Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Опір матеріалів Частина 5

.pdf
Скачиваний:
50
Добавлен:
06.02.2016
Размер:
999.58 Кб
Скачать

Q x

dM x

41 ,

0 x 1

 

 

 

 

 

1 x 2

 

(в)

 

 

 

dx

1 ,

 

 

Епюри M x і Q x , що побудовані за виразами (а), (б), (в), показані на рис. 9.10 в, г.

 

Приклад 9.7.

0 l1 1

M 0 M1 M1

0 l1 0 1

Для зображеної на рис. 9.11 балки визначити момент M1

на проміжній опорі.

 

q 20kH м

 

Задача один раз статично невизначна.

 

 

Защемлення на лівій опорі замінюємо

 

 

шарнірними опорами, які показані на рис. 9.11

 

a)

б. основна система з врізаним шарніром на

2 м

 

опорі “ 1 “, показана на рис. 9.11 в. Рівняння

 

 

трьох моментів для опори “ 1 “:

 

 

 

 

 

 

 

б)

 

M0l1 2 M1 l1 l2

M2l 2 6 E Jz 1' 1'' ,

 

 

2

де

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M

2

 

 

 

 

0; l 0; '

0, E J ''

ql3

20 23

20

 

 

M

 

M

 

2

 

 

 

 

.

 

 

0

2

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

z 1

24

 

24

 

3

 

 

в)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді рівняння набирає вигляду:

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 M1 6

20

 

 

M1 10 кН м .

 

 

l 2 м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис. 9.11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X. Стійкість стиснутих стержнів.

10.1. Форми рівноваги пружного стиснутого стержня.

При стиску довгого тонкого стержня осьовою силою він може вийти з ладу не через те, що в поперечних перерізах виникатимуть граничні напруження (границя текучості або міцності), а внаслідок того, що стержень втратить свою початкову прямолінійну форму (зігнеться). Для таких стержнів, окрім розрахунку на міцність, потрібно виконувати розрахунок на стійкість. При дії на стержень стискуючої сили можна спостерігати три форми його рівноваги:

 

 

 

 

 

 

а) стійка рівновага (рис. 10.1 а) – це така

F

F F

F

F Fk

F

F Fk

форма

рівноваги

стержня,

коли при

довільному малому відхиленні його від

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

прямолінійної

початкової

 

форми

 

 

 

 

 

 

рівноваги

внутрішні

сили

здатні

 

 

 

 

 

 

повернути його в початкове положення;

 

 

 

 

 

 

б) нестійка форма рівноваги (рис.10.1 в)

 

 

 

 

 

 

– така форма, коли, після малого

 

 

 

 

 

 

відхилення

стержня

з початкового

 

 

 

 

 

 

прямолінійного положення, він не тільки

 

 

 

 

 

 

не повертається в початкове положення, а

 

 

 

 

 

 

отримує додаткове переміщення;

 

 

 

 

 

 

 

в) байдужа форма рівноваги (рис. 10.1 б)

 

 

 

 

 

 

– така форма рівноваги, коли, після

a)

 

б)

 

в)

 

малого відхилення стержня з початкового

 

 

рис. 10.1

 

 

положення рівноваги, він залишається в

 

 

 

 

 

 

цьому новому положенні рівноваги.

Найбільша

стискуюча сила

F , до

якої стержень

зберігає стійку

форму

рівноваги,

- 81 -

називається критичною силою Fk . Іншими словами, критична сила Fk - це найменша осьова стискуюча сила, при якій початкова прямолінійна форма рівноваги стає нестійкою. Навіть тоді, коли стискуючі напруження від сили Fk набагато менші від границі текучості т чи границі міцності мц матеріалу стержня, він може виходити з ладу через втрату стійкості. Згин стержня під дією стискуючої сили F Fk , після втрати стійкості, називають повздовжнім згином стержня.

10.2. Визначення критичної сили. Критичне напруження.

