2014_03_лютий_tezy круглого столу_KTM

Білялова Сабіна Сейтвєліївна

Інститут телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету

Психологічні аспекти впливу кінематографу

Кіно здатне змусити людину осмислювати життя ширше і глибше, стираючи кордони і збільшуючи внутрішній простір. Часто через кіно людина виявляється здатною зрозуміти і прийняти себе.

Проте не завжди цей вплив є позитивним. Він може мати і негативні наслідки, так, переглад сцен насильства може призводити до більшої агресивності людей та їх девіантної поведінки.

Дуже часто вплив кінофільму спостерігається в інстинкті наслідування.

Інстинкт являє собою сукупність вроджених прагнень і тенденцій, які в подальшому виявляються як особлива форма складної несвідомої автоматичної поведінки. Наслідування являє собою механізм соціалізації, який є прийнятним зразком для данного супсільства, розглядається як норма поведінки. На відміну від позитивного наслідування, може бути й негативне, що передбачає

31

копіюванню несприйнятних для колективу або суспільства форм поведінки.

Інстинкт наслідування включає різні психологічні механізми. Наприклад, в дитинстві діти, наслідуючи різним звукам і рухам, намагаються таким чином встановити контакт з навколишніх світом. Коли дитяча психіка ще тендітна і відкрита, діти наслідують дорослих у грі, таким чином, закріплюючи соціальні норми. В юності, для підлітка дуже важлива приналежність до групи або ідентифікація з обраним кумиром. Дорослі, наслідуючи, вчаться обраної професійній діяльності.

Не секрет, що кіно здатне об’єднувати людей. Кіно – величезне і потужне інформаційне поле, за допомогою якого люди дізнаються про події, що відбуваються в світі, дивляться пізнавальні та розважальні фільми, вчаться мовам і діям в певних життєвих ситуаціях. Будучи пасивнопривабливою сферою розваги (все доступно не виходячи з дому) вплив кіно став практично абсолютним. І сьогодні можна сказати, що вплив кінономфільмів торкнувся всіх рівнів людської свідомості. Починаючи з контакту з продуктом кіновиробництва, його сприйняття в процесі перегляду до подальшого обмірковування, обговорення

32

його з друзями, колегами та знайомими. Провівши аналіз нової інформації і, неусвідомлено вибравши привабливі (включається неусвідомлений інстинкт наслідування) аспекти: (стиль поведінки, зачіску, стиль одягу, манера спілкування і т.д.) людина, так чи інакше, перетворюється під впливом цієї інформації і несвідомо починає інакше себе відчувати, думати і вести в різних соціальних ролях. Сьогодні, вплив кіно – це факт. Це константа, яку людина прийняла і більше не замислюється над цим. Тому кіно, за певних умов, може виступити як предмет впливу.

Якщо вплив розглядати у вузькому с енсі, то слід говорити про зміни в поведінці, підсвідомості і свідомості кіноглядача, які, в будь-якому випадку, відбуваються при його контакті з фільмом.

Такий вплив може бути як позитивним, так і негативним. Все залежить від етичних принципів творців, які доносять інформацію до кіноглядача. Позитивний вплив це, наприклад, навчання корисному виду діяльності (готувати, ремонтувати, будувати і т. д.). Негативний вплив

– це, тенденція кіно перетворювати людей на пасивних спостерігачів, які починають лінуватися діяти самостійно. Крім цього в сучасному кіно дуже багато насильства,

33

неадекватної аморальної поведінки і вбивств. При бажанні, кожна дитина може включити телевізор і почати дивитися будь-яку телевізійну передачу або кіно. Несвідомо включається механізм наслідування і тендітна дитяча психіка, наповнюється образами візуальної інформації (аморальною в тому числі). Так через кіно відбувається психологічний вплив на людину.

Сьогодні кіно, відео і телебачення – один з найбільш легкодоступних засобів поширення масової інформації. Суспільство та ЗМІ стали нероздільні. Люди дивляться телевізор досить велику кількість часу і несвідомо переймають різноманітні психоемоційні стани відомих кіногероїв. Якщо говорити про глобальний вплив кіно, то можна з упевненістю сказати, що заохочуючи виробництво фільмів певного жанру можна легко вплинути на глобальну зміну в способі життя людей в цілому вже через десятиліття.

Люди спостерігають за актами насильства по телебаченню або відео, і потім, як результат спостереження, вчинки цих же людей в реальності стають більш грубими і жорсткими в порівнянні з їх звичайною поведінкою. Моделювання відбувається при дотриманні ряду умов.

34

Насамперед, глядач повинен звернути увагу на вчинки героя на телеекрані. Крім того, вчинок телеабо кіногероя повинен зберегтися або яким-небудь чином відбитися в пам’яті, щоб людина його проаналізувала й інтерпретувала. Чи буде пізніше така поведінка відтворена глядачем в реальності, залежить від багатьох факторів, зокрема від мотивації і сили заборон.

Гуренко Олена Анатоліївна

Інститут телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету

Режисерський задум у документальному кіно

Важливість вдалого режисерського задуму у художньому фільмі важко переоцінити. Тут ніхто не посперечається, що за відсутності від початку задуму – створення фільму просто неможливе. Або ж при інсценуванні театральної постановки. Жоден і професіонал, і аматор, і глядач безпомилково скаже, що від задуму режисера залежить взагалі зміст вистави. Наскільки творчо,

35

неординарно, або ж навпаки – традиційно і банально підійде до роботи режисер театру залежить результат.

