Геморагічне запалення

Геморагічне запалення характеризується утворенням ексудату, що містить велику кількість еритроцитів. За перебігом – це гостре запалення. Механізм його розвитку пов'язаний з різким підвищенням проникності дрібних судин і капілярів, вираженим діапедезом еритроцитів, зниженим лейкодіапедезом (виходом за межі судин нейтрофільних лейкоцитів) у зв'язку з негативним хемотаксисом. Іноді вміст еритроцитів в ексудаті такий великий, що ексудат нагадує крововилив, наприклад, при сибірці. Геморагічне запалення відноситься до найважчих запальних процесів і нерідко закінчується летально.

Етіологія. Геморагічне запалення типове для багатьох захворювань, збудники яких розвиваються в крові і виділяють сильні токсини, що вражають стінку судин: сибірка, пастерельоз, бешиха свиней. Причинами його можуть бути також збудники вірусних хвороб, сильнодіючі мінеральні отрути (миш'як), токсини тваринного і рослинного походження (стахіботріотоксикоз, зміїна отрута). Сприяє його появі недостатність вітаміну С (цинга), підвищення реактивності організму (при алергіях), хвороби крові (гемофілія).

Локалізація геморагічного запалення відрізняється великою різноманітністю. Воно може виникнути на серозних і слизових оболонках, в шкірі і паренхіматозних органах (легенів, нирках, лімфовузлах). Геморагічне запалення серозних покривів супроводжується їх сильною гіперемією, крововиливами, помутнінням їх і скупченням у відповідних порожнинах (серцевої, грудної, черевної, суглобової) мутнуватого, світло- або темно-червоного рідкого ексудату. Мікроскопічно в ньому виявляється серозна рідина з домішками великої кількості еритроцитів, лейкоцитів, десквамованих клітин мезотелію.

Слизові оболонки при геморагічному запаленні набряклі, дещо складчасті, темно-червоного кольору, пронизані множинними крововиливами, що зливаються в обширні вогнища, вкриті криваво-червоним або брудно-кавового кольору каламутним ексудатом. Поверхневі шари слизової некротизуються. Геморагічний ексудат може просочувати сполучнотканинну основу слизової і підслизової оболонки, приводячи до різкого потовщення стінки органу з придбанням студнеподібної консистенції. Геморагічне запалення часто супроводжується накопиченням на поверхні слизових слизу та великої кількості злущених клітин епітелію, тобто запалення в таких випадках перебігає як геморагічно-катаральне (має змішаний характер).

Геморагічне запалення шкіри спостерігається при сибірці (сибірковий карбункул), при «чорній» (геморагічній формі) віспі (поява еритроцитів в рідині, що заповнює віспяні пухирці під епідермісом), при бешисі, чумі свиней (геморагічний поверхневий дерматит), при пастерельозі (серозно-геморагічний набряк підшкірної клітковини).

Типовим прикладом цього запалення є геморагічний лімфаденіт при чумі свиней, геморагічна пневмонія при пастерельозі, геморагічний гломерулонефрит при бешисі свиней. У лімфовузлах геморагічний ексудат накопичується переважно в синусах (у свиней вони на розрізі мають строкатий мармуровий вигляд). У легенях він заповнює альвеоли і просочує інтерстиціальну тканину. Макроскопічно: органи або ділянки органів і тканин збільшуються, стають темно-червоні, щільної або тістоподібної консистенції, з поверхні стікає кров'яна рідина, легені тонуть у воді. У нирках геморагічний ексудат знаходять в порожнині капсул клубочків і в просвіті канальців. У тканинах і порожнинах геморагічний ексудат не згортається.

Запальний процес при даному запаленні завжди супроводжується обширними некрозами тканин та втратою структури запалених ділянок, а тому і випаданням їх функції.

Завершення геморагічного запалення залежить від причини, що викликали його та обсягів ураження. При сприятливому перебігові невеликі вогнища геморагічного запалення можуть розсмоктуватися. Крупні вогнища ускладнюються некрозом, гангреною. Частіше геморагічне запалення супроводжує тяжкі захворювання, що, як правило, закінчуються загибеллю організму.

Диференційна діагностика:

1. від синців (вони мають чіткі межі, при них немає опухання і некрозів)

2. від геморагічних інфарктів (чітко обмежені, клиновидна форма в органах, в кишечнику утворюються на місці заворотів та інвагінацій)

3. від трупного транссудату (він прозорий, рідкий, серозні оболонки гладкі, блискучі).