Нехай на стержень з шарнірно закріпленими краями діє стискуюча сила F Fk . Під дією цієї сили стержень зігнеться (рис. 10.2). Згин буде відбуватися в площині найменшої

 

x

жорсткості, яка суміщена з площиною

xO y . Використавши для

 

F Fk

визначення прогину y x

 

диференціальне рівняння зігнутої осі і

 

задовольнивши граничні умови, одержують формулу Ейлера для

 

 

 

 

критичної сили в стержні з шарнірно закріпленими краями:

 

 

 

Fk

2 E J

 

 

 

 

 

 

 

min

,

(10.1)

 

 

 

 

 

l 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де J min - мінімальний

 

момент інерції поперечного перерізу

l

y x

стержня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При будь-якому способі закріплення стержня критична сила Fk

 

 

визначається із формули

 

 

 

 

 

 

x

Fk

2 E J min

,

 

(10.2)

 

y

l 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де - коефіцієнт приведеної довжини,

що залежить від способу

 

рис. 10.2

закріплення стержня. На рис. 10.3 наведені значення коефіцієнтів

 

для деяких способів закріплення стержнів.

 

 

l

 

l 2

l 2

 

1

2

0,7

0,5

1, 26

0, 44

 

 

 

рис. 10.3

 

 

Якщо стиснутий стержень по-різному закріплений в різних площинах (рис. 10.4),

коефіцієнти приведеної довжини відносно осей y і z

є різними.

 

В цьому випадку критичну силу Fk

визначають із формули:

 

- 82 -

 

x

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Fk

2

E A

 

,

 

 

 

(10.3)

 

F

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де: A - площа поперечного перерізу стержня;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

- гнучкість стержня;

 

 

 

 

(10.4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

J

 

 

 

 

- радіус інерції поперечного перерізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Згин стержня відбуватиметься в площині

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

найбільшої гнучкості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z l

 

 

 

 

y l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max max z

 

 

 

 

 

,

y

 

 

 

 

 

; де iy , iz -

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

i

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

радіуси інерції перерізу відносно його головних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

осей

 

 

y , z

. В таких

стержнях

 

актуальним є

z

1

 

 

y

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

питання раціонального розташування перерізу,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

при

якому виконується умова

 

z y

min .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Після використання виразу (10.4) ця умова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

набирає вигляду

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис. 10.4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

y

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(10.5)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

iz

 

 

 

iy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критичне напруження в стиснутих гнучких стержнях визначається за формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

2 E

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(10.6)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

A

 

2max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 10.1.

 

Для зображеного на рис. 10.5 стиснутого сталевого стержня визначити

критичну силу і критичне напруження. Модуль E 2 104

 

 

кН

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F ?

 

 

 

 

 

 

Критична сила

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Fk

2

E J min

 

,

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b h3

 

 

 

 

 

20 123

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

Jmin J z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2880см4 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

 

 

 

 

 

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l 3 м

 

 

 

 

 

 

 

z

2, A 12 20

240см

2

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.142 2 104

 

кН

 

2880 см4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20см

 

 

Тоді

 

Fk

см2

 

1577 кН .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 300 2

см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критичне напруження

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Fk

 

 

1577 кН

 

6.57

 

 

кН

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис. 10.5

 

 

 

 

 

 

 

A

 

240 см2

 

 

 

 

 

 

 

см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 10.2. Для зображеного на рис. 10.6 а стиснутого сталевого стержня двотаврового поперечного перерізу № 20, який неоднаково закріплений у площинах xO z і xO y , визначити

критичну силу, раціонально розташувавши переріз. Умова раціонального розташування (10.5) дає

- 83 -

x

x

F

F

l 4 м

 

 

l

a)

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

z

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

z

y

1

yT

z

z 0,5

 

 

 

y

б)

xT

 

рис. 10.6

 

 

z

 

 

y

 

 

0.5

 

1

.

iz

 

iy

 

iz

 

iy

 

 

 

 

 

 

Оскільки 1 0.5,

 

то осі

y , z слід розташувати

так, щоб iy iz

(а). Для двотавра № 20 із таблиць

сортаменту знаходимо (рис. 10.6 б)

 

A 26.4 см2

,

ix 8.27

см ,

iy

2.06 см .

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

T

 

Для того, щоб виконувалась умова (а), потрібно осі xT присвоїти індекс y , а осі yT - індекс z .

Тоді iy 8.27 iz 2.06 .

Для визначення критичної сили Fk слід використати формулу (10.3), визначивши

гнучкості z

, y відносно обидвох осей:

z

 

z

l

 

0,5 400см

97,1,

iz

 

 

2,06см

 

 

 

 

 

 

y y l 1 400см 48, 4;

iy 8, 27 см

max

z 97,1.

