Размещено на http://www.allbest.ru/

Склад та джерела видатків на науку

Зміст

Вступ 3

1. Місце науки в ринковій економіці 5

1.1 Джерела фінансування закладів науки 5

наука заклад фінансування 12

1.2 Державне регулювання процесу функціонування закладів науки 12

2. Аналіз фінансування процесу функціонування закладів науки 15

2.1 Склад та джерела видатків на науку 15

2.2 Планування видатків на науку 21

3. Шляхи удосконалення системи функціонування закладів науки 25

Висновки 27

Література 30

Вступ

На даному етапі розвитку економіки наука стає безпосередньо виробничою силою, головною умовою розвитку науково-технічного прогресу та зростання на його основі ефективності суспільного виробництва. У сучасних умовах господарювання рівень кваліфікації спеціалістів є одним із найважливіших факторів, які впливають на економічний і соціальний розвиток країни.

Становлення в Україні ринкових відносин, тісніша інтеграція країни із світовою економічною системою пов'язані з необхідністю змін в професіональній структурі зайнятого населення, насамперед спеціалістів вищої та середньої кваліфікації. Серед чинників, які впливають на рівень витрат на підготовку кадрів, можна виділити: стан економічного розвитку країни, кількість спеціалістів, які потрібно підготувати у вищих і середніх навчальних закладах, тобто потребу галузей економіки у спеціалістах.

Розширення масштабів створення, освоєння і впровадження у виробництво нової високоефективної техніки й технологій забезпечує зростання продуктивності праці, зниження матеріало- і енергоємності, поліпшення якості продукції.

В Україні діє широка мережа наукових установ, її центром є Національна академія наук України (НАН України). Всі науково-дослідні організації мають загальнонауковий і галузевий профілі. Науково-дослідні організації загальнонаукового профілю знаходяться у віданні НАН України і займаються розробкою теоретичних проблем, що мають загальнодержавне значення. До галузевих належать науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські та технологічні організації, підпорядковані різним міністерствам і відомствам, які займаються розробкою проблем прикладного характеру.

Організаційні та економічні принципи, на яких грунтується науково-технічна політика, закріплені в Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 1 грудня 1998 року. Відповідно до цього закону держава забезпечує фінансування і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм.

Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від і 1 липня 2001 року визначає правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Такі напрями формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки і техніки і є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період.

Отже, метою даної роботи є розкриття організації процесу функціонування закладів науки та розроблення шляхів його удосконалення.

Об’єктом дослідження в даній роботі є процес функціонування закладів науки.

Для досягнення мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути місце науки в ринковій економіці;

- розглянути процес функціонування закладів науки;

- розробити шляхи удосконалення функціонування закладів науки.

1. Місце науки в ринковій економіці

1.1 Джерела фінансування закладів науки

На даному етапі розвитку економіки наука стає безпосередньо виробничою силою, головною умовою розвитку науково-технічного прогресу та зростання на його основі ефективності суспільного виробництва.

Розширення масштабів створення, освоєння і впровадження у виробництво нової високоефективної техніки й технологій забезпечує зростання продуктивності праці, зниження матеріало- і енергоємності, поліпшення якості продукції.

В Україні діє широка мережа наукових установ, її центром є Національна академія наук України (НАН України). Всі науково-дослідні організації мають загальнонауковий і галузевий профілі. Науково-дослідні організації загальнонаукового профілю знаходяться у віданні НАН України і займаються розробкою теоретичних проблем, що мають загальнодержавне значення. До галузевих належать науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські та технологічні організації, підпорядковані різним міністерствам і відомствам, які займаються розробкою проблем прикладного характеру.

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис.

Кошторис витрат — основний плановий документ, якай визначає загальний обсяг, цільове надходження та використання, а також щоквартальний розподіл коштів, що відпускаються з бюджету на утримання бюджетних установ або на здійснення централізованих заходів по соціальному, господарському, екологічному, культурному та іншому будівництву.

Фінансування з бюджету виконується тільки на основі затверджених для цього кошторисів видатків. Витрати бюджетних коштів без затвердженого в установленому порядку кошторису недопустимі.

Кошторис витрат на утримання бюджетних установ є індивідуальним фінансово-плановим актом, що встановлює права і обов'язки керівників цих установ по використанню зазначеного обсягу грошових засобів, а також права і обов'язки фінансуючих органів по виділенню них грошових коштів і контролю за їх правомірним використанням. Для кожної бюджетної установи вірно складений і своєчасно затверджений кошторис с індивідуальним фінансово-плановим актом, на основі якого ця установа фінансується протягом календарного року.

