ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти використання експертних методів оцінки кризового стану підприємства

1.1. Теоретико-методологічний підхід до діагностики кризового стану підприємств

1.2. Експертні методи діагностики кризового стану: передумови та проблеми практичного використання…………………………………………….10

Розділ 2. Застосування експертних методів оцінки кризового стану підприємства………………………………………………………………………15

2.1 Дослідження методів діагностики кризових ситуацій на підприємстві ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат»……………………………...15

2.2 Аналіз ймовірності банкрутства ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат»…………………………………………………………..18

2.3.SWOT-аналіз підприємства та виявлення основних причин кризи….24

Розділ 3. Напрями зменшення ймовірності банкрутства…………………..28

3.1. Напрями стабілізації діяльності підприємства в процесі виходу із кризи………………………………………………………………………………..28

3.2.Формування антикризової стратегії управління підприємством………31

Висновки………………………………………………………………………35

Список використаних джерел……………………………………………….37

Додатки

Вступ

У будь-якому суспільстві час від часу відбуваються кризові явища. Першорядне значення має подолання кризових явищ на первинних ланцюгах економіки держави – машинобудівних підприємствах. Впродовж останніх років значна кількість підприємств залишається фінансово-неспроможними: у них відсутній належний економічний потенціал для досягнення успіху, вони стають банкрутами.

Актуальність даної теми полягає у тому, що запобігання банкрутству можливе лише за умови оцінки його загрози, що дозволить підприємствам своєчасно розробляти та впроваджувати антикризові заходи.

Метою даної роботи є дослідження основних методик діагностики банкрутства підприємства та ідентифікація банкрутства підприємства ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат».

Завдання курсової роботи полягає у аналізі теоретичних основ банкрутства і санації підприємства та діагностика банкрутства предметної області.

Об'єктом дослідження є ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат» – одне з провідних підприємств у світі з добування залізної руди та вапняку.

Предметом дослідження є сучасні методики діагностики кризових ситуацій на ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат», реалізація системи антикризових заходів та розробка моделі й антикризової стратегії управління на даному підприємстві.

Економічно розвинуті країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою.

Згідно з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.

На сучасному етапі ринкових відносин досить тяжко втриматись на ринку, де є висока конкуренція та нестабільність економічної ситуації, тому актуальність даної роботи полягає у складанні плану санації для середньостатистичного підприємства та запропонування шляхів виходу підприємства з кризи

На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а відтак - про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці.

Теоретичну та методологічну основу досліджень склали наукові роботи вітчизняних та зарубіжних учених із проблем діагностики кризових ситуацій та банкрутства підприємств, антикризового фінансового управління підприємствами, реструктуризації підприємств, фінансового аналізу, законодавчі акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України. Інформаційною базою роботи є офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, звітні та статистичні матеріали підприємства ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат», результати власних наукових досліджень, на основі яких було визначено необхідність удосконалення машинобудівної галузі.

Вагомий внесок у розробку теоретичних і прикладних проблем антикризового управління зробили такі вчені, як: І. А. Бланк, В.О. Василенко, А.Ю. Гончарук, А.Г. Грязнова, Л.О. Лігоненко, П.Г. Перерва, Л.С. Ситник, О.О. Терещенко, А.М. Ткаченко, І. О. Уткін, А.М. Штангрет та інші.

Розділ 1. Теоретичні аспекти використання експертних методів оцінки кризового стану підприємства

1.1. Теоретико-методологічний підхід до діагностики кризового стану підприємств

Термін „діагностика" (від грец. Diagnostikos - спроможний розпізнавати) дослівно перекладається з давньогрецької як розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками. Інший можливий переклад цього терміну - вивчення стану об'єкта, у тому числі й економічного. Існують різні підходи до визначення сутності діагностики.

Проведення діагностики - не одноразовий захід, а дослідницький, пошуковий, пізнавальний процес, який протікає в певному часі та просторі.

Основним завданням діагностики є встановлення діагнозу, тобто формування узагальнюючого висновку стосовно поточного та перспективного стану об'єкта дослідження, доцільності та необхідності здійснення корегування основних параметрів функціонування в цілому та в розрізі окремих підсистем.