 

 

Площина

найбільшої

гнучкості – це площина

xO y і викривлення

стержня відбуватиметься у

цій площині. Критична сила

 

F

2 E A

 

3.142 2 10 26.4

552 кН .

 

97.1

2

k

2max

 

 

 

 

 

10.3 Діаграма критичних напружень.

З формули для напружень (10.6) видно, що в залежності від гнучкості max , критичне напруження k може бути різним. Якщо гнучкість max порівняно невелика, то k може набувати значень, що перевищують границю пропорційності матеріалу стержня пц . Оскільки формула Ейлера і формула для визначення k одержані при допущенні, що стержень при втраті стійкості деформується пружно і матеріал знаходиться в межах закону Гука (тобтопц ), то величина критичних напружень повинна бути обмежена

 

 

 

2 E

 

 

.

(10.7)

k

2

пц

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max

 

 

 

 

Звідки

 

 

2 E

.

(10.8)

 

 

max

 

пц

 

 

 

 

 

 

 

Тобто, нижня границя гнучкості стержня, при якій можна користуватися формулою Ейлера,

становить

 

 

E

 

.

Так, для сталі Ст. 3 з пружними характеристиками

 

 

20

кН

,

 

пц

 

 

пц

 

 

 

пц

 

 

см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E 2 104

кН

дістаємо

 

100 . Отже, формулою Ейлера для таких

сталей

можна

 

 

см2

 

 

 

 

 

пц

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

користуватися при гнучкостях 100 . Це – область стержнів великої гнучкості. Область

- 84 -

гнучкостей пц можна розділити на:

а) область малих гнучкостей (для сталі Ст. 3 61.4 ), при яких немає небезпеки втрати стійкості і стержні слід перевіряти тільки на міцність. При 61.4 напруження k m , деm - границя текучості матеріалу стержня;

б) область середніх гнучкостей (для сталі 61.4 100 ). Визначення критичних напружень в цій області викликає певні труднощі, оскільки матеріал в цьому випадку перебуває в пружнопластичному стані ( пц k m ). Формула Ясинського для визначення цих напружень, що одержана як результат обробки експериментальних даних, має вигляд

 

 

 

 

 

k a b ,

(10.9)

де коефіцієнти a ,

b , що отримані на основі експериментів, беруться з таблиць. Зокрема, для

сталі Ст. 3 a 31.0

 

кН

, b 0.114

кН

.

 

 

см2

 

 

 

 

 

см2

 

Для кожного матеріалу при різних значеннях можна на основі наведених вище

співвідношень побудувати графік залежності напруження k

від гнучкості . Цей графік

називається діаграмою критичних напружень. Для сталі Ст. 3 ця діаграма показана на рис.

10.7.

 

k

к

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

к

a b max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

пц

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

к

 

2

E

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

61.4

100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис. 10.7

 

 

 

 

 

 

10.4. Практичний розрахунок стержнів на стійкість.

 

Умова стійкості центрально стиснутого стержня має вигляд

 

 

 

 

 

 

 

F

 

,

(10.10)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

ст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де ст - допустиме напруження стійкості. Це напруження виражають через допустиме

напруження на стиск :

 

ст ,

(10.11)

де - коефіцієнт повздовжнього згину ( 0 1), що залежить від матеріалу та гнучкості

стержня. Ці коефіцієнти визначаються із таблиці, наведеної у додатках. З врахуванням виразу (10.11) умова стійкості (10.10) набирає вигляду

- 85 -

F

.

A

Виходячи з умови стійкості, можна розв’язувати наступні типи задач: а) перевіряти стійкість заданого стержня (формула (10.12)); б) підбирати величину допустимої стискуючої сили за формулою

Fдоп A

в) підбирати необхідні розміри поперечних перерізів стиснутих стержнів за формулою

A

F

 

 

 

(10.12)

(10.13)

(10.14)

При розв’язуванні задач останнього типу використовують метод послідовних наближень, оскільки у формулі (10.14) є дві невідомі – шукана площа поперечного перерізу A , та

коефіцієнт . (Коефіцієнт знаходиться із таблиць в залежності від il . Якщо розміри

поперечного перерізу невідомі, то невідомі і радіуси інерції перерізу “ i “, а отже відповідно і гнучкість та коефіцієнт ).

