4.2 Формування антикризової стратегії управління підприємством

У вітчизняній економічній теорії та практиці останні роки все більше уваги приділяється дослідженням можливостей і шляхів виходу з глибокої економічної кризи, яка охопила майже всі галузі народного господарства. Крім того стан нестійкої рівноваги добувних підприємств, загострює необхідність систематичної проробки довгострокових прогнозів розвитку та розробки стабілізуючих управлінських рішень. Не дивно, що за цих умов сформувався новий тип внутрішньо фірмового управління, який має назву антикризове й охоплює не тільки розробку надзвичайних заходів з запобігання банкрутству, але й стратегії, яка дозволить обмежити та знизити до мінімуму ризиковані фактори господарської діяльності. Це виведе на перше місце проблематику антикризових стратегій та механізмів забезпечення рівноваги у кризових підприємствах.

Цілями антикризової стратегії машинобудівного підприємства ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат» в умовах сьогодення мають бути:

1) забезпечення ліквідності та платоспроможності підприємства на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел фінансування;

2) отримання прибутку та забезпечення відповідного рівня рентабельності достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної інвестиційної та фінансової діяльності;

3) задоволення потреб споживачів продукції – щоб споживач розумів, що отримує найкраще; вплив на суспільство – щоб суспільство визнавало корисною для себе діяльність підприємства; забезпечення умов праці та рівня життя персоналу – щоб люди відчували, що вони важливі для підприємств цінують та про них дбають.

Основною проблемою для розвитку виробничих можливостей підприємства є те, що воно може працювати лише в одному напрямку – добування залізорудної руди. Стратегією має стати розвиток у сфері надання допоміжних послуг.

Перспективним є введення нового, високорентабельного обладнання, взяття його та машин у лізинг, використання банківських послуг для здійснення платежів, використання факторингу та інших послуг для покращання фінансової діяльності.

Теоретичним підґрунтям пошуку та мобілізації внутрішніх резервів відновлення платоспроможності є загальна методологія визначення резервів удосконалення діяльності господарської системи.

Як відомо, в економічних дослідженнях розрізняють два поняття резервів, а саме:

- це резервні запаси, наприклад, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, наявність яких необхідна для безперервного функціонування господарської системи, її планового господарювання;

- невикористані можливості покращання результатів господарсько фінансової діяльності підприємства, зниження поточних та авансованих витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Залежно від функціональної спрямованості санаційних заходів на підприємстві ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат» виокремлено окремі функціональні політики, які пов'язані загальним спрямуванням здійснюваних заходів (Додаток 3 ).

Для досягнення необхідного результату робота щодо пошуку резервів має бути організована відповідно до науково обґрунтованих принципів та рекомендацій.

Найважливішими вимогами до організації процесу пошуку резервів слід вважати:

• масовість пошуку резервів, тобто залучення до цього процесу максимальної кількості персоналу підприємства усіх рівнів управління та сфер діяльності;

• інформаційна та аналітична підтримка процесу пошуку резервів;

• визначення "вузьких місць", "проблемних зон", ліквідація яких дасть найбільш суттєвий ефект для фінансової стабілізації підприємства;

• забезпечення комплексності пошуку резервів, тобто охоплення процесом пошуку резервів усіх сфер та функціональних напрямів діяльності, усіх етапів технологічного процесу;

• визначення першочергових сфер (напрямів) пошуку, враховуючи системні взаємозв'язки та ефект синергізму, який виникає при їх мобілізації;

• врахування як позитивних, так і негативних наслідків мобілізації окремих видів резервів;

• оцінка наявності організаційно-економічних передумов для отримання кінцевого результату від мобілізації резервів у вигляді приросту чистого грошового потоку;

• врахування часових та грошових витрат, пов'язаних з пошуком та мобілізацією окремих видів резервів, оцінка економічної доцільності їх мобілізації за критерієм максимізації теперішньої вартості чистого грошового потоку.

Для того, щоб підприємство функціонувало в подальшому і отримувало значні прибутки, необхідно підвищувати прибутковість, оскільки це є основної ціллю підприємницької діяльності.

