254_dhU / 38. Наука і суспільство. Сцієнтизм і антисцієнтизм

38. Наука і суспільство. Сцієнтизм і антисцієнтизм.

Відомий афоризм англійського філософа Френсіса Бекона - «Знання - сила» є актуальним і для сучасного розвитку суспільства. Людство живе і, у доступному для огляду майбутньому, буде жити в умовах інформаційного суспільства, найважливіший фактор якого — виробництво і використання знання. Будучи продуктом соціуму, наука одночасно має відносно самостійне соціальне явище і розвивається за власними закономірностями. До них належать спадкоємність, чергування порівняно спокійних етапів розвитку і періодів наукових революцій, поєднання процесів диференціації, математизація, комп'ютеризація, посилення соціальних функцій. На сучасному етапі розвитку суспільства наука становить такий фактор, без урахування якого не вирішуються соціальні проблеми практично в усіх сферах. Наука, отже, продукт розвитку суспільства, здійснює на нього зворотний вплив, тобто виконує соціальні функції. Провідна соціальна функція науки - пояснювальна. Наука пояснює устрій світу, розкриває основні закономірності розвитку. Можливості науки тут великі, але обмежені конкретно-історичною суспільною практикою людини. Пізнавальна функція науки націлена на збагнення об'єктивної істини про речі, властивості, відносини дійсності. Суть практично діючої функції в розробці методу, тобто системи правил,' норм, практичних способів поводження з раніше пізнаними речами і явищами. Світоглядна функція науки простежується в тому, що наука забезпечує світогляду об'єктивність, логічність, інформаційну основу, визначає спосіб побудови загальної картини світу, системність і глибину, без чого неможливий дійсний науковий світогляд. Наука виконує функцію соціальної пам'яті, тобто закріплює у книгах, кресленнях, технологіях, обладнанні, дискетах тощо знання, досягнуті людиною, і транслює їх новому поколінню людей.

Сцієнтизм (від лат. scientia — знання, наука), світоглядна позиція, в основі якої лежить представлення про наукове знання як про найвищу культурну цінність і достатню умову орієнтації людини у світі. Ідеалом для сцієнтистів виступає не всяке наукове знання, а насамперед результати і методи природничонаукові пізнання. Представники сцієнтизму виходять з того, що саме цей тип знання акумулює в собі найбільш значимі досягнення всієї культури, що він достатній для обґрунтування й оцінки усіх фундаментальних проблем людського буття, для вироблення ефективних програм діяльності. Як усвідомлена орієнтація сцієнтизм затверджується в буржуазній культурі наприкінці 19 в., причому одночасно виникає і протилежна світоглядна позиція — антисцієнтизм. Конкретними проявами сцієнтизму служать концепція науки, що розвивається в рамках сучасних шкіл неопозитивізму, технократические тенденції, властиві деяким шарам бюрократії і науково-технічної інтелігенції в сучасному буржуазному суспільстві, а також устремління ряду представників гуманітарного знання, що намагаються розвивати соціальне пізнання строге за зразком природних наук. Позиції антисциентизма захищають деякі напрямки сучасної буржуазної філософії (насамперед екзистенціоналізм), а також представники буржуазної гуманітарної інтелігенції. Негативні риси сцієнтизма — не враховує складну системну організацію громадського життя, у якій наука займає важливе, але не домінуюче місце.

Антисцієнтизм вважає можливості науки обмеженими у вирішенні проблем людського існування, в крайніх проявах оцінює науку ворожої людському існуванню. Антисцієнтизм як альтернатива сцієнтизму піддає науку і техніку критиці і скептично оцінює їх можливості вирішити фундаментальні проблеми людини і соціуму. Він отримав вираз в екзистенціалізмі, теоріях Франкфуртської школи, в різних концепціях контркультури і в екологічних рухах. Наполягає на обмеженості можливостей науки в рішенні корінних проблем людського існування, у крайніх проявах оцінюючи науку як ворожу людському існуванню. Філософія розглядається як щось принципово відмінне від науки, що носить чисто утилітарний характер і нездатної піднятися до розуміння справжніх проблем світу і людини. Антисцієнтизм трактує соціально-гуманітарне знання виняткове як форму свідомості, до якої незастосуємо принцип об'єктивності наукового дослідження.

Характеристики антисцієнтизму:

1. засудження науково технічної революції;

2. висвітлення негативних наслідків наукової діяльності людства;

3. повернення до традиційного аграрного цивілізаційного типу;

4. загроза "людського фактору", як основної причини руйнівних процесів.