Лекция 2-3
Тема Державна система моніторингу довкілля в Україні.
План лекции
Загальні питання.
Місце моніторингу в системі управління (регулювання) станом навколишнього природного середовища.
Нормативно-правова база для проведення моніторингу
Основна мета і завдання системи моніторингу.
Об'єкти і суб'єкти державного моніторингу та їхня діяльність.
Організація і функціонування системи моніторингу.
Взаємовідносини суб’єктів системи моніторингу.
Структура і рівні системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.
Порядок функціонування системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.
Моніторинг у м. Алчевськ.
Текст лекции
Загальні питання.
Основные положения про государственный мониторинг ОПС в Украине сформулированы в Постанове КМ України від 30 березня 1998 р.
N 391 Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля.
Державна система моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.
Це Положення визначає порядок створення та функціонування такої системи в Україні.
Система моніторингу є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн.
Принципи створення і функціонування системи моніторингу:
узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин;
систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об'єктами, що впливають на нього;
своєчасності отримання, комплексності оброблення та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в системі моніторингу;
об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозної екологічної інформації та оперативності її доведення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення України, заінтересованих міжнародних установ та світового співтовариства.
Моніторинг довкілля здійснюється МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомлісгоспом, Мінприроди, Держгеонадрами, Держводгоспом, Держкомземом, Держжитлокомунгоспом, їх органами на місцях, а також підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є суб'єктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів.
Координацію діяльності суб'єктів системи моніторингу, розгляду поточних питань, пов'язаних з проведенням моніторингу довкілля, здійснює міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямами, склад та положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України.
5. Фінансування робіт із створення і функціонування системи моніторингу та її складових частин здійснюється відповідно до порядку фінансування природоохоронних заходів за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах згідно із законодавством.
Покриття певної частини витрат на створення і функціонування складових частин і компонентів системи моніторингу може здійснюватися за рахунок інноваційних фондів у межах коштів, передбачених на природоохоронні заходи, міжнародних грантів та інших джерел фінансування.
2. Місце моніторингу в системі управління (регулювання) станом навколишнього природного середовища.
Інформаційна система моніторингу антропогенних змін є складовою частиною системи управління, взаємодії людини з навколишнім середовищем (системи управління станом навколишнього середовища), оскільки інформація про існуючий стан природного середовища і тенденції його зміни повинна бути покладена в основу розробки заходів з охорони природи і враховуватися в процесі планування економічних заходів.
Результати оцінки існуючого і прогнозованого станів біосфери в свою чергу дають можливість уточнити вимоги до системи управління навколишнім середовищем. Це вимагає постійного наукового вдосконалення моніторингу, обґрунтування складу і структури мережі та методів спостереження в його рамках.
На рис.3.1 показане місце моніторингу в системі управління (регулювання) станом навколишнього природного середовища.
На схемі умовно суміщено матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки.
Елемент біосфери з рівнем стану Б, зазнаючи антропогенного впливу А, змінює свій стан (В В'). За допомогою системи моніторингу М можна отримати інформацію про змінений, а в деяких випадках і про початковий стани досліджуваного об'єкту. Проводиться узгодження даних, аналіз та оцінка фактичного і прогнозованого станів. Результати передаються до структури по прийняттю та ухваленню рішень У. На підставі цієї інформації, в залежності від рівня наявних науково-технічних розробок (Н), екологічного ураження елементу біосфери (З) та економічних можливостей (Е), вживаються заходи щодо коригування та обмеження антропогенних впливів на об'єкт (В).
Рис. 3.1.
Місце моніторингу в системі управління станом навколишнього середовища
А - джерело антропогенного впливу; В, В' - елемент біосфери; М - система моніторингу; У - структура прийняття та ухвалення рішень; Н - науково-технічні розробки; З - екологічні ураження елементу біосфери; Е - економічні можливості управлінської структури.
