій (чи акти їхніх колективних органів). Дії норм зазначених актів обмежено конкретним формуванням.

10. Джерелами адміністративного права можуть бути також нормативні акти представницьких і виконавських органів місцевого самоврядування (на приклад, рішення районної ради народних депутатів, що передбачає адміністративну відповідальність за торгівлю в недозволеному місці).

11. Акти органів громадських організацій, якщо вони затверджені чи санкціоновані державними органами і містять правила, що регулюють будь-які аспекти адміністративного управління (скажімо, положення про ради громадськості мікрорайону).

Отож, джерелом адміністративного права виступає нормативний акт органу державної влади або управління, який криє в собі адміністративно-правові норми, що регулюють державно управлінську діяльність.

Державні службовці. Законом “Про державну службу”(1993) встановлено сім категорій посад державних службовців, яким відповідають 15 рангів.

Присвоєнний ранг зберігається за державним службовцем у випадках, коли він перейшов на посаду нижчої категорії, або залишив державну службу, а потім повернувся до неї. Позбавлення рангів допускається тільки за вироком суду.

Державне управління — одна з головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві.

Державному управлінню притаманні всі основні риси, які характеризують суспільне управління. Це, насамперед, свідоме, цілеспрямоване здійснення впливу на всі сфери суспільства в інтересах людей. У широкому значенні це — діяльність усіх видів державних органів: законодавчих, судових, контрольно-наглядових, виконавчо-розпорядчих з організації суспільного життя.

Форми державного управління. Прийнято розрізняти чотири форми управлінської діяльності:

• видання нормативних актв управління;

• видання індивідуальних (ненормативних, адміністративних) актів управління;

• проведення організаційних заходів;

• здійснення матеріально-технічних заходів.

Функції державного управління:

1. Загальні;

2. Спеціальні;

3. Допоміжні функції.

? Питання для самопідготовки:

1. Чи встановлює чинне законодавство, зокрема "Закон про державну службу" (1993 р.), обмеження при прийомі на державну службу?

2. Назвіть функцію державного управління, яка забезпечує взаємозв'язок і ефективність всіх інших функцій.

3. Чи може здійснюватись виконавча влада у неправовій формі?

4.В чому полягає відмінність між нормативними і ненормативними актами управління?

5. Чи є проведення організаційних заходів формою управлінської діяльності?

 Тематика рефератів

1.Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність.

2.Адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

3. Адміністративна відповідальність державних службовців в Україні.

4. Державні службовці і корупція в Україні.

Нормативні акти :

1. Конституція України (Основний закон).-К.,1996.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. //Відом. Верх .Ради Української РСР.1984. Додаток до № 51. (зі змінами і доповненнями станом на 1 червня 1997 р.).

3. Закон України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 р.// Відомості ВР України.-1993.-№9.

4. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.// Відом. Верх. Ради України.1997.№ 24.

5. Указ Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999 р., №1572/99.// Урядовий кур'єр.-1999,17 груд.

6. Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22 липня 1998 р.// Офіційний вісник України.-1999, №21.

7. Указ Президента України "Про зміни у структурі державних органів виконавчої влади"// Офіційний вісник України,1999,№ 50.

8. Указ Президента України "Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України" від 12.03.1996 р.// Урядовий кур'єр,1996,№ 58- 59.

9. Закон України "Про державну службу"// Відом. Верх. Ради України.1993. №52.

10. Гражданский кодекс Украины.- Х.: ООО «Одиссей», 2003.-160 с.

 Ватуля Ю.О., 2013

Література:

1. Бобир В.І., Демський С.Є., Колодій А.М. Правознавство: Навч. посібник/ за ред. В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер,1998.

2.Буткевич В.Г. Соотношения внутригосударственного и международного права.-К.,1981.

3. Гражданское право в вопросах и ответах / под ред.Е.О. Харитонова..-Х.: "Одиссей",2001.

4. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник./за ред.академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер,1998.

5. Зивс С.Л. Источники права. -М.,1981.

6.Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні.-К.:Ін Юре,1977.

7. Колодій А.М.,Олійник А.Ю. Основи держави і права.К.,1997.

8. Котюк І.М. Основи права. К.,1997.

9. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть. Раздел 1.Основания уголовной ответственности. Уч. пособие.- К.:МАУП, 2000.

10. Міхайленко О.Р. Основи держави і права (Правознавство).-К.,1995.

11. Молдован А.М. Судоустрій в Україні.К.,1997.

12. Москаленко Д.В. Основи права. Харків, Дельта, 1998.

13. Настюк М.І. Правознавство.Львів,1995.

14. Осика М.І. Основи права. Підручник. Львів, "Світ", 1998.

15.Правознавство. Навч. посібник./за ред. академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-3-вид.- К.: Юрінком Інтер, 2001.

16.Проблемы теории государственного права.Учебник /под ред.С.С.Алексеева.-М.,1987.

17. Роговський Ю.Д. Основи права. К., МАУП, 1997.

18. Хрестоматія з правознавства. К.: Юрінком,1996.

Семінарське заняття 6

 Тема : Цивільне право України.

Мета заняття: Визначити поняття і види норм цивільного права, його принципи та функції.

З'ясувати поняття цивільного правовідношення. Розкрити зміст таких понять як власність, авторське право, угода, успадкування.

План

1. Поняття та види норм цивільного права. Види і функції цивільного права.

2.Цивільні правовідносини.

3. Право власності. Право інтелектуальної власності.

4. Договір. Успадкування : поняття і види.

5 Успадкування в Україні.

Норма цивільного права — це правило поведінки приватних осіб у сфері цивільного обороту, встановлене їх угодою, актом законодавства або таке, що витікає з положень натурального права.

Джерелами приватного (цивільного) права визнаються: договори, акти цивільного законодавства, звичаї (правила ділового обороту, правила соціального співжиття і т.ін.).

Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно - правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини.

На регулювання й розвиток цивільно-правових відносин спрямовані: Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. та ін.

Серед інших нормативних актів, які містять цивільно-правові норми, є укази Президента України (наприклад, Указ Президента України "Про тимчасове Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" від 18.09.1992 р.), постанови й розпорядження Уряду України (постанова Кабінету Міністрів України "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" від 18.11. 1994 р.), а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами й відомствами України.

Центральне місце в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України, прийнятому Верховною Радою України 16 січня 2003 року і введеному в дію з 1 січня 2004 р.

Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, у якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається з шести книг. Всього в Кодексі 90 глав, які об’єднують 1308 статей.

Функції цивільного права.

До основних функцій цивільного права відносять:

• регулятивну ;

• охоронну;

• компенсаційну;

• превентивно-виховну.

Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення

Зазначені відносини виникають у:

• державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою;

• громадян із державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями;

• громадян між собою.

Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єктів і змісту.

Захист цивільних прав

Право на захист являє собою суб'єктивне цивільне право певної особи. Воно виходить із конституційного положення; "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

У разі порушення цивільних прав конкретної особи їх захист здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Поняття і форми власності в Україні

Право власності — сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають із присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпорядження майном.

Крім того, право власності — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном.

Правовою основою закріплення права власності в Україні є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та інші законодавчі й нормативні акти.

Державна власність — майно, необхідне для виконання державою своїх функцій (наприклад, єдина енергетична система, інформаційна система, системи зв'язку, транспорту загального користування, кошти державного бюджету тощо).

Державна власність поділяється на загальнодержавну та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).

В Україні конституційно закріплена приватна власність.

Всі форми власності в Україні є рівними.

Цивільно-правові договори: поняття і види

Договір є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань); він установлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали.

Договір можна визначити як угоду двох або декількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

В залежності від критеріїв визначаються кілька видів цивільно- правових договорів.

Право інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності складається з аввторського та суміжних прав, одним з яких є патентне право.

Цивільно – правовий інститут авторського права та суміжних прав регулює немайнові відносини та пов’язані з ними майнові відносини в сфері створення і використання творів літератури, науки та мистецтва.

Не є об’єктами авторського права 1. офіційні документи, 2. державна символіка; 3. твори народної творчості, 4.інформація про події та факти, які мають офіційний інформаційний характер.

Суб’єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці. Також суб’єктами авторського права можуть бути і співавтори.

Авторські права поділяються на :

1) особисті та 2) майнові.

Охорона авторського права діє протягом всього життя автора і 70 років з дня його смерті.

Патентне право – це інститут цивільного права, який регулює відносини, пов’язані з технічною творчістю. Результати технічної творчості, на відміну від авторського права, потребують офіційного закріплення; вони мають прикладний характер і значення.

Об’єктами патентного права виступають винаходи, корисні моделі та промислові взірці, а також спосіб роботи, використання раніше відомого приладу за новим призначенням і т.ін. Суб’єкти – автори, ліцензіати.

Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із Закону “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (1994 р.) із змінами 2000 р.(Відомості ВР, № 37), законів України "Про власність", "Про державну таємницю" та інших нормативно-правових актів, наприклад, Закон України від 22.111.2002 р. “Про приєднання України до Договору про патентне право”, Договір про патентне право (Женева,1.06.2000).

Успадкування буває : 1) за заповітом; 2) за законом.

Якщо немає спадкоємців ані за за законом, ані за заповітом, або жоден із спадкоємців не прийняв спадок, або всі спадкоємці позбавлені спадку, майно померлого переходить до держави.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, де повинно бути вказано місце та час його складання, власноруч підписано спадкодавцем та нотаріально завірено.

? Питання для самопідготовки:

1.Назвіть, будь ласка, необхідні елементи цивільних правовідносин.

Що є об'єктом цивільних правовідносин?

2. Чи треба реєструвати комп'ютерну програму, яку Ви зробили самі, щоб набути авторське право? Якщо так, скажіть, де проводиться реєстрація.

3.Чи може лекція викладача університету охоронятися авторським правом, якщо вона:

а) оголошується без написаного тексту;

б) читається з аркушів.

 Тематика рефератів

1. Захист прав винахідників.

2. Авторське право в Україні.

3. Патентне право в Україні.

4. Характеристика суб'єктів цивільного права.

5.Цивільні правопорушення та цивільно - правова відповідальність.

6. Розвиток права приватної власності в Україні.

7.Інститут спадкового права в Україні.

 Ватуля Ю.О., 2013

Нормативні акти :

1. Конституція України (Основний закон).- К.,1996.

2. Гражданский кодекс Украины.- Х.: ООО «Одиссей», 2003.-160 с.

Література:

1. Бобир В.І., Демський С.Є., Колодій А.М. Правознавство: Навч. посібник/ за ред. В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер,1998.

2.Буткевич В.Г. Соотношения внутригосударственного и международного права.-К.,1981.

3. Гражданское право в вопросах и ответах / под ред.Е.О. Харитонова..-Х.: "Одиссей",2001.

4. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник./за ред.академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер,1998.

5. Зивс С.Л. Источники права. -М.,1981.

6.Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні.-К.:Ін Юре,1977.

7. Колодій А.М.,Олійник А.Ю. Основи держави і права.К.,1997.

8. Котюк І.М. Основи права. К.,1997.

9. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть. Раздел 1.Основания уголовной ответственности. Уч. пособие.- К.:МАУП, 2000.

10. Міхайленко О.Р. Основи держави і права (Правознавство).-К.,1995.

11. Молдован А.М. Судоустрій в Україні.К.,1997.

12. Москаленко Д.В. Основи права. Харків, Дельта, 1998.

13. Настюк М.І. Правознавство.Львів,1995.

14. Осика М.І. Основи права. Підручник. Львів, "Світ", 1998.

15.Правознавство. Навч. посібник./за ред. академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-3-вид.- К.: Юрінком Інтер, 2001.

16.Проблемы теории государственного права.Учебник /под ред.С.С.Алексеева.-М.,1987.

17. Роговський Ю.Д. Основи права. К., МАУП, 1997.

18. Хрестоматія з правознавства. К.: Юрінком,1996.

Семінарське заняття 7

 Тема: Сімейне право України.

Мета заняття : Дати визначення і охарактеризувати сімейне право як окрему галузь права України, знати основні положення Сімейного кодексу України: умови і порядок укладання шлюбу, права і обов’язки батьків і дітей, шлюбний договір; умови і підстави розірвання шлюбу.

 Ватуля Ю.О., 2013

П л а н

1. Сімейне право: визначення, джерела.

2. Умови і порядок одруження.

3. Особисті немайнові права і обов’язки подружжя.

4. Особиста приватна власність и загальна спільна власність подружжя.

5. Особисті немайнові і майнові права і обов’язки батьків і дітей.

6. Шлюбний договір.

7. Припинення шлюбу.

8.Усиновлення. Опіка і піклування. Патронат.

