- •Зарубіжна музика XIX століття зарубіжна музика XIX століття .
- •Франц шуберт ( 1797-1828)
- •Роберт шуман ( 1810-1856)
- •Фридерік шопен ( 1810-1849)
- •Гектор берліоз ( 1803-1869)
- •Ріхард вагнер ( 1813-1883) .
- •Ференц ліст ( 1811-1886)
- •Иоганнес брамс ( 1833-1897)
- •Джузепе верді й італійська опера XIX століття
- •Шарль гуно, жуль массне й лірична опера
Ференц ліст ( 1811-1886)
Угорський композитор, піаніст і диригент Ференц (Франц) Ліст народився в одному з маєтків князів Естерхазі - Добор´яне (біля міста Шопран). Його першими музичними враженнями стали угорські й циганські народні пісні й танці. Пізніше композитор не раз звертався до цих мелодій. Ліст рано освоїв фортепіано й перший публічний концерт дав уже в дев'ять років. Якийсь час юний музикант разом з батьком гастролював по країні, але всерйоз учитися музиці в Угорщині було не в кого, і батьки Ліста вирішили переїхати у Відень. Тут він брав уроки у австрійського піаніста Карла Чорни ( 1791-1857), учня Бетховена й Сальєрі. Завершити музичнй твір Ліст збирався у Франції, і в 1823 р. родина переїхала в Париж. Однак у консерваторію Ліста не прийняли - він не був французьким громадянином. Тоді юнак почав займатися приватно.
Ференц Ліст. |
У Франції Ліст прожив більше десяти років. Тут він застав Липневу революцію 1830 р. Під враженням від цих подій композитор приступив до роботи над "Революційною симфонією", але не закінчив її.
В 1835-1839 рр.. Ліст подорожував по Швейцарії й Італії, часто виступав із сольними концертами. Такі концерти в той час уважалися нововведенням - звичайно в програмі брали участь кілька виконавців. Враження від поїздки відобразились у циклі фортепіанних п'єс "Роки мандрівок".
Будинок, де народився Ференц Ліст. Доборьян. XIX в. |
В 40х рр. Ференц Ліст став найвідомішим піаністом Європи. Його гру відрізняла віртуозна техніка, Ліст використовував оркестрові прийоми, зокрема тремоло, крайні регістри інструмента й т.д. Більшу частину зборів від концертів музикант відправляв в Угорщину для допомоги нужденним.
Ференц Ліст за роялем. |
Зненацька для шанувальників музиканта в 1848 р. Ліст відмовився від концертної діяльності. Він оселився у Веймарі (Німеччина) і присвятив себе твору музики, педагогіці й диригуванню (керував оперним театром). Тут з'явилися книги "Шопен" (1849 р.) і "Про циганів і їхню музику в Угорщині" (1854 р.), статті про сучасну музику. У Веймарі були написані Соната сі мінор, симфонічні поеми, деякі п'єси із циклу "Роки мандрівок", дев'ятнадцять рапсодій, що малюють картини угорського народного життя.
Композитор багато працював над перекладанням оркестрових, вокальних і інструментальних творів для виконання на фортепіано. Він створив перекладання, або транскрипції (від лат. transcrip tio - "переписую"), всіх симфоній Бетховена, деяких творів Баха, "Фантастичної симфонії" Берліоза, пісень Шуберта й Шумана. Лісту належать фантазії на теми опер Моцарта, Вагнера, Верді.
Із приїздом Ліста у Веймар це містечко перетворилося в один із найвидатніших музичних центрів Європи. Навколо Ліста об'єдналися музиканти, що розділяли його погляди на мистецтво. Так з´явилась веймарська школа. Представники цього напрямку виступали за відновлення музичних форм на основі програмності, протиставляючи себе більше консервативній лейпцігській школі.
Музичний ранок у будинку Ференца Ліста у Веймарі. |
З 1861 р. Ліст поперемінно жив у Римі, Будапешті й Веймарі. У цей період він звертався до великих жанрів. У Римі були створені ораторії "Свята Єлизавета" (1862 р.; за мотивами середньовічної легенди) і "Христос" (1866 р.; по євангельських сюжетах), написана "Угорська коронаційна меса" (1867 р.).
Композитор працював і в жанрі пісні; найвідоміші твори - "Лорелея" (на вірші Генріха Гейне) і "Як дух Лаури" (на вірші французького письменника Віктора Гюго).
З ініціативи Ференца Ліста в Будапешті в 1875 р. була створена Музична академія, першим президентом і професором якої він став. Композитор сприяв становленню чеській, норвезькій, іспанської й російської музичних шкіл, підтримував Бедржіха Сметану, Едварда Гріга, Ісаака Альбеніса й ін. Ліст високо цінував твори російських майстрів (із членами гуртка "Могутня купка" угорського композитора зв'язували дружні відносини) і пропагував їхню творчість.
"РОКИ МАНДРІВОК"
Цикл фортепіанних п'єс Ференца Ліста "Роки мандрівок" - яскравий зразок програмної музики. Програмність композитор розумів інакше, чим Берліоз. Він зображував не саму подію, а настрій від нього, не додержувався сюжету (якого в цьому випадку й бути не могло), а передавав щиросердечні переживання, міркування. Назви ж творів допомагають слухачеві знайти вірний підхід до сприйняття музики. "Сюжетами" п'єс стали картини природи, враження від творів мистецтва, сцени народного життя й т.д.
