85

ЗМІСТ

ВСТУП 4

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Будівельник-2004» 5

1.1 Загальні положення ТОВ «Будівельник-2004» 5

1.2 Юридичний статус та мета діяльності ТОВ «Будівельник-2004» 6

1.3 Основні види діяльності підприємства 7

1.4 Характеристика організаційної структури ТОВ «Будівельник-2004» 9

1.5 Основні функції відділів підприємства 16

1.6 Виробнича потужність ТОВ «Будівельник-2004» 22

1.7 Господарська діяльність ТОВ «Будівельник-2004» 24

2. МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 30

2.1 Класифікація і зміст методів управління 30

2.2 Економічні методи управління 31

2.3 Організаційно- розпорядницькі методи управління 32

2.4 Соціально-психологічні методи управління 34

2.5 Соціально-психологічний клімат у колективі 34

2.6 Стиль роботи керівника 37

2.7 Поняття й класифікація функцій управління 39

3 СИСТЕМА ПЛАНУВАННЯ В БУДІВНИЦТВІ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА 42

3.1 Планування діяльності на підприємстві 42

3.2 Структура і організація матеріально-технічного забезпечення 46

3.3 Робота відділу маркетингу та основні конкуренти на ринку будівельних послуг 48

4 Організація роботи ТОВ «Будівельник-2004» 51

4.1 Організація контролю якості виконання робіт 51

4.2 Джерела фінансування ТОВ «Будівельник-2004» 54

4.3 Основні документи, які регламентують організацію виконання робіт 55

4.4 Робота з кадрами та оплата праці на ТОВ «Будівельник-2004» 56

5 Аналіз основних економічних показників діяльності ТОВ «Будівельник-2004» 59

5.1 Аналіз основних фондів 59

5.2 Аналіз обігових коштів 67

5.3 Аналіз балансу підприємства 71

5.4 Фінансова діяльність підприємства 75

висновки та пропозиції 81

перелік посилань 83

ВСТУП

Підприємство – це самостійний господарський суб’єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Будь яка організація реалізує три процеси: отримує ресурси з зовнішнього оточення, здійснює виготовлення продукту та передає продукт у зовнішнє середовище. Для вдалого існування організації необхідно підтримувати певний баланс між цими трьома процесами.

Основна мета практики – формування на базі знань, отриманих у вищому навчальному закладі, професійних умінь і навичок щодо прийняття самостійних рішень під час професійної діяльності в реальних ринкових умовах; поглиблення та закріплення теоретичних та практичних знань, перш за все, з економіки підприємства, ознайомлення з діяльністю підприємства з метою вивчення можливостей та форм застосування теоретичних знань на практиці, опанування сучасними методами та прийомами у сфері майбутньої професії, аналіз виробничої та економічної діяльності підприємства та його основних функціональних підрозділів. Аналіз ведеться у логічній послідовності з попередньою оцінкою економічного потенціалу організації, ступеня ефективності його використання, з виявленням відхилень практики управління від існуючих критеріїв системного планування, раціональної організації менеджменту, ефективного керівництва, високої мотивації та дійсного контролю робіт та персоналу.

Основна задача практики – ознайомлення з економічною діяльністю та роботою основних служб підприємства, структурою управління організації.

Об’єктом дослідження є ТОВ «Будівельник-2004».

1. Загальна характеристика товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2004»

1.1 Загальні положення ТОВ «Будівельник-2004»

Товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки (паї), розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Обов'язковим вищим органом товариства є загальні збори, рішення на яких приймається більшістю голосів. Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як 2 рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60% голосів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначено ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідність товариства до цілого і його учасників зокрема обмежується розміром та частками статутного капіталу.

Статутний капітал ТОВ може бути сформований декількома шляхами: за допомогою майнових внесків та/або за допомогою грошових внесків учасників ТОВ.

Формування статутного капіталу майном передбачає відчуження майна засновників у власність ТОВ.

Формування статутного капіталу за рахунок грошових внесків передбачає внесення відповідної суми грошових коштів на рахунок ТОВ.

Законодавством України передбачена можливість формування статутного капіталу ТОВ не в повному обсязі від зазначеного. Таким чином статутний капітал може бути сформований не менше ніж на 50% від суми зазначеної в статутних документах. В такому випадку засновники зобов'язані сформувати статутний капітал ТОВ в повному обсязі в зазначений законодавством для цього термін[1].

Товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом об'єднання капіталів, що не потребує обов'язкового особистого участі своїх членів у справах суспільства.

Повне найменування товариства:

- на українській мові: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2004»;

- на російській мові: Общество с ограниченной ответственностью « Строитель-2004».