Наскільки потрібен режисерський задум, наскільки він повинен бути чітким та цікавим у документальному фільмі або телевізійному? На це запитання намагалися відповісти науковці багатьох поколінь. І більшість, майже всі, одностайно відповідали, що вдалий задум документального кіно настільки ж важливий, як і художнього чи будь-якого іншого. Звісно, сучасний ритм життя та стиль роботи сучасних режисерів телебачення чи кіно не завжди передбачає високохудожнє втілення ідеї. Проте, варто прагнути до того, щоб будь-який телевізійний чи кінопродукт був якісним і цікавим.

Щодня режисер приймає величезну кількість рішень, відповідає на багато запитань. При цьому абсолютно неважливо, що саме він знімає – рекламу, інформаційний сюжет чи документальний фільм. Знімальна група завжди очікує відповіді і тільки режисер бере на себе відповідальність за правильність або помилковість свого рішення.

Режисерський задум робить роботу режисера послідовною і осмисленою. Це один з найважливіших

36

елементів режисерської професії. Для кожного режисера момент народження задуму є унікальним, адже в цей момент з’являються відповіді на майже всі запитання. Саме в цей момент і проявляється творчість, індивідуальна і неповторна творчість кожного окремого режисера. Саме чіткість задуму може зробити ідею фільму зрозумілою глядачеві.

Наприклад, існує фільм «У горах моє серце» (1967 р.) режисера Рустама Хамдамова. Зробивши фільм у стилізації старого німого американського фільму, режисер надав йому свого справжнього вигляду, родзинки. За основу фільму було взято оповідання Вільяма Сарояна під однойменною назвою. Завдяки тому, що екранізація оповідання передбачала відсутність діалогів, багато запитань відпало. Автори фільму замінили діалоги титрами і скоротили їх кількість. Звісно такий стиль змусив оператора відмовитися від трансфокатора, від кольору і від інших сучасних на той час прийомів зйомки. А от що стосувалося акторів, то тут справа була з одного боку складнішою, а з іншого навпаки спростилася – потрібні були конкретні типажі, характерні для часів німого американського кіно. Тобто, можна зробити висновок, що обравши певну стилістику режисер

37

приречений робити весь фільм лише в такій стилістиці, цим самим обмежуючи певні можливості членів знімальної групи, проте цим же він робить фільм унікальним і цікавим. Саме завдяки чітко поставленим задачам в колективі може розкритися акторський ансамбль – узгодженість дій артистичного колективу, зайнятого у створенні одного фільму (серіалу), ТВ вистави, у розкритті задуму твору, дотриманні стильової єдності.

Чим конкретніше буде творчий задум режисера, тим простішою буде робота всього творчого колективу. А фільм «У горах моє серце» є саме яскравим прикладом, як завдяки чіткому рішенню режисера задачі всієї команди стали зрозумілими.

У кіно, як і в інших видах мистецтва дуже цінується оригінальність. Взагалі то уявити повний плагіат в кіно певно неможливо. Адже у кожного митця є свій погляд і своя манера роботи. Навіть так звані рімейки дуже відрізняються один від одного. Наприклад, американська «Чудова сімка» і японські «Сім самураїв» − ці стрічки дуже відрізняються, хоча перша відзнята за мотивами другої.

Поширеною думкою, а можна сказати і «відмовкою» серед режисерів є думка, що геніальний фільм можна

38

створити тільки при значному фінансуванні чи залучаючи надсучасну техніку. В історії кіно є випадки такі як Гріффіт, Чаплін, яким не потрібні були надумови, вони створювали велике кіно завдяки своєму таланту. Хоча варто віддати належне техніці і сучасним умовам, адже вони підкреслюють ідею, роблять втілення задуму більш яскравим та цікавим.

Якщо у режисера вже є чіткий задум на екрані можуть відбуватися найнесподіваніші речі. Режисер може порушувати правила та усталені традиції, і ніхто його не буде засуджувати, тому що виконано головне – його фільм цікавий та оригінальний. Прикладом такого порушення правил, проте вдалого виконання є фільм «Сирена «Міссісіпі», у якому неординарно розділено ролі. Роль підступного і жорстокого вбивцю грає тендітна Катрін Деньов, а роль нещасної жертви Жан-Поль Бельмондо. Звісно, у свідомості більшості людей складається протилежна думка, більш тривіальна. Тому режисер Франсуа Трюффо зруйнував певні традиції, але навряд чи знайдеться хтось, хто скаже, що цей експеримент був провальним.

39

Десятник Григорій Овсійович

Інститут телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету

Становлення фільму-інтерв´ю як специфічного телевізійного жанру

Мистецтво документального кіно, до якого належить документальний телефільм, умовне за своєю природою. Його сила закладена не в натуралістичному відбитку життя, а в узагальненні життєвих процесів у конкретно-чуттєвій формі з позицій суспільного й естетичного ідеалу. Тобто – у створенні художнього образу, який виступає у формах реальності, конкретних життєвих характерів і доль. Як не дивно, але ця аксіома є справедливою і для такого, здавалося б, індивідуалізованого за матеріалом жанру, як телевізійний фільм-інтерв´ю. Про це,зокрема, свідчить і практика його становлення на радянському телебаченні.

Важливим етапом цього процесу стала півгодинна стрічка відомого естонського тележурналіста Рейна Каремяе та режисера В. Коппеля «Моє я» (1969). Рибалки розповідали про те, чому вони, давно вже бажаючи позбавитися недбайливого голови свого колгоспу, на зборах не проголосували за його зняття з посади.

40