Забезпечення фінансового оздоровлення підприємства потребує пошуку та мобілізації внутрішніх резервів забезпечення позитивності та зростання чистого грошового потоку підприємства, під яким, як було визначено, розуміється різниця між вхідним та вихідним грошовими потоками, що генерується в перебігу здійснення господарсько-фінансової діяльності.

Розробка програми санації підприємства ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат», починається з виявлення та кількісної оцінки внутрішніх резервів відновлення платоспроможності та нейтралізації загрози банкрутства.

Теоретичним підґрунтям пошуку та мобілізації внутрішніх резервів відновлення платоспроможності є загальна методологія визначення резервів удосконалення діяльності господарської системи.

Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Указані кількісні та якісні величини є тісно взаємозв'язаними між собою. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, водночас, орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість забезпечити життєздатність підприємства тільки в короткостроковому періоді [3, с. 18].

Санаційне спроможним підприємство буде в тому разі, якщо воно здатне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися із заявою до арбітражного суду для порушення справи про банкрутство.

Висновки

Сучасний стан економіки України, поява значної кількості підприємств-банкрутів, відсутність чітких антикризових програм – усе це не має широкого впровадження на підприємствах антикризової складової управління. У роботі вирішено завдання з наукового обґрунтування застосування управлінських інструментів антикризової складової управління з використанням антикризової стратегії та розробкою методичного підходу до проведення реструктуризації ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат».

Кожне підприємство, яке здійснює антикризове управління, повинно виявити організаційно-економічні передумови його застосування на підприємстві. Справжнім сигналом про рух до потенційного кризового стану є початок збільшення величин відхилення показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Отже, адекватне реагування на кризову ситуацію можливе лише на основі своєчасного виявлення причин виникнення кризи, які слід шукати у невідповідності між станом і потребами розвитку підприємства та станом і потребами розвитку зовнішнього середовища.

Визначення імовірності банкрутства підприємства розглядається більшістю науковців як найважливіший елемент антикризової складової управління. Аналіз найбільш поширених на сьогодні моделей прогнозування банкрутства дозволяє стверджувати, що їх використання дає доволі неоднозначне уявлення про стан підприємств України, оскільки вони не повною мірою враховують особливості економічної ситуації в нашій державі та галузевої приналежності. Через те, що дослідження за цими методами стану машинобудівного підприємства ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат» не дало однозначної відповіді про його стан, виникла необхідність у проведенні додаткового фінансового аналізу з метою виявлення більш детальних та реальних причин погіршення стану підприємства. Для цього доцільно використовувати певні групи показників дослідження їх фінансового стану, серед них – показники ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності.

Основною проблемою для розвитку виробничих можливостей підприємства є те, що воно може працювати лише в одному напрямку – добування залізної руди. Стратегією має стати розвиток у сфері надання допоміжних послуг.

Перспективним є введення нового, високорентабельного обладнання, взяття його та машин у лізинг, використання банківських послуг для здійснення платежів, використання факторингу та інших послуг для покращання фінансової діяльності.

Для того, щоб підприємство функціонувало в подальшому і отримувало значні прибутки, необхідно підвищувати прибутковість, оскільки це є основної ціллю підприємницької діяльності.

Напрями антикризової стратегії управління мають обиратися в залежності від якості загрози та її масштабу. Запропоновані етапи формування та реалізація антикризової стратегії управління поєднують стратегічні та тактичні аспекти антикризового планування та сприяють вирішенню проблеми забезпечення конкурентоспроможного та стабільного стану машинобудівного підприємства.

Таким чином, сукупність результатів проведеного дослідження створює наукову базу для удосконалення антикризової складової управління, а також надає можливість застосування комплексу запропонованих методів і заходів антикризового управління на підприємствах машинобудування, що сприятиме підвищенню їх стійкості та забезпеченню їх сталого економічного розвитку.

Санаційне спроможним підприємство буде в тому разі, якщо воно здатне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися із заявою до арбітражного суду для порушення справи про банкрутство.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ

2. Білошкурський М.В. Деякі особливості діагностики кризового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2008 – №3 (45). – С. 85–89.

