Загальні вказівки до проведення лабораторних робіт

1. Перед виконанням роботи студенти повинні вивчити матеріал, що відноситься до теми роботи по конспекту лекцій і рекомендованій літературі.

2. До виконання лабораторних робіт студенти допускаються після інструктажу по техніці безпеки праці і пожежної безпеки в лабораторії в цілому і на кожному робочому місці.

3. Після виконання лабораторної роботи студенти оформляють звіт в індивідуальних лабораторних журналах, де повинні міститися: мета роботи, основні відомості, завдання для виконання роботи, початкові дані, результати вимірювань і розрахунків, таблиці, графіки і висновки.

4. По кожному розділу курсу, закріплюваному відповідною лабораторною роботою, студенти самостійно відповідають на комплекс контрольних питань, які допоможуть глибше засвоїти матеріал, що вивчається.

5. Лабораторну роботу кожний студент захищає індивідуально, за результатами захисту проставляється залік.

Лабораторна робота № 1 Класифікація текстильних волокон, їх властивості і методи розпізнавання

Мета роботи – вивчити класифікацію текстильних волокон і ниток за двома основними принципами – походженням і будовою та основні методи розпізнавання різних видів волокон і ниток.

1.1. Стислі теоретичні відомості

1.1.1. Класифікація волокон за походженням і будовою

Для зручності вивчення великої кількості схожих предметів у науці їх прийнято класифікувати за якими-небудь основними ознаками. Ознаками для класифікації текстильних матеріалів є особливості будови, хімічний склад, галузь застосування, походження матеріалів або способів виготовлення тощо.

Залежно від походження текстильні матеріали поділяються на натуральні і хімічні.

Натуральні – це волокна природного походження: рослинного, тваринного, мінерального, що складаються (за винятком азбесту) з органічних гетероланцюгових природних високомолекулярних сполук.

До волокон з вищих вуглеводів відносяться волокна рослинного походження з різних частин рослини; на поверхні насіння – бавовна; у стінках стебел – льон, коноплі, джут, кенаф та ін., у листях – манільське прядиво, сизаль, генекен; в оболонках плодів кокосового горіха – койр та ін.

До білкових волокон відносяться природні волокна тваринного походження (вовна, шовк).

До природних неорганічних сполук (силікатів) відносяться натуральні волокна, мінерали за походженням. Їх узагальнена назва – азбест, що залягає у вигляді тонковолокнистих жил і прожилків у гірських породах.

Хімічні волокна одержують з продуктів хімічної переробки природних високомолекулярних сполук, насамперед – целюлози (це штучні волокна – віскозне, сиблонове, полінозне, мідноаміачне, ацетатне, триацетатне), а також з білків тваринного і рослинного походження (казеїнове, соєве) або з волокнотвірних полімерів, одержаних у результаті хімічного синтезу (це синтетичні волокна – поліамідне, поліакрилонітрильне, поліефірне).

До волокон з неорганічних високомолекулярних і низькомолекулярних сполук відносяться скляні, металеві і металізовані.

Металеві нитки виробляються або формуються шляхом поступового витягування дроту з міді і її сплавів або шляхом нарізання плоскої алюмінієвої стрічки. Металізовані нитки є вузькими стрічками з плівок із металевим покриттям. На відміну від металевих металізовані нитки більш пружні і легкоплавкі.

За своєю будовою синтетичні волокна поділяють на карболанцюгові (містять тільки атоми карбону), наприклад, поліакрилонітрильні (нітрон), полівінілспиртові (вініл), поліхлорвінілові (хлорин), поліолефінові (поліетиленові) і гетероланцюгові (крім карбону містять і інші елементи – нітроген, оксиген тощо.), наприклад, поліамідні (капрон, анід, енант), поліефірні (лавсан), поліуретанові (спандекс, лайкра) волокна.

Класифікація окремих видів текстильних волокон наведена на малюнку 1.1.

Мал. 1.1 Схема класифікації текстильних волокон