254_dhU / 36. Мораль та політика
.doc36. Мораль та політика
Мораль (від лат. Moralis - норов, моральна) - одна з форм суспільної свідомості і його реалізації на практиці, яка стверджує суспільно необхідний тип поведінки людей. На відміну від правових норм, дотримання яких підтримується і контролюється державними органами, норми моралі спираються на громадську думку і вплив, на переконання, традиції і звичку. Оскільки політика є однією з найважливіших сфер людської діяльності, її неможливо відокремити від моралі. Моральні цінності і норми, що мають відношення до політичного миру, до її інститутів, відносин, політичному світогляду і поведінки членів того чи іншого співтовариства, в сукупності складають політичну етику. Мораль утримує людину від крайніх форм поведінки, сприяє вирішенню протиріч між індивідом і всієї спільністю. Зросла роль політичних інститутів, які стали здійснювати основні владно-регуляційні функції у розвитку суспільства, а мораль - регулювати етичні норми поведінки. Мораль може так чи інакше характеризувати політична дія, впливати на його реалізацію. Мораль обмежує політику, свободу безконтрольного політичної дії, тому політика часто прагне звільнитися від неї. Спільне між політикою і мораллю полягає в тому, що вони відносяться до найбільш ранніх регуляторам суспільного життя, до сфери соціального вибору, в силу чого рухливі і мінливі; є регуляторами поведінки людей. Багато імперативи моралі носять характер ідеалів. Політика ж більш «приземлена» і цілеспрямована, тобто орієнтована на досягнення певних цілей, результатів. Важливою особливістю політики є її опора на силу, використання примусових санкцій за невиконання вимог. Мораль в свою чергу спирається головним чином на «санкції» совісті. Виділяються наступні підходи до взаємин політики і моралі: * Моралізаторський підхід - означає, що політика повинна мати не тільки високоморальні мети (загальне благо, справедливість), але і за будь-яких обставин не порушувати моральні принципи (правдивість, доброзичливість до людей, чесність) використовуючи при цьому лише морально допустимі засоби; * Ціннісно-нейтральний підхід - ігнорування політикою моральних цінностей. Такий підхід робить її аморальною. У деяких роботах (Н. Макіавеллі та ін) описані способи формування твердої державної влади за принципом «мета виправдовує засоби»; * Компромісний підхід - переважає серед багатьох вчених і моральних політиків. Він виходить з визнання необхідності врахування моральних норм у політиці, враховуючи специфіку останньої.
Раннє європейське мислення досліджує стан напруги між мораллю і політикою. Арістотель проводить відмінність між хорошою людиною і хорошим громадянином, і пізніші мислителі невпинно підкреслюють розбіжність світу морального та світу політичного. Середньовічна думка говорить про підпорядкованість моралі та політики (Августин Блаженний, Лютер М.). Політичній сфері приписується відносна автотомія, яку пов'язують з теологічно інтерпретується царством чеснот. До Нового часу у відносинах між мораллю і політикою наступає певний розрив. Його пов'язують з поняттям державної вигоди і з ім'ям Макіавеллі, хоча останній не застосовує це поняття. Державна вигода охоплює загальне. Гегель, на противагу Канту І., пише: "У недавні часи активно обговорювалася протилежність моралі і політики та формулювалося вимога, згідно з яким друге повинно відповідати першому ... Думка про мниму несправедливості, згідно з якою політиці слід завжди перебувати в стані уявної протилежності моралі, спочиває,., на поверхневому поданні про моральність, про природу держави та його ставлення до моральних поглядам ". У Новий час, у міру віддалення політики від моралі, формується думка, згідно з якою фіксовані цілі досягаються будь-якими ефективними засобами (Гоббс ). При цьому допускається, що використовувані засоби втрачають значення в процесі виправдання мети. Останні, відповідно, отримують пріоритет по відношенню до засобів. У понятті раціональності цілей, введеному Вебером М., ця проблема виявляється досить очевидно. Має місце раціональне співвідношення цілей і засобів, цілей і побічних наслідків і, нарешті, цілей.