З питанням підбору розмірів поперечного перерізу центрально стиснутого стержня тісно пов’язане питання раціональної форми поперечних перерізів. Небезпека втрати стійкості в стиснутих стержнях тим менша, чим менші їх найбільші гнучкості max , тобто чим більші при

фіксованій величині площі поперечних перерізів

 

A радіуси інерції “ i “ поперечного перерізу.

F

 

 

 

 

 

Матеріал

в

таких

 

перерізах

повинен бути

розміщений

 

 

 

 

 

якомога далі від центра перерізу. Цим вимогам найкраще

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

відповідають

 

порожнисті всередині перерізи

з можливо

 

 

 

 

тонкою стінкою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад

10.3.

 

 

Підібрати

 

допустиме

стискуюче

l 5 м

 

 

 

z

 

навантаження Fдоп

для стержня (рис. 10.8), матеріал якого

 

 

 

 

 

 

сталь

 

з

 

допустимим

напруженням

на

стиск

 

 

 

 

 

 

16 кН см2 . Переріз стержня – швелер “ № 18.

 

 

 

 

 

 

Для

 

заданого

 

 

швелера

із

таблиць

знаходимо:

 

 

 

 

 

 

A 20.5 см2

; i

y

i

min

2.04 см .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0,7 рис. 10.8

 

 

 

Величина Fдоп

визначається із формули (10.13). Для цього

F

 

 

 

 

 

знаходимо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

0.7 500 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

172 . Із

таблиць коефіцієнтів

 

 

 

 

 

max

imin

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.04 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

для сталі при

172 отримуємо 0.25 . Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

0.25 20.5 см2

16

 

кН

82 кН .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

доп

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

см2

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l 1м

h

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 10.4. Підібрати із умови стійкості стержня, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

зображений на рис. 10.9, розміри прямокутного

 

 

 

 

 

поперечного

перерізу (з відношенням сторін

h b 2 ).

 

 

 

b

 

Матеріал – дерево: 3 кН см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

рис.10.9

 

 

Розміри поперечного перерізу підбираються з умови (10.14)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- 86 -

методом послідовних наближень:

 

 

I наближення: задаємо початкове значення п

0 1

0.5. З умови (10.14) визначаємо

 

1

2

 

 

 

величину площі в першому наближенні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20 кН

 

 

 

13.3 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

n

 

 

0.5 3 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначаємо розміри перерізу b

 

 

, h

 

в першому наближенні:

 

A b h

 

 

13.3 см2

, де h b 2 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

1

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

або h 2 b . Тобто 2 b2

13.3 см2 .

 

Звідси b 2.6 см

 

 

, h 2 b

5.2 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначаємо мінімальний радіус інерції перерізу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

J y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.62

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h b

 

 

 

 

 

0.75 см .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

min

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

12 b h

 

 

 

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо максимальну гнучкість

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

2 100 см

267 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

imin

 

 

 

0.75 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із таблиць коефіцієнтів

 

для цієї гнучкості (якщо матеріал –

дерево)

знаходимо кінцеве

значення

в

 

 

першому наближенні

к

0 .

Визначаємо

різницю

 

 

 

к

п

 

 

 

0 0.5

 

0.5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

 

Оскільки різниця велика (більше 0.1), то без перевірки умови стійкості (10.12) переходимо до II

наближення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

п

 

п к

 

0.5 0

0.25

 

 

 

II

наближення:

задаємо

 

початкове

 

 

наближення

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

(подальша

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

2

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

процедура повторює процедуру I наближення).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо A

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

20 кН

 

 

 

 

 

26.7

см2

 

 

. 2 b2

26.7 см2 . Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

n

 

 

 

0.25 3 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b 3.65 см ,

h 2 b 7.30 см2

.

 

 

 

Радіус

інерції

 

 

 

i

 

 

 

3.652

 

 

1.11 см .

Гнучкість

 

 

 

 

 

 

min

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 100 см

 

 

180 .

Із таблиці визначаємо к

0.10 . Різниця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.11 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

п

к

 

 

 

0.25 0.1

 

0.15 0.1.

