Довідково-методичний матеріал

Під бойовими можливостями загальновійськового підрозділу в оборонному бою розуміються кількісні і якісні показники, які характеризують його здатність розгромити певне угруповання противника, оволодіти чи утримувати важливий рубіж (район) на місцевості у встановлений термін часу, при умов збереження боєздатності своїх військ на рівні, що забезпечує подальше виконання бойового завдання.

Знання бойових можливостей дозволяє командиру приймати обґрунтоване рішення на бій і ставити військам реальні бойові завдання, найбільш ефективно використовувати сили і засоби в ході бойових дій.

Бойові можливості – величини непостійні. Вони залежать від впливу наступних основних трьох груп чинників.

Першу групу складають чинники військово-технічного порядку, які характеризують матеріальну основу бойових можливостей військ. До них належать: кількість особового складу, кількісно-якісні показники основного озброєння, бойової техніки, що знаходяться на озброєнні формувань. Вони відносно легко піддаються кількісному вираженню показниками, зручними для використання під час проведення розрахунків та обґрунтуванні рішення, яке приймається на бій.

Друга група чинників визначає морально-бойові якості військ та якість управління. До них належать: рівень бойової підготовки військ; морально-психологічний стан особового складу; наявність бойового досвіду; ступінь військової і спеціальної підготовки та польової виучки; рівень професійної підготовки командирів і штабів. Вплив цих факторів на хід та результати бою оцінюється шляхом глибокого аналізу, який проводиться командирами і штабами всіх ступенів. Виразити результати цього аналізу в конкретних числових показниках представляє собою значну складність. В реальних умовах вплив факторів другої групи визначається, як правило, методом експертної оцінки і ураховується в формі коефіцієнтів, які мають значення від нуля до одиниці.

Третю групу складають чинники, які характеризують конкретні умови бойової обстановки. До них належать: характер протидії противника; забезпеченість військ матеріально-технічними засобами; військово-географічні умови; пора року та час доби. Їх вплив на бойові дії враховується на підставі аналізу із залученням кількісних оцінок та показників.

Взагалі, визначення бойових можливостей загальновійськових підрозділів є дуже складним. Для вирішення цієї задачі можуть бути використані такі підходи:

- визначення потенційних бойових можливостей (максимальні бойові можливості, що визначені до отримання бойового завдання);

- визначення реальних бойових можливостей (бойові можливості в конкретних умовах обстановки виконання завдання).

У першому випадку задача визначення бойових можливостей підрозділів може бути вирішена без кількісного врахування ступеню впливу зазначених вище факторів на їх рівень (значення), з використанням спрощених методик. Такі методики базуються на емпіричних формулах, де вплив різних факторів враховується інтегрально через емпіричні усереднені коефіцієнти, отримані на основі досвіду війн, навчань тощо. Тому, на даний час завдання визначення бойових можливостей підрозділів може бути виконане за допомогою існуючих методик. Ці методики дають приблизну оцінку, але по них розрахунки можуть бути проведені за короткий час та з використанням ПЕОМ.

У другому випадку, при визначенні бойових можливостей необхідно враховувати вплив на бойові можливості не тільки факторів викладених вище, а й таки як: можливості виявлення об’єкту ураження; можливості заняття засобом ураження вогневої позиції; технічної надійності засобу ураження; збереження боєздатності засобом ураження при розгортанні в районі бойових дій і занятті позиції; успішності подолання протидії противника та інших факторів. Кожна з цих подій є випадковою і може бути охарактеризована ймовірністю її появи.

Реальні бойові можливості залежать від прийнятого рішення на застосування систем ураження противника в цілому, яка включає артилерію, авіацію, що виділена на підтримку мб (тб), танки, БМП (БТР), стрілецьку зброю і вогнемети, засоби ППО. Варіантів прийняття рішень може бути безліч. Отже, задача визначення реальних бойових можливостей відноситься до класу оптимізацій них задач, які вирішуються методами математичного програмування. Будь-яку задачу математичного програмування можна розглянути як формалізовану модель деякої реально існуючої системи, а сам процес оптимізації – як процес визначення найкращих способів її функціонування, у нашому випадку – як процес визначення найкращих способів функціонування системи ураження противника в цілому, з метою досягнення максимальних реальних бойових можливостей підрозділу. Ця проблема може бути вирішена шляхом створення моделі оборонного бою, адекватної реальним умовам ведення бою. Однак розробка такої моделі трудно реалізуєма, оскільки потребує врахування безлічі різноманітних факторів.

Таким чином, бойові можливості мб (тб) в оборонному бою характеризуються показниками щодо вогневого ураження противника, ударній силі і її маневреності і залежать від рівня бойової підготовки і морально-психологічного стану особового складу, наявності і стану зброї та техніки, прийнятого рішення, мистецтва командирів і штабів в управлінні військами, організаційної структури частин і підрозділів, стану всебічного забезпечення бою, а також від складу, стану і характеру дій противника.