Міністерство освіти і науки україни

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Романінець Руслан Миколайович

УДК 330.341.1

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ

Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету (м. Донецьк).

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Чаусовський Олександр Михайлович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії (м. Донецьк).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Осецький Валерій Леонідович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри економічної теорії (м. Київ);

кандидат економічних наук, доцент Антонюк Валентина Полікарпівна, Інститут економіки промисловості НАН України, завідувач сектором проблем розвитку людського капіталу (м. Донецьк).

Захист дисертації відбудеться 1 липня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198 а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 30 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економічна політика України останніми роками була направлена на підтримку макроекономічної стабільності, внаслідок чого були досягнуті певні позитивні результати: зафіксовано зростання ВВП і обсягу промислового виробництва, пожвавлюється інвестиційна діяльність, збільшуються валютні резерви, підвищується ліквідність банківської системи. Прогрес виробництва, соціально-економічного розвитку суспільства значною мірою визначається досягненнями в області розробки і впровадження науково-технічних нововведень. У зв’язку з цим активізація інноваційної діяльності стає найважливішим напрямком науково-технічного прогресу, пріоритетним елементом науково-технічної та інноваційної політики в багатьох розвинутих країнах.

Дослідження західних економістів свідчать, що більше 70% приросту валового національного продукту економічно розвинутих країн забезпечується інвестуванням інноваційних процесів. В Україні, всупереч численним декларативним заявам, наука реально ніколи не відносилася до пріоритетів державної політики. Протягом 15 років ринкової трансформації економіки України частка витрат державного бюджету на такі цілі знизилася з 0,82% до 0,3% ВВП, тобто досягла рівня слаборозвинених країн. Лише останнім часом економічне зростання набуло зв’язку з розширенням внутрішнього ринку, початком інтенсивного оновлення основних виробничих фондів, певними зрушеннями в інноваційній діяльності суб’єктів господарювання.

У зарубіжній і вітчизняній літературі є ряд досліджень, присвячених проблемам розробки механізму інноваційної діяльності. Слід зазначити наукові роботи І. Шумпетера, Б. Санто, В. Геєця, М. Долішнього, А. Чухна, Н. Йохна, О. Амоши, П. Завліна, А. Гальчинського Б. Малицького, Н. Гончарової, Л. Федулової, Д. Черваньова, В. Осецького, А. Яковлєва, О. Чаусовського, Л. Дмитриченко, А. Семенова, Ю. Лисенка, А. Волкова, Д. Богині, І. Малого, І. Лютого, Б. Данілішина, А. Василика, А. Філіпенка, В. Бочарова, В. Аньшина та ін.

Таким чином, існує значна кількість наукових досліджень теоретичного і емпіричного характеру, але більша частка робіт переважно освітлює лише проблеми практики фінансування і реалізації інноваційного продукту. Без уваги залишається визначення місця категорії „інновація” в системі виробничих відносин, недостатньо освітлюються проблеми повного аналізу залежності ефективності механізму інноваційної активності від реформування відносин власності в сучасній економіці, аналізу ефективності розробки і впровадження інновацій на мікро- та макрорівні.

Все це обумовлює актуальність теми дослідження, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах держбюджетних тем кафедри економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України „Інвестиційна політика держави в перехідній економіці” (номер державної реєстрації 0101U005728), Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України „Розробка макроекономічної стратегії управління економікою” (номер державної реєстрації 0100U003071). При виконанні названих тем автором дисертації досліджено чинники і джерела формування інновацій в трансформаційній економіці, проблеми реалізації інноваційної продукції.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб провести аналіз і запропонувати ефективні напрямки вдосконалення механізму інноваційної активності суб’єктів господарювання в транзитивній економіці, що дозволить виявити фінансові резерви, показати раціональні шляхи використання їх на підприємстві, визначити чинники формування економічного механізму інноваційної активності та їх вдосконалення в сучасній економіці України.

Для досягнення поставленої мети було поставлено і вирішено наступні завдання:

- дано визначення категорії „інновація” як відношення між суб’єктами господарювання на різних рівнях економіки;

- проведено аналіз теоретичного і методичного матеріалу, який дозволяє сформувати концепцію побудови економічного механізму інноваційної активності в умовах поліморфізму форм власності;

- досліджено інноваційну активність як умову подальшого розвитку продуктивних сил;

- визначено роль фінансових чинників в активізації інноваційної діяльності в умовах ринкової економіки;

- досліджено значення функцій малого та середнього бізнесу для підвищення інноваційної активності в умовах транзитивної економіки;

- досліджено вплив формальних і неформальних інститутів на формування інновацій в транзитивній економіці;

- визначено частку децентралізованих детермінантів у формуванні інноваційної стратегії фірми, за результатами аналізу статистичних показників доведено їх ефективність.

Об'єктом дослідження є процес інноваційної діяльності у структурі функціонування господарського механізму ринкової економіки.

