Фортифікаційне обладнання позицій та районів

Фортифікаційне обладнання зайнятих військами районів (позицій) забезпечує найбільш ефективне застосування зброї, бойової техніки та надійний захист від усіх засобів ураження противника.

Фортифікаційне обладнання організовується командирами підрозділів, які визначають нариси траншей і ходів сполучення, місця посадки споруд на позиціях і в районах згідно бойового завдання, замислу оборонного бою з урахуванням захисних та маскувальних властивостей місцевості, уточнюють характер, послідовність та терміни фортифікаційного обладнання.

При виділенні підрозділам, що займають оборону, землерийних машин, командири підрозділів на місцевості ставлять завдання обслузі цих машин, встановлюють послідовність та термін обладнання позицій, дають вказівки про порядок зустрічі та супроводження землерийної техніки, визначають місця їх збору після виконання завдань.

Фортифікаційне обладнання виконується з метою досягнення ефективного застосування підрозділами різних видів зброї та бойової техніки і надійного захисту від засобів ураження противника.

Досвід останніх локальних війн та збройних конфліктів свідчить, що фортифікаційне обладнання місцевості досить надійно забезпечує захист військ від стрілецького вогню, вогню артилерії й ударів авіації.

Фортифікаційне обладнання позиції включає: зведення споруд для ведення вогню, спостереження й укриття особового складу на позиціях механізованих і танкових підрозділів, на вогневих позиціях артилерійських і зенітних ракетно-артилерійських дивізіонів, у районах розгортання пунктів управління, у районах розміщення тилових підрозділів.

Позиція на відділення

Характер фортифікаційного обладнання позиції на відділення включає: ров (ділянка траншеї), чарунки для стрільців, майданчики для кулемету та гранатомету, перекрита щілина, ніша для боєприпасів і продуктів, ділянка траншеї поширена для пересування, водозбірна криниця, основний та запасний окоп для БТР (БМП), хід сполучення.

Для ведення вогню, спостереження та захисту від засобів ураження особового складу відділень на позиціях, які вони займають в умовах безпосереднього зіткнення з противником в першу чергу розчищають смуги спостереження та обстрілу; влаштовують одиночні окопи для ведення вогню з автоматів, кулеметів, ручних протитанкових гранатометів, які в подальшому з’єднуються траншеєю в окоп на відділення; обладнують окоп на основній вогневій позиції БТР (БМП), танка та інших вогневих засобів. Місце для цього окопу необхідно вибрати так, щоб мати гарне спостереження та обстріл у заданому секторі та не бути помітним противником. Для захисту та відпочинку особового складу відділення, відривають та обладнують перекриту щілину.

Щілина використовується для укриття механізованого відділення (і для інших підрозділів). Зовні вона схожа на короткий відрізок траншеї. Щілина може бути відкритою і перекритою (накрита зверху тонкими колодами (накатником) і присипана шаром землі в 30-60 см). Щілина повинна вміщати не менш 1/3 особового складу відділення.

Рис.1 Перекрита щілина

В другу чергу відривають окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БТР (БМП), танка та інших вогневих засобів; відривають ходи сполучення до основної вогневої позиці БТР (БМП), танку, і в тил; обладнують бліндаж для відділення та перекриті ділянки траншей. В подальшому обладнують відхоже місце, перекриті щілини в окопах для БМП (БТР).

Одиночний окоп для стрільби з автомата (кулемета) обладнують спершу для стрільби лежачи, потім його поглиблюють для стрільби з коліна та стоячи. Після закінчення відривання одиночного окопу бруствер розрівнюють лопатою та маскують під вигляд та колір місцевості за допомогою місцевих матеріалів: травою, гілками, орною землею, снігом, тощо. Бійницю для стрільби влаштовують з сектором обстрілу не більше як 60 градусів. У бічній крутості окопу обладнують нішу для боєприпасів.

Рис. 2 Окоп для стрільби з автомата лежачи

Окоп для танка, БМП і БТР складається з прямокутного котловану, апарелі та брустверу. Дну окопу надається загальний ухил в сторону апарелі, де виривають водозбірний колодязь. При влаштуванні окопів в слабких ґрунтах на дно апарелі і котловану встановлюють колії з колод, жердин, фашин або хмизу. У боковій крутості окопу при наявності часу обладнують перекриту щілину або бліндаж.

Траншеї, що з’єднують одиночні окопи в окоп на відділення, відриваються на глибину 110 (150) см (в залежності від часу, який є для фортифікаційного обладнання позицій). Вони повинні мати ламаний нарис в плані з довжиною фасів (прямолінійних ділянок) 25-30 м при відриванні траншейними машинами та 15-20 м при відриванні вручну.

Для захисту траншей від поверхневої (дощової) води виривають нагірні (розташовані на схилі в 5-10 м вище рову траншеї) водовідвідні канави, по яких воду спускають в понижені ділянки місцевості. Для захисту траншей від поверхневої (дощової) води виривають також водозбірні та водопоглинаючі колодязі в понижених ділянках траншей. Водозбірні колодязі виривають глибиною 50-75 см, крутості їх укріплюють дошками або хмизом. Водозбірні колодязі зво­дять тільки в тому випадку, якщо нижче водонепроникного ґрунту (глина, суглинок) залягає грунт, який добре поглинає воду (пісок, гравій). Глибина колодязя приймається такою, щоб дно його було на 15-20 см нижче водонепроникного ґрунту. Після колодязь заповнюється щебенем або грубим гравієм.

Ходи сполучення відривають для прихованого сполучення між окремими окопами і траншеями глибиною 60-150 см і шириною по дну 40-70 см. Ходи сполучення пристосовують до оборони, в них влаштовуються бійниці, окопчики та майданчики для стрільби з автоматів, кулеметів та інших вогневих засобів. Прямолінійні ділянки (фаси) ходів сполучення відривають довжиною 15-20 м.

При переході до оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником фортифікаційне обладнання позиції на відділення виконуються у тій же послідовності, що і при умові безпосереднього зіткнення з противником, при цьому фортифікаційне обладнання ведеться з широким застосуванням засобів механізації.

При виділенні траншейних машин (ПЗМ) в першу чергу відривається траншея на передньому краї оборони. Після відривання траншеї машинами, відділення дообладнує її вручну в бойовому та господарському відношенні. Дообладнання траншеї в окоп на відділення включає в себе очищення берми, обладнання бійниць, риття окопчиків та майданчиків для ведення вогню, влаштування захисних козирків, ніш для боєприпасів, а також одежі крутостей траншей на ділянках зі слабим та нестійким грунтом. Окопчики та майданчики для ведення вогню з автоматів, кулеметів та інших вогневих засобів влаштовують, як правило, прилеглими з розширеною бермою. Для прикриття підступів до позицій з флангів на окремих напрямках стрілецькі окопчики та майданчики для стрільби з кулеметів влаштовують винесеними.

Для ведення вогню з ручного протитанкового гранатомета у передній крутості траншеї обладнують бійницю або винесений окопчик.

Орієнтовний обсяг фортифікаційного обладнання та трудомісткість позиції мех. відділення наведено в табл. 1.