У першій частині циклу "Перший рік мандрівок. Швейцарія" (1855 р.) багато музичних пейзажів. У п'єсі "На Валенштатському озері" м'які переливи акомпанементу "малюють" ледве схвильовану вітром, що переливається на сонці водяну гладь. "Гроза" відбиває інший стан природи - стихійну силу. У п'єсі "Біля джерела" переданий настрій спокою, умиротворення.
Ілюстрація до фортепіаної п'єси "Біля джерела". Майнц. 1855 р. |
Твори другої частини "Другий рік. Італія" (1858 р.) навіяні образами італійського мистецтва. Назви говорять самі за себе: "Після читання Данте", "Сонети Петрарки". (Алігьєрі Данте, Франческо Петрарка - італійські поети епохи Відродження.) П'єса "Мислитель" написана посля споглядання скульптури Лоренцо Медічі, створеної генієм Відродження Мікеланджело для капелли Медічі у Флоренції, а "Заручини" пов'язані з картиною "Заручини Марії" художника тієї ж епохи - Рафаеля. В "Тарантелі" і "Канцоні" Ліст використовував мелодії італійських пісень і танців.
П'єси "Третього року" створені Лістом в останній період творчості ( 70-80ті рр..). Найбільш відомі п'єси "Фонтани вілли д'Естє" і "У кипарисів вілли д'Естє".
СОНАТА СІ МІНОР
Вершина фортепіанного творчості Ференца Ліста - Соната сі мінор (1853 р.). Соната одночастинна, але по масштабності не поступає багаточастинному творові.
Головна партія сонати, сувора й стрімка, містить у собі два коротких мотиви, контрастних по змісту: суворий, патетичний і зловіщий, насторожений. Головної партії протистоять дві другорядні. Перша - урочиста, друга - ніжна, лірична. Однак при уважному прослуховуванні з'ясовується, що друга другорядна партія (ліричний центр сонати) не що інше, як другий мотив головної партії, у якого змінився регістр і настрій.
Та сама мелодія містить у собі два протилежних образи. Така побудова дає можливість припустити, що змістом сонати стали міркування композитора про можливість з'єднання добра й зла в душі людини.
Розвиток тим проходить дуже складно. Аля кожної партії вже в експозиції автор використовує найбагатші засоби фортепіанної віртуозності. Він ускладнює сонатну форму, вводячи в неї такі елементи, як додаткова нова тема в розробці й помилковій репризі. Дозрозуміти слухачеві, що вже почалася реприза, Ліст раптово перериває повторний виклад матеріалу експозиції й пише блискучу по техніці фугу на тему головної партії.
Проте музику сонати відрізняє глибока цілісність. Багато в чому такий ефект досягається за рахунок коротких вступів й кінця коди, що представляють собою повільний низхідний рух звуків, схоже на гаму. У свідомості слухача вони не встигають оформитися в закінчені мелодії й залишають відчуття невизначеності. І якщо на початку твору ця невизначеність сприймається як якесь звукове середовище, з якого пізніше народяться основні теми, то наприкінці тихі, мовби звуки, що розчиняються в повітрі, - знак питання або продовження чогось. Душа людини, де настільки тісно переплетені світло й пітьма, залишається недорозв´язаною загадкою не тільки для слухачів, але й для композитора.
СИМФОНІЧНІ ПОЕМИ ЛІСТА
Ференц Ліст створив жанр симфонічної поеми. В основі добутків такого роду лежать два принципи - програмність і монотематизм. Принцип монотематизму (від гречок. "монос" - "один", "єдиний" і "тема") полягає в тім, що композитор на основі однієї ведучої теми вишиковує весь твір. Тема безупинно змінюється (для цього Ліст використовував численні технічні прийоми, якими володів у досконалості) і в результаті часто знаходить характер, прямо протилежний початковому.
Одна з найбільш відомих симфонічних поем - "Прелюди" (1854 р.). Спочатку композитор хотів скласти твір для чоловічого хору під назвою "Чотири стихії". Однак, написавши інструментальний вступ, вирішив залишити його у вигляді окремого твору й став шукати текст для пояснення програми. Незабаром він зупинився на вірші "Прелюди" французького поета романтика Альфонса Ламартіна. Зміст вірша можна виразити так: життя є ряд прелюдій до того, що буде після смерті. "Прелюди" - яскравий зразок монотематизму Ліста: всі частини сонатної форми засновані на темі вступу, суворої й лаконічної. У головній партії тема звучить як урочистий гімн, а в побічній наближається до ліричної пісні.
СТИЛЬ ВЕРБУНКОШ І ФЕРЕНЦ ЕРКЕЛЬ
З епохи пізнього Середньовіччя в угорському фольклорі відомі пісні куруцев (венг. kurucok, від лат. crux - "хрест"). Куруцами починаючи з XVI ст. називали повстанців, що боролися за волю Угорщини. На основі цих пісень у період революції 1848-1849 рр.. в угорській народній музиці сформувався стиль вербункош (венг. verbunkos, від нім. Werbung - "вербування"). Істотний вплив на нього зробили румунський, слов'янський, арабський фольклор, традиції циганського скрипкового виконавства. Твору, створені в цьому стилі, відрізняє драматична напруженість, імпровізаційний характер і ритмічна воля. Відомий угорський народний танець чардаш - типове породження вербункоша.
Стиль вербункош став основою творчості угорського композитора, диригента й піаніста, основоположника національної опери Ференца Еркеля ( 1810-1893). З восьми опер Еркеля найбільшою популярністю користується "Банк бан" (1861р.). Сюжетом опери взятий із середньовічної історії Угорщини й розповідає про боротьбу із чужоземними володарями. По жанру цей твір – лірико-драматична опера, у якій багато прекрасних партій і вокальних ансамблів.