254_dhU / 34. Предмет філософії і її функції

34. Предмет філософії і її функції.

Філософія являє собою форму раціонально обгрунтованого уявлення людини про світ і про себе, про їхній взаємозв'язок.

Предметом філософії є світ у цілому (природа, суспільство, мислення) у своїх найзагальніших закономірностях. Предметом філософії є не світ сам по собі, не людина сама по собі, а зв'язок: "людина-світ",- аналізований із погляду природи і сутності світу, природи і сутності людини, його місця у світі, відношення до нього, можливостей його пізнання і перетворення, а також із погляду устрою світу, його загальної структури і стану, у якому він знаходиться.

Структуру предмета філософії складають різні типи відносин між людиною і світом. Більшість вчених-філософів виділяють такі типи відносин.

Онтологічний (онтологія - вчення про буття) - розглядає загальну картину походження світу і людини, розкриває їхні структурні особливості, характер взаємозв'язків, основні закономірності.

Гносеологічний (гносеологія - вчення про пізнання) - розкриває пізнавальне ставлення людини до світу і до самот себе, визначає можливості пізнання, його межі, найбільш оптимальні форми та методи пізнавальної діяльності.

Праксіологічний (або практичний) фіксує ставлення людини до світу і самої себе з точки зору можливостей, меж і способів її діяльності.

Аксіологічний (аксіологія - вчення про цінності) - розв'язує проблеми сенсу життя, осмислення цінностей людини і суспільства (соціальних, моральних, естетичних тощо).

Функції філософії класифікують за кількома критеріями. Усі критерії по-різному відображають значення філософії в житті людини і суспільства. Загалом їх можна згрупувати за найбільш важливими ознаками:

Методологічна функція філософії дає для усіх форм суспільної свідомості спрямованість пізнавальної і практичної діяльності. Ця функція припускає, що відношення людини до світу повинно виходити з усвідомлення нею природи і сутності світу і людини, граничних основ буття, усвідомлення людиною свого місця у світі і відношення до нього, усвідомлення загальної структури світу і стану, у якому він знаходиться.

Ідеологічна функція філософії полягає в тому, що вона, вирішуючи питання про сутність людини і про сенс її буття, дає ключ для усвідомлення свого відношення до безпосередніх умов громадського життя, до чинників, що визначають специфіку реального життя.

Гносеологічна функція філософії полягає в тому, що вона, з одного боку, збагачує людей знанням про світ, про людину, а з іншого боку - впливає на кожну з форм суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них у відношенні "людина-світ», а також визначає загальну логіку пізнавального відношення людини до дійсності.

Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, збагачуючи людей знаннями і про світ і про людину, про його місце у світі і можливостях його пізнання і перетворення, впливає на формування життєвих принципів, на усвідомлення соціальними суб'єктами цілей і сенсу життя.

Практично-діяльна функція філософії полягає в тому, що вона перетворюється в знаряддя активного, перетворювального впливу на навколишній світ і на самого людину. Вона грає важливу роль у визначенні цілі - життєдіяльності, досягнення яких найважливіша умова існування, функціонування і розвитку людини.

Інтегративна функція полягає в об'єднанні практичного, пізнавального і ціннісно-орієнтованого досвіду життя людей. Це важлива умова збалансованого розвитку суспільного життя. Філософія допомагає усувати помилки, звільнитися від застою, віджитих догм. Так реалізується критична функція філософії у системі культури. Аксіологічний характер філософських знань виявляється у допомозі людині визначити цінності і самоцінності життя, моральні принципи, гуманістичні ідеали. Прогностична функція філософії - формулювання в її рамках гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і свідомості, людини і світу. При цьому міра вірогідності прогнозу буде тим вище, чим більше філософія спирається на науку.