Сімейне право – окрема галузь права України, яка регулює відносини між подружжям відносно порядку і умов шлюбу, особистих і майнових відносин між ними, порядку и умов припинення шлюбних відносин; відносин між батьками і дітьми, іншими родичами. Крім того, сімейне право регулює відносини усиновлення (удочеріння), опіки і піклування.

Джерелами сімейного права є Конституція України (ст.51), Сімейний кодекс України (Із змінами 2007 р.), постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок укладання шлюбного контракту» від 16.06.1993 р.

Сімейний кодекс України прийнятий 10.01.2002 р. (Вступив в силу з 1.01.2003 р.). Складається з 7 розділів та 22 глав. Всього в ньому 292 статті. Кодекс базується на засадах рівності подружжя, розбудови сімейних відносин на добрій волі чоловіка і жінки, всебічної охорони материнства і дитинства, виховання відповідальності перед сім’єю і т.ін.

Шлюб і сім’я за сімейним законодавством.

Сім’я – це первинна й основна комірка (чарунка) суспільства.

Сім’ю складають особи, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом і які мають взаємні права і обов’язки. Права члена сім’ї має одинока особа.

У ст.51 Конституції України говориться: Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожна з осіб має рівні права й обов'язки в шлюбі і родині.

Умови і порядок укладення шлюбу.

Шлюбний вік установлюється для жінки – 17, для чоловіка – 18 років. Передбачається, що сім’ю може створити особа, що народила дитину незалежно від віку.

Шлюб є недійсним також у випадках: якщо хоча б один з молодят знаходиться в іншому шлюбі; якщо шлюб зареєстрований з особою, яка визнана судом недієздатним.

За рішенням суду шлюб визнається недійсним у випадку його фіктивності.

Фіктивний шлюб – якщо він зареєстрований без наміру створення сім’ї і набуття прав і обов’язків.

Також шлюб визнається недійсним, якщо шлюб зареєстровано з особою, яка укрила тяжку хворобу або хворобу, яка є небезпечною для іншого з подружжя чи їх потомків.

Особи, що подали заяви про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити один одному про стан свого здоров'я. Приховання цих даних може служити підставою для визнання шлюбу недійсним.

Шлюб реєструється після закінчення одного місяця з дня подання особами заяви.

Реєстрація шлюбу може відбутися в будь-якому місці, якщо на те є поважні причини.

Вибір прізвища – за згодою подружжя.. Може бути подвійне прізвище, але не більше двох..

Особисті немайнові права й обов'язки подружжя.

Дружина має право на материнство, а чоловік – на батьківство. Небажання одного з подружжя мати дитину чи нездатність його до зачаття може бути причиною розірвання шлюбу.

До особистих немайнових прав відносяться:

• право дружини і чоловіка на повагу до своєї індивідуальності;

• право дружини і чоловіка на фізичний і духовний розвиток;

• право дружини і чоловіка на зміну прізвища;

• право дружини і чоловіка на розподіл обов'язків і спільне рішення питань життя родини;

• право дружини і чоловіка на особисту свободу;

• обов'язок дружини і чоловіка піклуватися про родину.

Особиста приватна власність і загальна спільна власність подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, придбане нею (ним) перед шлюбом;

• майно, придбане ним (нею) під час шлюбу за договором дарування чи в порядку успадкування;

• майно, придбане ним (нею) під час шлюбу, але за кошти, що належать йому (їй) особисто;

• речі індивідуального користування (взуття, одяг, білизна і т.ін.);

• річ, яка належить одному з подружжя, що приносить дохід, приплід;

• інше.

Кожна річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права загальної власності подружжя.

Розірвання шлюбу не є підставою для припинення права загальної власності.

Дружина і чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. У випадку відмовлення від такої підтримки, чоловік, дружина, що її потребує (непрацездатний, вагітна жінка) має право звернутися в суд з позовом про присудження на його користь аліментів.

Особисті майнові права й обов'язки батьків і дітей.

Батьки і діти зобов'язані надавати один одному моральну і матеріальну допомогу.

Особисті права й обов'язки батьків стосовно дітей:

• право й обов'язок надавати дитині прізвище, ім'я і по батькові;

• право й обов'язок виховувати і підтримувати дітей;

• право визначати місце їхнього проживання;

• право забезпечувати їхні інтереси при розгляді спорів щодо них..

Мати, батько мають рівні права й обов'язки у відношенні до дитини незалежно від того, чи складалися вони в шлюбі між собою. Такожі діти мають рівні права у відношенні батьків, незалежно, чи складалися вони в шлюбі чи ні.

Батьки зобов'язані зареєструвати народження дитини в органі РАГС не пізніше одного місяця з дня народження.

Забороняється фізичне покарання дитини батьками, а також застосування інших видів покарання, що принижують людську гідність дитини.

Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про своїх батьків, проявляти до них турботу і надавати їм допомогу.

Майнові права й обов'язки батьків і дітей :

• право й обов'язок батьків управляти майном дітей;

• обов'язок батьків і дітей поважати загальну і роздільну власність;

• аліментні обов'язки батьків і дітей.

Шлюбний договір.

Укладається в письмовій формі і нотаріально завіряється.

Шлюбний договір регулює майнові відносини подружжя, визначає майнові права й обов'язки, але не особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між батьками і дітьми.

Однобічна зміна умов шлюбного договору не допускається.

Сторони можуть відмовитися від раніше укладеного договору, подавши заяву нотаріусу.

У випадку неможливості виконання одним з подружжя умов договору, той подає до суду із проханням про розірвання договору.

Припинення шлюбу.

Шлюб припиняється:

• внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим;

• внаслідок його розірвання;

• якщо один з подружжя помер до вступу в силу рішення суду про розірвання шлюбу;

• якщо один з подружжя помер у день вступу в силу рішення суду про розірвання шлюбу.

Шлюб розривається органом РАГС за спільною заявою подружжя, що не мають дітей після закінчення одного місяця з дня подачі заяви незалежно від наявності між подружжям майнових суперечок.

Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Усиновлення.

Це прийняття усиновителем у свою родину особи на правах дочки чи сина здійснене на підставі рішення суду.

Усиновленим може бути тільки дитина. У виняткових випадках за рішенням суду може бути усиновлена повнолітня особа, що не має матері, батька чи позбавленого їхнього піклування.

Дитина, якого не забрали з родильного будинку батьки, родичі може бути усиновлена через два місяця від дня народження.