3. Нормативно-правова база для проведення моніторингу
В Україні існує розвинута нормативно-правова база для проведення моніторингу, основні моменти якої регламентуються низкою законів та постанов (таблиця 3.1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.98 р. № 391 затверджено " Положення про державну систему моніторингу довкілля", яка визначає порядок створення та функціонування Державної служби моніторингу довкілля (ДСМД). ДСМД є системою установ, які збирають, аналізують, зберігають та поширюють інформацію про стан довкілля, прогнозують його зміни та надають науково обґрунтовані рекомендації для прийняття відповідних рішень. ДСМД - це складова частина національної інформаційної інфраструктури, яка є відкритою інформаційною системою. Пріоритетами її функціонування є захист життєдіяльності громадян і суспільства загалом, збереження природних екосистем, відвернення кризових змін у довкіллі, запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій техногенного походження.
ДСМД ґрунтується на використані наявних організаційних структур суб'єктів моніторингу і функціонує на основі єдиного методологічного і організаційного забезпечення всіх складових частин цієї системи. Організаційне об'єднання роботи суб'єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюють органи Мінекоресурсів на основі загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу, що складаються з програм відповідних рівнів. На підставі угод про спільну діяльність суб'єкти системи моніторингу здійснюють свою координаційну діяльність щодо ведення моніторингу довкілля.
Посилення координаційної ролі Міністерства буде здійснено шляхом уточнення низки положень, зокрема щодо розробки суб'єктами ДСМД відомчих нормативних документів про порядок здійснення ними моніторингу довкілля, створення єдиної міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямками, склад та положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України. Створення єдиної міжвідомчої комісії, яка об'єднуватиме всі напрямки моніторингу довкілля, дозволить краще організувати роботу суб'єктів моніторингу. Посилення організації і координації діяльності суб'єктів ДСМД передбачає також розробку останніми відомчих нормативних документів щодо порядку здійснення ними моніторингу довкілля, уточнення відповідних показників, за якими здійснюється моніторинг, та погодження цих документів, положень з Мінекоресурсів.
Таблиця 3.1.
Нормативно-правове забезпечення моніторингу довкілля
|
Об'єкт моніторингу |
Нормативно-правовий акт |
Стаття закону |
|
Державна система моніторингу довкілля |
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" |
Ст.22 "Моніторинг навколишнього природного середовища" |
|
Моніторинг атмосферного повітря |
Закон України "Про охорону атмосферного повітря" |
Ст.43 "Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря" |
|
Моніторинг вод |
Водний кодекс України |
Ст.81 "Державний моніторинг вод" |
|
Моніторинг грунтів |
Земельний кодекс України |
Ст.95 "Моніторинг земель" |
|
Моніторинг болотних об'єктів |
Закони України "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", конвенція "Про охорону біологічного різноманіття" |
Ст.50."Моніторинг тваринного світу" Ст.39."Моніторинг рослинного світу" Ст.7. "Визначення і моніторинг" |
|
Моніторинг відходів |
Закон України "Про відходи" |
Ст.29. "Моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів " |
|
Моніторинг небезпечних природних явищ |
Закон України "Про гідрометеорологічну діяльність" |
Ст.4. "Напрями гідрометеорологічної діяльності" Ст.12."Державна система гідрометеорологічних спостережень" |
Створення і функціонування ДСМД має на меті інтеграцію екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, і ґрунтується на принципах узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, єдності технічного, інформаційного і програмного забезпечення, її складових частин, систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об'єктами, що впливають на нього, своєчасності отримання, комплексності обробки та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в ДСМД, об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозної екологічної інформації та оперативності її розповсюдження. Узагальнена схема Державної системи моніторингу довкілля показана на схемі рис. 3.2
Основна мета і завдання системи моніторингу
Система моніторингу спрямована на:
підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;
підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;
підвищення якості обгрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;
сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Основними завданнями суб'єктів системи моніторингу є:
довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;
аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;
інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;
інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.