8. Скорочене найменування товариства:

• на українській мові: ТОВ «Будівельник-2004»

• на російській мові: ООО «Строитель-2004».

Місцезнаходження Товариства: Україна, 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул.Почтова, 4.

1.2 Юридичний статус та мета діяльності ТОВ «Будівельник-2004»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2004» (далі Товариство) є юридичною особою, створеною у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з законодавством України і діє на основі Конституції України, Цивільного та Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», а також на основі інших чинних нормативних актах України. ТОВ «Будівельник-2004» було зареєстроване як юридична особа 24 червня 2004 року.

Товариство має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, печатку та штампи зі своїм найменуванням, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, які затверджуються директором товариство та реєструються згідно з чинним законодавством.

Його учасники самостійно визначають свою управлінську структуру, порядок прийняття рішень, маркетингову та цінову політику, політику оплати праці та виплати дивідендів, а також вирішують інші питання ведення та управління товариством.

Товариство не відповідає по зобов'язанням Держави, рівно як і Держава не відповідає по зобов'язанням Товариства. Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном. Товариство не відповідає по зобов'язанням учасника. Учасник Товариства не відповідає за його зобов'язаннями і несе ризик збитків, пов'язаних з діяльністю Товариства у межах вартості свого вкладу. Учасник Товариства, який не повністю вніс вклад, несе відповідальність за його зобов'язаннями в межах вартості невнесеної частини вкладу.

1.3 Основні види діяльності підприємства

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. КВЕД призначено для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики.

Впровадження КВЕД забезпечує:

- проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків);

- реєстрацію та облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності у єдиному державному реєстрі підприємств і організацій;

- застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих у Європейському Союзі;

- можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною.

Згідно статуту ТОВ «Будівельник-2004», підприємство виконує наступні види робіт, які відповідають КВЕД:

4.00.00 БУДІВЕЛЬНІ ТА МОНТАЖНІ РОБОТИ:

4.01.00 Розборка грунтів,улаштування грунтових споруд

4.02.00 Улаштування основ та фундаментів збірних та монолітних

4.05.00 Зведення металевих конструкцій

4.06.00 Зведеня збірних бетонних та залізобетонних конструкцій

4.07.00 Зведення монолітних бетонних, залізобетонних та армоцементних конструкцій

4.08.00 Зведення кам’яних та армокам’яних конструкцій

4.09.00 Зведення дерев’яних конструкцій

4.10.00 Монтаж інженерних споруд

4.16.00 Монтаж технологічного устаткування

Об’єктів електроенергетики

Об’єктів теплоенергетики

Об’єктів з виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій

Об’єктів комунального господарства

Об’єктів теплопостачання, котельних та бойлерних установки

Об’єктів водопостачання водозабірних та насосних установок

Об’єктів каналізації, магістральних колекторів, очисних споруд

4.18.00 Клас наслідків (відповідальності) об’єктів будівництва: клас СС3 - значні наслідки, клас СС2 – середні наслідки, клас СС1 – незначні наслідки

4.19.00 Умови будівництва: звичайні

5.00.00 МОНТАЖ ІНЖЕНЕРНИХ СПОРУД:

5.01.00 Монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання

5.01.01 Водопроводу та каналізацій

5.01.02 Опалення

5.01.03 Вентеляцій і кондиціонування повітря

5.01.04 Газопостачання та газообладнання

5.01.05 Технологічних трубопроводів

5.01.07 Електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення

5.02.00 Монтаж зовнішніх інженерних мереж, систем, споруд, приладів і засобів вимірювання

5.02.01 Водопостачання

5.02.02 Каналізації

5.02.03 Теплових і горячого водопостачання

5.02.04 Газопостачання

5.02.06 Електропостачання, електроосвітлення

7.00.00 ІНЖИИНІРІНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА:

7.02.00 Технічний огляд і оцінка стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж

7.04.00 Генеральний підрядник у будівництві

7.05.00 Проект виконання будівельних робіт

1.4 Характеристика організаційної структури ТОВ «Будівельник-2004»

Організаційна структура - сукупність всіх елементів і ланок системи управління і встановлених між ними постійних зв'язків.

Різноманіття назв видів структур управління пов'язано з поглибленням пізнанням об'єкта дослідження і прагненням авторів зробити свій внесок у науку, знайшовши більш точне або більш образну назву того чи іншого виду структур.

Розглянемо типи структур управління більш детально.

