2. Аналіз фінансування процесу функціонування закладів науки

2.1 Склад та джерела видатків на науку

Фінансування виконання наукових і науково-технічних робіт здійснюється за рахунок як бюджетних, так і позабюджетних коштів. Обсяги фінансування вказаних робіт за джерелами фінансування наведено в таблиці 2.1.

Як свідчать дані таблиці, в загальному обсязі фінансування науки переважають не бюджетні джерела, частка яких у 1996 році становила 67,2 відсотка, у 1997 році — 64,6 відсотка, у 1998 році — 72,2 відсотка, у 1999 році — 68,9 відсотка. Серед не бюджетних джерел фінансування науки основними є кошти замовників України та кошти замовників іноземних держав.

Таблиця 2.1

Обсяги фінансування вказаних робіт за джерелами фінансування

Показники	1996	1997	1998	1999
Валовий внутрішній продукт, млрд. грн.	80,5	92,5	101,4	127,1
рахунок усього джерел:
Млн. грн.	1164,1	1318,6	1403,8	1412,7
% до ВВП	1,44	1,42	1,38	1,11
бюджету:
млн. грн	382,1	466,9	389,9	438,6
% до ВВП	0,47	0,5	0,38	0,35
% до загального обсягу фінансування науки	32,8	35,4	27,8	31,1
Небюджетне фінансування науки:
	782,0	851,7	1013,9	974,1
% до загального обсягу фінансування науки	67,2	64,6	72,2	68,9
У тому числі за джерелами не бюджетного фінансування науки:
кошти замовників України, млн. грн.	500,7	448,5	562,2	473,3
кошти замовників іноземних держав, грн.	170,2	273,8	300,5	277,8
інші джерела, млн. грн.	111,1	129,4	151,2	223,0

Фінансування науки за рахунок коштів державного бюджету у зв'язку із складним фінансовим становищем у державі є недостатнім і не відповідає нижній межі частки на фінансування науки у валовому внутрішньому продукті, встановленій Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та Постановою Верховної Ради України від 16 червня 1999 року № 746 "Про стан фінансування науково-технічної сфери в державі". Питома вага обсягу фінансування науки за рахунок коштів державного бюджету у ВВП становила: у 1996 році — 0,47 відсотка,, у 1997 році — 0,5 відсотка, у 1998 році — 0,38 відсотка, у 1999 році — 0,35 відсотка, а на 2000 рік передбачається в розмірі 0,42 відсотка, в той час як частка цих видатків згідно з вищеназваними законом і постановою мають складати у 2000 році 1,35 відсотка ВВП.

За рахунок бюджетних коштів переважно фінансуються:

— фундаментальні дослідження і розробки, в тому числі в інтересах оборони країни;

— роботи, що виконуються в межах пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

— прикладні науково-технічні розробки, результати яких мають загальнодержавне значення;

— роботи, пов'язані з науково-технічним співробітництвом на основі міждержавних угод.

Бюджетне фінансування науково-технічних робіт здійснюється шляхом:

— базового фінансування як засобу підтримки фундаментальних досліджень, що виконуються в наукових установах і вищих навчальних закладах;

— цільового фінансування наукових досліджень і розробок з пріоритетних напрямів, науково-технічних програм;

— контрактного фінансування окремих важливих досліджень і розробок, що пройшли конкурсний відбір.

Враховуючи обмеженість бюджетних коштів і актуальність назрілих в Україні проблем, вирішення яких потребує першочергового наукового забезпечення, найбільш пріоритетними у найближчі роки напрямами науково-технічної діяльності мають бути визнані:

— у сфері наукового розвитку: фундаментальна наука, насамперед вітчизняні наукові школи, що мають світове визнання: базові прикладні дослідження та технології, з яких Україна накопичила відповідний науковий, технологічний та виробничий потенціал, що здатні забезпечити стратегічний вихід вітчизняної продукції на світовий ринок; підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів із пріоритетних напрямів науково-технічного розвитку; розвиток наукових засад збереження та розвитку людини як особистості, розбудови соціальне зорієнтованої ринкової економіки; наукове забезпечення вирішення проблеми здоров'я людини та екологічної безпеки;

система інформаційного та матеріально-технічного забезпечення наукової діяльності;

— у сфері технологічного розвитку: вирішення проблем створення умов для зростання продуктивності праці та забезпечення сучасного рівня побуту людини; розробка виробничих технологій, що мають підняти конкурентоспроможність України на світовому ринку шляхом досягнення переваг за вартісними та якісними показниками продукції; розроблення біотехнологій, технологій збереження і захисту здоров'я людини, забезпечення лікувальних закладів і населення медичною технікою, лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування; розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій, технологій розвитку електроенергетичної галузі, використання альтернативних джерел виробництва енергії; розроблення нових технологій і техніки в переробних галузях виробництва, в першу чергу, для сільського господарства, легкої та харчової промисловості; розвиток селекційної справи;

• у сфері виробництва: формування "точок зростання" — наукоємних виробничих процесів; державна підтримка створення і функціонування інноваційних структур та визначення національних інноваційних лідерів; технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки; створення конкурентоспроможних переробних виробництв; високорентабельні інноваційно-інвестиційні проекти, реалізація яких може дати якнайшвидшу віддачу, забезпечити прогресивні зміни в структурі виробництва.

