Таблиця 6 Фортифікаційне обладнання району оборони танкового батальйону *

Показник	Потрібно
	I черга			II черга			У подальшому			Всього
	кількість	люд.-год.	маш.-год.	кількість	люд.-год.	маш.-год.	кількість	люд.-год.	маш.-год.	кількість	люд.-год.	маш.-год.
1. Обладнуються:
- окопи для танків	40	200	40	40	200	40	12	60	12	92	460	92
- окопи для БМП	16	512	–	16	512	–	–	–	–	32	1024	–
- споруди для спостереження	17	85	–	–	–	–	–	–	–	17	85	–
- перекриті щілини	43	430	–	17	170	–	–	–	–	60	600	–
- бліндажі	–	–	–	12	360	–	–	–	–	12	360	–
- сховище	–	–	–	4	240	–	–	–	–	4	240	–
- укриття для машин	–	–	–	4	160	–	4	160	–	8	320	–
2. Всього потрібно трудовитрат:
- особового складу, люд.-год.	1047			1642			220			2909
- маш.-год	40			40			12			92
- приведен., люд.-год.	2047			2642			520			5209
- об’єм грунту, м3	2765			2489			304			5558
- лісоматеріалу, м3	108			126			–			234
3. Час на обладнання:
- силами батальйону, год.	19			26			2			47

* Таблиця розроблена без урахування трудовитрат на заготівлю лісоматеріалу. Трудовитрати на заготівлю 1 м³ складають 3,5 люд.-год.

ДЕЯКІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ЗАХИСТУ БАТАЛЬЙОНУ (РОТИ)

ВІД ВТЗ ПРОТИВНИКА

1. Здійснення маршу у район зосередження мб та подальше висування у смугу оборони необхідно здійснювати з розрахунку один маршрут на одну роту з раціональним розподілом по колонах артилерійських, зенітних засобів та підрозділів забезпечення. Це дозволить розосередити зусилля далекобійної артилерії, застосування ТА, ША, які є носіями елементів ВТЗ по похідних елементах бригади, зменшити масоване ураження колон техніки.

2. Маршрути для здійснення маршу (висування) повинні обиратися по лісних насадженнях, по зонах радіолокаційної прихованості, вздовж мереж електропередач, оминаючи великі населенні пункти, в нічний час доби. При цьому, дистанція між машинами повинна бути 100…150 м, швидкість пересування – максимальна, особливо на відкритих ділянках маршрутів. Маршрути, які не підлягають маскуванню (приховуванню) силами і засобами з’єднання готуються в інженерному відношенні застосуванням придорожніх масок, сіток, кутових відбивачів, імітаторів руху тощо. Розподілом табельних маскувальних засобів по маршрутах та елементах бойового порядку залежно від їх ролі та місця повинен займатися командир бригади, для чого на його робочий карті начальником штабу наносяться відповідні таблиці їх наявності та плануємого розподілу.

3. Під час руху на марші командир тб пропонується бути в єдиній мережі з начальником штабу та начальником ППО з’єднання з метою негайного отримання інформації про напрям нальоту повітряного противника. У цьому випадку стрільба по засобам ПП противника, як носіїв елементів комплексу ВТЗ буде вестися зосередженим вогнем зенітних кулеметів взводу. Результат стрільби слід рахувати досягнутим за умови, що ціль уражена, або вогонь кулеметів вплине на морально-психологічний стан екіпажу, при якому він не зможе вести прицільну стрільбу основною та допоміжною зброєю, примусить збільшити висоту польоту, де він буде представляти конкретну ціль для засобів ППО старшого командира.

4. Найбільш раціональним способом бойового застосування засобів ППО і РЕБ в ході маршу, який дозволяє максимально реалізувати їх потенціальні можливості щодо боротьби з елементами ВТЗ є створення окремих розвідувально-вогневих перешкодових груп (РВПГ) на базі існуючих і перспективних ЗРК, комплексів завад. Так, наприклад, створення РВПГ на базі ЗРК 2С6 і автоматичної станції шумових завад СПН-30 зі складу об РЕБ-С оперативного командування, яка забезпечує пошук, супровід по частоті та куту бортових РЛС, виключає (ускладнює) польот засобів повітряного нападу на малих та гранично малих висотах. У результаті її застосування, польот ЗПН здійснюється на висотах біля 1000 м, що дозволяє підвищити ефективність захисту військ і самих об’єктів та збільшити математичне сподівання знищення ЗПН противника, збільшення розходу ракет (боєприпасів), намагання застосовувати ВТЗ без заходу носіїв у зону ураження засобів ППО. Тобто задачею створення РВПГ є створення умов зенітним засобам для ураження носіїв ВТЗ до рубежу їх застосування або створенням дуельної ситуації засобів ППО і повітряних носіїв ВТЗ.