Усиновителем може бути повнолітня дієздатна особа старша усиновленого не менше, ніж на 15 років.

Опіка і піклування.

Опіка, піклування встановлюється над дітьми, що залишилися без батьківського піклування.

Опіка встановлюється над дитиною, що не досягла 14 років, а піклування – над дитиною від 14 до 18 років.

Опікуном, попечителем може бути повнолітня дієздатна особа.

Патронат.

За договором про патронат орган опіки і піклування передає дитину, яка залишилась сиротою на виховання в родину іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату, розмір якої визначається за домовленістю з органом опіки і піклування.

? Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення родини, шлюбу.

2. Чи є родиною 16-літня мати і її однорічний син?

3. У яких інших органах, крім органу РАГС, може бути зареєстрований шлюб?

4. Чи зобов'язані чоловік і дружина розірвати шлюб, якщо один з них визнаний

нездатним до зачаття?

5. У яких випадках шлюб розривається органом РАГС, а в яких – рішенням суду?

6. Визначите різницю між опікою і піклуванням.

7. Визначите різницю між опікою і піклуванням, з одного боку, і патронатом – з

іншої.

8. Чи може бути розірваний шлюб, якщо один з подружжя присуджений до

позбавлення волі терміном на 3,5 роки ?

9. Які права й обов'язки батьків і дітей встановлює законодавство

України?

 Тематика рефератів.

1. Шлюбний договір в Україні.

2. Умови і порядок укладення шлюбу.

3..Умови і порядок розірвання шлюбу.

4. Права й обов'язки батьків і дітей за законодавством України.

5. Умови і порядок встановлення опіки, піклування і патронату.

6. Демографічна політика в Україні на початкку ХХ1 століття.

Нормативні акти і література

1. Конституція України.- К.,1996.

2. Семейный кодекс Украины.- Х.: ООО «Одиссей», 2002.- 112 с. (или «Голос Украины», 2002, №38).

3.Постановление Кабинета Министров Украины «О порядке заключения брачного контракта» от 16.06.1993 г.

4.Правознавство. Навч. посібник./за ред. академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-3-вид.- К.: Юрінком Інтер, 2001.-640 с

Семінарське заняття 8

Тема : Кримінальне право України.

Мета заняття : Визначити поняття, предмет та систему кримінального права України.Визначити поняття, ознаки та форми кримінальної відповідальності. З'ясувати юридичні підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Визначити й охарактеризувати поняття злочину. Дати вичерпну відповідь про обставини, що виключають суспільну небезпеку або протиправність діяння.

Вміти чітко визначати поняття покарання, його ознаки, цілі та види. Усвідомити обставини звільнення від покарання.

Визначити поняття правосуддя, його основні ознаки, принципи та завдання. Усвідомити основні завдання та функції Конституційного суду України. Дати характеристику діяльності нотаріату, прокуратури, адвокатури, міліції, Служби безпеки України.(завдання, функції).

План

1. Кримінальне право : поняття, предмет.

2.Кримінальна відповідальність: поняття, ознаки, форми. Звільнення від кримінальної відповідальності.

3. Злочин. Обставини, що виключають суспільну небезпеку або протиправність діяння.

4.Покарання. Звільнення від покарання.

5. Правоохоронна діяльність в Україні: поняття, характеристика.

6.Правосуддя в Україні: ознаки, принципи, завдання. Конституційний суд України.

7.Нотаріат.Прокуратура.Адвокатура в Україні.

9. Міліція. Служба безпеки в Україні.

Поняття "кримінальне право" прийнято розглядати у двох його значеннях:

1) позитивне (об'єктивне) кримінальне право як галузь законодавства, що знаходить свій вияв у цілісному і єдиному законодавчому акті — Кримінальному кодексі України (Кодекс прийнято 5.04.2001.)

2) кримінальне право як галузь юридичної науки про вітчизняний чинний кримінальний закон і судову практику його застосування, про його історію і теорію.

Поняття кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності.

Кримінальній відповідальності та покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння.

Це законодавче положення дає підстави розглядати кримінальну відповідальність як кримінально-правовий вид юридичної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності.(ст.ст.44-49 КК).

Звільнення відбувається :

- у зв’язку з дійовим каяттям (ст..45)

- з примиренням винного з потерпілим (ст..46)

- з передачею особи на поруки (ст..47)

- із зміною обстановки (ст..48)

- із закінченням строків давності (ст..49)

Злочин.

Новим Кримінальним кодексом України у визначенні поняття злочину вказано на три його ознаки:

а) суспільну небезпеку;

б) забороненість кримінальним законом;

в) винність.

Згідно Кримінального Кодексу України 2001 р. злочини поділяються на 4 групи:

• невеликої тяжкості або такі, що не становлять великої суспільної небезпеки;

• середньої тяжкості або менш тяжкі;

• тяжкі;

• особливо тяжкі..

В основу такого поділу покладено ступінь суспільної небезпечності (ступінь тяжкості) злочину.

Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння

Критерієм віднесення тих чи інших діянь до обставин, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння, слід визнати правомірність дій при їх вчиненні, оскільки за наявності вказаних обставин завжди відсутня протиправність діяння, а в більшості випадків відсутня і його суспільна небезпечність.

Кримінальним кодексом України до обставин, що виключають злочинність діяння, віднесено необхідну оборону, уявну оборону, крайню необхідність, затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння, пов”язане з ризиком, виконання спец. завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації .

Покарання

Його місце в системі заходів кримінально-правового впливу зумовлене тим, що

а) покарання — це захід кримінально-правового впливу, що застосовується в межах кримінальної відповідальності особи;

б) покарання є основною формою кримінальної відповідальності особи;

в)покарання за своїм змістом є (має бути) найбільш суворою формою кримінальної відповідальності.

Отже, згідно ч.1. ст.50 КК “Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого”.

Водночас не можуть бути цілями покарання спричинення фізичних страждань засудженому чи приниження його людської гідності.

Види покарань (ст.51 КК):

Позбавлення волі. Штраф. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Громадські роботи. Виправні роботи. Службові обмеження для військовослужбовців. Конфіскація майна. Арешт. Обмеження волі. Тримання в дисциплінарному батальоні військовослужбовців. Позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі .

Звільнення від покарання

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК )

Звільнення від призначеного покарання за давністю грунтується на втраті особою винного колишнього ступеня суспільної небезпечності, яка виявилася у вчиненому ним злочині..