 

Виконуємо наступне наближення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III наближення: п

 

 

 

 

п

к

 

 

 

 

0.25 0.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0.175 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

20 кН

 

 

 

 

 

 

38.0 см2 . b

4.36 см ,

 

 

h 8.72 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

0.175 3 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

 

4.362

 

1.584 см .

 

 

 

 

 

2 100 см

126 .

к

0.20 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

min

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.584 см

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різниця

 

 

п к

 

 

 

0.175 0.20

 

0.025 0.1.

 

 

 

Обчислення

припиняємо.

Перевіряємо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

виконання умови стійкості (10.12)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20

 

 

 

 

3

;

 

 

2.61 кН см2

3 кН см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

к A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0.20 38.0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умова стійкості виконується.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, необхідні мінімальні розміри поперечного перерізу стержня:

h 8.72

см , b 4.36 см .

- 87 -

XI. Динамічні задачі.

11.1 Типи динамічних задач. Задачі при постійних прискореннях.

Коли при навантаженні тіл в них виникають прискорення і пов’язані з ними сили інерції, то таке навантаження називають динамічним, а задачі – динамічними задачами. Якщо прискорення будь-якої точки тіла (а отже і сили інерції) відомі, то розв’язування динамічних задач зводиться до розв’язування відповідних статичних задач, коли до заданого зовнішнього навантаження, що діє на тіло, добавити знайдені сили інерції. Якщо навантаження до тіла прикладається раптово, при якому за короткий проміжок часу виникають дуже великі прискорення, то такі динамічні задачі називають задачами на удар. Якщо прискорення в тілі

періодично змінюються в часі, то задачі, що виникають при цьому – це задачі на коливання.

Найпростіша динамічна задача – це задача про визначення напружень і переміщень в елементах конструкцій,

що рухаються з відомим сталим прискоренням.

x Nд

 

Q

Q

 

 

Fін

 

 

a)

б)

 

 

рис. 11.1

Приклад 11.1 Визначити напруження в канаті підйомного механізму (рис. 11.1 а), що підіймає вантаж Q з прискоренням

a . Площа поперечного перерізу каната A . Вагою каната знехтувати.

При прискореному підніманні вантажу вверх виникає направлена вниз сила інерції

Fін m a Qg a ,

де g - прискорення сили земного тяжіння.

Рівняння статики (рис. 11.1б) при врахуванні сили інерції Fін , має вигляд:

X 0 Nд Q Fін 0 .

 

 

Q

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

Звідси Nд Q Fін

Q

 

a Q 1

 

 

.

 

 

 

 

 

 

g

g

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Динамічне напруження в канаті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д

 

 

N

д

 

 

 

Q

 

a

 

д с kд .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

, або

(11.1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

A

 

g

 

 

 

де с QA - статичне напруження в канаті; kд 1 ag - динамічний коефіцієнт.

11.2. Динамічні задачі на удар.

Задачі на удар, згідно з технічною теорією удару, розв’язуються при наступних допущеннях:

1)удар вважається непружним;

2)деформації і напруження при ударі зв’язані між собою законом Гука;

3)при ударі немає втрат енергії, тобто сума кінетичної і потенціальної енергії залишається сталою.

-88 -

Залежно від напрямку прикладання ударного навантаження до стержня розрізняють (рис. 11.2 а, б, в) повздовжній, поперечний і крутильний удар.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повздовжній

удар

може

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

бути

 

 

розтягуючим

або

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h

 

стискуючим. При повздовжньому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ударі

(рис.

11.2

а)

динамічне

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

б)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

напруження

 

 

 

і

 

видовження

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д

 

(вкорочення) стержня рівні

 

 

 

 

 

 

 

P m g

 

 

 

 

 

 

д с kд , lд lс kд ,

(11.2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в)

де

 

c

 

 

P

 

-

статичне

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h

 

P

 

 

 

напруження в стержні від сили

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h

д

P ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lд

 

 

 

 

 

 

 

 

lc

 

 

P

l

 

-

статичне

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a)

 

 

 

 

 

 

 

 

д

E

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рис.11.2

 

видовження

 

 

 

 

(вкорочення)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

стержня від сили P ;

k

 

1

1

2 h

 

 

 

(11.3)

 

 

- динамічний коефіцієнт при поздовжньому ударі;

h

-

д

lc

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

висота падіння вантажу F .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При поперечному ударі (рис. 11.2 б)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max д max с kд ,

д с kд

,

(11.4)

де

max c

 

M max

- найбільше

статичне напруження

від

заданого

навантаження;

д

-

Wz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

динамічний, с - статичний прогини балки в місці удару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Динамічний коефіцієнт

k

 

1

 

1

2 h

.