1. Лінійна структура управління

Лінійна структура управління проста за своєю суттю, основним принципом її побудови є вертикальна ієрархія, тобто підпорядкованість ланок управління знизу доверху. При лінійній структурі управління жорстко здійснюється принцип єдиноначальності [3].

Ця структура управління використовується у випадках, коли виконувана робота проста й одноманітна і власник підприємства має можливість постійно контролювати роботу персоналу. Вона характерна для дрібного бізнесу.

Цей тип управлінської структури, як правило, сприяє формуванню стабільної і міцної організації і використовується тільки на самих нижніх виробничих ланках (у групах, бригадах), а також на малих підприємствах у початковий період їх становлення.

Переваги лінійної організаційної структури:

• оперативність прийняття та реалізації управлінських рішень;

• відносна простота реалізації функцій управління;

• чітко виражена відповідальність.

Серед недоліків можна назвати:

• безліч контактів з підлеглими, інформаційне перевантаження;

• при великому числі рівнів управління подовжується процес прийняття та

реалізації управлінських рішень;

• збільшення кількості рівнів управління при зростанні організації;

• жорсткість структури.

2. Функціональна структура управління

Функціональна структура склалася як результат ускладнення процесу управління. Особливість функціональної структури полягає в тому, що хоча і зберігається єдиноначальність, але по окремих функціях управління формуються спеціальні підрозділи, працівники яких володіють знаннями і навичками роботи в даній галузі управління.

В принципі, створення функціональної структури зводиться до групування персоналу по тим широким завданням, які він виконує. Конкретні характеристики та особливості діяльності того чи іншого підрозділу (блоку) відповідають найбільш важливих напрямків діяльності всього підприємства.

Традиційні функціональні блоки підприємства - це відділи виробництва, маркетингу, фінансів. Це широкі галузі діяльності, або функції, які є на кожному підприємстві для забезпечення досягнення його цілей.

В умовах даної структури управління кожний орган управління, а також виконавець спеціалізується на виконанні окремих функцій управлінської діяльності. При цьому створюється апарат фахівців, що відповідають тільки за певну ділянку роботи. В основі функціональної структури управління лежить принцип повного розпорядництва в межах виконуваної функції[4].

Якщо розмір всієї організації або даного відділу великий, то основні функціональні відділи можна, в свою чергу, підрозділити на більш дрібні функціональні підрозділи. Вони називаються вторинними, або похідними. Основна ідея тут полягає в тому, щоб максимально використовувати переваги спеціалізації і не допускати перевантаження керівництва. При цьому необхідно дотримуватися відомої обережності з тим, щоб такий відділ (або підрозділ) не ставив би свої власні цілі вище загальних цілей всього підприємства.

Переваги функціональної структури управління:

• висока компетентність фахівців, що відповідають за здійснення конкретних

функцій;

• виключення дублювання і паралелізму у виконанні управлінських функцій;

• зменшення потреби у фахівцях широкого профілю.

Недоліки функціональної структури управління:

• надмірна зацікавленість у реалізації цілей і завдань "своїх" підрозділів;

• труднощі в підтримці постійних взаємозв'язків між різними функціональними

службами;

• тривала процедура прийняття рішення;

• відносно застигла організаційна структуру, яка ледве реагує на зміни.

3. Лінійно-функціональна структура управління

Найбільш поширеним підходом до побудови структури управління є лінійно-функціональний, що передбачає функціональний розподіл управлінської праці в підрозділах різних рівнів і поєднання лінійного та функціонального принципів управління.

 Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

Функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок:

або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника, або функціональному керівнику передається лише певна частина повноважень, або функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій.

Перевагами цієї структури є:

• висока компетентність функціональних керівників;

• зменшення дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у

функціональних областях;

• високий рівень використання потужностей.

Її недоліками є:

- складність регулювання відносин лінійних і функціональних керівників;

- у випадку реорганізації збільшується потік інформації, який спричиняє

перевантаження керівників

- надмірна зацікавленість у результатах діяльності "своїх" підрозділів;

- збільшення часу прийняття рішень через необхідність погоджень;

- реакція на зміни ринку надзвичайно сповільнена.

Ця оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно

повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації [3].

4. Матрична структура управління

Матрична структура являє собою гратчасту організацію, побудовану на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку, безпосередньому керівникові функціональної служби, що надає персонал і технічну допомогу керівнику проекту, з іншого - керівнику проекту, що наділений необхідними повноваженнями для здійснення процесу управління в відповідності з запланованими термінами, ресурсами і якістю. При такій організації керівник проекту взаємодіє з двома групами підлеглих: з постійними членами проектної групи і з іншими працівниками функціональних відділів, що підкоряються йому тимчасово і по обмеженому колу питань. При цьому зберігається їх підпорядкування безпосереднім керівникам підрозділів, відділів, служб.