Стаття 80 визначає п’ять строків давності — два роки, три роки, п'ять років, десять років, п’ятнадцять років — які зорієнтовані на визначену вироком суду тяжкість покарання.

Умовно-дострокове звільнення від покарання (ст.81 КК )

Застосовується до осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців,обмеження волі або позбавлення волі:

Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування. Амністія. Помилування. Погашення та зняття судимості.

? Питання для самопідготовки:

1. Чим відрізняється загальна від особливої частини Кримінального кодексу України?

2. Чому не можна ототожнювати кримінальну відповідальність і покарання?

3. Що прийнято називати "особливою" формою кримінальної відповідальності?

4. Коли настає кримінальна відповідальність: з 16 або з 18 років?

5.Чи може відбутися звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності?

6. Чи може за Новим Кримінальним кодексом України (2001 р.) бездіяльність вважатися злочином? Аргументуйте свою відповідь. Наведіть приклади.

7.В яких випадках позбавлення життя людини або знищення майна вважається правомірним?

8.Що вважається найбільш суворою формою кримінальної відповідальності?

9.Чим відрізняється арешт від обмеження волі?

10.Дайте визначення повної та часткової амністії.

11.Чим різняться між собою поняття амністія, помилування та реабілітація?

 Тематика рефератів

1. Кримінальний кодекс України.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: загальна характеристика.

4. Ціль та види кримінального покарання.

5. Система державних органів виконавчої влади в Україні

6. Система злочинів за кримінальним законодавством.

 Ватуля Ю.О., 2013

Нормативні акти

1. Конституція України (Основний закон).-К.,1996.-50 с.

2.Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р.

3.Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р.

4.Закон України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р.

5.Закон України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 р.

6. Кримінальний кодекс України.-К.:Право, 2001.

7. Кримінально – процесуальний кодекс України.-Х:ООО “Одиссей”, 2003.

8. Кримінально – виконавчий кодекс України..-Х:ООО “Одиссей”, 2003.

Література

1. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния.-Харьков,1991.

2. Бобир В.І., Демський С.Є., Колодій А.М. Правознавство: Навч. посібник/ за ред. В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер,1998.

3. Кримінальне право України..Загальна частина.-К.,1997.

4.Малахов И.П Основы уголовного права. Общая часть.Разд.1.Основания уголовной ответственности: учебное пособие.-К.:МАУП, 2000.

5.Науково - практичний коментар Кримінального кодексу України.-К.,1997.

6. Молдован А.М. Судоустрій в Україні.К.,1995.

7. Правознавство. Навч. посіб./ за ред. В.В. Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер,2001.

8. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике..- К.,1995.

9.Тарарухин С.А.Теория и практика квалификации преступлений.-К.,1978.

10.Учебник уголовного права. Общая часть.-М.,1996.

11. Хрестоматія з правознавства. К.: Юрінком,1999.

Семінарське заняття 9

Тема : Судова і правоохоронна діяльність в Україні.

Мета заняття : Визначити поняття правосуддя, його основні ознаки, принципи та завдання. Усвідомити основні завдання та функції Конституційного суду України. Дати характеристику діяльності нотаріату, прокуратури, адвокатури, міліції, Служби безпеки України.(завдання, функції).

План

1. Правоохоронна діяльність в Україні: поняття, характеристика.

2.Правосуддя в Україні: ознаки, принципи, завдання. Конституційний суд України.

3.Нотаріат.Прокуратура.Адвокатура в Україні.

4. Міліція. Служба безпеки в Україні.

Правосуддя - особлива функція державної влади, що здійснюється через розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, стосовних до прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань та кримінальних справ і застосування встановлених законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних.

Завданнями правосуддя є:

• всебічне зміцнення законності й правопорядку;

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

• охорона від будь-яких посягань закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;

• виховання громадян у дусі точного неухильного виконання законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі й гідності громадян;

• виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон.

Принципи здійснення правосуддя:

Правосуддя здійснюється тільки судом. Законність. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Забезпечення доведеності вини. Змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої

переконливості. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Забезпечення обвинуваченому права на захист та інші.

Охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень.

Статус Конституційного Суду України визначається статтями 147—153 Конституції України та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

Нотаріат в Україні — система органів і по­садових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчува­ти права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або мають приватну нотаріальну практику (приватні нотаріуси).

Правове регулювання нотаріату в Україні, видів і порядку вчинення нотаріальних дій здійснюється Законом України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.

Прокуратура — єдина централізована си­стема державних органів, які від імені України здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним застосуванням законів через своєчасне виявлення правопорушень. вжиття заходів щодо їх усунення і притягнення винних до відповідальності. покладено такі функції:

• підтримання державного обвинувачення в суді;

• представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

• нагляд за додержанням законів під час виконан­ня судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод і репрезентувати законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Питання організації та діяльності адвокатури регулюються Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. Закон визначає:

• статус адвокатури та її завдання;

• вимоги, яким має відповідати адвокат;

• правову основу адвокатської діяльності;

• принципи та організаційні форми діяльності ад­вокатури;

• види адвокатської діяльності;

• професійні права адвоката;

• обов'язки адвоката;

• статус помічника адвоката;

• адвокатську таємницю;

• гарантії адвокатської діяльності;

• соціальні права адвоката та його помічника;

• підстави й порядок оплати праці адвоката та його помічника;

•повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

• повноваження вищої кваліфікаційної комісії адвокатури;

• текст Присяги адвоката України;

• дисциплінарні стягнення, що можуть бути застосовані до адвоката;

• випадки припинення адвокатської діяльності;

Органи внутрішніх справ є одним із елементів системи правоохоронних органів України, їхня діяльність спрямована на забезпечення громадського порядку на всій території держави. Вона знаходить свій вираз у функціях цих органів.

Під функціями органів внутрішніх справ нобхідно розуміти напрямки їхньої діяльності в процесі вирішення поставлених перед ними завдань.

Вони поділяються на три групи: основні, забезпечувальні та загального керівництва.

Сучасна система органів МВС України складається з двох підсистем: центральних і місцевих органів внутрішніх справ.

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здо­ров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція - єдина система органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Центральне місце в системі правових актів, що регулюють діяльність міліції, посідає Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р.

Відповідно до завдань і функцій міліція складається з таких підрозділів:

1.кримінальна міліція;

2.міліція громадської безпеки;

3.транспортна міліція;

4.державна автомобільна інспекція;

5.міліція охорони;

6.спеціальна міліція.