 

 

 

 

(11.5)

д

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При крутильному ударі (рис. 11.2 в)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max д max с kд

,

д с kд

, д с kд ,

(11.6)

де

max

 

 

M k

 

 

- статичне напруження при крученні;

 

 

 

 

 

c

W

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д

, д

- динамічне лінійне і кутове переміщення;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F 1kH

 

 

 

 

с , с

- статичне лінійне і кутове переміщення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h 5см

 

 

 

при крученні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a)

Динамічний коефіцієнт kд знаходимо за формулою

 

 

 

 

1м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(11.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 м

 

 

 

 

Приклад 11.2. На середину двотаврової балки (рис.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11.3 а) довжиною

l 2 м з висоти h 5 см

падає

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M x

 

б)

вантаж

F 1 кН . Визначити найбільше нормальне

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

напруження в балці і прогин посередині довжини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переріз балки – двотавр № 18, модуль пружності

 

 

 

 

 

 

 

Mmax 0,5kH м

 

 

 

 

E 2104 кН см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Епюра згинального моменту

M x від статичного

рис. 11.3

- 89 -

навантаження

F 1 кН

показана на рис. 11.3б. Для двотавра № 18

Wz 148 см3 , J z 1330 см4 .

Максимальне статичне напруження

max

 

 

M max

 

0.5 100 кН см

0.338 кН см2 .

д

 

148 см3

 

 

W

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Статичний прогин для заданої балки, що визначається за формулою (формулу можна отримати способом Верещагіна):

с

 

F l 3

 

 

 

 

 

 

,

дорівнює

 

 

 

48 E J z

 

 

 

 

 

 

1 2003 кН см3

c

 

 

 

 

 

0.00626 см .

 

 

 

кН

 

 

 

48 2 104

 

1330 см4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

см2

Динамічний коефіцієнт

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

1

 

1

2 h

 

1

 

1

 

2 5

 

1 40 41 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

c

 

 

0.00626

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже max

 

max

 

k

 

0.338

 

кН

4113.86

кН

 

,

 

 

 

 

 

 

 

д

с

д

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

см2

 

 

см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д с kд 0.00626

см 41 0.26 см .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11.3. Поведінка матеріалів при ударі. Ударна в’язкість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вплив ударних навантажень на міцність елементів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

конструкцій

 

позначається

не

лише

на

збільшенні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10 напружень

 

і

деформацій,

але й у тому, що матеріал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

елементу конструкції інакше реагує на ударні

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

навантаження,

 

ніж

 

на

статичні.

Відбувається значне

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

зменшення

 

 

пластичності

матеріалу

з

одночасним

 

 

 

 

40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

збільшенням

 

 

значень

механічних

характеристик

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

міцності. Зменшення пластичності призволить до того,

 

 

 

 

55

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

що матеріал,

 

який

при

статичних

випробуваннях

 

 

 

 

рис. 11.4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

руйнується із значними пластичними деформаціями, при

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ударі руйнується, як крихкий. Для виявлення схильності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

матеріалу до крихкого руйнування при ударі, проводять випробування на удар на стандартних зразках (рис. 11.4), визначаючи ударну в’язкість матеріалу aн , що характеризує пластичність матеріалу при ударних випробуваннях

aн WA , (11.7)

де: W - робота, затрачена на руйнування зразка, при ударному згині;

A - площа поперечного перерізу зразка в ослабленому місці (в місці надрізу).

На величину ударної в’язкості впливають різні фактори. Серед них, в першу чергу, слід відзначити вплив температури зразка. При пониженні температури ударна в’язкість зменшується. Значення температури, при якій відбувається різке зменшення ударної в’язкості, називається критичною температурою крихкості. Елементи конструкцій, що працюють при ударі, доцільно експлуатувати при температурах, що перевищують критичну температуру крихкості.

- 90 -