Вимоги до графічного оформлення бойових дій

Усі графічні документи повинні виготовлятись таким чином, щоб їх графічну частину можна було читати без пояснень. Текстуально викладається тільки те, що неможливо зобразити графічно, але необхідно для пояснення змісту документу.

Для зображення графічної частини оперативного документу, як правило, для розробки карт, використовуються поза масштабні та масштабні умовні знаки. Використання умовних знаків є обов'язковим.

Умовні позначення положення, завдань і дії підрозділів, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносяться на карту (схему) відповідно з їх фактичним положенням на місцевості та орієнтуються за напрямком дій військ або ведення вогню. При цьому, точка яка вказує фактичне положення є центром умовного знаку. Якщо знак має неправильну геометричну форму, то фактичне положення визначає нижній кут його передньої частини.

Умовні знаки підрозділу наносяться, як правило, один раз на початку маршруту або у місці виявлення. При нанесенні обстановки на карту, знаки протидіючих сторін повинні бути направлені на зустріч один одному.

При зображенні елементів замислу, елементів обстановки і динаміки дій сил знаки кораблів, суден, літаків повинні орієнтуватись згідно напрямку їх фактичного (майбутнього) курсу.

Пункти управління наносяться на карту так, щоб основа флагштоку упиралась у точку, яка є центром його фактичного находження на місцевості, а фігура знаку розташовувалась: при діях військ у західному або східному напрямку – у бік тилу своїх військ; при діях у південному або північному напрямку – праворуч від вертикальної лінії для північних, ліворуч для південних.

Знищення цілі, об'єкту позначається двома лініями, які перекреслюють умовний знак; пошкодження, придушення – однією, знешкодження, пошкодження, придушення, які плануються штриховими лініями. Колір ліній – по кольору сторони, яка завдає удар.

При нанесені різночасних положень військ (сил) їх умовні знаки доповнюються пунктирними, штриховими лініями або підтушовкою. Час, до якого належить положення, вказується під назвою об'єднання, з'єднання, частини, підрозділу у середині умовного знаку або поряд з ним. На одну карту наноситься, як правило, не бiльш чотирьох положень.

Пояснювальні надписи треба розташовувати у середині умовного знаку, або поряд із ним (з протилежного фронту боці), під знаком, або на вільному місці із стрілкою, спрямованою вістрям до відповідного умовного знаку. Надписи у середині умовних знаків, наприклад у флажках пунктів управління, обмежуються розмірами знаків і пишуться таким чином, щоб їх літери не торкались обмежувальних ліній знаку.

Швидкість ходу та курс корабля вказується перед умовним знаком. Напрямок руху військ (сил) позначається стрілкою. Вістря стрілки вказує на місцезнаходження голови колони основних сил.

Порядок оформлення карти – «Рішення».

Основним бойовим документом, що відпрацьовується при плануванні бою, є рішення командира, яке оформлюється на карті з пояснювальною запискою.

Рішення командира частини (підрозділу) на оборону відпрацьовується та оформляється на карті масштабу 1:100 000 чи 1:50 000.

Рішення оформляється у двох екземплярах в з’єднанні та в одному – в механізованому (банковому) батальйоні (роті).

І етап ДО ОТРИМАННЯ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ.

А). Підготовка карт. Вибір, оцінка, склеювання, складання, підіймання топографічної основи карти.

Б). Оформлення карти – рішення як бойового документу.

Під час оформлення оперативних (бойових) графічних документів визначення розміру букв у надписах здійснюється за правилами викладеними в додатку №4 Правил розробки та оформлення оперативних (бойових) документів.

В). Нанесення даних обстановки, які впливають на прийняття рішення: - положення своїх підрозділів, частин, з’єднань; - радіаційна і хімічна обстановка; - райони повенів і руйнувань.

ІІ етап. З ОТРИМАННЯМ БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ.

Склад, угруповання і можливий характер дій противника за висновками старшого начальника; бойове завдання; положення та завдання сусідів (на ступінь нижче інстанції, яка приймає рішення), розмежувальні лінії з ними; цілі, які уражаються засобами старшого начальника, та завдання, які вирішує старший начальник в інтересах формування; показники бойового завдання.

ІІІ етап. ПІД ЧАС ПРЙНЯТТЯ РІШЕННЯ

Щодо противника: Склад, угруповання і можливий характер дій противника за висновками командира; положення першого ешелону, їх склад і завдання, система рубежів і позицій; позиційні райони засобів ППО, РЕБ; аеродроми і майданчики базування авіації (тактичної, армійської); райони зосередження резервів (склад, напрямки висування, рубежі розгортання та введення в бій, завдання ), імовірні райони висадки повітряних і морських десантів, їх завдання; райони розгортання сил і засобів розвідки, елементів РУК, інших видів ВТЗ, системи зв’язку; пункти управління противника.