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Служба безпеки України підпорядкована Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників грунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності й відповідальності перед народом України.

Діяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, у Службі безпеки України забороняється.

Згідно з Законом України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. до таких органів віднесено митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, рибоохорони, державної лісової охорони, працівників Антимонопольного комітету України, а також інші органи, які беруть безпосередню участь у здійсненні правоохоронних функцій.

До правоохоронних органів можуть також бути віднесені:

• Управління державної охорони України;

• державна виконавча служба;

• органи виконання кримінальних покарань;

• державна контрольно-ревізійна служба;

• державні інспекції (санітарно-епідеміологічна служба, державна екологічна інспекція, головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою, органи захисту прав споживачів, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю тощо) та деякі інші.

? Питання для самопідготовки:

• 1.Чи здійснюється правосуддя в Україні іншими інстанціями (органами) крім судів?

• 2.Що складає систему загальних судів в Україні?

• 3.Чи мають право звертатися до арбітражного суду особи, які не є суб'єктів підприємницької діяльності?

• 4.Які органи і посадові особи мають право вчиняти нотаріальні дії?

• 5.Які функції відповідно до Конституції України прокуратура здійснює тимчасово?

• 6.Якою є структура міліції України?

• 7.У чому полягає різниця між компетенцією міліції і Служби безпеки України?

• 8.Які органи державної виконавчої влади віднесено законом до правоохоронних?

 Ватуля Ю.О., 2013

 Тематика рефератів

7. Система правоохоронних органів в Україні.

8. Міліція в Україні.

9. Служба безпеки України.

10. Державна податкова служба в Україні.

11. Правовий статус та діяльність Антимонопольного комітету України.

Нормативні акти

1. Конституція України (Основний закон).-К.,1996.-50 с.

2.Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р.

3.Закон УРСР "Про судоустрій України" від 5 червня 1981 р.

4.Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

5.Закон УРСР "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 р.

6. Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.

7.Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.

8.Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р.

9. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р.

10.Закон України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р.

11.Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р.

12.Закон України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 р.

13.Закон України "Про прикордонні війська України" від 4 листопада 1991 р.

14.Закон України "Про державну податкову службу України" від 15 грудня 1990 р.

15.Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р.

16.Закон України "Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993.

17.Закон України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" від 4 березня 1998 р.

18.Закон України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р.

19.Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991.

20. Кримінально – виконавчий кодекс України..-Х:ООО “Одиссей”, 2003.

21.Митний кодекс України . Прийнятий 12 грудня 1991 р.

Література

1. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния.-Харьков,1991.

2. Бобир В.І., Демський С.Є., Колодій А.М. Правознавство: Навч. посібник/ за ред. В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер,1998.

3.Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні.-К.:Ін Юре,1977.

4. Хрестоматія з правознавства. К.: Юрінком,1999.

Питання для підготовки до іспиту

з дисципліни “Правознавство”

1. Держава: визначення, ознаки.

2. Виникнення держави: причини , умови.

3. Історичні типи держави.

4. Функції держави.

5. Основні вчення про державу.

6. Форми держави.

7. Форми державного правління.

8. Форми державного устрою.

9. Основні теорії держави.

10.Право: визначення, ознаки.

11.Система права.

12.Галузі права.

13.Правова поведінка.

14.Юридична відповідальність: поняття, види.

15.Трудове право: визначення, характеристика джерел.

16.Колективний договір.

17.Трудовий договір.

18.Контракт як особлива форма трудового договору.

19.Порядок прийняття на роботу.

20.Робочий час.

21.Трудова дисципліна. Дисциплінарна та матеріальна

відповідальність.

22.Соціальний захист: поняття, види.

23.Пенсійне забезпечення в Україні: система, види.

24.Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи.

25.Соціальний захист ветеранів війни.

26.Соціальний захист ветеранів праці та інших громадян

похилого віку.

27.Соціальний захист сім’ї та дитинства.

28.Страхування та страхова діяльність.

29.Адміністративне право: поняття, система, джерела.

30.Державні службовці.

31.Види та принципи державної служби.

32.Функції державного управління.

33.Форми державного управління.

34.Цивільне право: поняття та види норм.

35.Принципи цивільного права та його суб’єкти.

36.Функції цивільного права.

37.Цивільні правовідносини: поняття, об’єкти та суб’єкти.

38.Понятя власності. Право власності.

39.Авторське право в Україні: поняття, джерела.

40.Успадкування: поняття та види.

41. Сімейне право: визначення, джерела.

42. Умови і порядок одруження.

43. Особисті немайнові права і обов’язки подружжя.

44. Особиста приватна власність і загальна спільна власність

подружжя.

45. Особисті і майнові права і обов’язки батьків і дітей.

46. Шлюбний договір.

47. Припинення шлюбу.

48. Особисті немайнові права і обов’язки батьків і дітей.

49. Усиновлення. Опіка і піклування. Патронат.

50.Кримінальне право України: поняття, ознаки, суб’єкти

51.Кримінальна відповідальність: поняття, ознаки.

52.Форми кримінальної відповідальності.

53.Звільнення від кримінальної відповідальності.

54.Злочин: поняття, класифікація.

55.Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи

протиправність діяння.

56.Покарання: поняття, ознаки.

57.Цілі покарання.

58.Види покарань.

59.Звільнення від покарання.

60.Правоохоронна діяльність.

61 Правосуддя в Україні: поняття, завдання, ознаки.

62.Принципи здійснення правосуддя.

63.Конституційний суд України: завдання та функції.

64.Цивільне судочинство. Цивільний процесуальний кодекс України.

65.Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс

України.

66.Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції.

67.Кримінальне судочинство: поняття, завдання, стадії.

68.Кримінальний процесуальний кодекс України.

69.Прокуратура в Україні: основні завдання та функції.

70.Система органів прокуратури.

71.Адвокатура в Україні: поняття, принципи та функції.

72.Види адвокатської діяльності в Україні.

73.Правоохоронні органи в Україні.

74.Суть, принципи та завдання здійснення правоохоронної діяльності.

75.Органи внутрішніх справ України: поняття, функції.

76.Система органів внутрішніх справ України.

77.Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції.

78.Служба Безпеки України: поняття, основні завдання та

функції.

Питання для підготовки до заліку з дисципліни

“Правознавство”

1. Держава: визначення, ознаки.

2. Виникнення держави: причини , умови.

3. Історичні типи держави.

4. Функції держави.

5. Основні вчення про державу.

6. Форми держави.

