1.1.3. Розпізнавання текстильних волокон

Розпізнати волокна різного походження можна шляхом їх спалювання, сухої перегонки (спалювання без доступу повітря), колористичними, мікроскопічними дослідженнями і за хімічними властивостями (за характерними реакціями). Для підтвердження ідентичності волокон кожний з методів повинен застосовуватися спільно з іншими.

Метод спалювання базується на різній поведінці волокон рослинного, тваринного і хімічного походження. Природні целюлозні волокна при згорянні не плавляться, не змінюють форму при піднесенні до полум'я, при видаленні з полум'я продовжують горіти без плавлення. Після спалювання утворюється легкий попіл світло-сірого кольору і з'являється запах паленого паперу.

Вовна і натуральний шовк при піднесенні до полум'я горять поволі, із запахом паленого пір’я. При згорянні утворюється крихка кулька чорного кольору, що легко розтирається в порошок.

Ацетатне волокно плавиться з виділенням характерного запаху оцтової кислоти, тоді як нітронове, капронове, лавсанове та ін. волокна плавляться без виділення характерного запаху. Залишок – тверда кулька, що спеклася.

Метод сухої перегонки базується на прояві різних хімічних властивостей продуктами перегонки натуральних і хімічних волокон без доступу повітря. Продукти сухої перегонки вовни, натурального шовку, нітрону і поліамідних волокон забарвлюють червоний лакмусовий папірець в синій колір, що підтверджує лужну реакцію. При сухій перегонці целюлозних волокон, лавсану і хлорину виділяються продукти, які забарвлюють синій лакмусовий папірець в червоний колір, що вказує на кисле середовище.

Колористичний метод полягає в розпізнаванні волокон за допомогою кольорових реакцій.

1.2. Експериментальна частина

Застосовувані прилади і установки: витяжна шафа, водяна баня, термометри, хімічний посуд, електрична плитка, термостійкі пробірки, піпетка, фарфорові чашки, індикаторний папір, сушильна шафа, сухий спирт, набір хімреактивів, зразки волокон і ниток.

Порядок виконання роботи

1. Для вивчення дії мінеральних кислот на натуральні та хімічні волокна необхідно невеликі пучки волокон (бавовняних, віскозних, ацетатних, лляних, капронових, лавсанових, вовни і шовку) окремо обробити 3%-м розчином сульфатної кислоти, віджати і покласти в фарфорові чашки. Фарфорові чашки помістити в сушильну шафу, нагріту до t =105°С і залишити там на 20-30 хвилин до повного висушування волокон.

Після висушування перевірити органолептично міцність на розрив і порівняти з початковою міцністю.

2. При визначенні дії лугів на волокно необхідно невеликі пучки волокон (бавовняних, лляних, віскозних, ацетатних, капронових, лавсанових, вовни і шовку) помістити в окремі пробірки і залити на 1/3 об'єму пробірки 3% розчином гідроксиду натрію. Пробірки помістити до киплячої водяної бані і спостерігати за процесом розчинення природних і хімічних волокон.

3. Для визначення впливу концентрованої нітратної кислоти на рослинні і білкові волокна необхідно невеликі джгутики волокон (бавовняних, лляних, вовни і шовку) помістити на дно сухої фарфорової чашки і змочити з піпетки концентрованою нітратною кислотою. Роботу необхідно здійснити у витяжній шафі і спостерігати за результатами досліду.

4. При вивченні дії відновників на волокна природного і хімічного походження необхідно поперемінно занурювати на 20-30 хв. у прозорий розчин гіпохлориту натрію або розчин білильного вапна з концентрацією 5% активного хлору. Після обробки зразки волокон кілька разів ретельно промивають водою і висушують. Спостерігати за зміною кольору і міцності волокон різного походження.

5. При дії органічних розчинників на волокна рослинного, тваринного і хімічного походження необхідно невеликі пучки волокон помістити на дно сухої фарфорової чашки, змочити з піпетки ацетоном і спостерігати за розчиненням волокон. Роботу проводити у витяжній шафі.

6. Для розпізнавання волокон методом спалювання необхідно невеликі щільно скручені джгутики індивідуальних волокон (бавовняних і віскозних; вовни і шовку; ацетатних і нітронових; капронових і лавсанових) по черзі внести в полум'я пальника і зафіксувати швидкість згоряння в полум'ї і після видалення з полум'я пальника, запах продуктів згоряння, характер залишку після згоряння волокна.

7. При вивченні волокон методом сухої перегонки необхідно помістити окремо в термостійкі пробірки волокна рослинного, тваринного і хімічного походження і нагрівати над полум'ям пальника до виділення продуктів сухої перегонки, після чого до верхньої відкритої частини пробірки піднести синій, а потім червоний лакмусовий папірець, попередньо зволожений водою. Стежити за зміною забарвлення лакмусового папірця.

8. При визначенні віскозного, мідноаміачного і ацетатного волокон поміщають окремо у фарфорові чашки і заливають розчином барвника прямого чорного 3 концентрації 3 г/л при t=40°С протягом 2-5 хв, потім ретельно промивають холодною водою. Віскозне волокно забарвлюється в чорний колір, мідноаміачне в темно-сірий, а ацетатне волокно не забарвлюється або набуває зеленуватого відтінку.

9. Капронове, амідне і діацетатне волокна можна розпізнати шляхом обробки спиртним розчином барвника кислотного голубого антрахінонового (40 мл 0,5%-го розчину барвника в етиловому спирті) протягом 10 хв. при кімнатній температурі. Потім волокно прополоскати до освітлювання води. Капрон і анід при цьому забарвлюються в яскраво-голубий, а ацетатне – в блідо-голубий колір.

10. Результати проведених спостережень порівнюються з табличними даними додатку 2.