Перевагами є:

• скорочення навантаження на керівників високого рівня за рахунок

делегування певної частини повноважень;

• більша гнучкість і більш швидке реагування на зміни зовнішнього середовища в порівнянні з іншими структурами;

• інтеграція різних видів діяльності компанії в рамках реалізованих проектів,

програм;

• посилення особистої відповідальності конкретного керівника за проект

(програму) в цілому, так і за його елементию.

Недоліки матричних структур:

• структура складна для розуміння, громіздка, з важкою формою організації та

дорога як у впровадженні, так і в експлуатації;

• система не одноосібного підпорядкування, яку передбачає матрична

структура, підриває принципи управління, ролі виконавців і керівників не закріплені належним чином, що часто призводить до конфліктів;

• вміст більшої кількості керівників вимагає додаткових витрат фонду оплати

праці;

• спостерігається часткове дублювання функцій;

• через групового прийняття управлінських рішень трапляються їх затримки.

• у кризові періоди структура вважається абсолютно неефективною.

Матрична структура являє собою спробу використовувати переваги як

функціонального, так і проектного принципу побудови організації і по можливості уникнути їх недоліків[3].

5. Дивізіональна структура управління

Необхідність нових підходів до організації управління була викликана різким збільшенням розмірів підприємств, диверсифікованістю їхньої діяльності й ускладненням технологічних процесів в умовах динамічно мінливого зовнішнього середовища. Першими перебудову структури по цій моделі почали найбільші організації, які в рамках своїх гігантських підприємств (корпорацій) стали створювати виробничі відділення, надаючи їм певну самостійність у здійсненні оперативної діяльності. У той же час адміністрація залишала за собою право жорсткого контролю за загальнокорпоративними питаннями стратегії розвитку, науково-дослідних розробок, інвестицій і т.п.

Структуризація організації по відділенням виробляється зазвичай по одному з трьох критеріїв: за продукцією, що випускається або послуг, що надаються (продуктова спеціалізація), по орієнтації на споживача (споживча спеціалізація), по території, яка обслуговується (регіональна спеціалізація).

Організація підрозділів за продуктовим принципом є однією з перших форм дивізіональної структури. При використанні дивізіонально-продуктової структури управління створюються відділення по основних продуктах. Керівництво виробництвом і збутом якого-небудь продукту (послуги) передається одній особі, яка є відповідальною за даний тип продукції. Керівники допоміжних служб підкоряються йому[4].

Деякі підприємства виробляють великий асортимент товарів або послуг, які відповідають запитам кількох великих груп споживачів або ринків. Кожна група або ринок має чітко визначені, або специфічні, потреби. Якщо два або більше таких елемента стають особливо важливими для підприємства, воно може використовувати організаційну структуру, орієнтовану на споживача, при якій всі її підрозділи групуються навколо певних груп споживачів. Прикладом активного використання організаційної структури, орієнтованої на споживача, є комерційні банки. Основні групи споживачів, які користуються їхніми послугами, - індивідуальні клієнти (приватні особи), пенсійні фонди, трастові фірми, міжнародні фінансові організації

Якщо діяльність підприємства охоплює великі географічні зони, особливо в міжнародному масштабі, то може виявитися доцільною організаційна структура за територіальним принципом, тобто за місцем розташування її підрозділів.

Регіональна структура полегшує вирішення проблем, пов'язаних з місцевим законодавством, звичаями і потребами споживачів. Такий підхід спрощує зв'язок підприємства з клієнтами, а також зв'язок між його підрозділами.

Добре знайомим прикладом регіональних організаційних структур можуть служити збутові підрозділи великих підприємств. Серед них найчастіше можна зустріти підрозділи, діяльність яких охоплює досить великі географічні зони, які в свою чергу діляться на більш дрібні підрозділи, поділені на ще більш дрібні блоки. [4]

Переваги дивізійної структури:

• використання дивізіональних структур дозволяє компанії приділяти

конкретному продукту, споживачеві або географічного регіону стільки ж уваги, скільки приділяє невеличка спеціалізована компанія, в результаті чого можливе більш швидке реагування на зміни, які відбуваються в зовнішньому середовищі;

• зменшення складності управління, з якою стикаються керуючі вищої ланки;

• перенесення відповідальності за прибуток на рівень дивізіонів (відділів),

децентралізацію прийняття оперативних управлінських рішень, така структура допомагає наблизити керівництво до проблем ринку;

• поліпшення комунікацій;

• розвиток широти мислення, гнучкості сприйняття і заповзятливості

керівників відділень (дивізіонів).