7.Форми державного правління.

8. Форми державного устрою.

9. Основні теорії держави.

10.Право: визначення, ознаки.

11.Система права.

12.Галузі права.

13.Правова поведінка.

14.Юридична відповідальність: поняття, види.

15.Колективний договір.

16.Трудовий договір. Контракт як особлива форма трудового договору.

17.Порядок прийняття на роботу.

18.Робочий час.

19.Трудова дисципліна. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність.

20.Соціальний захист: поняття, види.

21.Пенсійне забезпечення в Україні: система, види.

22.Соціальний захист сім’ї та дитинства.

23.Страхування та страхова діяльність.

24.Адміністративне право: поняття, система, джерела.

25.Державні службовці.

26.Види та принципи державної служби.

27.Функції державного управління.

28.Форми державного управління.

29.Цивільне право: поняття та види норм.

30.Принципи цивільного права та його суб’єкти.

31.Функції цивільного права.

32.Цивільні правовідносини: поняття, об’єкти та суб’єкти.

33.Понятя власності. Право власності.

34.Авторське право в Україні: поняття, джерела.

35.Успадкування: поняття та види.

36. Сімейне право: визначення, джерела.

37. Умови і порядок одруження.

38. Особисті немайнові права і обов’язки подружжя.

39. Особиста приватна власність і загальна спільна власність подружжя.

40. Особисті і майнові права і обов’язки батьків і дітей.

41. Шлюбний договір.

42. Припинення шлюбу.

43. Особисті немайнові права і обов’язки батьків і дітей.

44. Усиновлення. Опіка і піклування. Патронат.

45.Кримінальне право України: поняття, ознаки, суб’єкти.

46.Кримінальна відповідальність: поняття, ознаки, форми.

47.Звільнення від кримінальної відповідальності.

48.Злочин: поняття, класифікація.

49.Покарання: поняття, ознаки.

50.Цілі і види покарання.

51.Звільнення від покарання.

52.Правосуддя в Україні: поняття, завдання, ознаки та принципи.

53.Конституційний суд України: завдання та функції.

54.Цивільне судочинство. Цивільний процесуальний кодекс України.

55.Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс

України.

56.Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції.

57.Кримінальне судочинство: поняття, завдання, стадії.

58.Кримінальний процесуальний кодекс України.

59.Прокуратура в Україні: основні завдання та функції.

60.Адвокатура в Україні: поняття, принципи та функції.

61.Правоохоронні органи в Україні.

62.Суть, принципи та завдання здійснення правоохоронної діяльності.

63.Органи внутрішніх справ України: поняття, функції, система.

64.Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції.

65.Служба Безпеки України: поняття, основні завдання та

функції.

 ЯК НАПИСАТИ РЕФЕРАТ

З ПРАВОЗНАВСТВА .

Реферат – це скорочене викладення наукової роботи (статті, монографії) з конкретної теми. Творчій підхід до написання реферату передбачає виділення в роботі, що реферується, головної думки та аргументацію на її користь , висновки.

Реферат може бути написаний з використанням кількох джерел, також підпорядкованих одній темі.

Написання такого реферату включає ряд етапів :

1.Вивчення літератури з конкретної теми.

2.Написання реферату

3.Представлення реферату викладачеві на перевірку

4.Захист реферату.

Написання реферату передбачає передусім складання плану (простого або складного), вступ , посилання на використаний в тексті фактичний , статистичний, нормативно-правовий матеріал , висновки по темі в цілому , в яких , в залежності від теми, бажано висловити власну думку, власне ставлення до проблеми , що вирішується.

В кінці реферату складається список використаних джерел ( нормативних актів ), літератури.

Оптимальним для реферату вважається використання не менш як 4 джерел.

Загальний обсяг реферату повинен складати не менш як 24 аркушів шкільного зошиту у рукописному варіанті.

Якщо реферат виконується на друкарській машинці або комп’ютері на сторінках формату А-4, то тут загальний обсяг повинен бути не менш 18 аркушів при таких параметрах :

Шрифт - 14

Верхнє поле - 20 мм.

Нижнє поле - 20 мм.

Ліве поле - 25 мм.

Праве поле - 10 мм.

Якщо реферат виконується на сторінках формату А4 у рукописному варіанті,

(що також дозволяється), то його обсяг повинен бути не менш 15 аркушів.

Текст реферату включає предмет, характер і мету роботи, метод проведення роботи, конкретні результати, висновки щодо особливостей, ефективності, можливості застосування здобутих результатів.

Зміст реферату включає вступ, номери й найменування всіх розділів, підрозділів та пунктів основної частини, висновки, перелік посилань, а також документів із зазначенням номерів сторінок, на яких розміщується початок матеріалу.

Вступ має складати 1-1,5 сторінки тексту. В ньому слід визначити актуальність теми, її значення та місце у суспільному житті.Тут студент повинен сформулювати мету написання роботи і перелік задач , які необхідно вирішити.

Основна частина - це є сама робота. В цій частині виділяються заголовками окремі розділи, які розглянуті у відповідності з комплексом сформульованих задач. В залежності від обраної теми змінюється зміст основної частини.

Висновки мають обсяг не більш 0,5 -1 сторінки. Цей розділ логічно, змістовно, коротко й аргументовано підводить підсумки роботи. Перелік посилань – це перелік книг, статей, нормативних актів тощо. Відомості про використання джерела треба давати відповідно до вимог стандарту. Літературу рекомендується розташовувати у такому порядку.

На початку переліку подають нормативні, офіційно-документальні, директивні та державні матеріали, далі подають книги, статті та інші джерела на мові оригіналу.

Все подається у алфавітному порядку.

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНОГО АРКУША

РЕФЕРАТУ

Міністерство освіти і науки України

Херсонський національний

технічний університет

Кафедра філософії, політології і права

Трудовий договір

Реферат з дисципліни “ Основи права”

Виконав

студент групи 1 МЕ-1 ________ ______2014 р.

(прізвище, ініціали) (дата)

Прийняв _________________

(звання прізвище, ініціали)

ХЕРСОН – 2014

 Ватуля Ю.О., 2013

 СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1.

До директора підприємства В.С.Петренка звернулася робітниця цього ж підприємства Кохановська Л.П. відносно її переведення на іншу роботу на умовах неповного робочого часу в зв”язку з вагітністю. Кохановській було відмовлено в переведенні.

Яка різниця між неповним та скороченим робочим часом?

Як здійснюється оплата праці за неповного робочого часу?