Предметом дослідження є економічний механізм формування інноваційної активності суб’єктів господарювання в умовах ринкової економіки.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є праці вітчизняних і зарубіжних авторів в області економічної теорії, закони і постанови Уряду України з питань економічної і соціальної політики, вдосконалення управління розвитком економіки, прискорення науково-технічного прогресу і розвитку інноваційної діяльності.

У ході дослідження використовувався метод порівняння, за допомогою якого одержано висновок про відставання інноваційної діяльності суб'єктів господарювання України від розвинутих країн світу. Метод угрупувань дозволив диференціювати галузі з використання й впровадження інновацій. Статистичний аналіз показників роботи підприємств надав можливість виявити проблемні питання, пов'язані зі складністю фінансового забезпечення розробок і впровадження нововведень. Програмно-цільове управління і графічний метод дозволили виявити резерви і напрямки вдосконалення механізму інноваційної активності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання теоретико-методологічного обґрунтування об'єктивної необхідності формування механізму інноваційної активності в умовах різноманіття форм власності з метою ефективного функціонування української економіки. При цьому отримано такі наукові результати:

вперше:

розроблено концепцію економічного механізму інноваційної активності, яка базується на сучасних теоріях управління інноваційною діяльністю національної економіки в контексті світового досвіду та в якій визначено роль держави і враховано вплив різноманіття форм власності на інноваційну діяльність в ринковій економіці України, що дозволяє ефективно використовувати переваги кожної з форм власності;

визначено систему децентралізованих чинників, що використовуються при створенні економічного механізму інноваційної активності, що позитивно змінює інноваційну політику на всіх рівнях господарювання, особливо при неспроможності держави фінансово забезпечити інноваційну діяльність в той час, як зростає значення власної мотивації у впровадженні новітніх досягнень та розробок у виробництво;

удосконалено:

визначення категорії „інновація” як відносини господарюючих суб'єктів з приводу нововведень (відкриттів, ліцензій, патентів, ноу-хау і ін.); надано визначення інновацій в широкому і вузькому значенні, що дало змогу визначити місце досліджуваної категорії в системі продуктивних сил та визначити роль малого та середнього бізнесу в активізації використання інновацій, а це, в свою чергу, сприятиме підвищенню конкурентноздатності ринкової економіки України;

одержало подальшого розвитку:

визначення напрямків деформалізації інституціонального простору в умовах перехідних економік, що активізує інноваційну діяльність, та визначення головної причини деформалізації формальних інститутів, яка полягає у відсутності законів і працездатних механізмів контролю за їх дотриманням.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає у визначенні основних напрямків формування економічного механізму інноваційної активності в транзитивній економіці, що дозволяє обрати прийнятні методи і використати їх у господарській діяльності.

Дисертація направлена на визначення значущості інституційних механізмів формування і впровадження нововведень, можливостей більш ефективного використання науково-технічного потенціалу і обмежених фінансових ресурсів у здійсненні інноваційної діяльності.

Реалізація запропонованих напрямків вдосконалення механізму інноваційної діяльності сприятиме підвищенню ефективності використання різних чинників підвищення інноваційної активності на підприємстві. Теоретичні положення використовуються при викладенні окремих тем економічної теорії, мікро- і макроекономіки, а також в науково-дослідній роботі.

Результати наукового дослідження були використані Центром законодавчих ініціатив Донецької обласної громадської організації (м. Донецьк) при розробці проектів Законів України: “Про внесення змін в статтю 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння іноземним інвестиціям”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів по енергозбереженню”, що підтверджується актом про впровадження результатів.

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації отримані автором самостійно. В них висловлено авторський підхід до визначення структури інновацій і системи чинників, що впливають на підвищення інноваційної активності суб'єктів господарювання в умовах транзитивної економіки. Теоретичні висновки і практичні результати обговорювалися на конференціях і семінарах різних рівнів. З публікацій, які написані в співавторстві, використані тільки результати, які отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися і отримали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри економічної теорії Донецького національного університету (м. Донецьк), на 3-й Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених „Економіка і маркетинг в XXI сторіччі” (Донецьк, 2002 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Проблеми ефективного функціонування підприємств у сучасних умовах” (Севастополь, 2003 р.); на 7-й Міжнародній науковій конференції „Економіка і маркетинг в XXI сторіччі” (м. Донецьк, 2006 р.); на Восьмій міжнародній конференцій студентів та молодих вчених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стійке економічне зростання” (м. Донецьк, 2007 р.).

Публікації. Основні результати досліджень за темою дисертації опубліковані в 10 наукових роботах загальним обсягом 2,25 д.а., з них особисто автору належить 1,75 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який складається з 132 найменувань, 7 додатків. Повний обсяг дисертації складає 165 сторінок, робота містить 24 таблиці і 9 рисунків.