Недоліки дивізійної структури:

• протиставлення цілей відділень загальним цілям розвитку компанії,

розбіжність інтересів "верхів" і "низів" у багаторівневій ієрархії;

• невисока координація діяльності відділень (дивізіонів), штабні служби

роз'єднані, горизонтальні зв'язки ослаблені;

• неефективне використання ресурсів, неможливість їх використовувати

повною мірою у зв'язку із закріпленням ресурсів за конкретним підрозділом;

• збільшення витрат на утримання управлінського апарату внаслідок

дублювання одних і тих же функцій у підрозділах і відповідного збільшення чисельності персоналу;

• багаторівнева ієрархія і в рамках самих відділень (дивізіонів), дія в них усіх

недоліків лінійно-функціональних структур.

У моєму випадку організаційна структура ТОВ «Будівельник-2004» є прикладом лінійно-функціональної структури і може бути представлена у вигляді наступної схеми (рис. 1).

Директор

Гол.бухгалтер

Гол. інженер ПГС

Юрист

Начальник ПТО

Інженер з якості ПГС- Інженер з якості ВК Інженер з якості ТГВ. Інженер-електрик

Економіст Кошторисник Геодезист

Прораби Майстри Електрик

Інженер з технічного надзору

Рисунок 1.1 – Організаційна структура ТОВ «Будівельник-2004»

1.5 Основні функції відділів підприємства

Функції директора

Директор є керівником підприємства і виконує наступні основні функції:

- керує виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю

підприємства та несе всю повноту відповідальності за наслідки прийнятих рішень, збереження та ефективне використання майна підприємства, а також фінансово-господарські результати його діяльності;

- організовує роботу і ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів,

цехів і виробничих одиниць, спрямовує їх діяльність на розвиток і вдосконалення виробництва;

- забезпечує виконання підприємством всіх зобов'язань перед державним, регіональним та місцевими бюджетами, державними позабюджетними соціальними фондами, постачальниками, замовниками і кредиторами, включаючи установи банку, а також господарських і трудових договорів (контрактів і бізнес-планів);

- вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами,

раціолональному використанню та розвитку їх професійних знань і досвіду, а також для створення безпечних і сприятливих для життя і здоров'я умов праці, дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища;

- забезпечує правильне поєднання економічних і адміністративних методів

керівництва, єдиноначальності і колегіальності в обговоренні та вирішенні питань, матеріальних стимулів підвищення ефективності виробництва;

- вирішує питання, які стосуються фінансово-економічної та виробничо-

господарської діяльності підприємства, в межах наданих йому законодавством прав, доручає ведення окремих напрямків діяльності іншим посадовим особам -заступникам директора, керівникам виробничих одиниць і філій підприємств, а також функціональних і виробничих підрозділів;

- забезпечує дотримання законності в діяльності підприємства і здійсненні

його господарсько-економічних зв'язків, використання правових засобів для фінансового управління та функціонування в ринкових умовах, зміцнення договірної та фінансової дисципліни, регулювання соціально-трудових відносин, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства з метою підтримки і розширення масштабів підприємницької діяльності;

- захищає майнові інтереси в суді, арбітражі, органах державної влади і управління.

Функції юриста

Юридичний відділ є самостійним структурним підрозділом підприємства, який підпорядковується безпосередньо директору підприємства. Для виконання покладених завдань на відділ покладені такі функції:

• пошук, збір, придбання нормативно-правових документів, необхідних для

здійснення діяльності підприємством;

- організація систематизованого обліку і зберігання документів, які надходять

на підприємство, а також облік локальних нормативних правових актів, прийнятих підприємством;

- перевірка на відповідність закону проектів наказів, інструкцій, положень та

інших документів правового характеру, які подаються на підпис керівнику підприємства;

- розробка примірних форм договорів і передача їх в структурні підрозділи

підприємства;

- візування проектів господарських договорів, що укладаються підприємством з

контрагентами, і передача їх на підпис керівнику підприємства;

- аналіз даних про суми штрафів, виплачених підприємством за порушення

договірних зобов'язань, і вживання заходів з перегляду системи підготовки, укладення та виконання договорів;

- підготовка позовних заяв та матеріалів для пред'явлення до арбітражних судів

та їх безпосереднє пред'явлення;

- вивчення позовних заяв, спрямованих підприємству;

- представництво в засіданнях суду;

- забезпечення підрозділів підприємства, окремих працівників нормативно

правовими актами, необхідними для здійснення ними своїх функцій і обов'язків.