Чи правомірні дії директора підприємства В.С.Петренка відносно звернення робітниці Кохановскої Л.П.?

Задача 2.

Підчас туристичного рейсу корабля турист Діденко О.Д., який працював співробітником міліції, відмовився надати капітанові судна допомогу в усмиренні хуліганів. Діденко свою відмову мотивував тим, що він знаходиться у відпустці і при ньому немає ні форми, ні посвідчення працівника міліції.

Дайте правову оцінку цій ситуації.

Задача 3.

Громадяни України Столяр П.І. та Ващенко О.Н. подали до установи РАГС заяву про реєстрацію їхнього шлюбу. У призначений день Столяр і Ващенко не з”явилися до РАГС, тому що громадянин Столяр П.І. був направлений на стажування до іншої країни. Через три з половиною місяця вони з”явилися разом з батьками та свідками для реєстрації шлюбу, оскільки заяву про реєстрацію вони не забирали. Однак орган РАГС відмовився реєструвати шлюб.

Дайте правову оцінку цій ситуації.

Задача 4.

Дев”ятнадцятирічна незаміжня громадянка Волкова С.І., звернулася до суду з проханням дозволити їй усиновити п”ятирічного Ромко Л.Д., який знаходився в Домі дитини. Суд відмовив Волковій С.І. у усиновленні.

На якій підставі суд відмовив Волковій С.І.?

Задача 5.

Громадянин Скляренко І.І. склав та нотаріально завірив заповіт, в якому заповів свою трикімнатну квартиру, автомобіль, гараж та все інше майно своєму синові, який постійно проживав в іншій країні. Після його смерті дочка Скляренка – Попович В.І., яка з чоловіком та дитиною проживала разом з батьком, доглядала його та була прописана на одній з ним житловій площі вирішила у судовому порядку вступити у

права власника квартири на підставі того, що вона, як дочка, є сподкоємницею першої черги.Суд позов громадянки Попович В.І. не задовольнив.

Прокоментуйте рішення суду.

Задача 6.

Супермаркет “Альбатрос” продав громадянинові Журенко Д.О. телевізор “Філіпс” з гарантією 2 роки. Після встановлення телевізора в квартирі Журенко Д.О. зауважив, що він після години роботи втрачає звук.У той же день Журенко, впавши на слизькій дорозі, поламав собі ногу і два місяці лікувався. Через два з половиною місяця від дня придбання телевізора Журенко відніс його до супермаркета і попросив замінити його на аналогічний. Завідувачка відділом у грубій формі відмовила йому, говорячи, що Журенко сам поламав телевізор і тепер, якщо хоче, за свій рахунок мусить нести його на експертизу.

Журенко Д.О.подав позов до суду про розторгнення з супермаркетом договору купівлі-продажу, повернення йому грошей за телевізор, а також стягнення 2000 гривень за заподіяння йому моральної шкоди.

Яке рішення має прийняти суд?

Задача 7.

Громадянин Курінний В.П. отримав за договором дарування на весілля від свого батька Курінного П.П. автомобіль Ваз 2110. Через три роки після цього батько помер, і Курінний за заповітом успадкував дом батька. Ще через рік подружжя Курінних прийняли рішення про розлучення. Жінка заявила, що оскільки автомобіль та дом були придбані підчас їхнього перебування у шлюбі вона має право на половину цього майна.

Яке рішення має прийняти суд?

Задача 8.

Громадянин Васько В.С. склав заповіт, в якому все своє майно заповів своєму синові Васько Д.В. Але через три роки син помер, а ще через два – помер сам батько, який не змінив заповіт.

Хто має бути власником майна?

Задача 9.

Боцман Сковронський Л.П. підчас рейсу корабля тяжко захворів і вирішив скласти заповіт в якому заповів своєму синові Сковронському О.Л. свою квартиру, моторний човен, автомобіль та інше майно, забувши вписати в перелік майна гараж. Оскільки нотаріуса на кораблі не було, то завірив заповіт капітан судна.

Хто буде власником гаражу в разі смерті Сковронського Л.П.?

Чи буде дійсним заповіт, який не завірений нотаріально?

Задача 10.

Громадяни України Липатов С.Д. та Гуревич К.В. уклали шлюб. Через два місяці жінка дізналася, що її чоловік хворий на СНІД і прийняла рішення розлучитися з ним. Чоловік на те сказав, що згоду на розлучення він не дасть. Жінка звернулася до суду. В суді її повідомили, що...

Про що повідомили жінку в суді?

Задача 11.

Подружжя Саранових протягом восьми років не мала дітей. Жінка пройшла медичне обстеження, висновком якогго була позитивна відповідь на здатність жінки до зачаття. Жінка наполягала на проходження такого ж медичного обстеження її

чоловіком. Він відмовлявся, а потім сказав, що він здоровий, але дітей мати взагалі не бажає.

Чи може небажання чсловіка Саранової мати дітей бути причиною для розірвання шлюбу?

Задача 12.

Подружжя Зарицьких після двох років одруження вирішили розірвати шлюб. В ході поділу майна чоловік заявив про свої претензії на шубу з натурального хутра вартістю 2,5 тисячі гривень, яку він рік тому подарував дружині, мотивуючи свої дії тим, що шуба була придбана за його гроші. Жінка відмовилася віддати шубу, на що чоловік заявив, що їхній спір буде вирішуватися в суді.

Яке рішення має прийняти суд?

Задача 13.

Студент ХНТУ Самлюк В.Б. звернувся до викладача з проханням роз’яснити:

1. Чи виписуються трудові книжки на студентів?

2. Чи входить в трудовий стаж час навчання в Університеті?

Як відповів на ці питання викладач?

Задача 14.

Дочка професора Ясинського Л.П., померлого 6 місяців тому, звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства “Інтеграл”, в якому вимагала грошову винагороду за раціоналізаторську пропозицію батька, впроваджену у виробництво на підприємстві товариства. Представник адміністрації “Інтегралу” сказав Ясинській О.Л., що оскільки автор пропозиції помер, то вона не має права на винагороду за батька..

Яке рішення має прийняти суд?

 Ватуля Ю.О., 2013

Задача 15.

Безробітний Дахно Г.О. питає, чи буде внесено до його трудової книжки запис про період його безробіття, якщо він увесь час знаходився на обліку служби зайнятості?

В чому полягає правильна відповідь?

НАВЧАЛЬНО - МЕТОДИЧНЕВИДАННЯ