Індивідуальні кошториси витрат бюджетних установ складаються за відповідними параграфами бюджетної класифікації. Міністерствами, відомствами та відділами виконкомів органів місцевого самоврядування складаються фінансові плани з розрахунками та обґрунтуванням видатків, які називаються кошторисами на централізовані заходи (такі, як проведення нарад, конференцій тощо).

Кошторис витрат будь-якої бюджетної установи, складається з 4 частин:

1) загальні відомості;

2) виробничі показники;

3) розрахунки по видах витрат;

4) зведення витрат.

До загальних відомостей про бюджетну установу відносять: її найменування, адресу, бюджет, з якого вона фінансується, з вказівкою номерів розділу, глави та параграфа за бюджетною класифікацією.

В другій частині наводяться дані оперативно-технічного характеру (паспортизації), на підставі яких проводяться розрахунки необхідних асигнувань. До таких даних належать, наприклад: кількість студентів, учнів у школах та кількість створених класів, кількість місць у кінотеатрі, кількість ліжок у стаціонарах лікарень у середньому. Також наводяться необхідні відомості про матеріально-технічну базу — приміщення за їх призначенням, система опалення, наявність транспортних засобів тощо.

Третя частина кошторису містить всі економічні обґрунтування — розрахунки по кожній з статей за елементами витрат.

В четвертій частині робиться зведення витрат за статтями з розподілом за кварталами року. Сума кожної з статей визначена на підставі даних другої частини й відповідає даним економічного розрахунку з третьої частини.

Кожна з статей кошторису витрат має однорідну групу витрат, передбачених бюджетною класифікацією.

На першій стадії - стадії складання кошторису - здійснюється кошторисно-бюджетне планування, в результаті якого створюється проект кошторису. Далі, на стадії затвердження, кошторис набуває ваги офіційного акту, а на етапі його виконання відбувається втілення в життя положень кошторису. Будь-яке відхилення при здійсненні кошторисного процесу є порушенням фінансової дисципліни та чинності нормативного акту. Тому порушення норм, що регулюють порядок складання та затвердження кошторисів тягне за собою визнання кошторису недійсним.

Кошториси витрат бюджетних установ складаються за формами, які розробляє Міністерство фінансів України для окремих типів установ (бюджетних закладів, організацій). Кошторис вміщує лише видатки па поточне утримання, придбання обладнання та інвентарю, проведення капітального ремонту. Капітальні вкладення, передбачені планами економічного та соціального розвитку, фінансуються на основі окремих самостійних кошторисів. Суми видатків, що нараховуються на рік, який планується, наводяться у кошторисі у співставленні з планом, що затверджений на поточний рік з урахуванням внесених змін, та за фактичним виконанням за минулий рік.

Розміри видатків за кожною статтею кошторису встановлюється шляхом використання норм та нормативів — сітьові показники, економічні нормативи, вартісні та натуральні технічні норми.

За своїми юридичними властивостями норми поділяються на обов'язкові та розрахункові (факультативні). Обов'язкові норми встановлюються актами вищих органів державної влади та управління й не підлягають зміні (наприклад, ставки зарплат). Деякі автори називають обов'язкові норми нормативами. Нормативи, на відміну віл розрахункових норм, не мають безпосереднього зв'язку з одиницею нормування, а встановлюються правовими актами. До них належать: ставки заробітної плати, нарахування на заробітну плату (відрахування до Пенсійного фонду України та на соціальне страхування, розміри стипендій тощо) та інші.

Розрахунковими нормами є середні витрати на розрахункову одиницю. Ці норми визначаються самим закладом культури за погодженням з фінансовими органами. При їх визначенні обов'язково враховуються конкретні умови, в яких знаходиться дана бюджетна установа.

Показники по мережі здебільшого виступають як об'єктивна категорія усталеної внутрішньої структури бюджетної установи (кількість стаціонарних лікарень та розвернутих в них ліжок, кількість поліклінік у складі об'єднання; кількість самостійних структурних підрозділів у складі вищих учбових закладів — науково-дослідних інститутів, проблемних лабораторій, утворених на основі відповідних правових актів — рішень і постанов уряду). Сітьові показники допомагають найбільш повно і з урахуванням специфіки охопити плануванням усі структурні ланки держави. Зміни в показники по мережі вносяться розпорядженнями та постановами Кабінету Міністрів України, а в певних випадках — наказами по міністерству в порядку підпорядкування За змістом норми поділяються на натуральні (матеріальні) та грошові (фінансові). Натуральна норма — це кількісний набір продуктів або інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю. Натуральна норма найбільш прийнятна при розрахунках харчування в лікарнях, будинках дитини, дитбудинках, будинках інвалідів та престарілих, дитячих дошкільних установах, виходячи з необхідного набору продуктів харчування на один ліжко-день, дитино-день, а також на придбання м'якого інвентарю і спецодягу з подальшим переведенням у грошове вираження, при плануванні й фактичному використанні коштів. Тобто в основі натуральної норми лежить розмір витрат у натуральному виразі (наприклад, витрати електроенергії на 1 кв. метр площі), а в основі грошових — вартісне відбиття матеріальних норм (наприклад, ціна витрат електроенергії на 1 кв. м площі, яка освітлюється).