Ranneevropey̆skoe myslennya doslidzhuye stan napruhy m. morallyu i politykoyu. Arystotelʹ provodytʹ vidminnistʹ m. khoroshoyu lyudynoyu i khoroshym hromadyanynom, i piznishi myslyteli nevpynno pidkreslyuyutʹ rozbizhnistʹ svitu moralʹnoho ta svitu politychnoho. Serednʹovichna dumka hovorytʹ pro supidryadnosti morali ta polityky (Avhustyn Blazhennyy̆, Lyuter M.). Politychniy̆ sferi prypysuyetʹsya vidnosna avtotomiya, yaku pov'yazuyutʹ z teolohichno interpretuyetʹsya tsarstvom chesnot. Do n.Novoho chasu u vidnosynakh m.moralʹyu i politykoyu nastupaye pevnyy̆ rozryv. Y̆oho pov'yazuyutʹ z ponyattyam derzhavnoï vyhody i z im'yam Makiavelli, khocha ostanniy̆ ne zastosovuye tse ponyattya. Derzhavna vyhoda okhoplyuye zahalʹne. Nimetsʹkyy̆ idealizm, vykhodyachy z prypushchennya pro derzhavnu vyhodi, hipostaziruet derzhava v obrazi moralʹnosti. Hehelʹ, na protyvahu Kantu I., pyshe: "U nedavni chasy aktyvno obhovoryuvalasya protylezhnistʹ morali i polityky ta formulyuvalosya vymoha, z·hidno z yakym druhe povynno vidpovidaty pershomu ... Dumka pro mnymu nespravedlyvosti, z·hidno z yakoyu politytsi slid zavzhdy perebuvaty v stani uyavnoï protylezhnosti morali, spochyvaye,., na poverkhnevomu podanni pro moralʹnistʹ, pro pryrodu derzhavy ta y̆oho stavlennya do moralʹnykh pohlyadam "(Filosofiya prava, 337). U Novyy̆ chas, u miru viddalennya polityky vid morali, formuyetʹsya diyalʹna maksyma, z·hidno z yakoyu fiksovani tsili dosyahayutʹsya budʹ-yakymy efektyvnymy zasobamy (Hobbs T.). Pry tsʹomu dopuskayetʹsya, shcho vykorystovuvani zasoby vtrachayutʹ znachennya v protsesi vypravdannya mety. Ostanni, vidpovidno, otrymuyutʹ priorytet po vidnoshennyu do zasobiv. U ponyatti tseleratsyonalʹnosty, vvedenomu Veberom M., tsya problema vyyavlyayetʹsya dosytʹ ochevydno. Maye mistse ratsionalʹne spivvidnoshennya tsiley̆ i zasobiv, tsiley̆ i pobichnykh naslidkiv i, nareshti, tsiley̆. Moralʹ (vid lat. Moralis - norov, moralʹna) - odna z form suspilʹnoï svidomosti i y̆oho realizatsiï na praktytsi, yaka stverdzhuye suspilʹno neobkhidnyy̆ typ povedinky lyudey̆. Na vidminu vid pravovykh norm, dotrymannya yakykh pidtrymuyetʹsya i kontrolyuyetʹsya derzhavnymy orhanamy, normy morali spyrayutʹsya na hromadsʹku dumku i vplyv, na perekonannya, tradytsiï i privychku.Poskolʹku polityka ye odniyeyu z nay̆vazhlyvishykh sfer lyudsʹkoï diyalʹnosti, ïï nemozhlyvo vidokremyty vid morali. Moralʹni tsinnosti i normy, shcho mayutʹ vidnoshennya do politychnoho myru, do ïï instytutiv, vidnosyn, politychnomu svitohlyadu i povedinky chleniv toho chy inshoho spivtovarystva, v sukupnosti skladayutʹ politychnu etyku. Moralʹ utrymuye lyudynu vid kray̆nikh form povedinky, spryyaye vyrishennyu protyrich mizh indyvidom i vsiyeï spilʹnistyu. Zrosla rolʹ politychnykh instytutiv, yaki staly zdiy̆snyuvaty osnovni vladno-rehulyatsiy̆ni funktsiï u rozvytku suspilʹstva, a moralʹ - rehulyuvaty etychni normy povedinky. Moralʹ mozhe tak chy inakshe kharakteryzuvaty politychna diya, vplyvaty na y̆oho realizatsiyu. Moralʹ obmezhuye polityku, svobodu bezkontrolʹnoho politychnoï diï, tomu polityka chasto prahne zvilʹnytysya vid neï. Spilʹne mizh politykoyu i morallyu polyahaye v tomu, shcho vony vidnosyatʹsya do nay̆bilʹsh rannikh rehulyatoram suspilʹnoho zhyttya, do sfery sotsialʹnoho vyboru, v sylu choho rukhlyvi i minlyvi; ye rehulyatoramy povedinky lyudey̆. Bahato imperatyvy morali nosyatʹ kharakter