У сучасній економічній літературі термін „діагностика" набув значного поширення. Так, Великий економічний словник дає таке тлумачення терміну „діагностика економічної системи" - дослідження, орієнтоване на визначення цілей функціонування підприємства, методів їх досягнення та виявлення недоліків.[2,c.86]

У спеціалізованій літературі набув поширення також термін „економічна діагностика". Згідно з даними роботи, економічна діагностика спрямована насамперед на оцінку стану економічних об'єктів за умов неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку та перспективних шляхів їх розв'язання. Завданням економічної діагностики визнається виконання таких аналітичних завдань: оцінка стану господарської системи (підприємства) за умови обмеженої інформації; оцінка режиму функціонування, його ефективності і на цій підставі - стабільності роботи підприємства; визначення можливих варіантів економічної динаміки, що склалася, виходячи із структури зв'язків між показниками, які характеризують діяльність підприємства; оцінка можливих наслідків управлінських рішень з огляду на ефективність діяльності підприємства. Таким чином, економічна діагностика розглядається як комплексне дослідження, різноманітне за своїми завданнями та місцем у системі управління

Таблиця 1.1.

Класифікація діагностик

Класифікаційна ознака | Види діагностики |

1. За періодичністю | Одночасна, періодична |

2. За змістом | Тематична, комплексна |

3. За призначенням результатів | Господарсько-фінансового стану підприємства, наслідків управлінських рішень |

Прийнято виокремлювати такі напрями діагностики: оперативна та стратегічна . Оперативна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства орієнтована на обґрунтування поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відстежує ключові сфери діяльності підприємства, насамперед фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні та інформаційні потоки, ризики, що властиві його діяльності. Метою проведення стратегічної діагностики є оцінка ефективності вибраної стратегії діяльності, дослідження стратегічної позиції підприємства за окремими напрямами його діяльності, оцінка сильних та слабких сигналів, що отримує підприємство із зовнішнього середовища.

Обмеження діагностики кризи тільки дослідженням фінансового стану підприємства не є виправданим. Більш коректним слід вважати проблемно-орієнтований підхід до визначення сутності та завдань діагностики кризи. Криза - це проблема, що виникла у процесі функціонування підприємства та може зумовити негативні наслідки для його життєдіяльності, генерувати загрозу виникнення ситуації банкрутства та припинення діяльності. Створити необхідне аналітичне підґрунтя для розв'язання цієї проблеми - основне завдання діагностики. Відповідно, процес діагностики проблеми неплатоспроможності та банкрутства можна розглядати як систему досліджень, які у сукупності дають змогу сформувати необхідні висновки стосовно стану, в якому опинилося підприємство, та можливих шляхів виходу з нього .

Таким чином, діагностика кризи не повинна обмежуватися тільки констатацією її наявності, але й надавати дослідникові необхідне аналітичне підґрунтя для генерації можливих шляхів їх подолання (Додаток 1).

Поглиблена діагностика банкрутства є системою оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, що здійснюється методами факторного аналізу та прогнозування. До основних завдань поглибленої діагностики банкрутства належать такі:

1. Поглиблення результатів оцінки кризового фінансового розвитку підприємства, отриманих при експрес-діагностиці банкрутства, з метою виявлення та оцінки негативного впливу окремих чинників на різні аспекти фінансового розвитку підприємства. При здійсненні такого фундаментального аналізу використовуються наступні методи:

- аналітична "модель Альтмана";

- показники Бівера;

- повний комплексний аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства та інші методи.

2. Прогнозування розвитку окремих чинників, що генерують загрозу банкрутства підприємства, та їх негативні наслідки. Такий прогноз здійснюється на основі розробки багатофакторних регресійних моделей. При прогнозуванні враховуються фактори, які найбільш суттєво впливають на розвиток та утворення найбільшої загрози банкрутства підприємства в майбутньому періоді.

3. Оцінка та прогнозування здатності підприємства до ліквідації загрози банкрутства власним виробничим та фінансовим потенціалом. Визначається термін та ступінь здатності підприємства:

- забезпечити зростання чистого грошового потоку;

- зменшити загальну суму своїх фінансових зобов'язань;

- реструктурувати свої фінансові зобов'язання шляхом переведення їх з короткострокових форм у довгострокові;

- знизити рівень поточних витрат;

- знизити рівень фінансових ризиків своєї діяльності;

- позитивно змінити інші фінансові показники, незважаючи на негативний вплив окремих чинників [15,c.272].

Представляється перспективною диференціація змісту та напрямів аналізу господарсько-фінансової діяльності господарюючих суб'єктів диференційовано залежно від фази течії кризи - передкризова, збурення, розгін, апогей, повернення, заспокоєння, післякризова (Додаток 2).