За методами створення грошових норм ряд вчених поділяє їх на індивідуальні, комбіновані та укрупнені. Інші вчені об'єднують комбіновані та укрупнені норми в одну групу. Але, зважаючи на те, що до комбінованих норм відносять норми, що об'єднують видатки у рамках однієї статті або по декількох статтях при зведеному плануванні, а до укрупненої норми (на відміну від комбінованих) відносять усі видатки, пов'язані з фінансовим забезпеченням всієї бюджетної установи (наприклад, клубу чи бібліотеки) або ж її структурної частини, доцільно погодитись з існуванням всіх трьох групових норм. Індивідуальні норми застосовуються при складанні кошторису окремого закладу, вони встановлюють окремі види видатків (опалення, освітлення).

Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошторисами повинен відповідати поквартальному розподілу видатків відповідного бюджету. При виконанні кошторису протягом року в нього можуть буї й внесені зміни вищестоящою організацією, яка затверджувала кошторис. Порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації регулюється Положенням, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від !6 лютого 1998 р. № 564. У відповідності з цим Положенням єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів установи і складається за установленою Міністерством фінансів України формою.

Формування єдиного кошторису доходів і видатків установи здійснюється на підставі показників лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає усім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого провадиться фінансування установи,

Під час формування лімітів витрат у підпорядкованих установах вищестоящі організації повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з основних її виробничих показників, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. За таких умов повинні виконуватись вимоги до забезпечення фінансовими ресурсами передусім витрат поточного року на заробітну плату з нарахуваннями на соціальне страхування і на господарське утримання установи. Асигнування па придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень установ та інші витрати, що не мають характеру першочергових, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується, як правило, керівниками вищестоящих організацій не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого провадиться фінансування установи. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящою організацією подається штатний розклад установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок спеціальних або інших позабюджетних коштів. Форма штатного розкладу затверджується Міністерством фінансів України. Кошторис і штатний розклад затверджуються вдвох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящій організації.

Кошториси і штатні розклади установ, які не мають вищестоящої галузевої організації (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються районними державними адміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад. У разі коли Верховною Радою України не буде затверджено Державний бюджет України до 2 грудня року, який передує тому, на який складено бюджет, і згідно із статтею 2 Закону України «Про бюджетну систему України» приймається закон про порядок фінансування поточних витрат до затвердження Державного бюджету України, по кожній установі повинні бути розроблені і затверджені керівником вищестоящої організації тимчасові кошториси втрат бюджетних асигнувань на І квартал, а в разі потреби — на 1 і наступні квартали (залежно від терміну затвердження відповідних бюджетів). Кошторис складається на підставі доведеного вищестоящою організацією ліміту витрат на відповідний період, визначеного з урахуванням вимог зазначеного закону. Ліміти витрат по установах як загальнодержавного, так і місцевого підпорядкування доводяться вищестоящими організаціями за формою лімітної довідки у тижневий термін після прийняття згаданого закону. Тимчасові кошториси затверджуються не пізніше ніж у двотижневий термін після прийняття цього закону -

Фінансування установ без затвердженого у встановленому порядку кошторису забороняється.

Кошториси доходів і видатків, штатні розписи окремих установ затверджуються:

а) міністерств та інших нейтральних органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських рад, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій — Мінфіном України;

б) міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних рад: районних державних адміністрацій, міських (міст обласного підпорядкування) рад та їх виконавчих органів — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями після попередньої експертизи у Мінфіні, Автономної Республіки Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях;

в) управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій - районними державними адміністраціями після попередньої експертизи у районних фінансових відділах.

г) регіональних відділень (служб) державних цільових фондів — вищестоящими організаціями;

д) національних закладів освіти, що безпосередньо фінансуються з державного бюджету, — керівниками цих закладів у межах доведених Мінфіном обсягів бюджетних асигнувань та середньорічної чисельності ставок працівників.

Затвердження кошторису і штатного розпису установи засвідчується підписом керівника відповідного органу із зазначенням дати затвердження та гербової печаткою.