5. Візуальне і радіолокаційне маскування під час привалів (відпочинку) на марші досягається розташуванням ОВТ в лісопосадках, лісі. Визначення максимальної дальності видимості особливо важно при маскуванні БТТ від радіолокаційної розвідки противника. При щільності засадження лісу 500 дерев на 1 га, середній відстані між деревами 5 м і середньому діаметру стовбурів дерев 25 см дальність видимості складе біля 100 м. Тобто, в такому узліссі підрозділи мбр необхідно розташовувати на відстані від краю лісу не менш ніж на 100 м.

6. Розосередження підрозділів необхідно проводити з розрахунку, щоб одним керованим суббоєприпасом типу “Садарм” не уражалося більше одного взводу.

7. Відстань між танками, БМП (БТР) повинна бути не менше 100 м в районах не підготовлених в інженерному відношенні. В районах, що підготовлені у інженерному відношенні та які мають достатню кількість природних масок місцевості, ступінь розосередженості може зменшуватись до 50 м. Важливою захисною мірою є зміна районів розташування, маршрутів пересування, що дає можливість уникнути раптовості ударів ВТЗ. В сучасних умовах розосередження військ повинно задовольняти вимогам зміни районів і маршрутів без виходу зі своїх смуг відповідальності.

8. Для приховування підрозділів від оптичної, повітряної розвідки противника при безпосередній підготовці та в ході маршу необхідно застосовувати штатні, табельні маскуючи комплекти типу “Приналежність”, “Шатер”, “Накидка”, “Зонт”. Вони призначені для скривлення габаритів бойової техніки, що мають легко розпізнавальні ознаки. З метою зниження імовірності розпізнавання замаскованої цілі до 0,3, необхідно у середньому змінити її зовнішній вид близько 60...70% площі, що займається.

9. Висування другого ешелону мб (тб) на рубіж переходу в атаку, підготовку маршрутів висування у інженерному відношенні необхідно проводити заздалегідь. Маршрути, які обладнані радіорозсіючими покриттями та імітаторами руху техніки не використовуються, а висування на рубіж доцільно здійснити по запасному маршруту з використанням термодимової апаратури танків багаторазової дії під прикриттям артилерійської батареї, що застосовує димові снаряди в їх інтересах. Створена аерозоль забезпечує протидію та маскування у діапазоні бачуваного спектру електромагнітних хвиль при розході дизельного пального 0,17 кг/с. При збільшенні розходу палива до 1,7 кг/с можливий захист і маскування БТТ мбр у ближній і частково середній частині інфрачервоної ділянки спектру. Таким чином відволікається увага від основних маршрутів висування, які можна використовувати артилерійським підрозділам при переміщенні на запасні ВП, підрозділам першого ешелону при відході на проміжні оборонні рубежі тощо. Таки оманні дії дозволять: по-перше, збільшити раптовість нанесення удару танковим батальйоном щодо відновлення положення по передньому краю оборони, тим самим збільшити його бойові можливості; по-друге, забезпечити відхід підрозділів у боєздатному стані.

10. Більшість сучасних протитанкових засобів, таких як “Тоу-2В”, Javelin, Strix, Merlin, КМ “Бусард” тощо, які застосовують інфрачервоне наведення можуть використовуватися з верхньої напівсфери, де захист броньованого об’єкту найменший. Простим рішенням захисту від ВТЗ такого типу вході бою може бути установка екрану, який буде екранувати ІЧ випромінювання та ускладнить виявлення і наведення ВТЗ за інфрачервоною сигнатурою над баштою танку (БМП). Це дозволить за рахунок зменшення імовірності ураження об’єкту захисту підвищити його живучість.

11. З метою збереження боєздатності підрозділу, що здійснює марш в умовах застосування противником ВТЗ, доцільно застосовувати рухомі хибні теплові цілі (ХТЦ) типу КФП-1-180, які розміщуються на відстані 6…10 м позаду одиниці захисту та буксируються на спеціальному засобі. Так названі “салазки” повинні готуватися завчасно по принципу саней. Для їх виготовлення не потрібно спеціального матеріалу. Можна використовувати звичайний швелер, який загнутий у передній частині, з’єднаний декількома поперечними металевими пластинами та кронштейном, що забезпечує кріплення печі. Рухома ХТЦ забезпечує випромінювання теплової енергії, яка за своєю потужністю більше ніж енергія двигуна, що працює. Це примушує відводити ВТЗ з тепловими головками саме на неї, тим самим збільшує коефіцієнт маскування та імітації.

Таким чином, запропоновані рекомендації при їх спільному застосуванні зменшують імовірність ураження об’єкту захисту у 2...2,5 рази та дозволяють констатувати про збереження бойового потенціалу підрозділів при здійсненні маршу та переходу до подальших дій.

Старший викладач кафедри військової підготовки

працівник ЗС України Д.В. ЗАЙЦЕВ

18