Принципи побудови структури управління
Демократичний принцип управління передбачає правильне співвідношення централізації і децентралізації прийняття рішень, які сприяють розподілу стратегічних і поточних задач. У відповідності з цим принципом структуру управління необхідно удосконалювати до такої стадії, при якій забезпечуватиметься принцип єдиноначальності та персональна відповідальність за ведення справ.
Принцип системного підходу вимагає формування сукупності управлінських рішень, які реалізують всі цілі функціонування підприємства.
Принцип управляємості передбачає фіксоване співвідношення кількості керівників і підлеглих. При формуванні апарату управління необхідно прагнути до оптимальності цього співвідношення. Важливо розподілити управлінські рішення за рівнями, які повинні передбачати раціональну ступінь завантаження керівника, який приймає рішення. Якщо завантаження керівника перевищує допустимі норми, то різко знижується дієвість і оперативність управління.
Принцип відповідності суб'єкта і об'єкта управління передбачає що структура управління повинна будуватися, виходячи із особливостей об'єкта управління. Склад підрозділів, характер взаємозв'язків між ними визначається специфікою функціонування як окремих структурних ланок, так і системи в цілому.
Принцип адаптації полягає в тому, що до побудови структури управління висуваються вимоги гнучкості, адаптивності, здатності швидко реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Важливе значення набуває удосконалення інформаційного забезпечення управлінської діяльності.
Принцип спеціалізації передбачає забезпечення технологічного поділу праці при формуванні структурних підрозділів.
Принцип централізації означає, що при проектуванні структури управління необхідно об'єднувати управлінські роботи з повторюючим характером операцій, однорідністю прийомів і методів виконання. Принцип централізації вимагає скорочення рівнів управління.
Принцип професійної регламентації передбачає групування функціональних ланок на кожному організаційному рівні таким чином, щоб кожна ланка працювала на досягнення конкретних цілей і несла повну відповідальність за якість виконання своїх функцій. Вирішальне значення набуває розподіл робіт між спеціалістами, які повинні приймати рішення на основі своєї компетенції. У зв'язку з цим, проектувати структуру управління необхідно не абстрактно, а з урахуванням ділових якостей керівників і спеціалістів різних рівнів.
Принцип правової регламентації передбачає проектування структури управління таким чином, щоб забезпечити додержання всіх рішень і постанов вищестоячих органів в частині розподілу обов'язків і персональної відповідальності. Правовий аспект при формуванні підрозділів управління відображує умови і порядок функціонування даного підрозділу, а також ступінь його значущості і самостійності.
Організаційно – адміністративний механізм в управлінської діяльності2.1.Понятие організаційного механізмуСкладові організаційного механізму управління (структурні, організаційно-адміністративні, інформаційні механізми) мають властивістю комплексності впливу, оскільки, будучи організаційними по основному характеру їхнього впливу, вони мають одночасно риси економічного і мотиваційного механізмів і з цього мають сильні взаємозв'язку з останніми.
. Основними складовими организационно-административного механізму є програмно-цільове планування розвитку (інвестиційні програми, бізнес-плани), стандартизація і сертифікація.
Адміністративні механізми - формальна регулююча модель організації. Для дальшого поступу компанії є дві необхідні умови: наявність конкурентних переваг й ефективної організації (системи управління). Систему керування повинна дозволяти якомога швидше реагувати зміни зовнішньою і внутрішньою середовища проживання і керувати перебігом досягнення цільових показників (управління змінами).
Демократизація управлінняЗакон припускає, що управління буде ефективним у тому випадку, якщо воно відповідатиме інтересам людей. Для цього необхідно щоб управління було не тільки професійним, але й демократичним. Цей закон розглядає взаємовідносини між людьми в колективі, співвідношення влади та підлеглості.Демократизація управління включає широке коло питань: залучення великої кількості працюючих до управління за рахунок передачі їм майна (акції та інші цінні папери); використання закону децентралізації управління; нововведення в управлінських структурах. Демократизація управління базується на таких взаємовідносинах керівника і підлеглих, коли дії керівника викликають позитивну відповідну реакцію.В розвинених демократичних країнах багато менеджерів будують свою діяльність з урахуванням цього закону. З цієї причини в системі управління організацією закладений блок демократії, який включає практичні дії по удосконаленню управління людьми.
Бюрократичні структури управлінняБюрократичні управлінські структури були запропоновані на початку XX століття Максом Вебером. Він, почавши вивчати такі структури, встановив, що вони досить ефективні, хоча є загроза для свободи діяльності окремих людей. Макс Вебер називав такі структури «раціональними», оскільки рішення, прийняті бюрократією, мають об'єктивний характер. Суть системи «раціональної бюрократії» полягає в наступному: • Вся діяльність в організації поділяється на найпростіші елементи, збираючи які потім у групи визначаються завдання та обов'язки конкретної посадової особи; • Організація будується на принципі ієрархії, тобто системи суворої підпорядкованості нижчестоящих вищестоящим; • Діяльність організації відбувається на основі інструкцій, стандартів і правил, що визначають відповідальність і обов'язки кожного співробітника; • Управління організацією здійснюється на основі формальної безособовості, тобто особисті і емоційні мотиви виключаються; відбір і призначення на посаду проводиться на основі знань, досвіду і заслуг, тобто традиції і емоції виключаються. [2] Більшість сучасних організацій є варіанти бюрократії, тому що її характеристики ще досить добре підходять для більшості промислових фірм, організацій сфери послуг і всіх видів державних установ. Просування співробітників на основі їх компетентності дозволяє забезпечувати постійний приплив в таку організацію висококваліфікованих технічних фахівців та адміністративних працівників. Мінусами подібної системи можна назвати втрату «гнучкості» підприємства - пошуку альтернативних рішень, внаслідок суворого дотримання встановлених правил, процедур і норм.
До бюрократичних управленческімструктурам відносяться: Лінійна, Функціональна, Лінійно-функціональна (штабна), Дивізіональна управлінські структури