39,Людина .Індивід.Індивідуальність.Особа.

Унікальне творіння природи, суспільства і самої себе - ось що таке людина - найдивніше з дивних див -з її неповторністю, з багатоманітними біологічними рисами. З давніх-давен філософи прагнуть розкрити суть людини, її світ, зміст, її життя. Ще філософ Сократ заклав основи філософії людини. Суть людини в тому, що людина - істота розумна, людина -істота, яка має самосвідомість, людина - істота моральна і вільна та ін. Поняття людини, насамперед, охоплює загальнородові риси, що відрізняють людину від інших живих істот. Поняття людини в такому визначенні стосується не якоїсь конкретної людини, а людини як представника роду людського.

Поняття індивіда визначає людину як окремого представника людського роду, будь-якої соціальної спільності.

Поняття індивідуальності розкриває людину як самобутнього індивіда з його неповторною здібністю бути самим собою. Поняття індивідуальності суттєво конкретизує поняття людини й індивіда, але недостатньо охоплює свідомо-вольову якість людини. Такий недолік компенсується поняттям особистості, що характеризує, насамперед, суспільно-розвинуту людину.

Поняття особистості визначає уявлення про людину як істоту цілісну, яка об'єднує в собі особисті, соціальні і природні якості. Поняття індивідуальності і особистості тісно зв'язані між собою. Індивідуальність виступає тут як суттєва характеристика конкретної особистості, що відбиває спосіб її буття як суб'єкта самостійної діяльності і творчості. Індивідуальне Я складає духовно-змістовний центр структури особистості, її внутрішнє ядро. На основі індивідуального Я формуються інші соціальні та індивідуальні якості.

Особистість та індивідуальність не тільки взаємопов'язані, а і взаємообумовлені: формування якостей особистості тісно зв'язане з індивідуальною самосвідомістю людини, змістом її цінностей, залежить не тільки від становища індивіда у суспільстві, але й від особистого ставлення до свого становища, власної позиції. Це пояснює той факт, що в умовах одного соціального середовища формуються різні типи особистостей.

40, Ідеологія. Рольідеологї в суспільстві.

Ідеологія – це організована сукупність ідей у формі міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо.

Ідеологія - система політичних, правових, етичних, художніх, релігійних, філософських поглядів; суспільна свідомість. Вперше наукове з'ясування суті ідеології, її ролі в суспільному житті дав марксизм-ленінізм, який довів, що ідеологія - явище надбудовного характеру і являє собою відображення в свідомості людей їхнього суспільного буття.Ідеологія має класовий характер, а ідеологічна боротьба є однією з форм класової боротьби. Ідеологія відіграє величезну роль у житті суспільства, прискорюючи(передова ідеологія) або гальмуючи(реакційна ідеологія) його розвиток.

М.Амосов у своїй праці «Ідеологія для України»: «Ідеологія — це словесна модель, що передбачає оцінки і дії для громадянина і держави, і що отримала розповсюдження у суспільстві. Вона закликана розставити людей, визначити їх взаємовідносини і втокмачити, що все робиться правильно — для них і для майбутніх поколінь, а тепер ще і для природи».

Ідеологія не є принципом справедливості, вона дає відчуття справедливості, що далеко не одне і те ж саме. Ідеологія примирює громадян, об’єднує їх і незадоволення направляє на обраний об’єкт. На жаль, такої державотворчої ідеології в Україні немає і найближчим часом не буде. По- перше тому, що рівень експлуатації, а точніше, відчуття такого рівня, виходить за можливі рамки, тобто нормальна експлуатація в суспільстві майже відсутня, різні виробництва ледь жевріють, боротьбу за кваліфікованого робітника з супроводжуючою турботою про нього замінено на боротьбу робітників за будь-яке місце роботи. При правлінні КПРС всі знали про пільги і інші переваги у вищих ешелонах влади, але виховувалось відношення до цього як до необхідного і справедливого, а сама влада інколи карала тих, хто виходив за ці межі. І не було важливим, чи це дійсно карали винних, чи то була розправа за зовсім інші дії. В суспільстві блукав привід хоч якоїсь справедливості. І тих, хто жалкує сьогодні за цим часом, зрозуміти можна, бо людина мириться з багатьма негараздами при відчутті стабільності і справедливості.

Сьогодні ж такого відчуття справедливості в суспільстві немає, навпаки, все робиться для того, щоб розпалити протилежне. Для розумної людини дуже мало можливостей цей розум застосувати, людину активну стримують закони, податки, кримінал. Кримінал тому і стає таким, щоб відновити справедливий, на його думку, розподіл у державі. І нарешті, зробимо висновок.

Ідеології: Соціально-політичні: Анархізм \ Консерватизм \ Лібералізм

Класові :Соціалізм

Національні: Нацизм \ Націоналізм

Інші :Фемінізм \ Гуманізм