idealiv. Polityka zh bilʹsh «pryzemlena» i tsilespryamovana, tobto oriyentovana na dosyahnennya pevnykh tsiley̆, rezulʹtatov.Vazhnoy̆ osoblyvistyu polityky ye ïï opora na sylu, vykorystannya prymusovykh sanktsiy̆ za nevykonannya vymoh. Moralʹ ZH spyrayetʹsya holovnym chynom na «sanktsiï» sovisti. Vydilyayutʹsya nastupni pidkhody do vzayemyn polityky i morali: * Moralizatorsʹkyy̆ pidkhid - oznachaye, shcho polityka povynna maty ne tilʹky vysokomoralʹni mety (zahalʹne blaho, spravedlyvistʹ), ale i za budʹ-yakykh obstavyn ne porushuvaty moralʹni pryntsypy (pravdyvistʹ, dobrozychlyvistʹ do lyudey̆, chesnistʹ) vykorystovuyuchy pry tsʹomu lyshe moralʹno dopustymi zasoby; * Tsinnisno-ney̆tralʹnyy̆ pidkhid - ihnoruvannya politykoyu moralʹnykh tsinnostey̆. Takyy̆ pidkhid robytʹ ïï amoralʹnoyu. U deyakykh robotakh (N. Makiavelli ta in) opysani sposoby formuvannya tverdoï derzhavnoï vlady za pryntsypom «meta vypravdovuye zasoby»; * Kompromisnyy̆ pidkhid - perevazhaye sered bahatʹokh vchenykh i moralʹnykh politykiv. Vin vykhodytʹ z vyznannya neobkhidnosti vrakhuvannya moralʹnykh norm u politytsi, vrakhovuyuchy spetsyfiku ostannʹoï. Moralʹ i polityka - pryntsypovo rizni sfery. U sferi morali neprypustymi kompromisy. Sutnisna kharakterystyka sfery polityky, i osoblyvo demokratychnoï polityky - uz·hodzhennya interesiv, poshuk kompromisiv, perevazhannya tekhnolohiï nad ideolohiyeyu i systemoyu tsinnostey̆. Tomu vybir «menshoho zla» pry pryy̆nyatti politychnykh rishenʹ ye osnovoyu funktsionuvannya vsikh demokratychnykh suspilʹstv . Metoyu polityky povynna vystupaty ne vlada zarady vlady, yak meta zbahachennya chy dyktatu, a zdiy̆snennya postavlenykh liderom blahorodnykh politychnykh tsiley̆ - napryklad, torzhestvo demokratiï, zapobihannya natsionalʹnykh konfliktiv, zabezpechennya ekonomichnoho zrostannya, dobrobutu i protsvitannya naselennya kraïny.
Словарь - Открыть словарную статью
Політика і мораль — важливі складники життя будь-якого людського суспільства. Політика, що прагне досягнення своїх цілей, не може обійтися без такого значного внутрішнього регулятора людської поведінки, як мораль
Мораль не може бути засобом досягнення будь-яких політичних цілей, навпаки, саме політика має бути засобом досягнення ідеалів моралі як мети. В гуманному й демократичному суспільстві не політика диктує умови моралі, а саме мораль визначає цілі, методи й характер політики. Мораль і політика – це нормативні регулятори життєдіяльності індивідів. Впорядкування поведінки людей здійснюється за допомогою моральних і політико-правових норм (загальних правил, еталонів, взірців поведінки), які є загальнообов’язковими для всіх людей.
Без постійного культивування моральних засад неможливо створити цивілізоване суспільство.
Мораль і політика - принципово різні сфери. У сфері моралі неприпустимі компроміси. Сутнісна характеристика сфери політики, і особливо демократичної політики - узгодження інтересів, пошук компромісів, переважання технології над ідеологією і системою цінностей. Тому вибір «меншого зла» при прийнятті політичних рішень є основою функціонування всіх демократичних суспільств. Метою політики повинна виступати не влада заради влади, як мета збагачення чи диктату, а здійснення поставлених лідером благородних політичних цілей - наприклад, торжество демократії, запобігання національних конфліктів, забезпечення економічного зростання, добробуту і процвітання населення країни.