За свої війська: райони зосередження основних зусиль (НГУ); способи і послідовність розгрому противника; цілі, об’єкти противника, які уражаються ударами авіації, ракет, вогнем артилерії у масованому вогневому ударі з зазначенням залучених сил та засобів, райони (рубежі) дистанційного мінування; бойовий порядок; система позицій, районів; положення, завдання підрозділів першого ешелону, розмежувальні лінії між ними; положення, завдання підрозділів другого ешелону, напрямки їх висування, рубежі розгортання, рубежі контратак (вогневі рубежі, рубежі вводу в бій); положення та завдання загальновійськового резерву; вогневі позиції артилерії (основні, запасні та тимчасові), час зайняття, завдання з вогневого ураження противника; позиційні райони частини (підрозділу) ППО; райони зосередження, напрямки висування і рубежі розгортання (мінування) Парез і РЗЗ; аеродроми базування авіації, її удари по об’єктах і цілях, зони чергування; майданчики базування армійської авіації, її удари по об’єктах і цілях; положення підрозділів РЕБ, РХБ захисту, інженерних, розвідки, зв’язку і їх завдання; положення та завдання підрозділів тилу та технічного забезпечення; райони, на утримання яких зосереджуються зусилля у випадку прориву противником оборони на найбільш імовірних напрямках його удару; положення і завдання підрозділів і засобів ураження по імовірних варіантах дій противника; КП, ЗКП, ТПУ, ППУ з’єднання, та КСП підпорядкованих підрозділів, КП доданих та взаємодіючих частин (підрозділів) перед початком бою, в бою та напрямки пересування.

ІV етап. ПРИ ЗАВЕРШЕННІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ.

Вносяться необхідні зміни після проведення рекогносцировки та організації взаємодії; заповнюються форми таблиць пояснювальної записки, таблиця умовних позначок, метеоданих; підписується та затверджується карта рішення.

Таким чином, підбиваючи підсумок відпрацювання першого навчального питання можна зробити наступний висновок, що для дотримання єдності розробки і зручного використання документів визначені правила їх розробки та оформлення. Для передачі визначеного виду інформації існують відповідні види оперативних (бойових) документів. При умові дотримання усіх вимог які висуваються до розробки та оформлення документу він дозволяє максимально ефективно забезпечити роботу посадових осіб органів управління щодо збору, узагальнення, аналізу та передачі інформації.

Після того, як карта буде підготовлена до роботи, командир роти (батальйону) наносить вихідну обстановку (обстановка, яка склалася до моменту прийняття рішення командиром). Вона може наноситися з карти, яка отримана з вищестоящего штабу, з письмового бойового розпорядження (наказу) або з голосу по засобах радіозв’язку.

На тренуваннях з підрозділами, командних, командно-штабних навчаннях, в навчально-виховному процесі навчальних закладів вихідна обстановка наноситься на карту з тактичного завдання, в якому письмово або у вигляді схеми обстановки дається положення військ на визначений час.

Командири підрозділів наносять вихідну обстановку з отриманням бойового наказу.

Робочі карти ведуться всіма офіцерами самостійно. При цьому кожен офіцер наносить на карту тільки ті дані, які необхідні для роботи згідно обійманої посади.

Робота на карті повинна вестися таким чином, щоб будь хто зміг прочитати тактичну обстановку (командир або підлеглий). Крім того. Деякі карти мають велике значення при вивченні досвіду бойових дій.

Слід враховувати можливість передачі даних після її фотографування за допомогою мобільно зв’язку (ММС), 3G-передачі, блю-туза, вай-фай, скайпу, копіювальної техніки тощо.

Дані обстановки слід наносити акуратно, тонким олівцем (фломастером з фетровим наконечником) та встановленими умовними позначеннями, при чому розміри їх повинні узгоджуватися з величиною та кількістю військових одиниць, добре читатися та не забивати топографічну основу карти.

Обстановка на робочій карті може наноситися як поодинокими так і груповими умовними знаками одного кольору (синього – для противника; комбінацією умовних знаків різних кольорів – своїх військ).

Нумерація, найменування підрозділів, пояснювальні надписи, які відносяться до своїх військ позначаються чорним кольором, противника – синім. Умовні позначення, які позначають вогневі засоби, ОВТ наносять на карту відповідно дійсного розташування їх на місцевості та розташовуються по напрямку дій або ведення вогню.

Умовні тактичні позначення – своєрідна мова війська. Яка узаконена бойовими уставами та настановами. Символи тактичних умовних знаків повинні бути наглядними, простими, не допускати подвійного тлумачення їх змісту та забезпечити можливість користування технічними засобами для швидкого нанесення обстановки на робочу карту.

Лінійні замкнуті та напівзамкнуті умовні позначення (положення військ, траншеї, вогневі позиції артилерії, рубежі різноманітного призначення) наносять на карту з дотриманням масштабу тому їх називають масштабними умовними знаками.

Фігурні умовні знаки, які мають правильну геометричну форму (поодинокі танки, артбатареї, деякі тилові підрозділи), а також деякі комбіновані умовні знаки, які складаються з ліній та фігур (пункти управління, засоби зв’язку, деякі інженерні засоби і споруди) являють собою точкові об’єкти та є поза масштабними, тобто наносяться на карту без дотримання масштабу.

Важливе значення для успішного читання робочої карти є точне дотримання прийнятих умовних скорочень, позначень та надписів. Вони застосовуються для прискорення нанесення обстановки на карту та розробки бойових документів.