Термінологія запалення

В більшості випадків найменування запалення тієї або іншої тканини (органу) прийнято складати, додаючи до латинської і грецької назви органу або тканини закінчення itis, а до української – іт або -ит. Так, запалення плеври позначають як pleuritis - плеврит, запалення нирки - nephritis - нефрит, запалення ясен - gingivitis - гінгівіт і т.д. Запалення деяких органів має особливі назви. Так, запалення зеву називають ангіною (від греч. ancho-душу, здавлюю), запалення легень – пневмонією, запалення ряду порожнин з накопиченням в них гною – емпіемою (наприклад, емпієма плеври), гнійне запалення волосяної цибулини з прилеглою сальною залозою і тканинами – фурункулом (від лат. furiare - дратувати) і т.д.

Класифікація

В залежності від реактивності організму запалення може бути нормергічним, коли відмічають повну відповідність між дією подразника і відповідною реакцією організму. Якщо запальний агент викликає лише слабку затяжну реакцію з переважанням альтерації, то запалення є гіпоергічним. Це спостерігається, наприклад, при голодуванні. Проте в деяких випадках запалення протікає настільки бурхливо, що виникає невідповідність між силою подразника і відповідною реакцією (місцевоюі загальною) організму. Таке запалення називають гіперергічним. Його особливість полягає у тому, що воно розвивається на "імунній (алергічній) основі.

За характером перебігу виділяють гостре, підгостре і хронічне запалення. При хронічному перебігові переважають проліферативні процеси. В свою чергу ексудативні періодично набувають більш вираженого характеру, що свідчить про період загострення запалення.

За переважанням фази (компоненту) запалення виділяють альтеративне, ексудативне і проліферативне (продуктивне) запалення.

За етіологією запалення може бути банальним (розвивається за типовою схемою як альтеративне, ексудативне або проліферативне запалення) і специфічним (розвивається як проліферативне грануломатозне запалення, причому гранульоми мають специфічну морфологія для певного збудника інфекційного захворювання туберкульоз, сап, актиномікоз).

Альтеративне запалення у найхарактернішому вигляді зустрічається при ураженнях паренхіматозних органів — міокардиті, гепатитах, нефриті, енцефаліті. Причинами найчастіше є сильно або тривало діючі хімічні речовини, токсикоінфекції або інтоксикації іншої природи, порушення трофічної функції нервової системи, гіперергічні реакції, що викликають тяжкі порушення обміну речовин, аж до некрозу тканини.

Альтеративне запалення характеризується переважанням альтерації (пошкодження) у вигляді дистрофії, некрозу та атрофії органу, переважно його паренхіми (паренхіматозне запалення), при менш виражених ексудації та проліферації.

За перебігом розрізняють наступні види альтеративного запалення:

- гостре (некротичне);

- хронічне (атрофічне).

Механізм розвитку пов'язаний з переважною дією патогенних факторів на паренхіматозні елементи органу, що супроводжується глибоким метаболічними порушеннями і менш вираженими ексудативними і проліферативними явищами.

Макроскопічні зміни. При гострому перебігові паренхіматозні органи (печінка, нирки і ін.) збільшені, в'ялі, тьмяні, гіперемійовані або з нерівномірно вираженою судинною реакцією і наявністю строкатого малюнка (темно-червоних і сірувато-жовтих ділянок), іноді з окремими крововиливами.

Приклади: м'яз серця на поверхні розрізу може мати малюнок шкіри тигра («тигрове серце» при гострому вогнищевому альтеративному міокардиті за злоякісної форми ящура), легені в стані казеозної пневмонії, некробактеріозна пневмонія, лімфовузли в стані променистого казеозного лімфаденіту. При хронічному перебігові органи зменшені в об'ємі, щільні, із зморщеною капсулою. На поверхні розрізу сіро-червоні і сіро-білі ділянки із сполучної тканини, що розростається.

Мікроскопічні зміни. При гострому перебігові з'являються головним чином дистрофічні (вуглеводна, зерниста і гідропічна дистрофія, жирова декомпозиція, слизова дистрофія епітелію слизових оболонок) і некротичні процеси, злущування покривного епітелію. Судинна реакція виражена слабо у вигляді запальної гіперемії і набряку, іноді крововиливів діапедезного типу. Відмічається проліферація молодих сполучнотканинних клітин. При хронічному перебігові відзначають заміщення загиблої паренхіми сполучною тканиною та атрофічні процеси неушкоджених запаленням паренхіматозних клітин,

Значення і завершення. Значення визначається ступенем пошкодження запаленого органу і його функціональною значущістю. При альтеративному запаленні в нервовій тканині і міокарді прогноз звичайно буває несприятливим. Завершення запалення залежить від ступеня ураження і виду пошкодженого органу. Якщо не наступає загибель, то мертва тканина заміщається сполучною із склерозом органу.