Функції бухгалтера

До функцій бухгалтерії можна віднести:

- формування облікової політики відповідно до законодавства про бухгалтерський облік та згідно з структурою та особливостями діяльності підприємства, необхідностю забезпечення його фінансової стійкості;

- робота з підготовки та прийняття робочого плану рахунків, форм первинних облікових документів, які застосовуються для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми;

- розробка форм документів внутрішньої бухгалтерської звітності;

- забезпечення порядку проведення інвентаризацій;

- контроль за проведенням господарських операцій;

-формування і своєчасне надання повної і достовірної бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, його майнового стану, доходи та витрати;

- своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з рухом основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів;

- забезпечення розрахунків по заробітній платі;

- правильне нарахування і перерахування податків і зборів у державний, регіональний та місцевий бюджети, страхових внесків у державні позабюджетні соціальні фонди, платежів у банківські установи, коштів на фінансіровнаіе капітальних вкладень;

- перевірка організації бухгалтерського обліку та звітності у виробничих (структурних) підрозділах підприємства;

- забезпечення суворого дотримання фінансової і касової дисципліни, законності списання з рахунків бухгалтерського обліку нестач, дебіторської заборгованості та інших втрат, збереження бухгалтерських документів, оформлення і здачі їх у встановленому порядку в архів;

- складання балансу й оперативних зведених звітів про доходи і витрати коштів, іншої бухгалтерської та статистичної звітності, надання їх в установленому порядку до відповідних органів.

Функції головного інжеренера

До функцій головного інженера можна віднести:

- керівництво розробкою заходів щодо реконструкції і модернізації підприємства;

- рганізація розробки і реалізації планів впровадження нової техніки і технології, проведення організаційно-технічних заходів, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

- координація роботи з питань патентно-винахідницької діяльності, уніфікації, стандартизації і сертифікації продукції, атестації і раціоналізації робочих місць, метрологічного забезпечення, механізованого та енергетичного обслуговування виробництва;

- організація проведення наукових досліджень і експериментів, випробувань нової техніки і технології, а також роботи в області науково-технічної інформації, раціоналізації і винахідництва;

- проведення роботи з захисту пріоритету впроваджених науково-технічних рішень, підготовки матеріалів на їхнє патентування, одержання ліцензій і прав на інтелектуальну власність;

- здійснення контролю за дотриманням проектної, конструкторської і технологічної дисципліни, правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки;

- забезпечення своєчасної підготовки технічної документації (креслень, специфікацій, технічних умов, технологічних карт);

- забезпечення ефективності проектних рішень, своєчасної і   якісної   підготовки   виробництва,   технічної   експлуатації, ремонту і модернізації устаткування;

- висновок з договорів на розробку нової техніки і технології виробництва, проектів реконструкції підприємства, його підрозділів, відновлення і модернізацію устаткування;

- організація розгляду і впровадження проектів технічного переозброєння, розроблених сторонніми організаціями;

- складання заявок на придбання устаткування на умовах лізингу;

- вживання заходів по удосконаленню організації виробництва, праці й управління на основі впровадження новітніх технічних і телекомунікаційних засобів виконання інженерних та управлінських робіт;

- організація навчання і підвищення кваліфікації робочих і інженерно-технічних працівників і забезпечення постійного удосконалення підготовки персоналу;

Функцуії начальника виробництва

До функцій начальника виробництва входить:

- забезпечує оперативне регулювання ходу виробництва та ритмічну його роботу;

- здійснює керівництво розробленням виробничих планів і календарних графіків для дільниць, цехів і виробництва в цілому, а також їх коригування протягом запланованого періоду;

- забезпечує розроблення та впровадження нормативів для оперативного календарного планування виробництва;

- організовує оперативний контроль за забезпеченням виробництва технічною документацією, матеріалами, устаткуванням, інструментом тощо;

- контролює стан комплектності незавершеного виробництва, готової продукції, дотримання встановлених норм запасів і календарних графіків у роботі цехів і дільниць;

- здійснює аналіз виконання завдань попереднього планового періоду з метою виявлення можливостей більш повного та рівномірного завантаження устаткування та виробничих площ, скорочення циклу виготовлення продукції;

- координує роботу цехів і служб підприємства;

- забезпечує своєчасне оформлення, облік і регулювання виконання замовлень з кооперації та міжцехових послуг;

- керує роботою виробничих складів;

- організовує розроблення заходів з удосконалення виробничого планування та впровадження засобів організації і механізації диспетчерської служби;

- здійснює добір кадрів працівників, їх розстановку і доцільне використання;

- контролює додержання працюючими правил і норм охорони праці, виробничої і трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку;

- подає пропозиції щодо заохочення працівників, накладання дисциплінарних стягнень на порушників виробничої та трудової дисципліни, застосування в разі потреби заходів матеріального впливу;

- організовує роботу з підвищення кваліфікації працівників цеху, проводить виховну роботу в колективі;

1.6 Виробнича потужність ТОВ «Будівельник-2004»

Виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно-натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник [5].

Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну.

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння.

Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.

Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними виробництвами заведено вважати доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; текстильної індустрії — прядильне і ткацьке виробництво.

За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнитствача його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

Під виробничою потужністю будівельного підприємства розуміється

максимально-можливий обсяг підрядних робіт, який може бути виконаний нею власними силами в плановому періоді при заданій структурі робіт і найбільш повному використанні представлених в її розпорядження трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів на основі прогресивної технології, передових методів організації виробництва, праці і управління[7].

Методика розрахунків потужності будівельних організацій як основної складової

виробничого потенціалу залишається недостатньо розробленим питанням економіки будівництва. Складність цієї проблеми полягає в тому, що на виробничу потужність

будівельних організацій впливає значна кількість факторів: рівень індустріалізації будівництва, технологічної спеціалізації, ступінь концентрації виробництва, коефіцієнт змінності роботи будівельної техніки, організаційні форми управління виробництвом, величина і структура основних засобів, чисельність робітників, рівень кваліфікації кадрів, стан матеріально-технічної бази тощо.

1.7 Господарська діяльність ТОВ «Будівельник-2004»

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Мета діяльності підрозділу:

- раціональне використання ресурсів;

- організація правової, претензійної та позовної роботи, виконання господарських договорів, взаємини з державними і недержавними структурами в частині діяльності Підрозділу, що стосується збуту продукції;

- забезпечення виконання державного контракту на постачання вугілля споживачам бюджетної сфери;

- виконання договорів на постачання вугільної продукції для підприємств, і організацій, що забезпечують паливом комунально - побутових споживачів;

- інші посередницькі послуги, зв'язані зі збутом продукції;

- виконання інших задач, що забезпечують реалізацію цілей діяльності по збуту продукції.

Інші види діяльності можуть здійснюватися підрозділом, якщо вони не суперечать чинному законодавству України і відповідають цілям і предмету діяльності, передбаченим в Статуті підприємства.

Види діяльності, що потребують спеціального дозволу або ліцензії, здійснюються підрозділом за умови отримання підприємством спеціального дозволу, ліцензії відповідно до чинного законодавства.

Здійснюючи всі види діяльності підрозділ забезпечує дотримання законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного середовища.

З метою здійснення планомірного розвитку підрозділу та забезпечення виконання планів виробництва шляхом ефективного освоєння виробничих потужностей і найбільшого використання внутрішніх резервів за обов'язкового додержання безпечних умов праці та найменших затрат трудових, матеріальних і грошових ресурсів, а також підвищення соціально - економічного рівня трудового колективу та задоволення соціальних потреб працівників, Підрозділ відповідно до чинного законодавства, галузевої угоди та колективного договору здійснює такі виробничо-господарські функції:

1. У сфері виробничо-господарської діяльності:

- планує свою діяльність, виходячи із основних показників і завдань, які доводить підприємство;

- надає пропозиції щодо використання доходів;

- виконує укладені від імені підприємства договори, контракти та інші договірні зобов'язання;

- розробляє на основі встановлених підприємством показників проекти перспективних, річних, квартальних і місячних планів підрозділу. Всі планові завдання доводяться підрозділу підприємством. Планові завдання, що доводяться підрозділу повинні бути стабільними, їх зміна може провадитися підприємством лише у виняткових випадках.

2. У сфері розвитку техніки, вдосконалення технології виробництва і підвищення якості вугільної продукції:

- впроваджує у виробництво нові досягнення вітчизняної і закордонної науки і техніки;

- забезпечує суворе дотримання технологічної дисципліни, стандартів, технічних умов.

3. У сфері охорони праці:

- забезпечує підрозділу належний стан охорони праці, техніки безпеки і промсанітарії відповідно до чинного законодавства і нормативних актів з питань охорони праці;

- здійснює аналіз і прогнозування стану охорони праці, планування заходів з охорони праці, виконання робіт з охорони праці, контроль стану охорони праці і техніки безпеки в структурних підрозділах підрозділу, стимулювання робіт з охорони праці;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- проводить розслідування та веде облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України;

- забезпечує функціонування Системи управління охороною праці і створює службу охорони праці.