Таблиця 2.2

Чисельність студентів

Навчальний рік	Вищі навчальні заклади державної та недержавної форми власності за рівнями акредитації
	І-ІІ	ІІІ-ІV
1985/86	159	157
1990/91	145	170
1991/92	142	168
1992/93	138	164
1993/94	121	159
1994/95	125	172
1995/96	119	178
1996/97	117	192
1997/98	104	220
1998/99	100	240

Джерелами фінансування витрат на підготовку кадрів є кошти державного та місцевих бюджетів, галузевих міністерств, відомств, організацій, кошти фізичних та юридичних осіб. Основним джерелом фінансування є кошти державного та місцевих бюджетів. Так, із загальної чисельності студентів вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації 503695 чоловік на початок 1999/2000 навчального року за рахунок коштів державного бюджету навчалося 258426 чоловік (51,3 відсотка), місцевих бюджетів — 58947 чоловік (11,7 відсотка), галузевих міністерств, відомств — 7574 чоловіки (1,6 відсотка), коштів фізичних і юридичних осіб — 178748 чоловік (35,4 відсотка).

Із загальної кількості студентів вищих навчальних закладів 111—IV рівнів акредитації в кількості 1285356 чоловік на початок 1999/2000 року за рахунок коштів державного бюджету навчалося 725198 чоловік (56,4 відсотка), місцевих бюджетів — 5084 чоловіки (0,4 відсотка), галузевих міністерств, відомств — 2102 чоловіки (0,2 відсотка), фізичних та юридичних осіб — 552972 чоловіки (43,0 відсотка).

З кожним роком сума коштів, отриманих від здійснення позабюджетної діяльності, збільшується. Якщо в 1996 році позабюджетні кошти вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки становили 186879 тис. грн., то в 1999 році сума цих надходжень склала 708902,5 тис. грн.

Якщо проаналізувати структуру поповнення бюджетів вищих навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України, то можна зробити висновок про те, що частка позабюджетних коштів впевнено зростає. Так, в 1996 році величина позабюджетних коштів у загальній сумі надходжень становила 30,5 відсотка, в 1997 — 32,5 відсотка, в 1998 — 44,01 відсотка, а в 1999 — 55,89 відсотка. Позабюджетні надходження у 1999 році порівняно з 1996 року збільшилися в 3,8 разу, а бюджетні — тільки в 1,3 разу. Це ще раз підкреслює посилення значущості позабюджетної діяльності в системі вищої школи.

Основою впровадження механізму застосування платних послуг у вищих навчальних закладах є Закон України "Про освіту", де визначено, що додатковими джерелами фінансового забезпечення освіти можуть виступати кошти від надання платних послуг. Перелік платних послуг в системі вищої освіти досить широкий і залежить від конкретних можливостей відповідного навчального закладу, попиту населення та потреб економіки. В цілому платні послуги можна об'єднати в такі групи.

Перша — платні послуги, що забезпечують отримання певного освітнього рівня (початкового, середнього, вищого) та спеціальностей на різних формах навчання (стаціонарна, вечірня, заочна, екстернатна). Насамперед це плата за підготовку кадрів у державних закладах вищої освіти на основі укладених господарських договорів з підприємствами та окремими громадянами, плата за навчання в недержавних вищих навчальних закладах, які отримують на підготовку кадрів спеціальну ліцензію Міністерства освіти. Друга — освітні платні послуги з поглибленого вивчення окремих предметів, оволодіння загальними чи практичними навичками, які в більшості випадків надаються через гуртки, факультативи тощо. Це послуги, пов'язані з розвитком особистості студента, підвищенням його культурного рівня, організацією оздоровлення, відпочинку, спортивних та культурних заходів тощо. Плата за ці послуги дозволяє розширити соціальну сферу діяльності навчальних закладів, поліпшити їхню якість, забезпечити різноманітність. Третя група платних послуг пов'язана з господарською діяльністю навчальних закладів. У більшості випадків це плата за здавання в оренду приміщення, обладнання, надання транспортних послуг, видачу окремих документів, їх копій, дублікатів.

Платні послуги дозволяють збільшити обсяг вкладень у сферу вищої освіти. При цьому слід наголосити, що основною метою надання платних послуг повинно бути не одержання прибутку, а подальший розвиток національної освіти.

Фонд заробітної плати планується за групами персоналу: професорсько-викладацького складу, навчально-допоміжного, адміністративно-допоміжного, адміністративно-господарського та іншого персоналу. Фонд заробітної плати професорсько-викладацького складу розраховують виходячи з кількості посад і середньої ставки заробітної плати. Ставки заробітної плати залежать від посад, вченого звання (професор, доцент), вченого ступеня (доктор, кандидат наук) і стажу педагогічної роботи. Фонд заробітної плати інших груп персоналу визначають згідно з типовими штатами і затвердженими посадовими окладами.

Значну частку у витратах на науку становлять стипендії. Стипендії — це грошове забезпечення, що регулярно надається особам, які навчаються на денних відділеннях за рахунок бюджетних коштів, а також особам, які проходять підготовку в аспірантурі та докторантурі. Стипендія призначається студентам, які мають середній бал успішності 4 і вище, за особливі успіхи у навчанні та науково-технічній творчості можуть встановлюватися персональні стипендії в межах стипендіального фонду.

Найбільшими є видатки на заробітну плату, що включають заробітну плату педагогічного, навчально-допоміжного, адміністративно-господарського та іншого персоналу.

Крім того, до фонду заробітної плати включають доплату за перевірку письмових робіт, керівництво предметними комісіями, завідування лабораторіями та кабінетами.

Фінансування наукових закладів у межах обсягів державного замовлення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.