3. Варгіч С. Реформування власності шляхом банкрутства. //Цінні папери України. -№9 – 2000 р. – С.16- 21.

4. Васенко В.К. Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства // Держава і регіони. Економіка і підприємництво. – 2006 – №3. – С. 30–34

5. Вецепура Н.В., Ивженко А.С. Контролинг как инструмент профилактики кризиса на промышленном предприятии. // Вісник економічної науки України: Науковий журнал / Ін-т економіки промисловості НАН України. – Донецьк, 2007. – 2 (10). – С.51-57.

6. Галенко О.М. Аналіз показників ліквідності та платоспроможності на підприємствах-банкрутах // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007 – №6 (73). – С. 47–53.

7. Горбатенко А. Оцінка платоспроможності підприємства в кризових умовах [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/Evu/2010_14/Gorbatenko%20AA.pdf

8. Єлець О.П. Джерела фінансування підприємства і вибір найбільш ефективного з них // Держава і регіони. Економіка і підприємництво. – 2006. – №5. – С. 109–114.

9. Жук І. М. Мeтодичні питання аналізу фінансовго стану підприємства на регвональносу рівні // Статистика України. – 2010. – №2 – С. 4–11.

10. Зінухов С.В. Аналіз сучасного стану промисловості України // Держава і регіони. Економіка і підприємництво. – 2010 – №3 – С. 116–121.

11. Калюжний В.В., Михаліцька Н.Я. Методи визначення ймовірності банкрутства підприємств // Збірник наукових праць Ринкова економіка. – Харків: ХІБМ – 2009. – Вип.7 – С. 89–99.

12. Кальніченко Л.М. реструктуризація підприємств в ринкових умовах // Економіка України. – 2009. – №10 – С. 27–33.

13. Камілова С.Р., Яцун Ю.Ю. Управління збутовою діяльністю [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/ppei/2011_31/Acun.pdf

14. Коваленко Д. І. Методичні особливості управління процесом реструктуризації промислових підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №4 (58.) – С. 151–157.

15. Колісник М.К. фінансова санація і антикризове управління / навчальний посібник – К.: Кондор – 2009. – 272 с.

16. Лелюк Ю.М. Проблеми використання загальновідомих моделей при прогнозування банкрутства вітчизняних підприємств / / Збірник наукових праць економіка: проблеми теорії та практики. – 2010. – Вип.116. – С. 9–13.

17. Любімов В. І. Адаптація машинобудівних підприємств до нових умов господарювання // Держава і регіони. Економіка і підприємництво. – 2010 – №5 – С. 194–198.

18. Майборода О. Є. класифікація кризових явищ, кризо утворюючих факторів та методичного забезпечення діагностики кризового стану та загрози банкротства підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2006. – Т3 – вип. 215 – С. 793–800.

19. Матвійчук П.Д. діагностика банкрутства підприємств // Економіка України. – 2009. – №4 – С. 20–28.

20. Овсак О.П. Теоретико-методичні аспекти діагностики кризи збуту підприємства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/ppei/2011_29/Ovsak.pdf

21. Полозенко Д., Варгіч С. Банкрутство і шляхи його подолання. // Вісник НБУ - №10 – 1999 р. – с.59-63.

22. Салига С.Я. антикризове фінансове управління підприємством / навчальний посібник – Київ.: Центр навчальної літератури. 2008. – 208 с.

23. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. / навчальний посібник – К.: КНЕУ. – 2008. – 410 с.

24. Хлістунова Н.В. фінансові ризики і платоспроможність підприємств // актуальні проблеми економіки. – 2010. – №4 (21) – С. 63–68.

25. Штангрет А.М. Антикризове управління підприємством / навчальний посібник – К.: Знання – 2009. – 355 с.

26. Юрик Н. Є. Розробка єдиних методичних і теоретичних підходів до діагностики рівня кризового стану підприємств / вісник Хмельницького національного університету – 2010.- №3 Т.1 – с. 24-28.