4. У сфері капітального будівництва і капітального ремонту:

- розробляє та надає підприємству на розгляд та погодження первинну документацію, а саме:

- пропозиції з позиційного списку на поточний рік і на перспективу, вихідні дані для розробки проектно-кошторисної документації, пропозиції з фінансування на поточний рік і на перспективу (проект інвестицій);

- заявки на устаткування та матеріали;

- вихідні дані для проведення тендерів з капітального будівництва;

- документи для відкриття підприємством фінансування та оплати виконаних робіт в органах Державної казначейської служби України по об'єктах бюджетного фінансування;

- контролює роботу підрядних організацій на об'єктах, якість виконуваних робіт та їх відповідність проектам;

- погоджує та забезпечує спільну роботу підрозділу і підрядної організації (питання безпеки та охорони праці, охорони об'єктів будівництва);

- здійснює приймання виконаних обсягів робіт;

- здійснює контроль за виконанням робіт (приймання, перевірка актів виконаних робіт, облік кошторисного ліміту, облік витрати матеріалів, планування обсягів робіт, чисельності, фонду оплати праці, звітність за господарським способом);

- співпрацює з проектними організаціями над робочою документацією;

- виконує функції замовника за визначеними джерелами фінансування

- оформлює земельні відводи під об'єкти будівництва;

- бере участь у роботі робочих і державних приймальних комісій;

- складає та узгоджує з підприємством графіки ревізії, налагодження, ремонтів та заміни стаціонарного обладнання;

- готує та надає підприємству довідки, звіти, інформацію.

5. У сфері матеріально-технічного забезпечення:

- надає підприємству заявки на необхідну для виробничо-господарської діяльності кількість матеріалів, сировини, палива, устаткування, запасних частин та інших матеріальних цінностей;

- централізовано одержує основні матеріальні ресурси згідно поданих заявок;

- одержує самостійно, за рахунок виділених підприємством обігових коштів матеріали, сировину, паливо та інвентар та інші матеріальні цінності.

6. У сфері кадрів:

- вживає заходів щодо заохочення і накладає стягнення на працівників підрозділу відповідно до чинного законодавства;

- вносить підприємству за узгодженням з профспілкою пропозиції про нагородження урядовими і відомчими нагородами працівників підрозділу;

- вживає заходів щодо перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників підрозділу;

- затверджує у встановленому порядку Правила внутрішнього трудового розпорядку;

- здійснює інші заходи в межах повноважень Підрозділу та відповідно до чинного законодавства;

- надає підприємству інформацію та звіти про наявність і використання трудових ресурсів.

7. У сфері оплати праці:

- встановлює показники, умови і розміри преміювання для робітників, керівників, фахівців і службовців відповідно до Положення про преміювання працівників підрозділу, затвердженого підприємством;

- встановлює порядок та умови виплати винагороди працівникам за річні результати роботи відповідно до Положення про виплату цієї винагороди, затвердженого підприємством;

- здійснює доплати працівникам у випадку суміщення професій, збільшення обсягу виконуваних робіт, доцільності, або поширення зон обслуговування у встановленому порядку в межах фонду оплати праці;

- встановлює надбавки за високі досягнення в праці та за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання керівникам, фахівцям та майстрам у межах планового фонду оплати праці згідно з Положенням, яке затверджується підприємством;

- встановлює надбавки до 12% тарифної ставки за непривабливість робіт, відповідно до типового переліку та інтенсивність праці;

- встановлює працівникам з ненормованим робочим днем тривалість додаткової відпустки згідно з чинним законодавством та переліком посад працівників з ненормованим робочим днем;

- позбавляє окремих працівників премії в повному обсязі або знижує її розмір в порядку, передбаченому Положенням про преміювання, затвердженим підприємством;

- встановлює за рахунок і в межах розрахункового фонду оплати праці окремим висококваліфікованим працівникам, зайнятим на особливо важких і відповідальних роботах, місячні оклади замість тарифних ставок у розмірах, відповідно до Галузевої угоди;

8. У сфері фінансів:

- фінансові ресурси підрозділу формуються за підсумками його діяльності згідно з Положенням про внутрішньогосподарські розрахунки, затвердженим підприємством;

- розпоряджається у встановленому порядку фінансовими ресурсами підрозділу;

- підрозділ самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до чинного законодавства, за винятком податку на прибуток та податку на додану вартість.

Підрозділ здійснює поточний, оперативний, статистичний, бухгалтерський та податковий облік результатів своєї діяльності, надає підприємству необхідну інформацію, статистичну і бухгалтерську звітність у встановленому порядку [2].